Постанова

від 23.12.2019 по справі 661/4445/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 661/4445/18-ц

провадження № 61-14677св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів : Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - садівницьке товариство Дружба ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 березня 2019 року у складі судді Матвєєвої Н. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Базіль Л. В., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до садівницького товариства Дружба (далі - СТ Дружба , товариство) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що за результатами проведених

25 лютого 2018 року зборів уповноважених членів СТ Дружба його було обрано головою правління товариства. 01 березня 2018 року за ініціативою правління

СТ Дружба з ним укладено строковий трудовий контракт № 1. 08 липня

2018 року збори уповноважених членів СТ Дружба на підставі інформації виконуючого обов`язки голови правління ОСОБА_2 прийняли рішення звільнити його з посади у зв`язку з невиконанням обов`язків голови правління та відсутністю на робочому місці.

Посилаючись на незаконність свого звільнення з посади голови правління, оскільки членами правління безпідставно піднімалося питання щодо його відсутності на робочому місці та невиконання обов`язків, які він виконував належним чином, навпаки його не було забезпечено конкретними завданнями щодо організації виробничого процесу й саме правління не виконувало своїх обов`язків, визначених пунктами 7.7 та 7.10 Статуту СТ Дружба ,

ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив вважати днем ознайомлення з наказом про звільнення день надання завіреної копії наказу, тобто 11 вересня 2018 року; поновити його на посаді голови СТ Дружба

з 21 червня 2018 року; стягнути з СТ Дружба невиплачену заробітну плату

з 13 до 20 червня 2018 року згідно з табелем обліку робочого часу; стягнути з

СТ Дружба невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21 червня 2018 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт відсутності

ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин з 13 червня 2018 року до часу звільнення знайшов підтвердження в судовому засіданні, тому були підстави для його звільнення за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України до закінчення строку дії контракту за ініціативою роботодавця, як це передбачено контрактом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 березня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, останній просить рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано оцінки обставинам ведення фінансово-господарської діяльності товариства, які створювали конфліктну ситуацію між ним і роботодавцем; він вимушено не виконував повноваження з 21 червня 2018 року внаслідок перешкод у доступі до робочого кабінету; суди безпідставно взяли до уваги в якості доказів його відсутності на роботі акти, протоколи засідань правління і зборів товариства, підписані

ОСОБА_2 , який не мав повноважень ні голови правління товариства, ні члена правління; суди не взяли до уваги факт наявності у СТ Дружба посади заступника голови правління, яку обіймав ОСОБА_3 , та який мав повноваження у його відсутність вирішувати поточні питання товариства та підписувати документи; суди взяли до уваги пояснення заінтересованих свідків, акти, доповідні, протоколи про його відсутність, які можуть лише свідчити про його відсутність у робочому кабінеті чи у приміщенні будівлі правління, а не факт прогулу; допитані судом свідки були упередженими та мали зацікавленість у результатах розгляду справи.

Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 661/4445/18-ц із Новокаховського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до СТ Дружба про поновлення на роботі та оплату за вимушені прогули призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що відповідно до протоколу зборів уповноважених членів СТ Дружба від 25 лютого 2018 року головою правління товариства обрано ОСОБА_1 з покладенням на нього обов`язків з 02 березня 2018 року, затверджено штатний розпис на 2018 рік, відповідно до якого заробітна плата голови правління становить 4 800,00 грн.

01 березня 2018 року між СТ Дружба в особі членів правління СТ Дружба та ОСОБА_1 укладено контракт № 1, відповідно до пункту 2.1 якого ОСОБА_1 зобов`язався виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов`язався виплачувати працівнику заробітну плату відповідно до угоди сторін. Строк дії контракту - з 01 березня 2018 року до 01 березня

2023 року.

Актами про відсутність працівника СТ Дружба , доповідними членів правління та працівників СТ Дружба , табелем обліку робочого часу за червень 2018 року підтверджено відсутність ОСОБА_1 на роботі з 13 червня 2018 року.

Відповідно до протоколу засідання правління товариства від 21 червня

2018 року, на якому був відсутній голова правління ОСОБА_1, зафіксовано факт його відсутності на робочому місці, тимчасово призначено виконуючим обов`язки голови правління ОСОБА_2, вирішено провести збори уповноважених з метою вирішення питання про звільнення голови правління та перевибори голови правління СТ Дружба 08 липня 2018 року.

Відповідно до протоколу зборів уповноважених членів СТ Дружба від 08 липня 2018 року, на яких були присутні 25 уповноважених кварталів та 43 члени товариства, що становить 62 % від кількості членів товариства, вирішено звільнити голову правління ОСОБА_1 за прогули без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 08 липня

2018 року без оплати праці з 13 червня 2018 року та обрати головою правління товариства ОСОБА_4

Наказом від 10 липня 2018 року № 11 про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України позивача звільнено з посади голови правління товариства з 08 липня 2018 року без нарахування заробітної плати з 13 червня 2018 року згідно з рішенням зборів уповноважених членів.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини другої статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, суди загальної юрисдикції розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

Відповідно частини першої статті 167 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону , а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частина перша статті 80 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 81, частини першої, другої статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом (частина перша, друга статті 85 ЦК України).

Як було встановлено судом першої інстанції Садівницьке товариство Дружба (код ЄДРПОУ: 23136305) за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.

Оскільки статті 80, 81, 83, 85 ЦК України відносно діяльності та внутрішньоорганізаційних відносин окремих видів юридичних осіб відсилає до спеціального законодавства, тому до відносин, що склались у СТ Дружба слід застосовувати положення ГК України та Закону України Про кооперацію .

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 ЦК України.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України Про кооперацію . За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України Про кооперацію ).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України Про кооперацію основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до частини першої, п 'ятої, шостої статті 16 Закону України Про кооперацію , виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Управління обслуговуючим кооперативом здійснюють його органи, якими є загальні збори членів і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97ЦК України, статті 15, 16 Закону України Про кооперацію .

У частині першій статті 98 ЦК України, статті 15 Закону України Про кооперацію передбачено, що загальні збори членів кооперативу мають право приймати рішення з усіх питань діяльності кооперативу, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

За частиною першої статті 99 ЦК України, статті 16 Закону України Про кооперацію виконавчий орган створюють загальні збори членів кооперативу.

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками кооперативу корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління кооперативом. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу обслуговуючого кооперативу відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України, статті 16 Закону України Про кооперацію є дією уповноваженого органу кооперативу, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу кооперативу право на управління. За природою корпоративних відносин членам обслуговуючого кооперативу має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів кооперативу, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

З огляду на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління обслуговуючого кооперативу, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю Міжнародний фінансово-правовий консалтинг про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів ) зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Правові висновки з приводу юрисдикції спорів про оскарження рішень уповноважених органів юридичної особи його учасником або виконавчим органом висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження №14-1цс19), від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження 14-170цс19), від 08 листопада 2019 року у справі № 667/1/16 (провадження № 14-562цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17, від 9 квітня 2019 року у справі №916/1295/18, від 3 квітня 2019 року у справі №759/11487/16-ц, 16 жовтня 2018 року у справі № 916/4625/15, від 22 січня 2019 у справі № 915/1674/15, від 30 травня 2018 у справі №916/978/17.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 фактично оспорював рішення зборів уповноважених членів СТ Дружба , прийняте 08 липня

2018 року, й саме з ними пов`язував свої вимоги про поновлення на роботі.

Таким чином, предметом спору у цій справі є права учасника товариства на участь в управлінні ним, тобто корпоративні права. Відповідно, спір виник з корпоративних правовідносин, і є таким, що виникає з корпоративних відносин та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вищезазначених вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу .

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно

від доводів касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 , частини першої статті 414 ЦПК України .

Керуючись статтями 255 , 256 , 400 , 409 , 414 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 березня

2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 червня 2019 року скасувати.

Провадження у справі № 661/4445/18-ц за позовом ОСОБА_1 до садівницького товариства Дружба про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 , що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило