Ухвала

від 19.12.2019 по справі 910/2039/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

19.12.2019Справа №910/2039/19

За скаргоюПублічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" на дії та бездіяльність Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі№910/2039/19 за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" прозобов`язання включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги

Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники учасників справи:

від позивача (скаржник): не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

державний виконавець: Дубровін С.І.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебувала справа №910/2039/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко", в якому позивач просив зобов`язати відповідача в особі Голови комісії з припинення - ліквідатора Гноєвого Юрія Володимировича включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства наступні кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав":

1) в сумі 12 380 384,66 грн., що виникли на підставі кредитного договору №15/01-КР-20/2015 від 08.10.2015;

2) в сумі 923 268,51 грн., що виникли на підставі кредитного договору №15/05-ОВ-19/2017 від 12.10.2017.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №2039/19 позов задоволено повністю: зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" в особі Голови комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" заборгованість за Кредитним договором №15/01-КР-20/2015 від 08.10.2015 в загальному розмірі 12 380 384,66 грн.; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" в особі Голови комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" заборгованість за Договором про надання овердрафту №15/05-ОВ-19/2017 від 12.10.2017 в загальному розмірі 923 268,51 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

18.07.2019 на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

10.12.2019 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" надійшла скарга на дії та бездіяльність Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить суд визнати неправомірними дії органу виконавчої служби щодо прийняття повідомлення від 26.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, скасувати відповідне повідомлення та зобов`язати відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/2039/19.

В обґрунтування вказаних вимог скаржник зазначає, що державним виконавцем було неправомірно та необґрунтовано прийнято повідомлення від 26.11.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на те, що наказ господарського суду міста Києва від 18.07.2019 у справі №910/2039/19 видано без порушення вимог вказаного Закону.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2019 розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 19.12.2019; явку представника Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві визнано обов`язковою; запропоновано учасникам судового процесу надати суду у строк до 19.12.2019 письмові пояснення по суті скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" з доказами їх направлення іншим учасникам господарського процесу; зобов`язано Солом`янського районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надати суду у строк до 18.12.2019 належним чином завірені копії матеріалів, пов`язаних з розглядом заяви Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" щодо примусового виконання наказу №910/2039/19 від 18.07.2019.

19.12.2019 через відділ діловодства суду від стягувача надійшла заява про розгляд скарги без участі його представника.

В судове засідання 19.12.2019 державний виконавець з`явився, надав пояснення по суті скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Стягувач та боржник явку своїх представників у судове засідання 19.12.2019 не забезпечили, боржник про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Керуючись наведеною нормою, суд вважає за можливе розглянути скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" за відсутності представників Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко".

Суд, розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав", дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку про її обґрунтованість та необхідність її часткового задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів скарги стягувачем було пред`явлено до виконання наказ господарського суду міста Києва №910/2039/19 від 18.07.2019 про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" в особі Голови комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" заборгованість за Кредитним договором №15/01-КР-20/2015 від 08.10.2015 в загальному розмірі 12 380 384,66 грн.; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" в особі Голови комісії з припинення визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу товариства кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" заборгованість за Договором про надання овердрафту №15/05-ОВ-19/2017 від 12.10.2017 в загальному розмірі 923 268,51 грн. до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Повідомленням від 26.11.2019 головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіним Сергієм Ігоровичем повернено виконавчий документ Публічному акціонерному товариству "Банк Богуслав" без прийняття до виконання.

Вказане повідомлення мотивовано тим, що виходячи зі змісту наказу №910/2039/19 від 18.07.2019 неможливо чітко ідентифікувати особу боржника, а саме боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" чи Голова комісії з припинення.

В свою чергу, державний виконавець в судовому засіданні 19.12.2019 зазначив, що ним було визначено, що боржником є Голова комісії з припинення, проте в наказі відсутні, зокрема, такі дані про боржника, як адреса його місцезнаходження та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим ним було повернено виконавчий документ стягувачу без виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. ч. 1, 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Як встановлено судом, згідно з повідомленням головного державного виконавця Соломянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіна С.І. від 26.11.2019 наказ господарського суду міста Києва № 910/2039/19 від 18.07.2019 повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що зі змісту вказаного наказу неможливо чітко ідентифікувати особу боржника.

Статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

Таким чином, положення ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не містить вимог щодо зазначення даних ліквідатора боржника.

Дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) містяться в Єдиному державному реєстрі (п. 26 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Відповідно до чинного законодавства, комісію з припинення (ліквідаційну комісію, ліквідатора) призначає відповідний орган юридичної особи, або суд, або державний реєстратор, в залежності від того, ким прийняте рішення про припинення.

Водночас, пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У частині 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено права виконавця, до яких віднесено, у тому числі: право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (ч. 5 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже державний виконавець, на якого законом покладено обов`язок з виконання судового рішення, не позбавлений можливості самостійно встановити інформацію про боржника, якщо таку інформацію не відомо суду. При цьому, відомості, зазначені в наказі суді від 18.07.2019, є достатніми для того, щоб ідентифікувати особу боржника, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілія і Ко" в особі Голови комісії з припинення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця не було достатніх та обґрунтованих підстав для направлення стягувачу повідомлення від 26.11.2019 про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

У цьому контексті судом також враховано, що Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

Судом також зазначалось, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).

За приписами статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення скарги в частині вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування повідомлення головного державного виконавця Соломянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіна С.І. від 26.11.2019 про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу господарського суду міста Києва №910/2039/19 від 18.07.2019.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіна С.І. відкрити виконавче провадження з виконання вказаного наказу, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (в тому числі, зобов`язувати орган виконавчої служи відкрити виконавче провадження), а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

В той же час, порядок звернення до органу виконавчої служби із виконавчим документом визначений положеннями Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких обов`язок державного виконавця із прийняття до виконання такого виконавчого документу виникає лише у випадку звернення стягувача із відповідною заявою до органу виконавчої служби, відповідності виконавчого документу, заяви про відкриття виконавчого провадження та доданих до неї документів, вимогам законодавства, зокрема ст. 26 цього Закону.

Судом встановлено, що 26.11.2019 оригінал наказу господарського суду міста Києва №910/2039/19 від 18.07.2019 було повернуто стягувачу.

Тобто, станом на дату розгляду даних скарг спірний виконавчий документ не перебуває на виконанні у органу виконавчої служби.

Таким чином, до моменту одержання від стягувача заяви про примусове виконання рішення з доданими до неї документами, які визначені ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", з боку державного виконавця не має місця ухилення від вчинення дій щодо прийняття до виконання наказу господарського суду міста Києва №910/2039/19 від 18.07.2019.

Водночас вимоги позивача про зобов`язання головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіна С.І. відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/2039/19 від 18.07.2019 носять умовний характер, адже пов`язані з подачею стягувачем оригіналу виконавчого документа та заяви про їх примусове виконання.

За таких обставин вимоги скаржника про зобов`язання органу виконавчої служби відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва №910/2039/19 від 18.07.2019, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" підлягає частковому задоволенню з викладених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Богуслав" на дії Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати незаконним рішення головного державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Дубровіна Сергія Ігоровича про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, прийнятого у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.11.2019.

3. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 26.11.2019.

4. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (19.12.2019) та може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст складено 26.12.2019

Суддя Р.В. Бойко