Рішення

від 02.12.2019 по справі 910/23387/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2019Справа № 910/23387/16

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 31776030)

до Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" (03054, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 3-9; ідентифікаційний код 26385473)

про стягнення заборгованості 28 872 грн. 45 коп.

В межах справи № 910/23387/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (ідентифікаційний код 31776030)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

від позивача Потупало Н.І. - ліквідатор

від відповідача не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/23387/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про банкрутство Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва на стадії процедури ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 23.10.2017.

17.12.2018 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" про стягнення заборгованості у розмірі 28 872 грн. 45 коп., з яких: 22 929 грн. 61 коп. з орендної плати та відшкодування плати за землю, згідно договору № 483/0434 від 17.03.2015, 5 942 грн. 84 коп. пеня, 3% річних та інфляційні втрати. Також позивач просив стягнути витрати, у вигляді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 846 грн. 62 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва 26.12.2018 прийнято позовну заяву Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" про стягнення заборгованості 28 872 грн. 45 коп. до розгляду в межах справи № 910/23387/16 про банкрутство Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Господарського суду м. Києва та зупинено провадження з розгляду даної позовної заяви до повернення матеріалів справи № 910/23387/16 про банкрутство Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Господарського суду м. Києва.

Судом встановлено, що матеріали справи № 910/23387/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про банкрутство Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва повернулись до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2019 поновлено провадження з розгляду позовної заяви Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" про стягнення заборгованості 28 872 грн. 45 коп. в межах справи № 910/23387/16 про банкрутство Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва підготовче засідання призначено на 07.10.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва до Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" про стягнення 28 872 грн. 45 коп. в межах справи № 910/23387/16 до судового розгляду по суті на 13.11.2019.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.11.2019 розгляд справи відкладено на 02.12.2019.

У судовому засіданні 02.12.2019 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" про стягнення заборгованості 28 872 грн. 45 коп. Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2015 року між Комунальний підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва - орендодавець (далі - позивач), з однієї сторони та Громадською організацією Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби - орендар (далі відповідач), з другої сторони був укладений договір № 483/0434 оренди нежитлового приміщення згідно умов якого позивач зобов`язувався передати в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Волкова, 10, загальною площею 98,23 кв.м., а відповідач зобов`язувався сплачувати грошові кошти за оренду приміщень на умовах, передбачених договором.

Згідно фінансово-бухгалтерської документації заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за використання нежитлових приміщень та відшкодування плати за землю відповідно до договору та актів виконаних робіт за період з липня 2017 року по листопад 2017 року становить 22 929,61 грн.

Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за вих. № 79-02-01-910/23387 від 14.02.2018, однак відповіді на направлену вимогу відповідачем надано не було.

Крім того, позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 3 026,07 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 208,15 грн. та 3 % річних в сумі 708,62 грн.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 483/0434 оренди нежитлового приміщення від 17.03.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі - Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Приписи частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлюють, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В матеріалах справи відсутні будь які докази, щоб підтверджували здійснення відповідачем розрахунків за надані позивачем орендні послуги.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору оренди нежитлового приміщення № 483/0434 від 17.03.2015 не здійснив сплату по орендній платі, а також оплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, тобто, не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 22 929,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 026,07 грн., то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відтак, здійснивши перевірку розрахунку пені (доданого позивачем до позовної заяви) за період з 30.11.2017 по 07.06.2018 в розмірі 3 026,07 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить положенням договору та нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 026,07 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 208,15 грн та 3 % річних в розмірі 708,62 грн, то суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши перевірку розрахунків 3% річних та інфляційних втрат в період з листопада 2017 по листопад 2018 (доданих позивачем до позовної заяви), суд вважає дані розрахунки обґрунтованими, такими, що не суперечить нормам чинного законодавства, відповідно виконані позивачем вірно. У зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 208,15 грн та 3 % річних в розмірі 708,62 грн також підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Громадської організації "Всеукраїнська федерація традиційних видів боротьби" (03054, м. Київ, вул. Тургенівська, буд. 3-9; ідентифікаційний код 26385473) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 31776030) основний борг в сумі 22 929 (двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 61 коп., пеню в сумі 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн. 07 коп., 3 % річних в сумі 708 (сімсот вісім) грн. 62 коп., інфляційні втрати в сумі 2 208 (дві тисячі двісті вісім) грн. 15 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 11.12.2019

Суддя П.П. Чеберяк