Постанова

від 12.12.2019 по справі 511/2689/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4831/19

Номер справи місцевого суду: 511/2689/18

Головуючий у першій інстанції Бобровська І. В.

Доповідач Ващенко Л. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2019 року м. Одеса

Колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участі секретаря - Маслова Р.

з участю: позивачки ОСОБА_1 і її представника

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 березня 2019 року (одноособово суддя Бобровська І.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний Банк ПриватБанк , третя особа: Роздільнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо нерухомого майна шляхом зняття арешту,

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)

18.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до акціонерного товариства КБ ПриватБанк (далі-Банк), третя особа Роздільнянський міжрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі-ВДВС) про усунення перешкод у здійсненні права власності щодо нерухомого майна шляхом зняття арешту, а саме: зняття обтяження у вигляді арешту, реєстраційний № НОМЕР_1 щодо обтяження житлового будинку по АДРЕСА_1 , накладеного на підставі судового наказу №2-н-17- від 28.07.2008 року, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу у розмірі 4 956,44 гривень, заявник відділ державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції; зняття обтяження у вигляді арешту, реєстраційний № 12968254 щодо обтяження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження 34198758 від 05.09.2012 року, заявник відділ державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції.

Позов обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 стало відомо про те, що ВДВС накладено арешт на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року, виданого Роздільнянським райсудом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банка боргу у розмірі 4 956,44 грн. (реєстраційний номер обтяжень 8704003) та на все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (реєстраційний номер обтяжень 12968254).

Зазначені виконавчі листи повернуто стягувачу - Банку, оскільки у боржника на той час було відсутнє майно, на яке можна бути звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до ЗУ Про виконавче провадження , заходи щодо розшуку такого майна, виявились безрезультатними.

Стягувач Банк повторно не звертався до виконавчий служби з виконавчими листами, на даний час, відповідно до листа ВДВС від 09.11.2018 року №17027, встановлено, що вищезазначені виконавчі провадження знищені, у порядку, встановленому Наказом Міністерства Юстиції України про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.

Посилаючись на те, що про наявність арешту нерухомого майна їй стало відомо під час оформлення спадщини у 2018 році, їй нічого не було відомо про рішення суду від 28.07.2008 року і від 05.09.2012 року, вказані судові рішення вона не отримувала, про наявність заборгованості не знала, на даний час матеріали виконавчих проваджень знищені, Банк до виконавчої служби повторно не звертався, наявність зазначених постанов про обтяження нерухомого майна є перешкодою у здійсненні нею права власності щодо нерухомого майна, позивачка просила позов задовольнити.

У судовому засіданні 05.03.2019 року позивачка позов підтримала.

Представник Банка не приймав участі у судовому засіданні 05.03.2019 року, надав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Банку.

Третя особа також подала заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.03.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

(короткий зміст вимог апеляційної скарги)

Позивачка не погодилась із рішенням суду першої інстанції від 05.03.2019 року і подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)

Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачка повинна була звернутись до суду зі скаргою на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, якщо він вважає, що рішення таких осіб порушують її права чи свободи.

Але такий висновок суду, у даному випадку, не відповідає вимогам законодавства. Арешти на майно були накладені в рамках проведення виконавчих дій. Відповідно до Закону Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), арешт знімається у випадку закінчення виконавчого провадження. У свою чергу, повернення виконавчого документа без виконання, на підставі ч.2 ст. 47 Закону, не є закінченням виконавчого провадження, а тому були відсутні підстави для скасування державним виконавцем накладеного арешту. Натомість, ч. 5 ст. 60 Закону (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), передбачає зняття арешту з майна, на який накладено арешт, у випадку незавершеного виконавчого провадження, за рішенням суду.

У позивачки відсутній інший спосіб захисту своїх інтересів, а ніж звернення з відповідним позовом до суду. Внаслідок існування арештів, порушуються права позивачки, як власника.

Зараз триває процес оформлення спадщини, до складу якої входить також спірне нерухоме майно, зокрема земельна ділянка (кадастровий № 5123983900:01:002:0056).

Позивачка не може здійснити право розпорядження належним їй нерухомим майном, оскільки, на підставі п.6 ч.1 ст. 24 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у державній реєстрації прав та їх обтяжень буде відмовлено у разі зареєстрованого обтяження речових прав на нерухоме майно.

(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)

Представник Банка і представник третьої особи не скористались правом надати відзив, пояснення або заперечення на апеляційну скаргу.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)

Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.

28.07.2008 року видано судовий наказ у справі №2-н-170/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованості у розмірі 4 915,94 гривень (а.с.32).

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.03.2012 року з ОСОБА_1 на користь Банка стягнуто заборгованість у розмірі 24 341,29 гривень (а.с. 31).

В Єдиному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 08.05.2009 року, за заявою ВДВС, зареєстровані обтяження (арешт нерухомого майна), реєстраційний № обтяження 8704003 стосовно будинка АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) , на підставі судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року, а також обтяження (арешт нерухомого майна), реєстраційний № обтяження 12968254 (об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно), на підставі постанови ВДВС 34198758 від 05.09.2012 року (а.с.6,6 зворот).

Згідно листа ВДВС від 09.11.2018 року, судовий наказ №2-н-170 від 28.07.2008 року повернуто стягувачу - Банку 30.12.2011 року, на підставі п.2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , і, повторно для примусового виконання не надходив. Виконавчий лист №2-155/2012 від 03.09.2012 року, виданий Роздільнянським районним судом Одеської області повернуто Банку 29.12.2012 року на підставі п.2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , і, повторно для примусового виконання не надходив.

Виконавчі провадження знищені у порядку, встановленому наказом Міністерства юстиції України Про затвердження Порядку з документами в органах державної виконавчої служби , тому для зняття арешту з майна ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду (а.с.8).

У відзиві на позовну заяву, представник Банка зазначив, що на примусовому виконанні у ВДВС перебували виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за виконавчими листами №2-н-170 від 28.07.2008 року і №2-155/2012 від 03.09.2012 року, які повернути стягувачу на підставі п.2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Рішення суду боржником не виконані і досі, боржник зобов`язаний виконати рішення суду не лише через ВДВС, а і у добровільному порядку. Відповідно до ч.3 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , арешт з майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1,3,11 ч.1 цієї статті (а.с. 33).

Між сторонами виникли правовідносини з приводу усунення перешкод у здійсненні права власності щодо нерухомого майна під час примусового виконання судових рішень, які регулюються нормами ЦК України і Законом України Про виконавче провадження .

(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, слід вирішувати у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України (а.с.59-63).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право (ст. 16 ч.2 п.3 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником будинка АДРЕСА_1 .

08.05.2009 року, за заявою ВДВС, зареєстровані обтяження (арешт нерухомого майна), реєстраційний № обтяження 8704003 стосовно будинка АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ) , на підставі судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року, а також обтяження (арешт нерухомого майна), реєстраційний № обтяження 12968254 (об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно), на підставі постанови ВДВС 34198758 від 05.09.2012 року.

Судовий наказ №2-н-170 від 28.07.2008 року повернуто Банку - 30.12.2011 року на підставі п.2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , і, повторно для примусового виконання не надходив.

Виконавчий лист №2-155/2012 від 03.09.2012 року, виданий Роздільнянським районним судом Одеської області, повернуто Банку - 29.12.2012 року на підставі п.2 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , і, повторно для примусового виконання не надходив.

Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (ст. 47 ч.1 п.2 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній станом на грудень 2011 року і станом на грудень 2012 року).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ст. 47 ч.5 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній станом на грудень 2011 року і станом на грудень 2012 року).

Виконавчі провадження знищені у порядку, встановленому наказом Міністерства юстиції України Про затвердження Порядку з документами в органах державної виконавчої служби (наказ МЮУ від 25.12.2008 року № 2274/5).

Банк, протягом січня 2012-2013 років, не звертався до ВДВС із заявами про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Банка, на підставі судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року і заочного рішення суду від 27.03.2012 року.

У грудні 2018 року, після спливу більш як 5 років з часу повернення ВДВС виконавчих документів стягувачу (Банку) про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про захист свого права власності шляхом зняття обтяження у вигляді арештів нерухомого майна (а.с.2-4).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст. 386 ч.2 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ч.1 ЦК України).

У зв`язку з наявними обтяженнями нерухомого майна (арештом нерухомого майна ВДВС у виконавчих провадженнях, які знищені) існують перешкоди позивачці, як власнику нерухомого майна, у праві володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (ст. 45 ч.1 п.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець зобов`язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться

на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (ст. 60 ч. ч. 1-5 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній станом на грудень 2011 року і станом на грудень 2012 року, ст. 59 ч.5 Закону України Про виконавче провадження , Закон від 02.06.2016 року № 1404-VIII).

Зважаючи на те, що виконавчі документи з виконання судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року і заочного рішення суду від 27.03.2012 року повернути з підстав ст. 47 ч.1 п.2 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі провадження у подальшому знищенні, з 2013 року і станом на грудень 2018 року Банк, як стягувач, повторно не звертався до ВДВС з приводу примусового виконання виконавчих документів (судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року і заочного рішення суду від 27.03.2012 року), право власності позивачки на нерухоме майно, за відсутності відкритих виконавчих проваджень за вказаними виконавчими документами, порушується, а тому підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом задоволення позову.

При цьому, колегія суддів зазначає, що порушене право позивачки підлягає захисту у спосіб, який обрала позивачка і який передбачений законом (припинення дії, яка порушує право), у даному випадку, шляхом зняття обтяження у вигляді арешту нерухомого майна.

(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)

Доводи позивачки про те, що у неї відсутній інший спосіб захисту своїх інтересів, як звернення з відповідним позовом до суду, внаслідок існування арештів, порушуються її права, як власника, - прийняті до уваги судом апеляційної інстанції і є підставою для задоволення позову.

(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)

Зважаючи на те, що існування обтяження нерухомого майна, за відсутності відкритих виконавчих проваджень, порушує право власності позивачки, порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позову.

(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ст. 376 ч.1 п.п.1-4, 2 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у позові з підстав неправильного способу захисту порушеного права, суд неправильного застосував норми матеріального права - ст. 386, 391 ЦК України, ст. ст. 47, 60 Закону України Про виконавче провадження в редакції, чинній станом на час виникнення правовідносин сторін, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України).

Колегія суддів задовольняє скаргу позивачки з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, тому позивачка має право на відшкодування судових витрат, які документально підтверджені.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 05 березня 2019 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності шляхом:

зняття обтяження у вигляді арешту, реєстраційний № 8704003 щодо обтяження житлового будинку по АДРЕСА_1 , накладеного на підставі судового наказу №2-н-170 від 28.07.2008 року, виданого Роздільнянським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк боргу у розмірі 4 956,44 гривень, заявник відділ державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції;

зняття обтяження у вигляді арешту, реєстраційний № 12968254 щодо обтяження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження 34198758 від 05.09.2012 року, заявник відділ державної виконавчої служби Роздільнянського районного управління юстиції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 26.12.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова