Постанова

від 26.12.2019 по справі 641/8415/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 641/8415/17

провадження № 61-3109св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство Полтава-банк , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Велан , товариство з обмеженою відповідальністю Охорона Аріан Плюс ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року у складі судді Фанда О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О. В.,

Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Полтава-банк (далі - ПАТ Полтава-банк ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Велан (далі - ТОВ Фірма Велан ), товариства з обмеженою відповідальністю Охорона Аріан Плюс (далі - ТОВ Охорона Аріан Плюс ), про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, спростування недостовірної інформації, стягнення недоплаченої надбавки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 02 липня 2014 року ОСОБА_1 працювала касиром відділення № 1 ПАТ Полтава-Банк . Наказом від 16 листопада 2016 року № 4283 позивачку звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 серпня 2017 року, в задоволенні її позову до ПАТ Полтава-Банк про зміну формулювання підстав звільнення, виплату вихідної допомоги, скасування наказів про оголошення догани, стягнення надбавки до заробітної плати в розмірі 30% посадового окладу, відшкодування моральної шкоди відмовлено в повному обсязі.

ОСОБА_1 зазначала, що під час розгляду вищевказаної справи представником відповідача надано до суду, зокрема Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава-Банк та скарги клієнтів на ОСОБА_1 , що стали підставою відмови у задоволенні її позовних вимог.

Інформація, викладена у скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недостовірною, а Положення про виплату надбавок від 30 квітня 2015 року не діяло ні в 2015, ні в 2016 році, не було змін до порядку нарахування надбавок по Наказу № 391 від 20 лютого 2012 року, розпоряджень про його скасування в 2016 році також не було, тобто єдиним діючим, на той час, був наказ № 391 від 20 лютого 2012 року, а тому у ПАТ Полтава-Банк не було підстав для позбавлення її надбавки в розмірі 30% до заробітної плати за квітень, травень, червень 2016 року.

Скарга ОСОБА_3 в якій остання повідомляє, що 8 квітня 2016 року позивач зарахувала на рахунок не всі надані їй для цього кошти є недостовірною, оскільки згідно табелю робочого часу вона була відсутня на роботі з 05 по 08 квітня 2016 року включно, а обов`язки касира відділення № 1 виконувала інша особа.

Звернення директора ТОВ Охорона Адріан Плюс ОСОБА_9 про недоліки в її роботі також не відповідає дійсності, оскільки з 25 липня 2016 року по 08 серпня 2016 року вона перебувала у відпустці, обов`язки касира виконувала інша особа.

Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивачка просила:

визнати інформацію, викладену у скаргах бухгалтера ТОВ фірми Велан ОСОБА_3 від 8 квітня 2016 року та директора ТОВ Охорона Адріан Плюс ОСОБА_9 від 25 липня 2016 року та поширену службовою особою ПАТ Полтава-Банк - юристом ОСОБА_2 та яка зазначена у рішенні Комінтернівського районного суду міста Харкова від 27 лютого 2017 року та апеляційного суду Харківської області від 8 серпня 2017 року недостовірною, такою, що порушує її право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, а саме, що 8 квітня 2016 року бухгалтер ТОВ фірма Велан ОСОБА_3 на ім`я керуючого Харківським регіональним відділенням ПАТ Полтава-Банк ОСОБА_6 повідомляє, що ОСОБА_1 зарахувала на рахунок не усі надані їй для цього кошти. 25 липня 2016 року директор ТОВ Охорона Адріан Плюс ОСОБА_9 звернувся до керуючого ХРУ ПАТ Полтава-Банк ОСОБА_6 з листом про недоліки в роботі касира ОСОБА_1 ;

зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом 10 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати вказану в скаргах інформацію, яка порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації, а відповідача ПАТ Полтава-Банк вручити їй офіційний лист ПАТ Полтава-Банк та юриста ОСОБА_2 по поширенню щодо неї негативної, неправдивої інформації, яка порушує її право на повагу честі, гідності та ділової репутації;

стягнути з ПАТ Полтава-Банк незаконно утриману надбавку до заробітної плати за квітень, травень та червень 2016 року в сумі 3034,50 грн, яка виплачувалася на підставі діючого Наказу № 391 від 20 лютого 2012 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2016 року по день ухвалення рішення суду в розмірі 67 540, 00 грн;

визнати недіючим в 2015 - 2016 роках Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава-Банк від 30 квітня 2015 року та визнати його незаконним, таким, що порушує права працівників за трудовим законодавством;

відшкодувати понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування заявлених позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Доводи позивачки зводяться до переоцінки доказів досліджених під час розгляду іншої цивільної справи за її позовом до ПАТ Полтава-Банк про скасування наказів про оголошення догани, визнання наказу про звільнення недійсним, зміну формулювання причин звільнення, внесення виправлень до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги, недоплаченої надбавки до заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд , мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи. Зазначає, що інформація, викладена у скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недостовірною та такою, що зачіпає честь, гідність та ділову репутацію позивачки.

Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава - банк не діяло у період, протягом якого вона перебувала у трудових відносинах з банком. Положення спірного документа мають дискримінаційний характер, оскільки таке положення обмежує право особи на відпочинок, відпустку, створює фінансові утискання у разі використання такого права. Єдиним діючим, на той час, був наказ № 391 від 20 лютого 2012 року, а тому у ПАТ Полтава-Банк не було підстав для позбавлення її надбавки в розмірі 30% до заробітної плати за квітень, травень, червень 2016 року.

Матеріали справи судами досліджено не належним чином та не у повному обсязі.

Доводи інших учасників справи:

12 березня 2019 року через засоби поштового зв`язку ПАТ Полтава-банк направило до Верховного Суду відзив, в якому просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Комінтернівського районного суду міста Харкова.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідно до наказу ПАТ Полтава-Банк № 2146 від 02 липня 2014 року ОСОБА_1 працювала на посаді касира відділення № 1 ПАТ Полтава-Банк в місті Харкові та була звільнена наказом ПАТ Полтава-Банк від 16 листопада 2016 року № 4283 за угодою сторін згідно з пунктом першим статті 36 КЗпП України.

Трудова книжка позивачці направлена на її адресу за її заявою в день звільнення.

Наказом Голови правління ПАТ Полтава-Банк від 20 лютого 2012 року з 01 лютого 2012 року була введена система виплати щомісячних надбавок співробітників регіональних управлінь ПАТ Полтава-банк (крім технічних працівників, інспекторів охорони, водіїв) за наступні показники: виконання плану прибутку 15% (виплата надбавки по даному показнику здійснювалась при умові виходу на прибуткову роботу та отримання прибутку згідно з планом); виконання плану по відкриттю поточних рахунків юридичним особам та фізичним особам-підприємцям 5 %; зменшення суми простроченої заборгованості в цілому по кредитам фізичних та юридичних осіб, відсоткам та комісіям в звітному місяці в порівнянні з минулим (при умові збереження рівня заборгованості нижче рівня станом на 01 січня 2012 рік) без врахування простроченої заборгованості, яка обліковується на 8 класі та без врахування суми зменшення заборгованості за рахунок переводу заставного майна на основні засоби (для регіональних управлінь, які мають прострочену заборгованість) 10%; виконання плану по емісії пластикових карт (для регіональних управлінь, які мають прострочену заборгованість) 10%. Загальна величина надбавки складає 30%.

Протоколом № 81 від 30 квітня 2015 року правління ПАТ Полтава-Банк затверджено в новій редакції Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава-Банк (пункт 35 Протоколу). Зазначений протокол зареєстрований в журналі реєстрації протоколів правління ПАТ Полтава-Банк за 2015 рік.

Змістом наказу № 391 від 20 лютого 2012 року визначено, що надбавка нараховується від суми посадових окладів згідно штатного розкладу, з правом розподілу суми керуючим відділення між працівниками відділення.

Відповідно до пункту 3.7 Положення працівникам, які відпрацювали неповний місяць в тому числі у зв`язку з лікарняним, відпусткою, виплата надбавок за відповідний місяць не здійснюється.

Згідно з пунктом 3.9. Положення про виплату набавок працівникам ПАТ Полтава -банк керівнику, його заступникам, керівникам відділів надається право позбавляти підлеглих надбавок частково або повністю у разі порушення трудової, виробничої дисципліни, внутрішнього розпорядку.

Пунктом 6.1.2 Положення визначено, що щомісячна надбавка не виплачується працівникам банку у разі невиконання або неналежного виконання працівником посадових обов`язків, зокрема, у разі подання клієнтом банку скарги на конкретного працівника, відділ або відділення банку.

08 квітня 2016 року на ім`я управляючого ХРУ ПАТ Полтава-банк ОСОБА_7 була подана доповідна записка бухгалтера ТОВ фірма Велан ОСОБА_3 щодо порушень посадових обов`язків ОСОБА_8

25 липня 2016 року на ім`я управляючого ХРУ ПАТ Полтава-банк ОСОБА_7 клієнтом Банку - директором ТОВ Охорона Аріан Плюс ОСОБА_9 також була подана доповідна про недоліки в роботі ОСОБА_1 .

Встановлено, що згідно листка непрацездатності серії АГР № 462788 позивачка в період з 05 квітня 2016 року по 08 квітня 2016 року знаходилась на лікарняному. З 16 травня 2016 року по 26 травня 2016 року позивачка знаходилась у відпустці згідно наказу № 1575 від 12 травня 2016 року. З 01 червня 2016 року по 21 червня 2016 року згідно листка непрацездатності серії АБЦ № 895755 ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до пункту першого частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Згідно з частинами другої, третьої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до змісту статті 2 Закону України Про оплату праці у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень Закону України Про оплату праці надбавка є одним із видів додаткової заробітної плати і не відноситься до основної заробітної плати, не носить обов`язкового характеру і виплачується за особливі умови праці або за трудові успіхи чи винахідливість працівника.

При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбаченими цими актами.

Частина третя статті 97 КЗпП України зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

Разом з тим, діюче законодавство наділяє власника повноваженнями самостійно вирішувати питання щодо збільшення, зменшення розміру премій, які виплачуються конкретним працівникам, повного або часткового позбавлення конкретного працівника премій, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Як встановлено судами, та вбачається з матеріалів справи наказом Голови правління ПАТ Полтава-Банк від 20 лютого 2012 року з 01 лютого 2012 року була введена система виплати щомісячних надбавок співробітників регіональних управлінь ПАТ Полтава-банк , відповідно до якого визначено, що надбавка нараховується від суми посадових окладів згідно штатного розкладу, з правом розподілу суми керуючим відділення між працівниками відділення.

Протоколом № 81 від 30 квітня 2015 року правління ПАТ Полтава-Банк затверджено в новій редакції Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава-Банк .

Таким чином Положення було введено в дію наказом від 20 лютого 2012 році, тобто, діяло раніше, і на даний час є чинним в новій редакції, яка була затверджена протоколом № 81 засідання правління ПАТ Полтава-Банк від 30 квітня 2015 року. Зі змісту протоколу вбачається, що на засіданні члени правління постановили затвердити в новій редакції Положення по банку, в тому числі Положення про виплату надбавок працівникам.

Доводи касаційної скарги, що Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава - банк не діяло у період, протягом якого вона перебувала у трудових відносинах з банком, Положення спірного документа мають дискримінаційний характер, вказаний доказ не можна вважати достовірним, належним та допустимим доказом, положення не затверджене наказом та не введено в дію у встановленому законом порядку, не надано підтвердження введення в дію Положення - відповідного наказу, є помилковими та не може бути прийнято колегією до уваги, оскільки позивачкою не надано, а судами не встановлено. підстав вважати Положення неналежним, недопустимими чи недостовірним доказом у справі. Положення не було визнано недійсним, а тому відсутні підстави для визнання його не діючим 2015-2016 роках.

Крім того оскаржуване Положення уже було предметом розгляду у справі № 641/9871/16-ц, за результатом розгляду якої рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2017 року, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ Полтава банк про скасування наказів про оголошення доган, визнання наказу про звільнення недійсним, зміну формулювання причин звільнення та внесення виправлень у трудову книжку, стягнення вихідної допомоги, стягнення недоплаченої надбавки до заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Постановою Верховного суду від 18 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а оскаржувані рішення залишено без змін.

Доводи касаційної скарги, щодо стягнення недоплаченої надбавки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є необґрунтованими, та не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачці були виплачені усі належні до виплати суми у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а також у зв`язку з тим, що позивачка у квітні та червні перебувала на лікарняному, а в травні була у відпустці, тобто відпрацювала неповний місяць, то суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченої надбавки, керуючись пунктами 3.7, 6.1.2 оскаржуваного Положення.

Безпідставність цих вимог також було встановлено в рамках цивільної справи № 641/9871/16-ц.

Вищевказані дії банку відповідають пункту 3.9. Положення про виплату надбавок працівникам ПАТ Полтава-банк , тобто банком положення трудового законодавства та права позивачки не порушено. Зазначені висновки спростовують посилання касаційної скарги на порушення прав позивачки невиплатою надбавки до заробітної плати у розмірі 30 %.

Щодо вимог про захист честі гідності та ділової репутації, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовує.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції Українилюдина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 34 Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Згідно зі статтею 277 ЦК Українинегативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 40 Конституції Україниусі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції , а не поширення недостовірної інформації.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, оціночні судження не можуть бути предметом судового захисту, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пункті 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, встановили, що інформація, викладена в скаргах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 мала інформативний характер для керівництва ПАТ Полтава-Банк стосовно викладених у них обставин, а саме щодо порушень посадових обов`язків позивачкою, і за своїм змістом є оціночними судженнями, які є вираженням суб`єктивної думки щодо зазначених в них обставин, та не містять образливих висловів щодо позивачки. При цьому інформація не поширювалась та не розповсюджувалась в розумінні статті 277 ЦК України. Доказів на спростування вищезазначених обставин матеріали справи не містять.

Крім того будь-яка особа - споживач послуг банку, має право звернутись до керівництва установи із заявою або скаргою в разі надання, на їх думку, послуг неналежної якості.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, та її спростування, є необґрунтованими.

У зв`язку із чим суди дійшли правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, спростування недостовірної інформації.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 28 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2019 року

залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко