Рішення

від 17.12.2019 по справі 902/627/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/627/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В.

при секретарі Незамай Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)", вул. Набережна, 48Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, 22620, код 42787914

до: Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ), вул. Леніна, буд. 41, м. Тульчин, Тульчинський район, Вінницька область, 23600, код 21725546

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )

про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі та правовстановлюючі документи

за участю представників:

позивача: Чубенко Сніжана Василівна, свідоцтво № 409 від 24.04.2008 року, паспорт № 003077199 від 11.03.2019 року

відповідача: Ткаченко Костянтин Дмитрович, посвідчення адвоката № 556 від 14.09.2015 року, свідоцтво № 556 від 24.09.2007 року, серія ВН 109619 від 17.09.2019 року

третя особа: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.07.2011 року

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 : не з`явилися

присутні: ОСОБА_5 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.07.2011 року

ОСОБА_6 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.10.1998 року

ОСОБА_7 , паспорт № 19730824-06994 виданий 03.01.2019 року

ОСОБА_8 паспорт НОМЕР_4 виданий 08.09.2000 року

В С Т А Н О В И В :

29.07.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 24.07.2019 року Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) про усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область шляхом заборони Тульчинській Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" та зобов`язання Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви передати Релігійній організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою: вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, а саме Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02.2012 року.

В якості підстави заявлених вимог позивач посилається на порушення Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви права користування та розпорядження комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м., яке на праві власності належить позивачу згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02.2012 року.

Ухвалою суду від 05.08.2019 року позов залишено без руху відповідно до ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

13.08.2019 року до суду надійшла заява позивача б/н від 13.08.2019 року (вх.канц.№02.1-34/6430/19) щодо усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року відкрито провадження у справі № 902/627/19 у порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 18.09.2019 року.

18.09.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.09.2019 року, в якому останній вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

18.09.2019 року до суду від представника позивача надійшло клопотання вих. № 87 від 12.09.2019 року, в якому останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, в зв`язку з перебуванням уповноваженого представника на стаціонарному лікуванні.

В судовому засіданні 18.09.2019 року судом задоволено клопотання позивача вих. № 87 від 12.09.2019 року та постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/627/19 на 26.09.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 20.09.2019 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.

26.09.2019 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 95 від 25.09.2019 року, в якому останній критично оцінює пояснення відповідача, вважає їх такими, що направленні на уникнення цивільно-правової відповідальності та порушуються права та законні інтереси релігійної громади.

26.09.2019 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 26.09.2019 року судом постановлено ухвали про залучення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладення підготовчого засідання у справі № 902/627/19 на 17.10.2019 року, які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 30.09.2019 року повідомлено учасників справи про дату судового засідання.

30.09.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшов лист № 96 від 30.09.2019 року про долучення до матеріалів справи доказів.

17.10.2019 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву б/н від 17.10.2019 року про витребування доказів необхідних для розгляду справи.

17.10.2019 року до суду представником відповідача подано заяву б/н від 17.10.2019 року закрити провадження у справі № 902/627/19 та роз`яснити позивачу Релігійній організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)", що розгляд справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.

В судовому засіданні 17.10.2019 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/627/19 на 06.11.2019 об 14:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання.

29.10.2019 року на адресу суду від Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної держаної адміністрації на виконання вимог ухвали суду надійшов лист № 03-10/878 від 25.10.2019 року.

01.11.2019 року від Оратівської селищної ради Оратівського району Вінницької області надійшли письмові пояснення № 788/04-02 від 30.10.2019 року. В якості додатків до пояснень додано ряд документів.

05.11.2019 року на адресу суду від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення (вих. № 137 від 04.11.2019 року), в яких зазначає, що підтримує заявлений позов в повному обсязі та просить суд задоволити його.

06.11.2019 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява про приєднання доказів до матеріалів справи № 53 від 05.11.2019 року.

У судовому засіданні 06.11.2019 року оголошено перерву до 12.11.2019 року, про що занесено відомості до протоколу судового засідання та про дату наступного судового засідання повідомлено сторін під розпис в розписці суду від 06.11.2019 року.

12.11.2019 року представником позивача до суду подано клопотання (вих. № 153 від 12.11.2019 року), в якому останній в зв`язку з відсутністю можливості бути присутнім в судовому засіданні просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Також, представником позивача 12.11.2019 року до суду подано клопотання (вих. № 154 від 12.11.2019 року) про долучення доказів до матеріалів справи.

Крім того, 12.11.2019 року представником позивача подано заяву (вих. № 155 від 12.11.2019 року) про поновлення процесуальних строків для подання доказів по справі.

Судом 12.11.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні до 18.11.2019 року з метою забезпечення прав позивача на обґрунтування поданих клопотань про поновлення процесуальних строків та долучення доказів.

18.11.2019 року судом поставлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 19.11.2019 року.

Ухвалою суду від 19.11.2019 року повідомлено учасників справи про наступну дату судового засідання, а саме 26.11.2019 року.

Також, судом визначено ще одну дату судового засідання для розгляду справи по суті, а саме 05.12.2019 року.

26.11.2019 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява № 57 від 26.11.2019 року, в якій останній у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Також в заяві останній зазначає, що заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 26.11.2019 року суд постановив ухвалу про відкладення судового розгляду на підставі ч. 2 ст. 202, ч. 1 ст. 216 ГПК України до 05.12.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання від 26.11.2019 року.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року повідомлено учасників справи про дату судового засідання.

05.12.2019 року на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява №60 від 05.12.2019 року, в якій останній в зв`язку з зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Також в заяві останній зазначає, що заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача.

05.12.2019 року до суду від третьої особи ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення б/н від 04.12.2019 з додатками, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

У судовому засіданні 05.12.2019 року оголошено перерву до 17.12.2019 року, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України, відомості про що занесено до протоколу судового засідання від 05.12.2019 року.

Ухвалою суду від 06.12.2019 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

12.12.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (вих. № 184 від 12.12.2019 року), в якій останній просить суд поновити процесуальний строк для подання пояснень та доказів.

В якості додатків до заяви додано письмові пояснення позивача (вих. №182 від 11.12.2019 року) на пояснення третьої особи, в яких останній підтримує позовні вимоги та просить суд задоволити позов.

У судове засідання 17.12.2019 року з`явився представник позивача, відповідача та третя особа ОСОБА_1 . Треті особи ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), правом участі в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалами суду від 26.11.2019 року та 06.12.2019 року, які надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Разом з тим адресована третім особам 1 ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) ухвала від 06.12.2019 року підприємством зв`язку до суду не повернута.

При неявці в судове засідання третіх осіб суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 17, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу/фізичну особі-підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останніх.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 11.02.2019 про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідача.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що провадження у справі № 902/627/19 відкрито 19.08.2019 року і при цьому усі без виключення ухвали по даній справі надсилались на адреси учасників справи.

Стосовно третіх осіб суд зазначає, що усі без винятку ухвали надсилались за адресою реєстрації останніх, які зазначено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про належність вчинення судом дій для інформування останніх про дану судову справу.

У судовому засіданні 17.12.2019 року представник позивача вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі, представник відповідача, третя особа ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечували.

Розглянувши заяву представника позивача (вих. № 184 від 12.12.2019 року) про поновлення процесуального строку для подання пояснень та доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений

строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до п. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.м1, ч.м2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, суд може прийняти до розгляду докази, подані стороною на стадії розгляду справи по суті, коли встановить, що сторона не мала можливості подати їх у визначений законом або судом строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому необхідно враховувати, що чинний ГПК України має на меті забезпечити своєчасний розгляд справ і правову визначеність, унеможливити зловживання процесуальними правами та підвищити ефективність судочинства в цілому, для чого встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів. Саме тому всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно для того, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви (вих. № 184 від 12.12.2019 року) в частині долучення до матеріалів справи письмових пояснень вих. №182 від 11.12.2019 року та акту від 10.12.2019 року.

Разом з тим, у зв`язку з необґрунтованістю причин неможливості подання доказів на стадії підготовчого провадження, з огляду на наявність у матеріалах справи актів від 01.06.2019 та 02.06.2019 рр., у задоволенні заяви (вих. № 184 від 12.12.2019 року) в частині подання інших доказів судом відмовлено, відомості про постановляння відповідної ухвали занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви, в якості підстави заявлених вимог позивач зазначає, про те що за змістом Наказу керуючого Тульчинсько-Брацлавською Єпархією віл 19.06.1996 року № 139 керівником релігійної громади та настоятелем Свято-Покровського храму було призначено священика Монастирського Петра Михайловича.

02.03.2019 року згідно рішення загальних зборів релігійної громади було обрано керівником (головою Парафіяльної ради) Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви" Калабернюк Ірину Володимирівну. Крім цього, на підставі рішення було внесено зміни до Статуту релігійної організації щодо її конфесійної приналежності та змінено керівний склад релігійної громади.

Як зазначає позивач, Релігійній організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української православної церкви (Православної Церкви України)" із 2012 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 08 від 28.02.2012 року належить комплекс будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. до якого входять: будівля Свято-Покровського храму позначена у технічному паспорті літ. "А", загальною площею 376,60 кв.м.; будівля дзвіниці літ. "Б", загальною площею 10,20 кв.м.; житловий будинок літ. "В", "в", "в1", загальною площею 50,85 кв.м. та житловою площею 29,25 кв.м.; ворота з хвірткою, "1"; огорожа "2" ; убиральня "3" - за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48 Б.

01.06.2019 року, прийшовши на богослужіння на територію храму, який належить громаді позивача було виявлено групу осіб, які не є жителям села та не є членами релігійної громади. На чолі вказаних осіб були протоієрей ОСОБА_1 , протоієрей ОСОБА_2 , протоієрей ОСОБА_3 , ієрей ОСОБА_9 .

Як зазначає позивач, дані особи із застосуванням фізичної сили перешкоджали громаді пройти до дверей храму, штовхали прихожан, рвали одяг, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійної обряду (вечірньої служби) за участю протоієрея ОСОБА_10 та шести інших священнослужителів ПЦУ, які були запрошені для проведення обряду.

У діях зазначених представників Тульчинської єпархії УПЦ, з позиції позивача, було виявлено ознаки злочину передбаченого ч.1, ч.2, ч.3 ст. 161 Кримінального кодексу України та ч.1 ст. 180 КК України, що зазначено в акті від 01. 06. 2019 року та акті від 10.12.2019 року.

02.06.2019 року повторно було виявлено групу невідомих нам осіб, на чолі із духовенством Тульчинської єпархії УПЦ, які знову перешкоджали пройти до дверей храму. У діях осіб було виявлено ознаки злочину передбаченого ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 161 КК України та ч. 1 ст. 180 та ч. 1 ст. 125 КК України, що зафіксовано в акті від 02.06.2019 року та акті від 10.12.2019 року.

20.04.2019 року керівник Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української православної церкви (Православної Церкви України)" звернулась до представника Тульчинської єпархії УПЦ Монастирського Петра Михайловича з проханням передати, ключі від храму та всі оригінали документів на комплекс будівель храму та земельну ділянку, оскільки вони належать Релігійної організації.

Однак, останній відмовився надавати зазначені документи та повернути ключі, про що у подальшому складено акт від 21.04.2019 року.

За твердженнями позивача, він позбавленний можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки представниками Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви не передаються ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд, чиниться опір та здійснюються перешкоди в користуванні комплексом будівель "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область.

Тому, з метою захисту своїх прав позивач звернувся із позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи на його необґрунтованість, оскільки, стверджуючи про те що особами Тульчинської єпархії УПЦ було скоєно кримінальне правопорушення та в їх діях вбачаються ознаки злочину, позивачем не надано належних та допустимих доказів, а саме вироку суду що набув законної сили.

При цьому, складені позивачем акти від 21.04.2019 року, 27.04.2019 року, 01.06.2019 року та від 02.06.2019 року, в контексті викладеного, такими доказами не являються.

За таких обставин, твердження позивача що організована група невідомих позивачу осіб, перешкоджали пройти до дверей храму, штовхали прихожан, рвали одяг, погрожували фізичною розправою, перешкоджали проведенню релігійного обряду, вчиняли хуліганські дії, заподіяли тілесних ушкоджень, являються необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, у відзиві відповідач вважає, що позов заявлено до неналежного відповідача та справа не підсудна господарському суду, оскільки фізична особа ОСОБА_1 , будучи священнослужителем, маючи сан протоієрея та відповідно до указу № 139 від 19.06.1996 року керуючого Тульчинсько Брацлавською єпархією УПЦ назначений настоятелем Свято-Покровеького храму та усі правовстановлюючі документи, ключі від дверей храму знаходяться у нього, як колишнього настоятеля храму. Враховуючи викладене позовні вимоги слід заявляти до фізичної особи ОСОБА_1 , який є належним відповідачем, а не до юридичної особи Тульчинської єпархії УПЦ.

Доказів того що він є представником єпархії у даних правовідносинах, а також що ключі від дверей храму та правовстановлюючі документи на храм передані ним та знаходяться в Тульчинській єпархії УПЦ позивачем не надано.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що доводи викладені у відзиві направлені на уникнення цивільно-правової відповідальності та порушують законні інтереси релігійної громади.

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.02.2019 року Монастирський Петро Михайлович був керівником Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, що знаходиться за адресою вул. Набережна, 48Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область.

Згідно п. 2.8 Статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, зареєстрованого від 01.10.2007 року парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: здійснює нагляд за станом храму і наявністю всього необхідного для проведення богослужінь та іншої діяльності парафії; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.

Таким чином, Монастирський П.М. має доступ до Свято-Покровського храму та ключі від нього, що знаходиться за адресою вул. Набережна, 48Б, с. Новоживотів, та підзвітний єпархіальному архієрею і діє з його благословення.

Відповідно до Протоколу №1 Загальних зборів Релігійної громади Свято- Покровської Парафії Української Православної Церкви від 02.03.2019 року, враховуючи релігійні переконання членів загальних зборів громади і результати голосування, ухвалено змінити приналежність у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви та перейти під канонічне підпорядкування Православній Церкві України, змінивши при цьому назву на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)".

Після зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади та обрання нового Голови Парафіяльної ради, ОСОБА_1 П.М. втратив свої повноваження як настоятель релігійної громади Свято-Покровської парафії УПЦ (Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" - нова назва релігійної громади) про що, відповідно до вимог Статуту про управління Української Православної Церкви, мав повідомити єпархіального архієрея.

За твердженнями позивача ОСОБА_1 П.М. діє як представник Тульчинської єпархії, оскільки парафія у якій він був настоятелем вийшла з-під юрисдикції відповідача, а до Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" він не має відношення (ні як настоятель, ні як член релігійної громади), крім того не створено і не зареєстровано нової релігійної громади, яка б була підлегла Тульчинській єпархії і знаходиться на території с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області.

У письмових поясненнях третя особа ОСОБА_2 просить суд відмовити в задоволенні позову повністю зазначаючи про те що, у відповідності до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, внаслідок внесення змін державним реєстратором Салецьким І. О., станом на 08.04.2019 р., керівником Релігійної організації "Релігійна громада Свято - Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) зазначено ОСОБА_11 .

З наведеного слідує, що відбулися зміни: у назві юридичної особи, - з Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви па Релігійну організацію "Релігійна громада "Свято - Покровської Парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)", та зміна керівника, - з ОСОБА_1 на ОСОБА_11 , а також конфесійної приналежності юридичної особи як релігійної громади, - з Української Православної Церкви на Українську Православну Церкву (Православну Церкву України).

Відповідно до наказу № 39 від 02.04.2019 року, яким було зареєстровано Статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у новій редакції із зміненою назвою.

За твердженнями третьої особи ОСОБА_12 , наказ № 39 від 02.04.2019 року є незаконним у зв`язку із тим що як уже зазначалось релігійна громада запровадила фіксоване членство і будь хто не має права скликати та проводити збори, які, в даному випадку, є зборами жителів села прихильників релігійної організації ПЦУ а не існуючої релігійної громади. І по цій же причині рішення, яке послугувало підставою для видачі зазначеного наказу, і яке оформлено протоколом № 1 від 02.03.2019 року, є нікчемним, тобто, таким що не породжує будь яких юридичних наслідків.

Також зазначає, що наказ № 39 від 02.04.2019 року оспорюється ОСОБА_1 до адміністративного суду, з приводу чого ухвалою Верховного суду України в справі № 120/1309/19-а 09.09.2019 року відкрито провадження № К/9901 /25234/19.

Окрім того, розпочато та триває досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 в кримінальному провадженні № 12019020250000069 від 02.06.2019 р. за ч. 1 ст. 364 КК України.

Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Згідно Указу № 139 від 19.06.1996 року керуючого Тульчинсько - Брацлавською єпархією УПЦ було призначено священика Монастирського Петра Михайловича настоятелем Свято - Покровського храму с. Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії (а.с. 55, т. 1).

В подальшому у с. Новоживотів, Оратівського району, Вінницької області було також зареєстровано релігійну громаду Свято - Покровської парафії с. Новоживоті, Оратівського району, Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, яка була зареєстрована як юридична особа з відповідним кодом ЄДРПОУ 42787914.

Згідно розпорядження № 232 від 13.05.2011 року Голови Вінницької обласної державної адміністрації зазначена релігійна громада як юридична особа є власником культової споруди церкви у вигляді Свято - Покровського храму с. Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії, а згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще й також власником земельної ділянки на якій розташована культова споруда церква (індексний номер об`єкта нерухомого майна: 1770913505231, індексний номер витягу: 157154939).

Виконавчим комітетом Новоживотівської сільської ради за підписом сільського голови с. Новоживотів Оратівського району, 19.06.2012 року було видано свідоцтво серії САС № 832476 про право власності на нерухоме майно у вигляді комплексу будівель та споруд "Свято-Покровського храму" за адресою Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48 - б (а.с. 50, т. 1).

Підставою для видачі свідоцтва стало Рішення Виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради №08 від 28.02.2012 року.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Монастирський Петро Михайлович (ст. 2.8 Статуту) - станом на 01.02.2019 р. був керівником зазначеної юридичної особи (а.с. 41, т. 1).

На підставі протоколу № 1 від 10.03.2007 року прийнято статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (а.с.34-38,т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Статуту Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу, Тульчинської , єпархії.

Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея (п. 1.2. Статуту).

Згідно п. 1.7 Статуту парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і Статуту.

Членами громади є православні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18- річного віку, визнають обов`язковість Статуту УПЦ, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє участь у богослужбовому житті (п. 2.2. Статуту).

Згідно п. 2.8. Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: керує причтом; представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; разом з Парафіяльною радою скликає Парафіяльні збори; може брати участь у роботі Парафіяльної ради; у разі обрання головою Парафіяльної ради повноважне представляє парафію перед органами державної влади і управління; у рамках штатного розкладу призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів причту) та в іншій релігійний діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії щодо проведення релігійних заходів; веде офіційне церковне листування, засвідчує довідки про здійснення у даній парафії хрещень та вінчань; веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву; здійснює нагляд за станом храму і наявністю всього необхідного для проведення богослужінь та іншої діяльності парафії; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.

Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане парафією, створено нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії (п. 3.4. Статуту).

Як структурний підрозділ Тульчинської єпархії УПЦ, парафія визнає виключне право щодо розпорядження культовими будівлями та священними предметами (включаючи ікони, крім тих, що перебувають на обліку держави і становлять історичну та художню цінність) за Тульчинським єпархіальним управлінням УПЦ (п. 3.5. Статуту).

У відповідності до змісту протоколу № 1 від 12.02.2019 року рішенням загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви с. Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії було запроваджено фіксоване членство парафіян та вибрано керівні органи релігійної громади Свято - Покровської парафії с. Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (код ЄДРПОУ 42787914).

Як зазначає позивач, із 2012 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 08 від 28.02.2012 року належить комплекс будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. до якого входять: будівля Свято-Покровського храму позначена в технічному паспорті літ. "А", загальною площею 376,60 кв.м.; будівля дзвіниці літ. "Б", загальною площею 10,20 кв.м.; житловий будинок літ. "В", "в", "в1", загальною площею 50,85 кв.м. та житловою площею 29,25 кв.м.; ворота з хвірткою, "1"; огорожа "2" ; убиральня "3" - за адресою: Вінницька область, Оратівський район, с. Новоживотів, вул.Набережна, 48 Б (а.с. 50, т. 1).

02.03.2019 року проведено загальні збори Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, що оформлено протоколом № 1 (а.с. 18-26, т. 1).

За результатами зборів ухвалено ряд рішень, зокрема про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви, про перехід під канонічне підпорядкування Православній Церкві України, змінивши при цьому назву на Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), про обрання Головою Парафіяльної ради Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" Калабернюк Ірину Володимирівну, Заступником голови Парафіяльної ради - Гончарука Дмитра Анатолійовича, скарбником - Хом"янчук Ірину Володимирівну, про прийняття статуту Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у новій деракції змінивши назву на Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та про внесення змін до установчих документів.

На підставі протоколу зборів № 1 від 02.03.2019 року затверджено статут Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у новій редакції, відповідно до якого Релігійна організація "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (далі парафія), є правонаступницею Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви і згідно рішення загальних зборів (Протокол №1, від 02.03.2019 року) є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (УПЦ (ПЦУ)), який безпосередньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Відповідно п. 4 Розділу І Статуту парафія є неприбутковою релігійною організацією, яка реєструється та здійснює свою діяльність при дотриманні діючого законодавства України, Статуту Православної Церкви України, Статуту (положення) про управління Православної Церкви України, Статуту "Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)", а також цього Статуту.

Відповідно п. 7 Розділу І Статату Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) є юридичною особою і володіє правами у рамках, визначених цим Статутом, Статутом Православної Церкви України, Статутом (положенням) про управління Православної Церкви України та Статутом "Управління Вінницько-Тульчинської єпархії УПЦ (ПЦУ)".

Відповідно п. 1 Розділу ІІ Статуту органами парафіяльного управління є: загальні та парафіяльні збори, очолювані настоятелем та Парафіяльна рада, підзвітна настоятелю.

Загальні та парафіяльні збори складаються з православних віруючих, кліриків та мирян, які досягли 18-річного віку, визнають обов`язковість Статуту Православної Церкви України, Статуту (положення) про управління Православної Церкви України, регулярно відвідають богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь, у богослужбовому житті. Загальні та парафіяльні збори скликаються настоятелем, парафіяльною радою (або з благословення архієрея - благочинним) не рідше одного разу на рік (п.2 Розділу ІІ Статуту).

Загальні збори приймають рішення про зміну підлеглості (юрисдикції) парафії (релігійної громади). Таке рішення ухвалюється не менше 2/3 голосів від всієї кількості членів загальних зборів парафії (релігійної громади) (п.3 .1 Розділу ІІ Статуту)

Згідно п. 7 Розділу ІІ Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: керує причтом; веде облік протоколів парафіяльних зборів; повноважно представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехизаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; скликає парафіяльні збори та головує на них; має право накласти «вето» на рішення парафіяльних зборів і парафіяльної ради з наступною передачею цього питання на розгляд єпархіального архієрея або з його згоди - благочинного; може брати участь у роботі парафіяльної ради; повноважно представляє парафію перед органами державної влади та місцевого самоврядування; у рамках штатного розпису призначає осіб, які беруть участь у богослужінні (окрім членів причту) та в іншій релігійній діяльності, пов`язаній із здійсненням цілей і завдань парафії; веде офіційне церковне листування, засвідчує довідки про здійснення хрещень та вінчань; веде богослужбовий журнал і забезпечує збереження парафіяльного архіву; наглядає за станом храму і наявністю всього необхідного для здійснення богослужінь та іншої діяльності парафії у відповідності з її цілями і завданнями; подає єпархіальному архієрею щорічні звіти про стан парафії.

02.04.2019 року відповідно до наказу Управління у справах націонельностей та рілігії Вінницької обласної державної адміністрації № 39 зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви у новій редакції зі зміною найменування на Релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православна Церква України) (а.с. 39, т. 1).

Як стверджує позивач, 20.04.2019 року ОСОБА_1 , який діяв як представник Тульчинської єпархії УПЦ, втративши свої повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовився надати оригінали документів па комплекс будівель храму та земельну ділянку, що підтверджено Актом від 21.04.2019 року (а.с. 56-57, т. 1).

27. 04.2019 року представник Тульчинської єпархії УПЦ, без вказівки прізвища імені по батькові особи такого представника, зачинив храм, також без вказівки який саме храм, де його розташовано та кому він належить, не віддавав ключі, саме тому храм було замкнено на свій, представниками позивача, замок, про що знову ж таки було складено Акт від 27.04.2019 року.

Позивач зазначає, що 01.06.2019 року група осіб, які не є жителями села Новоживотів, та не є членами релігійної громади позивача, будучи добре організованою та централізовано звезеною до вказаного села Тульчинською єпархією УПЦ, на чолі якої були представники зазначеної єпархії, уже вказаний протоієрей ОСОБА_1 , протоієрей ОСОБА_2 , протоієрей ОСОБА_3 , ієрей ОСОБА_9 . Зазначені особи, застосовуючи фізичну силу, перешкоджали представникам позивача зайти до дверей храму, штовхали прихожан, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду.

Також позивач стверджує, що в діях вказаних осіб з цього приводу було виявлено ознаки злочину передбаченого ч. 1. 2. ч. 3 ст. 161 КК України, і при цьому як на доказ викладених фактів, посилається на складений Акт від 01.06.2019 року (а.с. 59-60, т. 1), з урахуванням Акту від 10.12.2019 року про виправлення помилок.

02.06.2019 року повторно група невідомих позивачу осіб, на чолі із вказаним духовенством Тульчинської єпархії УПЦ, а саме, протоієреєм ОСОБА_1 , протоієреєм ОСОБА_2 , протоієреєм ОСОБА_3 , ієреєм ОСОБА_9 , перешкоджали пройти до дверей храму, штовхали прихожан, рвали одяг, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду, (вечірньої служби), також вчиняли хуліганські дії. завдали тілесних ушкоджень членам релігійної громади позивача.

У зв`язку із чим у діях зазначених осіб було виявлено ознаки злочинів передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1, 2, 3 ст. 161. ч. 1 ст. 180 КК України, що підтверджено Актом від 02.06.2019 року (а.с. 61-62, т. 1), з урахуванням Акту від 10.12.2019 року про виправлення помилок.

За твердженнями позивача, він позбавленний можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки представниками Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви не передаються ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд, чиниться опір та здійснюються перешкоди у користуванні комплексом будівель "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м., що знаходиться за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси в спосіб, визначений законом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Тобто, тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 363/3032/16-ц).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника, тощо).

Отже, у розумінні приписів статті 391 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію сформовано у постановах КГС ВС від 19.06.2019 у справі № 925/180/18 та від 25.06.2019 року у справі № 923/640/18.

Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (Правова позиція КГС ВС від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18).

Крім того, на підставі ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (ч. 2 ст. 4 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, підставою судового захист є наявність доведеного факту порушення прав позивача, яке існує на момент прийняття судового рішення.

Підставою для задоволення негаторного позову є доведений факт обмеження або перешкоджання, створення реальних перешкод у здійсненні права власності, триваючий характер такого правопорушення, наявність у момент звернення до суду.

Також, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може носити абстрактного, узагальнюючого характеру, має бути ефективним, тобто забезпечувати реальне відновлення порушеного права.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на предмет спірних правовідносин позивач повинен довести правомірність набуття права власності та навести факти наявності об`єктивних перешкод у реалізації правомочностей власника, які створена саме відповідачем, а не третіми особами; відповідач у свою чергу повинен довести правомірність своєї поведінки та спростувати доводи позивача відносно вчинення перешкод у здійсненні права власності.

Судом встановлено, що за позивачем Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви" зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, що відображено в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том. 2 а.с. 25), дата реєстрації: 27.05.2019 року.

Відповідачем не спростовано факту належності даного нерухомого майна на праві власності саме Релігійній організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви", а також не надано відомостей про обмеження прав Калабернюк І.В. представляти інтереси даної релігійної організації та звертатися з відповідним позовом до суду.

Отже, позов пред`явлено належною, уповноваженою особою.

Виконавчим комітетом Новоживотівської сільської ради 19.06.2012 року видано свідоцтво серії САС № 832476 про право власності на нерухоме майно у вигляді комплексу будівель та споруд "Свято-Покровського храму" за адресою Вінницька обл., Оратівський район, с. Новоживотів, вул. Набережна, 48 - б (а.с. 50, т. 1).

Підставою для видачі свідоцтва стало Рішення Виконавчого комітету Новоживотівської сільської ради №08 від 28.02.2012 року.

Підставою внесення запису про право власності визначено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47090029 від 29.05.2019, Оратівська селищна рада Оратівського району Вінницької області.

Позивачем надано до суду засвідчену представником копію Свідоцтва від 19.06.2012 року про право власності на нерухоме майно (том. 1 а.с. 50), витребувані та оглянуті судом матеріали справи №1839972005231, які містять відомості про вчинені державним реєстратором дії відносно даного об`єкта нерухомого майна, містять копію дублікату вказаного Свідоцтва про право власності (том. 2 а.с. 11).

Суду не надано доказів щодо пред`явлення Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) вимог до позивача з приводу витребування майна, його звільнення або вчинення інших дій, котрі могли б підтверджувати наміри перешкоджання здійсненню права власності.

Враховуючи обставини безперешкодної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, вчинення реєстраційних дій, які підтверджують таке право, котрі не скасовано та є чинними, наявність у позивача документа, котрий має силу оригіналу, рішення державного реєстратора (том. 2 а.с. 20), суду не доведено, що перебування у володінні фізичної особи ОСОБА_1 оригіналу первісного правовстановлюючого документу (Свідоцтва від 19.06.2012 року) порушує або обмежує право власності юридичної особи.

З приводу наявності у ОСОБА_13 П. ОСОБА_14 . ключів від комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму", як доказу вчинення перешкод у користуванні власністю суд враховує фактичні обставини справи, які було встановлено у ході судового розгляду, не оспорювались сторонами, тому приймаються судом до уваги в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Так, учасниками процесу не заперечувалось та підтверджено у судових засіданнях, що ключі від первісного замка будівлі храму дійсно перебувають у володінні ОСОБА_13 П ОСОБА_15 .

Однак, на даний час Релігійною організацією "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви" встановлено другий замок до вхідних дверей будівлі храму.

Станом на час розгляду справи, після виникнення конфліктних ситуацій представниками позивача та третьою особою прийнято спільне рішення зачинити храм на два ключі (один у ОСОБА_13 , інший - представника позивача), з метою уникнення наступних конфліктів та фізичного протистояння між прихожанами, до моменту вирішення спору у справі №120/1309/19-а (перебуває на розгляді Верховного Суду).

Вказані обставини також підтверджуються актом від 27.04.2019 року (том.1 а.с. 58).

Оцінюючи мудрість, виваженість та розумність ухваленого рішення з приводу режиму доступу до приміщень "Свято-Покровського храму", суд враховує, що позивачем самостійно обмежено доступ до вказаної будівлі, що спростовує доводи позову в частині наявності перешкод у користуванні майном внаслідок перебування ключів від одного з замків будівлі у третьої особи.

При цьому, суд не може визначати позивачу окремі форми реалізації свого права власності, пов`язаних із забезпечення режиму доступу до майна, засобів його охорони, тощо.

Звернення до суду з позовом в частині пред`явлення вимог про передачу ключів від "Свято-Покровського храму", за наявності домовленості про обмеження його використання до настання певної події, вказує на суперечливу поведінку у спірних правовідносинах (venire contra factum proprium).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони відповідного правовідношення, яка базується ще на римській максимі - " non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Такою поведінкою є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

До таких висновків прийшов Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року.

Отже, посилання позивача на порушення права власності зі сторони саме Тульчинської єпархії УПЦ з огляду на перебування ключів у ОСОБА_13 є протиправним.

З приводу доводів позивача щодо вчинення перешкод у користуванні власністю внаслідок обмеження доступу до храму представниками Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) 01.06.2019 та 02.06.2019 рр. (том. 1 а.с. 59-62), з урахуванням акту від 10.12.2019 року, суд виходить з наступного.

Вказані події мали місце за два місяці до звернення позивачем до суду.

Суду не надано доказів, що обмеження у користуванні будівлями храму чиняться на даний час або існує реальна загроза їх вчинення у майбутньому.

Відтак, в аспекті застосування ст. ст. 3, 316 - 321. 391 ЦК України та наведених судом підстав для задоволення негаторного позову, відсутні докази триваючого правопорушення, а також його наявності як станом на час звернення до суду, так і на момент винесення судового рішення.

Обставини перебування поблизу приміщення храму у визначені позивачем дати підтверджено у судових засіданнях третіми особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Однак, ними зазначено про організацію здійснення обрядів, відправлення богослужінь у такий спосіб.

Суд враховує, що питання правомірності такої поведінки, мотивів перебування на території "Свято-Покровського храму", наявності ознак вчинення злочину, завдання фізичної шкоди не є предметом розгляду у господарському суді, дані обставини перевіряються в рамках кримінального провадження, про що зазначено позивачем у позові.

Тобто, позивач не позбавлений можливості доводити обставини порушення його прав у інший спосіб в рамках досудового розслідування.

З метою аналізу тверджень позивача про вчинення перешкод у користуванні нерухомим майном саме юридичною особою Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ), інтереси якої представляли (з позиції позивача) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слід провести правовий аналіз інституту представництва у спірних правовідносинах.

Специфіка спірних правовідносин містить аспекти канонічного, духовного та правового, юридичного представництва.

Суд виходить з того, що духовне представництво релігійної організації може здійснювати будь - яка особа, яка підтримує та сповідує відповідні ідейні та ціннісні переконання цієї громади.

Таке представництво випливає зі свободи віросповідання (ст. 35 Конституції України).

Канонічне представництво засноване на відповідних документах, які наділяють конкретних осіб повноваженнями у сфері релігійних та духовних правовідносин з організації діяльності релігійних громад.

Суд виходить з того, що залежно від обсягу повноважень. визначених у статутах, положеннях, наказах релігійних організацій можуть виникати підстави для здійснення представництва юридичної особи у спірних правовідносинах.

Тому, з метою визначення статусу фізичних осіб як представників відповідача судом досліджено обсяг та межі їх повноважень, котрі визначені у статуті Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (а.с. 34-38, т. 1).

Суд приймає до уваги лише ті повноваження, котрі можуть свідчити про представництво інтересів відносно об`єктів нерухомого майна, оскільки саме ці обставини входять до предмету спору.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (парафія) - релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу, Тульчинської , єпархії.

Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея (п. 1.2. Статуту).

Згідно п. 1.7 Статуту парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і Статуту.

Згідно п. 2.8. Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; здійснює нагляд за станом храму і наявністю всього необхідного для проведення богослужінь та іншої діяльності парафії.

Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане парафією, створено нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії (п. 3.4. Статуту).

Отже, Настоятель храму представляє інтереси парафії та релігійної громади, а не Тульчинської єпархії УПЦ в цілому.

Суд констатує. що такі повноваження Монастирського М.П., на якого вказує позивач як представника відповідача, визначалися Указом керуючого Тульчинсько-Брацлавською Єпархією віл 19.06.1996 року № 139 та попередньою редакцією статуту релігійної громади.

Однак, таном на час звернення до суду ОСОБА_16 не є керівником Релігійної організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)", обсяг його повноважень визначено п. 3 Розділу VIII.A Статуту про управління Української Православної Церкви (том. 1 а.с. 113 -122).

Суд виходить з того, що позивач по справі як до зміни конфесійної приналежності громадою, так і на даний час є окремою юридичною особою від Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ).

Тобто, представництво інтересів парафії, визначення у Статуті про структурний підрозділ Тульчинської єпархії УПЦ свідчить про можливість здійснення саме духовного представництва.

Повноваження Благочинного Цмокало Д.А., на якого вказує позивач як представника відповідача, визначені п. 3 Розділу VII.Г Статуту про управління Української Православної Церкви (том. 1 а.с. 113 - 122). зокрема, нагляд за будівництвом та ремонтом церковних споруд, з метою перевірки проектно - кошторисній документації, схваленій єпархіальною радою.

Суд виходить з того, що визначені у Статуті права та обов`язки відносно будівлі храму не підлягають розширювальному тлумаченню.

Перебування даних осіб у штаті відповідача не є доказом розширення їх повноважень понад зміст та обсяг, які визначено наведеними положеннями Статуту.

Відповідно до ст. ст. 237 - 239 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Суд виходить з того, що Статут про управління Української Православної Церкви (том. 1 а.с. 113-122) не містить положень про представництво ОСОБА_16 та ОСОБА_2 . інтересів Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) у майнових правовідносинах щодо управління нерухомим майном.

Виключна компетенція щодо здійснення представництва відповідача у всіх правовідносинах надана Єпархіальному архієрею (Розділу VII.А Статуту). однак суду не надано відомостей про перебування цієї особи на території храму 01.06.2019 та 02.06.2019 рр. або вчинення інших дій, які можуть підтвердити створення перешкод позивачу у користуванні нерухомим майном.

Суд критично оцінює доводи позивача з приводу надання третім особам статусу представників відповідача. оскільки такі твердження спростовуються дослідженою судом редакцією Статуту, засновані на помилковому ототожненні релігійних переконань, дій щодо виявлення духовної прихильності, реалізацією повноважень у сфері управління канонічними справами, з інститутом цивільно - правового представництва, наявність якого слід здійснювати з урахуванням норм матеріального права.

В силу ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Суду не надано доказів, письмових розпоряджень або інших документів, якими Тульчинська Єпархія Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) уповноважує третіх осіб чинити перешкоди Релігійній організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" у користуванні будівлями храму, утримувати ключі або правовстановлюючі документи.

Отже, суду не доведено, що присутність на організованих позивачем заходах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вчинення інших дій, які позивач вважає за порушення його прав, погоджені відповідачем, що виключає схвалення таких правочинів від імені Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) та виникнення у юридичної особи відповідних зобов`язань в розумінні ст. 241 ЦК України.

Тому, суду не доведено факту обмеження права власності або вчинення перешкод у його здійсненні зі сторони юридичної особи - Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ).

За вказаних вище обставин у задоволенні позову Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви" слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Релігійної організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) про:

- усунення перешкод у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область шляхом заборони Тульчинській Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область;

- зобов`язання Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) передати Релігійній організації "Релігійна громада Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України)" ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд "Свято-Покровського храму" загальною площею 437, 65 кв.м. за адресою вул. Набережна, 48 Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, а саме Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 08 від 28.02.2012 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви в сумі 3 842,00 грн - залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2019 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Набережна, 48Б, с. Новоживотів, Оратівський район, Вінницька область, 22620)

3 відповідачу ( АДРЕСА_5 . 41, м. Тульчин, Тульчинський район, АДРЕСА_6 )

4 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

5 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

6 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

7 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4