Ухвала

від 19.12.2019 по справі 0907/15198/2012

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 0907/15198/2012

Провадження № 14-668цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М. , Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом Публічного акціонерного товариства Індустріально-експортний банк (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) Одіс Пабліситі Груп , ТзОВ Капітал Лізинг , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року і рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року та

в с т а н о в и л а:

25 січня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень, просив стягнути на свою користь солідарно з ТзОВ Одіс Пабліситі Груп , ТзОВ Капітал Лізинг , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 956 381,45 грн.

Позовну заяву мотивував такими обставинами :

- 19 грудня 2008 року Акціонерне товариство Індустріально-експортний банк , правонаступником якого є позивач, та ТзОВ Одіс Пабліситі Груп уклали кредитний договір № 058/08 (далі - кредитний договір) про надання відзивної відновлювальної кредитної лінії у розмірі 700 000 грн під 27 % річних на строк до 18 грудня 2011 року включно;

- того ж дня, позивач уклав з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзОВ Капітал Лізинг окремі договори поруки, згідно з якими останні зобов`язалися солідарно відповідати перед позивачем за зобов`язаннями ТзОВ Одіс Пабліситі Груп , що виникають на підставі кредитного договору;

- 25 грудня 2008 року на виконання кредитного договору ТзОВ Одіс Пабліситі Груп отримав кредит у розмірі 500 000,00 грн, що підтверджується меморіальним касовим ордером від 25 грудня 2008 року № 23;

- того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки, предметом якого було таке нерухоме майно: приміщення горища загальною площею 95,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлова будівля (склад) загальною площею 2 930,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_2 , а також приміщення горища загальною площею 98,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 ;

- 26 лютого 2010 року позивач та ТзОВ Одіс Пабліситі Груп уклали додатковий договір до кредитного договору, у якому погодили, що кредитна лінія є невідновлювальною, максимальний ліміт кредитної лінії становить 500 000 грн, відсоткова ставка складає 27 % річних, а строк функціонування кредитної лінії продовжений до 25 лютого 2013 року;

- того ж дня позивач уклав з іпотекодавцями додаткові договори до раніше укладених договорів іпотеки;

- ТзОВ Одіс Пабліситі Груп систематично порушував умови кредитного договору в частині погашення заборгованості за кредитом та процентами, а тому за правилами статті 1050 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України позивач має право вимагати дострокового повернення кредиту;

- загальна сума заборгованості становить 956 381,45 грн, з яких: 496 000,00 грн - борг за кредитом, 8 781,64 грн - борг за простроченими процентами за кредитом, нарахованими за період з 1 вересня 2012 року по 24 вересня 2012 року , 51 920,56 грн - борг зі сплати простроченої процентної винагороди, яка згідно з додатковим договором перенесена на кінець строку погашення кредиту, 316 300,04 грн - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 83 379,22 грн - пеня;

- позивач повідомив поручителів про невиконання ТзОВ Одіс Пабліситі Груп зобов`язань за кредитним договором, проте останні, як і позивач, заборгованість не погасили, що є підставою для звернення з цим позовом до суду.

11 лютого 2013 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив в повному обсязі.

Мотивував рішення таким обставинами :

- ТзОВ Одіс Пабліситі Груп систематично порушувало зобов`язання за кредитним договором, на неодноразові звернення позивача про повернення суми заборгованості не реагувало, в добровільному порядку заборгованість не повернуло;

- відповідачі не надали суду доказів, що могли б спростувати розрахунок заборгованості, наданий позивачем, а тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

8 квітня 2013 року Апеляційний суд Івано-Франківської області за результатами розгляду апеляційної скарги ТзОВ Капітал Лізинг постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року. Вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

11 вересня 2013 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області ухвалив додаткове рішення в частині розподілу судових витрат.

22 липня 2015 року Апеляційний суд Івано-Франківської області за результатами розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та ТзОВ Одіс Пабліситі Груп ухвалив рішення, яким скасував рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми заборгованості та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Мотивував рішення такими обставинами :

- з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14);

- вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем);

- позивач, скориставшись передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України правом вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, повідомив ТзОВ Одіс Пабліситі Груп про зміну строку виконання основного зобов`язання, а саме до 6 червня 2010 року, тоді як з позовом у цій справі позивач звернувся лише 25 січня 2011 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителів, а тому суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги до ОСОБА_1

3 лютого 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою скасував рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 липня 2015 року, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивував ухвалу такими обставинами :

- необґрунтованими є висновки апеляційного суду про припинення поруки ОСОБА_1 на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України за відсутності доказів зміни позивачем строку виконання основного зобов`язання шляхом направлення вимоги боржнику та/чи поручителю про повне дострокове погашення заборгованості;

- не можна погодитися із висновками судів про солідарне стягнення заборгованості із поручителів, оскільки виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено трьома окремими договорами поруки. Якщо зобов`язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору (див. висновки Верховного Суду України, сформульовані у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-35цс15).

- необґрунтованими є висновки апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог, пред`явлених до ТзОВ Одіс Пабліситі Груп та ТзОВ Капітал Лізинг , оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Обґрунтовує це висновками Верховного Суду України, сформульованими у постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-467цс15.

12 серпня 2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення, яким скасував свою ухвалу від 8 квітня 2013 року; скасував рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року і додаткове рішення цього ж суду від 11 вересня 2013 року та ухвалив нове рішення, яким закрив провадження в частині вимог до відповідачів - юридичних осіб та задовольнив позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Мотивував рішення такими обставинами :

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак помилково зазначив про солідарне стягнення з них суми кредитної заборгованості, не врахувавши, що забезпечення виконання кредитного договору обумовлене окремими договорами поруки;

- жоден із відповідачів протягом усього часу розгляду справи не заперечував правильності, наданого позивачем, розрахунку кредитної заборгованості;

- позивач запропоновував відповідачам добровільно погасити у п`ятиденний термін з моменту отримання повідомлення заборгованість за кредитним договором, однак, без вказівки про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, як це встановлено у пункті 5.6 кредитного договору. А тому відсутні підстави для висновку про припинення поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України;

- 8 квітня 2013 року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив ухвалу, якою відхилив апеляційну скаргу ТзОВ Капітал Лізинг та залишив без змін рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року; оскільки апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції без врахування вимог апеляційних скарг, які є предметом нового апеляційного розгляду, вказану ухвалу також слід скасувати;

- оскільки є підстави для скасування рішення суду першої інстанції, яким спір вирішено по суті, та ухвалення нового рішення у цій справі, слід скасувати також і додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2013 року, яке стосується розподілу судових витрат;

- розгляд справ між юридичними особами належить до компетенції господарського суду, а тому справа в частині позовних вимог до ТзОВ Одіс Пабліситі Груп і ТзОВ Капітал Лізинг не може розглядатися за правилами цивільного судочинства і провадження в цій частині слід закрити.

26 серпня 2018 року ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року в частині стягнення з нього та ОСОБА_2 кредитної заборгованості, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивував касаційну скаргу такими обставинами :

- вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов`язання за договором потрібно пред`являти в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанову Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14);

- порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (див. постанову Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-436цс14);

- суди не врахували, що ТзОВ Одіс Пабліситі Груп прострочило сплату кредиту ще у квітні 2010 року, а з позовом позивач звернувся лише 25 січня 2011 року;

- звернувшись 25 січня 2011 року з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості, позивач пропустив, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк, що має наслідком припинення поруки;

- він та ОСОБА_2 як поручителі не надавали згоди на зміну основного зобов`язання, додаткові договори до договорів поруки не укладались, а тому порука вказаних відповідачів припинилася відповідно до частини першої статті 559 ЦК України;

- апеляційний суд не роз`яснив позивачу за правилами якого судочинства належить розглядати справу в частині вимог, за якими провадження було закрито.

8 вересня 2016 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2013 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року в частині стягнення з нього та ОСОБА_1 кредитної заборгованості, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Мотивував касаційну скаргу такими обставинами :

- апеляційний суд необґрунтовано вирішив питання про закриття провадження у справі в частині вимог до юридичних осіб у своєму рішенні по суті спору без постановлення відповідної ухвали та не роз`яснив позивачу до юрисдикції якого суду належить розгляд справи у частині, в якій провадження було закрито;

- апеляційний суд закрив провадження у справі через те, що суд першої інстанції розглянув справу не у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, хоча Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України не передбачає такої підстави для закриття провадження;

- апеляційний суд необґрунтовано відхилив заяву ОСОБА_2 про відвід судді, чим порушив приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- направивши позичальнику вимогу про повернення кредиту, а поручителям - повідомлення про повернення кредиту, позивач змінив строк виконання основного зобов`язання;

- з позовом у цій справі позивач звернувся лише 25 січня 2011 року, тобто з пропуском встановленого законом шестимісячного строку, що свідчить про припинення поруки;

- суди не проаналізували доводи ОСОБА_2 про те, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 26 травня 2016 року у справі № 909/1404/14, залишеної без змін судом апеляційної інстанції, позивач був ліквідований; припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення поруки, оскільки зобов`язання за кредитним договором припиняється;

- суд першої інстанції міг стягнути з відповідачів пеню у розмірі 2 787,45 грн за період, що не перевищує шість місяців, тобто, починаючи з 5 травня 2010 року, натомість суд стягнув 83 379,22 грн за період з 24 жовтня 2011 року по 24 вересня 2012 року;

- апеляційний суд не дав оцінку усім доводам апеляційної скарги та не навів обставин, які б їх спростовували;

- він та ОСОБА_1 як поручителі не надавали згоди на зміну основного зобов`язання та не укладали додаткових договорів до договорів поруки від 19 грудня 2008 року, а тому порука є припиненою.

13 вересня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 18 жовтня 2016 року зупинив виконання рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

9 березня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

24 липня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою призначив справу до розгляду.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким ЦПК України викладений у новій редакції.

17 жовтня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, визначених цією частиною вказаної статті.

Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі на її розгляд справи, дійшла висновку, що такі підстави відсутні.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивують, зокрема тим, що апеляційний суд вирішив питання про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідачів-юридичних осіб у своєму рішенні, а не відповідною ухвалою як цього вимагає процесуальний закон, та не вказав за правилами якої юрисдикції має вирішуватися спір у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не скаржаться на те, що апеляційний суд неправильно визначив юрисдикцію суду в частині вимог до відповідачів-юридичних осіб; не вказують вони і про те, що ці вимоги мають розглядатися за правилами цивільного судочинства. Окрім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять у касаційних скаргах переглянути рішення судів першої й апеляційної інстанцій не в цілому, а лише в частині висновків про задоволення заявлених до них вимог.

Окрім того, висновок щодо юрисдикції суду у правовідносинах, подібних до тих, що мали місце у цій справі Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала у своїй постанові від 13 березня 2018 рокуу справі № 415/2542/15-ц.

З огляду на це відсутні підстави для прийняття справи для продовження розгляду у Великій Палаті Верховного Суду.

Відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Керуючись частиною шостою статті 403, частиною шостою статті 404 ЦПК України,Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Справу за позовом Публічного акціонерного товариства Індустріально-експортний банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Одіс Пабліситі Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Капітал Лізинг , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2013 року і рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2016 року повернути на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

2. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. Гудима Судді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівВ. Ю. Уркевич Ж. М. ЄленінаО. Г. Яновська О. С. Золотніков