Постанова

від 01.08.2007 по справі 10/55-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

01 серпня 2007 р.                                                                                  

№ 10/55-07 

Вищий 

господарський суд  України у

складі колегії  суддів:

головуючого судді     

Кривди Д.С. -(доповідача у

справі),

суддів:

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу

Дочірнього підприємства

“Авто-Порт” 

на постанову

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 22.05.2007

у справі

№10/55-07 господарського суду

Дніпропетровської області

за позовом

Дочірнього підприємства

“Авто-Порт” 

до

1)          Криворізької митниці 2)          Управління державного казначейства

у Дніпропетровській області

за участю

Прокуратури Дніпропетровської

області

про

стягнення суми,

за участю представників сторін

від:

позивача:

не з'явились

відповідачів:

1)          Порошкіна А.О. -за довіреністю від

16.01.2007р. 2)          не з'явились

прокуратури:

Івченко О.А. -прокурор відділу ГП

України (посвід. №218 від 04.10.2004р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 13.03.2007р. (суддя Кощеєв І.М.), залишеним без

змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від

22.05.2007р. (судді Білецька Л.М. -головуючий, Науменко І.М., Джихур О.В.), в

задоволенні позову про повернення над міру сплачених сум мита в розмірі

39119,60грн. відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить

скасувати рішення та постанову і прийняти нове рішення, яким задовольнити

позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального

права.

Криворізька митниця у відзиві на

касаційну скаргу просить скаргу залишити без задоволення, а постанову -без

змін.

Колегія суддів, перевіривши наявні

матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування

судами норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення

представника відповідача-1, прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно ВМД

позивач переміщував на митну територію України товар -опалубочні елементи

системи “МЕВА” елемент М250/125 М.АL 23 палуба/73-113-54/-26/81.38,24кв.м.,

елемент 250/50 М.АL, внутрішній куток. Суми митних платежів, визначені при

митному оформленні, були сплачені позивачем згідно платіжних доручень.

Дочірнє підприємство “Авто-Порт”

звернулося до суду з позовом до Криворізької митниці та Управління державного

казначейства у Дніпропетровській області про повернення над міру сплаченого

мита.

Загальнодержавні податки і збори

(обов'язкові платежі) встановлено ст. 14 Закону України “Про систему

оподаткування”, згідно ч. 1 якої до загальнодержавних належать такі податки і

збори (обов'язкові платежі): 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до

бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними

підприємствами; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне

мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата за землю (земельний

податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної

власності); 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та

інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за

геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір

за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення

навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів

щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту

населення; 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 17) збір до

Державного інноваційного фонду; 18) плата за торговий патент на деякі види

підприємницької діяльності; 19) фіксований сільськогосподарський податок; 20)

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 21) гербовий збір

(застосовується до 1 січня 2000 року); 22) єдиний збір, що справляється у пунктах

пропуску через державний кордон України; 23) збір за використання

радіочастотного ресурсу України; 24) збори до Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний); 25) збір у вигляді

цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім

електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; 26)

збір за проведення гастрольних заходів; 27) судовий збір; 28) збір у вигляді

цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх

форм власності. Таким чином, як випливає з приписів вищенаведеної правової

норми, до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі): належать,

зокрема, мито та єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через

державний кордон України

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 Закону

України “Про систему оподаткування” загальнодержавні податки і збори

(обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на

всій території України. Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів

(обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної

Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається

згідно з законами України.

Згідно ст. 20 Закону України “Про

систему оподаткування” контроль за правильністю та своєчасністю справляння

податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими

органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених

законами.

Статус державної митної служби в

Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Положенням “Про

державну митну службу в Україні”, затвердженим Указом Президента України

“Питання Державної митної служби України”. Як випливає з п. 1 Положення “Про

державну митну службу в Україні” Державна митна служба України є центральним

органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує

реалізацію державної політики у сфері митної справи, завданням якого відповідно

до п. 3 зазначеного Положення є забезпечення реалізації державної політики у

сфері митної справи; захист економічних інтересів України; контроль за

додержанням законодавства України про митну справу; використання засобів

митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний

кордон України товарів та інших предметів; удосконалення митного контролю,

митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний

кордон України; здійснення разом з Національним банком України комплексного

контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими

центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів

споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків

державних інтересів на зовнішньому ринку; боротьба з контрабандою та

порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної

справи.

Згідно п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2

Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед

бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючими органами є митні

органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням

випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на

податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів

(обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні

(пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні

(пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Таким чином, із приписів

вищенаведених правових норм випливає, що орган державної митної служби, стосовно

справляння ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових

платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні)

товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні)

товарів і предметів з митної території України, діє як орган державної влади

при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт

владних повноважень.

Як вже було зазначено, позивач

просить стягнути з відповідача надмірно сплачену суму при декларуванні товару,

що за своєю правовою природою є сумою мита та митних зборів, які позивач вважає

надмірно сплаченими. Отже вимога позивача є вимогою до суб'єкта владних

повноважень щодо здійснення цим суб'єктом дій щодо повернення з бюджету

надмірно сплачених обов'язкових платежів. Отже, між позивачем та відповідачем

виник спір у сфері публічно-правових відносин.

Згідно приписів ст. 17 Кодексу

адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів

поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних

повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових

актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; даний спір є компетенцією суду

адміністративної юрисдикції.

Оскільки позивач звернувся з

позовом до суб'єкта владних повноважень щодо нездійснення ним дій з повернення

з бюджету надмірно сплачених платежів, то вирішення даного спору є компетенцією

адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції

встановив, що між сторонами у даній справі виник публічно-правовий спір,

пов'язаний з реалізацією митним органом своїх владних повноважень, як суб'єкта

у сфері ЗЕД.

Разом з тим, суд апеляційної

інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за правилами

Господарського процесуального кодексу України з метою уникнення спору між

судами про підсудність справи, посилаючись при цьому на ухвалу господарського

суду Дніпропетровської області від 18.12.2006р. у справі №АВ31/8625, якою

відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі.

Однак, суд не врахував, що вказаною

ухвалою відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тієї

підстави, що вимоги про відшкодування шкоди повинні вирішуватись в порядку

господарського судочинства,  тоді як у

даній справі №10/55-07 вимогу заявлено про повернення над міру сплаченого мита,

а не відшкодування шкоди. Крім цього, апеляційний суд не врахував право ДП

“Авто-Порт” на оскарження зазначеної ухвали у справі №АВ31/8625.

Місцевий господарський суд взагалі

не досліджував підвідомчість даного спору.

Крім того, апеляційний

господарський суд не розглянув доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі,

про те, що до спірних правовідносин належить застосовувати ст.15 Закону України

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами”, оскільки мито, що стягується митницею, являє

собою податок  на  товари та інші предмети, які переміщуються

через митний кордон України (ст.6 Закону України “Про єдиний митний тариф”).

За таких обставин ухвалені в справі

судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним

законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права

встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в

рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи

іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або

додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду та постанова

апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий

розгляд до господарського суду першої інстанції. При новому розгляді справи

слід врахувати наведене і вирішити спір відповідно до закону.

Враховуючи викладене, керуючись

ст.ст. 108, 1115, 1117, п.3 ч.1 ст.1119, 11110,

ст.11111, 11112 Господарського процесуального кодексу

України, Вищий господарський суд України, 

-

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу задовольнити

частково.

Постанову Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 22.05.2007р. та рішення господарського

суду Дніпропетровської області від 13.03.2007р. у справі №10/55-07 скасувати, а

справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя                                                                     

Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

А.Уліцький