Постанова

від 17.12.2019 по справі 649/822/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року м. Херсон

справа № 649/822/19

провадження № 22-ц/819/1737/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г., суддів:Пузанової Л.В., Склярської І.В. секретарГеленко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Великолепетиського районного суду Херсонської областіу складі судді Соловйова В.В. від 29 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Великолепетиської районної державної адміністрації в Херсонській області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Великолепетиської районної державної адміністрації в Херсонській області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір дітей, ОСОБА_3 , рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 16.05.2017 у справі №649/214/17 позбавлено батьківських прав.

Позивач зазначила, що на даний час ОСОБА_5 перебуває на навчанні у Таврійському навчально-реабілітаційному центрі Херсонської обласної ради, за весь навчальний рік батько лише двічі його відвідував. ОСОБА_4 виховується у Ясла-садку №2 Великолепетиської селищної ради, але його батько не відвідує.

ОСОБА_2 вказує, що діти залишилися проживати з нею, перебувають на її повному утриманні, саме вона займається їх вихованням і розвитком.

Відповідач не має наміру виховувати дітей, в заяві від 10.07.2019 року відмовився від своїх дітей.

Посилаючись на те, що відповідач від виконання батьківських обов`язків самоусунувся, про фізичний та духовний розвиток дітей не дбає, матеріальної підтримки не надає, позивачка просила суд: позбавити ОСОБА_1 , батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , призначити її опікуном над дітьми, стягнути із відповідача на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_5 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та ОСОБА_4 у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також стягнути з відповідача на її користь витрати на оплату судового збору.

Рішенням Великолепетиського районного суду від 29 серпня 2019 року позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Призначено ОСОБА_2 опікуном над малолітніми дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1536, 80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправльне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтуванням апеляційної скарги посилається на те, що не мав можливості брати участь у судовому процесі у зв?язку із перебуванням за кордоном на заробітках, а тому не мав змоги реалізувати своє право на захист. З висновками суду не погоджується, так як перебуваючи на заробітках за кордоном в період з 15.12.2018 року по 19.05.2019 року неодноразово надсилав відповідачці та дружині брата грошові кошти на утримання дітей. Також зазначив, що заяви на які посилається суд першої інстанції, як на доказ його відмови від участі в вихованні дітей не можуть розглядатися як переконливий доказ відсутності його батьківського піклування, оскільки вони не засвідченні нотаріально, без роз`яснення йому суті та наслідків таких дій. Додатковим аргументом є також те, що він має бажання і можливість піклуватися про своїх малолітніх дітей, виховувати і матеріально забезпечувати їх, а тому суд повинен ретельно вивчити всі обставини справи і врахувати інтереси дітей в майбутньому, адже позбавивши його батьківських прав, між ним і його дітьми може втратитися зв`язок, що заснований на кровному спорідненні.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов та позбавляючи ОСОБА_1 батьківських прав, суд першої інстанції, вважав, що батько без поважних причин не виявляє відносно малолітніх синів батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, надав заяви у яких не заперечував проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей та стягнення з нього аліментів на утримання дітей, та призначення їхнім опікуном його матір ОСОБА_2 , у зв`язку з цим, з метою захисту прав та інтересів малолітніх, відповідно до ст. 164 СК України суд позбавив відповідача батьківських прав відносно його малолітніх дітей.

Проте такі висновки суду першої інстанції є помилковими.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Матір дітей, ОСОБА_3 , рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 16.05.2017 у справі №649/214/17 позбавлено батьківських прав.

Діти зареєстровані разом зі батьком за адресою АДРЕСА_1 , проте на теперішній час проживають разом з бабусею ОСОБА_2 та дідусем ОСОБА_4

ОСОБА_1 є сином позивачки, проживає окремо від дітей, разом зі цивільною дружиною ОСОБА_6

Малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно медичного висновку №2 на дитину інваліда віком до 18 років від 11.01.2018 року через хворобу перебуває у Таврійському навчально - реабілітаційному центрі Херсонської обласної ради. Із складного цим закладом акту відвідувань вбачається, що батько дитини забирав сина за період з 01.09.2018 року по 31.05.2019 року з учбового закладу 2 рази. Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини займається бабуся ОСОБА_2 та дідусь ОСОБА_4 .

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує ясла-садок №2 з 2017 року. Піклується про хлопчика бабуся ОСОБА_2 та дідусь ОСОБА_4 , які слідкують за зовнішнім виглядом та вбранням дитини, дитина завжди охайно вдягнена, чиста. Батько дитини не приймає участі у вихованні дитини, що зазначено в характеристиці на вихованця ОСОБА_4 .

Наявні в матеріалах справи характеристики свідчать про те, що відповідач до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, характеризується посередньо, з сусідами підтримує добрі стосунки, спиртними напоями не зловживає, з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя не спілкується, працює охоронцем у магазині "Автора". Не одружений, має двох малолітніх дітей, від яких проживає окремо. Діти проживають з бабусею та дідусем.

Згідно заяв від 10.07.2019 року адресованих Начальнику управління соціального захисту населення Великолепетиської РДА ОСОБА_1 відмовився від своїх малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Орган опіки та піклування Великолепетиської районної державної адміністрації Херсонської області у висновку від 09.08.2019 року за №07-284/01-26 вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

У висновку служби у справах дітей Великолепетиської районної державної адміністрації від 27.08.2019 року №345/03-22 зазначено, що до служби у справах дітей Великолепетиської районної державної адміністрації 22 серпня 2019 року звернулася громадянка ОСОБА_2 , з бажанням взяти дітей під опіку. 27 серпня 2019 року заявниця взята на облік кандидатів в опікуни під №5. На підставі поданих документів служба у справах дітей Великолепетиської районної державної адміністрації зробила висновок про можливість ОСОБА_2 бути опікуном малолітніх дітей.

Заперечуючи проти прозову та посилаючись на поважність причин відсутності при розгляді справи, апелянтом до апеляційної скарги долучені докази на спростування доводів позовної заяви та заявлено клопотання про його допит в якості свідка та про допит в якості свідка цивільної дружини ОСОБА_6 про обставини, які мають значення для справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_1 заперечив доводи позивача та пояснив, що в період з 15.12.2018 року по 19.05.2019 року перебував на заробітках за межами України, на адресу матері, позивачки у даній справі, разом з якою залишилися проживати діти н6а час його від`їзду, та на адресу дружини брата надсилав грошові кошти на забезпечення своїх дітей, враховуючи також потреби хворого сина, від дітей не мав наміру відмовлятися, написані ним заяви складені за погодженням з матір`ю та в інтересах дітей, наслідки таких дій ним не були усвідомлені. Від виконання батьківських обов`язків не ухиляється, бажає і має можливість піклуватися, виховувати та матеріально забезпечувати дітей. Вважає необґрунтованим і таким, що не відповідає інтересам дітей, висновок органу опіки та піклування про можливість позбавлення його батьківських прав, оскільки в цьому висновку відсутні посилання на обставини, виходячи з яких комісія дійшла висновку про його ухилення від виконання батьківських обов`язків. Наявність позову пов`язує з виниклою з матір`ю конфліктною ситуацією щодо його особистого життя.

Допитана судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_6 підтвердила, що, відповідач, який є її цивільним чоловіком, перебуваючи за кордоном на заробітках пересилав грошові кошти на утримання дітей, від батьківського піклування та виховання дітей не відмовлявся, вважає, що діти мають проживати разом з батьком в їх родині. Умови для проживання дітей є.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України Про охорону дитинства .

Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК мати, батько може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК), тому він підлягає застосуванню тільки тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Хант проти України сказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, оскільки ці обставини зумовлені не її (його) волею.

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції неправильно розтлумачив поняття ухилення від виконання батьківських обов`язків і дійшов помилкового висновку, що відповідач не займається вихованням дітей, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток і не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, суд не врахував того, що такі обставини настали поза волею та без винної поведінки відповідача , який не має можливості спілкуватися з дітьми через категоричне заперечення бабусі щодо цього.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька до дітей, бажання спілкуватись і брати участь в їх вихованні.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь в їх вихованні, натомість в суді апеляційної інстанції установлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно вплинуло на взаємовідносини батька з дітьми, які залишилася проживати з бабусею.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дітей, їх вихованням і розвитком займається бабуся та дідусь, не свідчить про те, що батько дітей не бажає брати участі в їх утриманні й вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Крім того слід зазначити, що батьківські права основані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення конфлікту чи погіршення особистих стосунків між сторонами, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.

Покладаючи в основу рішення про задоволення позову висновок органу опіки та піклування щодо можливості позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, суд не врахував того, що висновок є необґрунтованим, без врахування думки дітей, без посилань на належні і допустимі докази, на підставі яких було встановлено, що батько дітей є неблагонадійний та спілкування з ним суперечить інтересам малолітніх дітей.

У ст.171 СК України закріплено, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

У ст.19 СК встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За таких обставин апеляційний суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування від 09.08.2019 року, оскільки цей висновок немотивований та суперечить інтересам дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей, позивачем не надано.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між сторонами справи, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання дітей, а також те, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, суд першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосував до спірних правовідносин положення стст.164, 166, 171 СК України та дійшов помилкового висновку про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, у зв`язку із чим ухвалене судом першої інстанцій рішення не може уважатися законними та обґрунтованими й підлягає скасуваннюз прийняттям нової постанови про відмову в позові.

Керуючись ст. 367, 374,376,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 29 серпня 2019 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Великолепетиської районної державної адміністрації в Херсонській області про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів, відмовти.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г.Чорна

Судді: Л.В.Пузанова

І.В.Склярська

Повний текст постанови складено 26 грудня 2019 року

Суддя Т.Г. Чорна