Рішення

від 16.12.2019 по справі 916/2132/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2132/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - Чіняєва О.М.,

від відповідача - Шишлюк В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» про зобов`язання припинити притримання майна - багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (410 кг) загальною вартістю 21800 дол. США, придбаного згідно контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р., що перебуває в філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Дніпровський річковий порт» в контейнері MRKU6076856, доставленого згідно коносаменту № MRFB19032337, та є власністю позивача, а також доставити вказане майно на адресу власника.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

12.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» (клієнт) було укладено договір транспортного експедирування від №12042019, відповідно до умов якого експедитор зобов`язався за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Як вказує позивач, спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем, в порушення умов договору, не було забезпечено якісне транспортне обслуговування. Так, позивач зазначає, що договір транспортного експедирування спрямований на забезпечення здійснення доставки вантажу в пункт призначення.

За умовами розділу 2 договору експедитор зобов`язаний, зокрема, забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами відповідно до заявки клієнта; надавати послуги, пов`язані з прийомом, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів.

Згідно п. 3.1 договору послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на умовах 100 % передплати (якщо інше не обумовлено у заявці клієнта, прийнятій для виконання експедитором), на підставі виставленого експедитором рахунку в строк, передбачений пунктом 3.3 цього договору. У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті клієнтом в строк, передбачений пунктом 3.3 цього договору.

При цьому позивач зазначає, що, уклавши даний договір, його сторони також дійшли згоди стосовно відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору, зокрема, щодо відшкодування завданих збитків. Так, сторона яка порушила договір, зобов`язана відшкодувати іншій стороні понесені збитки в повному обсязі, у відповідності до діючого законодавства.

Наразі позивач зауважив, що свої зобов`язання за даним договором позивач виконав в повному обсязі у встановлені строки, жодних неоплачених додаткових рахунків, виставлених на ім`я позивача в рамках зазначеного договору немає, претензії з боку відповідача відсутні.

Поряд з цим позивач додає, що станом на дату подачі позову товар - багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (контейнер MRKU6076856), в порушення вимог договору, не доставлено позивачу. З огляду на відмову ТОВ «ТГЛ Україна» у добровільному порядку передати товар його власнику - ТОВ «Стрючок Пак» позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Так, позивач зазначає, що 17.12.2018 року між позивачем та ZHE.JIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD (Китай) був укладений контракт № NM-1718-1, відповідно до умов якого останній зобов`язався поставити багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації. Як вказує позивач, згідно специфікації №1 до вищезазначеного контракту позивач придбав товар - багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (4100 кг) загальною вартістю 21800 дол. США, що на день митного оформлення еквівалентно 573899,00 грн. Також позивач вказує, що оплата зазначеного товару здійснена позивачем у строки та на умовах, визначених контрактом, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 11.01.2016 року та платіжним дорученням № 2 від 19.03.2019 року.

Водночас, як вказує позивач, з метою організації доставляння на склад позивача придбаного товару, 12.04.2019 року позивачем, як було зазначено раніше, укладено з ТОВ «ТГЛ Україна» договір транспортного експедирування № 12042019. Крім того, як стверджує позивач, 06.05.2019 року позивачем видано довіреність на ім`я відповідача № 1/05 щодо отримання, експедирування та доставку контейнера MRKU6076856, коносаменту лінійного № 581766798, коносаменту домашнього № MRFB19032337, що прибув на адресу позивача в Південний Морський Торгівельний порт. Наразі позивач зауважив, що на виконання умов договору транспортного експедирування № 12042019 ТОВ «ТГЛ Україна» отримало даний товар, який знаходиться в контейнері MRKU6076856, який прибув до філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Дніпровський річковий порт» 29.05.2019 р. В подальшому, як зазначає позивач, 29.05.2019 р. ним отримано рахунок-фактуру № СФ-10036 від 13.05.2019 р., який було оплачено 31.05.2019 р. згідно платіжного доручення № 26.

Крім того, як стверджує позивач, його представником 03.06.2019 р. отримано від ТОВ «ТГЛ Україна» лист № б/н, згідно якого ТОВ «ТГЛ Україна» повідомило про те, що воно притримує товар станок ZXL-C700 (контейнер MRKU60768561), що знаходяться в контейнерному терміналі судноплавної лінії Maersr в м. Дніпро, у зв`язку із наявністю заборгованості позивача перед відповідачем з відшкодування витрат, пов`язаних з митним оглядом, а також разом з даним листом представником позивача отримано копію рахунку-фактури № СФ-10366 від 31.05.2019 року та № СФ-10367 від 31.05.2019 року. Також позивач вказує, що виставлені відповідачем рахунки-фактури було оплачено в той же день - 03.06.2019 р., на підтвердження чого надано копії платіжних доручення від 03.06.2019 року № 27, 28, 29. Про вказане позивач повідомив відповідача листом від 03.06.2019 р., в якому позивач просив негайно виконати взяті на себе зобов`язання та доставити станок ZXL-C700 - контейнер MRKU60768561 за визначеною ТОВ «Стрючок Пак» адресою у м. Дніпрі. Однак, як стверджує позивач, в порушення умов договору транспортного експедирування № 12042019 ТОВ «ТГЛ Україна» не забезпечено якісного транспортного обслуговування (п.п. 2.2.1.), що виявилось у незабезпеченні здійснення доставки вантажу клієнтові, що є порушенням прав та інтересів позивача.

Наразі позивач підкреслює, що всі взяті на себе фінансові зобов`язання відповідно до договору транспортного експедирування № 12042019 позивач виконав у встановлені строки, жодних неоплачених додаткових рахунків, виставлених на ім`я позивача в рамках зазначеного договору, немає.

Водночас, як вказує позивач, враховуючи те, що договором транспортного експедирування № 12042019 строк (термін) виконання боржником (екпедитором, відповідачем) обов`язку не встановлений, відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

При цьому позивач зазначає, що, враховуючи виставлену 03.06.2019 року вимогу щодо доставляння позивачу станку ZXL-C700 (контейнер MRKU6076856), строк (термін) виконання зобов`язання щодо забезпечення якісного транспортного обслуговування (п. 2.2.1 договору) шляхом забезпечення доставляння вантажу клієнтові сплив 10.06.2019 року, а тому відсутні будь-які правові підстави знаходження в розпорядженні відповідача станку ZXL-C700 (контейнер MRKU6076856), що є власністю позивача. Так, на думку позивача, відповідач вирішив самовільно притримати багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації, про що свідчить лист відповідача про притримання вантажу позивача до сплати останнім в якості забезпечення можливої сплати штрафних санкцій відповідно до складеного у відношенні митного брокера (працівник відповідача) протоколу про порушення митних правил №1358/50000/19 в сумі 111506,52 грн. та 2400 доларів США в якості депозиту на правову допомогу, що пов`язана з можливим оскарженням в судовому порядку відповідного протоколу.

Стосовно протиправності притримання вантажу позивач зауважує, що відповідач у якості правової підстави відповідного притримання посилається на ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» , відповідно до якої експедитор має право притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. На думку позивача, саме експедитор має право притримати вантаж, в тому числі до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань. Тобто, як стверджує позивач, в даному випадку відповідач (експедитор) мав би право на притримування вантажу позивача (клієнта), в тому числі в якості забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань, що виникли за договором транспортного експедирування від № 12042019 від 12.04.2019 року. Поряд з цим, позивач додає, що складений Одеською митницею ДФС у відношенні митного брокера (працівник відповідача) протокол про порушення митних правил №1358/50000/19 жодним чином не має відношення до зобов`язань позивача за договором транспортного експедирування від № 12042019 від 12.04.2019 року.

Також позивач вказує, що підставою для надання послуг з декларування працівником відповідача, відносно якого складено протокол про порушення митних правил, став укладений за місяць до експедиційного договору договір послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 року. Оскільки позивачем виконані взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг та додаткових витрат, відповідно у відповідача виник обов`язок з організації доставки вантажу позивачеві.

Отже, позивач стверджує, посилання відповідача на невиконання інших договірних зобов`язань позивачем, у зв`язку з чим здійснюється притримання багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (контейнер MRKU6076856), не можуть бути належною підставою для притримання речі відповідно до вимог чинного законодавства. Відтак, посилаючись на ч. 1 ст. 207, ст. 572, ч. ст. 594, розділ 49 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, що навіть у випадку направлення відповідачем листа з повідомленням про притримання речі, позивач не надав своє погодження щодо відповідного притримання у вигляді відповіді на таке повідомлення, що є обов`язковою умовою для вчинення правочину у письмовій формі та водночас передача багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (контейнер MRKU6076856 ) в якості застави - теж не зафіксовано сторонами у письмовій формі. З огляду на вказане, позивач стверджує, що між сторонами не укладено у письмовій формі ні договір застави, ні угоду про притримання, що свідчить, про нікчемність таких договорів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.09.2019 р. позовну заяву ТОВ «Стрючок Пак» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2132/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 20.09.2019 р.

18.09.2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву (а.с. 75-81), згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову та не погоджується з твердженнями позивача щодо неправомірності притримання вантажу. Зокрема, відповідач вказує, що з визначення поняття притримання та основних його положень вбачається, що реалізація цього права кредитора здійснюється за наявності юридичного складу, який охоплюється сукупністю наступних юридичних фактів: а) існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником, на підставі яких річ знаходиться у законному володінні кредитора (основне зобов`язання, яке забезпечується) та підтвердженням існування цивільно-правових відносин між кредитором і боржником виступає договір послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 року; б) законність володіння річчю. Кредитор може здійснювати притримання лише тієї речі, яка на момент порушення боржником зобов`язанням щодо цієї речі знаходиться в нього. Ретентор не має права розпочати притримання речі шляхом вилучення її у боржника. Будь-які неправомірні дії кредитора, направлені на заволодіння річчю без отримання згоди боржника, не можуть бути підставою для здійснення притримання. Отже, річ повинна опинитися у кредитора на законних підставах та з відома боржника, в протилежному випадку у останнього виникає право вимагати повернення такого майна з чужого незаконного володіння. Додатково відповідач наголошує, що вантаж знаходиться у відповідача правомірно, з відома боржника, відтак, право вимоги повернення такого майна виникає у позивача лише у випадку незаконного володіння, проте позивачем незаконність такого володіння - не доведено; в) факт порушення боржником основного зобов`язанням. Згідно ч. 1 ст. 594 ЦКУ таке порушення полягає у невиконанні боржником у визначений строк зобов`язання щодо оплати притримуваної речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків. Відповідно, на думку відповідача, із аналізу вказаного положення випливає, що притриманням може забезпечуватися виконання лише грошового зобов`язанням боржника. Поряд із цим, опираючись на положення ч. 2 ст. 594 ЦКУ, відповідач зазначає, що притриманням можуть забезпечуватися також і інші вимоги кредитора, які не є грошовими, і, відповідно, порушення боржника можуть мати інший характер.

Так, відповідач вказує, що пунктом 4.2. договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019 року передбачено, що виконавець не несе відповідальності за невідповідність вантажу (його найменування, маркування, кількісних та якісних характеристик), зазначених у вантажно-супровідних документах вантажу, що фактично переміщується через митний кордон України. Як зазначає відповідач, постановою Одеської митниці ДФС про порушення митних правил від 27.06.2019 року № 1358/50000/19 на митного брокера Нестеренка М.О. накладено штраф в розмірі 111506,52 грн. саме у зв`язку із невідповідністю вантажно-супровідних документів характеристикам вантажу, щодо якого здійснювалось митне оформлення. Наразі відповідач додає, що дана постанова була прийнята на підставі рішення Одеської митниці ДФС про визначення коду товару від 21.05.2019 р. № КТ-UА500170-004-2019 та станом на момент подання відзиву позивачем штрафу в розмірі 111506,52 грн. відшкодовано не було.

При цьому відповідач зазначає, що позивачем ототожнюється поняття «правочин» та «забезпечення виконання зобов`язання» , які за своєю юридичною природою є різними, оскільки забезпечення виконання зобов`язання не являється правочином з огляду на те, що ці дії не спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а лише є механізмом для належного виконання зобов`язання. Крім того, відповідач додає, що правова природа притримання зумовлена тим, що кредитор, виконавши власний обов`язок за договором і чекаючи виконання зустрічного обов`язку від боржника, має право притримати у себе річ, якою правомірно володіє на підставі укладеного між сторонами договору, до виконання боржником зобов`язання.

Наразі відповідач зазначає, що згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Також відповідач вказує, що Міністерством юстиції у роз`ясненні від 19.04.2011 року «Щодо форми правочинів» також визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, як стверджує відповідач, позивачем не наведено належного обґрунтування, а також будь-якого зв`язку із ненаданням позивачем погодження щодо притримання речі та порушенням вимог законодавства щодо письмової форми правочину.

Поряд з цим відповідач посилаючи на судову практику додає, що особливістю притримання як способу забезпечення виконання зобов`язань є те, що кредитору надане право притримання безпосередньо законом і для його реалізації не потрібна домовленість боржника та кредитора. Аналогічна позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі 915/214/17, в якій відхилені доводи касаційної скарги про те, що правочин про притримання майна повинен бути двостороннім та укладений у письмовій формі, оскільки положення параграфу 7 ЦК України, які регулюють притримання, не передбачають такого обов`язку для кредитора та боржника, а надають кредитору право, який правомірно володіє річчю на її притримання до виконання боржником зобов`язання та покладають на кредитора обов`язок негайного повідомлення боржника про притримання речі. Вказаними рішеннями, за ствердженнями відповідача, підтверджуються його доводи стосовно того, що забезпечення виконання зобов`язання у вигляді притримання речі, за своєю природою виключає обов`язкову домовленість між боржником та кредитором, зважаючи на що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 ЦК України і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником. Додатково відповідач звертає увагу на те, що позивач у позовній заяві не заперечує факту надходження на його адресу листа про притримання спірної речі.

При цьому, посилаючись на положення ст. 594 ЦК України, відповідач зазначає, що вказаною статтею не встановлено вичерпного переліку вимог кредитора, задля виконання яких припускається застосування такого виду забезпечення зобов`язання як притримання, відтак, відповідач, обравши такий вид забезпечення діяв відповідно до положень чинного законодавства, тож у відповідача наявні усі правові підстави для притримання спірної речі, а твердження позивача щодо незабезпечення відповідачем якісного транспортного обслуговування не відповідають дійсності. Також відповідач звертає увагу суду на те, що станом на момент подання відзиву в Одеському окружному адміністративному суді перебуває справа № 420/4384/19 за позовом митного брокера Нестеренка М.О. до Одеської митниці ДФС, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» про визнання протиправними і скасування рішення від 21.05.2019 року № КТ-UА500170-0004-2019 та постанови від 27.06.2019 року № 1358/50000/19. Так, відповідач вказує, що наявність спору між митним брокером, що знаходиться у штаті відповідача та Одеською митницею ДФС опосередковано підтверджує бажання відповідача вирішення даної ситуації у позасудовому порядку у випадку задоволення вимог у згаданій вище адміністративній справі та оскільки відповідач своїми діями жодним чином не порушує права позивача, відповідач вважає, що спосіб захисту у вигляді припинення притримання майна та примусового доставления його власнику є неналежним.

04.11.2019 р. від позивача електронною поштою до господарського суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 110-116), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та додатково вказує, що аргументи, що викладені у відзиві відповідача повністю зводяться до правового обґрунтування правомірності притримання майна позивача з посиланням на частину 2 статті 594 ЦКУ, відповідно до якої притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. За ствердженнями позивача, керуючись даними аргументами відповідач робить необґрунтований та такий, що суперечить чинному законодавству України та усталеній судовій практиці в даній категорії справ висновок щодо того, що за положеннями ч. 2 ст. 594 ЦКУ притриманням можуть забезпечуватись також і інші вимоги кредитора, які не є грошовими, і відповідно, порушення боржника можуть мати інший характер. Так, позивач вказує, що у відзиві на позов відповідач застосовує до позивача термін «боржник» , а до себе «кредитор» в рамках договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019 року, що відповідач вважає правовою підставою знаходження у законному володінні кредитора (основне зобов`язання, яке забезпечується). Водночас, як вказує позивач, відповідач не наводить, які ж саме невиконані зобов`язання позивача дозволяють відповідачу застосовувати до позивача термін «боржник» , а до себе «кредитор» .

Наразі позивач зауважив, що відповідач вказує про невідшкодування позивачем на дату подання відзиву штрафу в розмірі 111506,52 грн., однак при цьому не посилається на умови договору по декларуванню, якими цей обов`язок для замовника (позивача) встановлено, або на умови договору щодо встановлення такого виду відповідальності для замовника (позивача), як відшкодування штрафу, накладеного на третю особу (митного брокера), в результаті допущення ним помилок під час надання послуг за іншим господарським договором. Крім того, як вказує позивач, відповідачем не наведено умови договору, на який останній посилається як на правову підставу притримання, якими передбачено право виконавця (відповідача) на такий засіб забезпечення як притримання в рамках договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019 року.

Поряд з цим позивач додає, що відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати таку річ у себе до виконання боржником зобов`язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, як вказує позивач, об`єктом притримання можуть бути річ, яка знаходиться у правомірному володінні боржника (ч. 1 ст. 594 ЦК України). Так, відповідно до ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Статтею 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Таким чином, як зазначає позивач, єдиною правовою підставою отримання відповідачем товару, який знаходиться в контейнері MRKU6076856, який прибув до філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Дніпровський річковий порт» 29.05.2019 р. є договір транспортного експедирування від № 12042019, а не договір по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р., а посилання відповідача на договір по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019 року як на правову підставу знаходження у законному володінні відповідача майна позивача є необґрунтованими. Адже відповідно до умов зазначеного договору право на володіння вантажем не переходить до виконавця (відповідача), а виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника (позивача) здійснювати операції, необхідні для митного оформлення.

Також позивач наголошує, що договором по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р. не передбачено право виконавця (відповідача) притримувати вантаж, отриманий ним як експедитором по іншому господарському договору. Поряд з цим, як зазначає позивач, в ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також визначено, що експедитор має право притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором. Тобто, за ствердженнями позивача, притримання може застосовуватись в силу закону навіть без спеціальної вказівки в договорі перевезення або транспортного експедирування. Однак, як вказує позивач, судова практика виходить з того, що за відсутності спеціального регулювання в договорі, притримання у відносинах перевезення може бути застосоване тільки до того вантажу, перевезення якого не оплачене. Так, позивач з посиланнями на судову практику (рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2010 р. по справі № 29/237-09, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 р. та постановою ВГСУ від 25.11.2010 р.) вважає, що договором експедирування, який був єдиною правовою підставою отримання вантажу для подальшого доставления замовнику (позивачу), встановлені виключно три випадки за яких експедитор (відповідач) має право на притримання вантажу та термін відповідного притримання, а саме: до моменту оплати послуг експедитора; до моменту відшкодування витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта; до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань в частині оплати послуг експедитора. Так, як зазначає позивач, перевезення вантажу позивачем оплачено повністю на підставі виставлених рахунків, жодних неоплачених додаткових рахунків, виставлених на ім`я позивача в рамках договору експедирування немає, претензії з боку відповідача відсутні. Тобто, за ствердженнями позивача, відповідач безпідставно застосовує до позивача термін «боржник» , а до себе - «кредитор» .

Стосовно посилання відповідача на те, що вантаж знаходиться у відповідача правомірно, з відома боржника, позивач вказує, що оскільки правові підстави притримання у ТОВ «ТГЛ Україна» в рамках договору експедирування відсутні, то посилання на притягнення до відповідальності працівника останнього (митного брокера ОСОБА_1 ), який надавав послуги позивачу на підставі договору декларування, є безпідставними та тягнуть за собою порушення прав та законних інтересів позивача. На думку позивача, таке притримання речі є протиправним, тому 14.06.2019 року на підставі заяви ТОВ «Стрючок Пак» до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 12019040630001007, вчинене посадовими особами ТОВ «ТГЛ Україна» за ознаками ст. 356 ККУ, де TOB «Стрючок Пак» визнано потерпілим.

Щодо обов`язкової письмової форми притримання позивач вказує, що кредитор має право притримати річ боржника у випадку, якщо таке право надано безпосередньо законом або сторони домовились про це в письмовому правочині шляхом внесення відповідних застережень до договору або доповнень до нього, з огляду на що позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для тримання багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (контейнер MRKU6076856) у себе в розпорядженні.

15.11.2019 р. відповідач надав до господарського суду заперечення на відповідь позивача на відзив (а.с. 133-139), в яких відповідач заперечує проти тверджень позивача. Так, з посиланнями на положення ст. 416 Митного кодексу України відповідач вказує, що ОСОБА_2 є агентом з митного оформлення, перебуває в трудових відносинах з митним брокером (відповідач) та діє в інтересах позивача, відтак, твердження позивача про те, що штраф накладено на «третю особу» є помилковим. Водночас, стосовно тверджень позивача щодо здійснення останнім «помилок» під час надання послуг за іншим господарським договором, то відповідач вважає, що вказані доводи також не відповідають дійсності з огляду на те, що ОСОБА_3 , обґрунтовуючи законність своїх дій при митному оформленні, звертався до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці ДФС про визнання коду товару та постанови про порушення митних правил з метою захисту своїх інтересів та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 р. в задоволенні даного позову було відмовлено. Як вказує відповідач, не погодившись із вказаним судовим рішенням від 17.10.2019 р. ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 р. у справі № 420/4384/19 та станом на момент подання даного заперечення провадження за апеляційною скаргою ще не відкрито.

Щодо застосування притримання в силу закону, без спеціальної вказівки в договорі перевезення або транспортного експедирування, відповідач додає, що позивач також посилається на судову практику, у відповідності до якої притримання у відносинах перевезення нібито може бути застосовано виключно до того вантажу, перевезення якого не оплачене, однак посилання позивача на постанову Вищого господарського суду від 25.11.2010 року у справі № 29/237-09, на думку відповідача та його представника є недоцільним, з огляду на те, що в даному випадку експедитор безпідставно притримав вантаж, що перевозився ним за зовсім іншою заявкою. Наразі відповідач зауважив, що у відповіді на відзив позивач звертає увагу на той факт, що жодних неоплачених додаткових рахунків, виставлених на ім`я позивача в рамках договору експедирування немає, претензії з боку позивача, нібито відсутні, проте, як вказує відповідач, позивач не вказав на ту обставину, що відповідач відповідним листом задля врегулювання ситуації, що склалася, просив перерахувати суму штрафних санкцій в розмірі 111506,52 грн. в якості депозиту на його рахунок з метою припинення при тримання вантажу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2019 р. у справі № 916/2132/19 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16 грудня 2019 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» (покупець) та ZHEJIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD (Китай, постачальник) був укладений контракт № NM-1718-1, за умовами п. 1.1 якого на умовах, викладених в розділах даного контракту, постачальник зобов`язаний продати, а покупець прийняти та оплатити за багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації, в подальшому іменована «товар» , ціна, кількість яких вказані в проформах-інвойсах, інвойсах, специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною. Продавець гарантує, що має значний досвід та спеціалізовані знання по виробництву даної машини. Всі технічні характеристики машин містяться в додатку № 2 до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. продавець зобов`язаний здійснити поставку машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації та всіх частин згідно технічній специфікації, що містяться в додатку № 2 та № 3.

Згідно п. 2.4.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар покупцю.

Умовами п. 3.1.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. покупець зобов`язаний прийняти товар, перевірити відповідність товару товаросупровідним документам.

Положеннями п. 4.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. сторони погодили, що умови поставки товару зазначаються в проформах-інвойсах, інвойсах та специфікаціях у відповідності з Правилами ІНКОТЕРМС-2010.

Пунктом 4.2 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. визначено, що відвантаження за цим контрактом здійснюється протягом 20 календарних днів після отримання передоплати на розрахунковий рахунок продавця морським транспортом. Інші умови поставки прописуються окремо в специфікації на кожне відвантаження.

В п. 6.2 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. передбачено, що оплата за даним контрактом повинна здійснюватися в наступному порядку: 1) 30% оплачуються у вигляді передоплати переказом на рахунок продавця; 2) 70% повинні бути перераховані на рахунок перед відвантаженням товару. Покупець має право прибути на інспекцію обладнання і тільки після цього здійснити оплату.

Відповідно до специфікації № 1 до контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» придбало товар - багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації загальною вартістю 21800,00 дол. США.

Разом з тим, як з`ясовано судом, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» було сплачено за багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації, про що свідчать платіжні доручення № 1 від 11.01.2019 р. на суму 6540,00 дол. США та № 2 від 19.03.2019 р. на суму 15260,00 дол. США на загальну суму 21800,00 дол. США.

В подальшому, як встановлено судом, 12 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (виконавець) укладено договір послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54, за умовами п. 1.1 якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені за рахунок замовника здійснювати наступні операції в галузі митної справи необхідні для надання виконавцем послуг замовнику, а саме: 1.1.1 декларувати вантажі, транспортні засоби та інші предмети; 1.1.2 подавати митному органу України документи, необхідні для митного оформлення; 1.1.3. пред`являти митниці вантажі, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються; 1.1.4. забезпечувати сплату замовником, митних платежів, установлених для вантажів, транспортних засобів та інших предметів, що декларуються; 1.1.5. виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю вантажів, транспортних засобів, що декларуються (зокрема завіряти копії документів); 1.1.6. оскаржувати у визначеному порядку рішення митних органів України; 1.1.7. для надання послуг по договору виконавець має право використовувати всю необхідну інформацію та документацію замовника, залучати третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов даного договору.

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. п. 2.1 договору від 12.03.2019 р. замовник зобов`язується надавати документи, необхідні для надання послуг відповідно до п. 1 цього договору відповідно до діючого законодавства України; сплатити всі митні платежі до того, як митниці буде пред`явлений вантаж. В разі встановлення згодом недобору митних платежів (зміна ставок мита, інших митних платежів, вимог нормативних актів та ін.) відповідальність за їх доплату несе виконавець згідно умов даного договору; сплатити за надання послуг по митному оформленню товарів виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг згідно рахунку-фактури.

В п. 5.4 договору від 12.03.2019 р. вказано, що відповідно до чинного законодавства виконавець має в своєму штаті представника митного брокера, яким зокрема є ОСОБА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, 12 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 12042019, за умовами п. 1.1 якого відповідно до даного договору експедитор зобов`язаний за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до п. 1.2 договору від 12.04.2019 р. експедитор надає клієнту транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України № 1955-VІІ від 01.07.2004 р. «Про транспортно-експедиторські послуги» , Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8, 2.2.9 п. 2.2 договору від 12.04.2019 р. експедитор зобов`язаний: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту на території України та за її межами відповідно до заявки клієнта; залучати транспортні засоби та забезпечувати їх подачу в порти, залізничні станції, склади, термінали та інші об`єкти для своєчасного відвантаження/доставки вантажів; надавати послуги, пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів; здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевантаження, зберігання вантажів; здійснювати оформлення документів та організовувати роботу у відповідності з митними, карантинними та санітарними вимогами; надавати інші допоміжні та супутні перевезенню транспортно-експедиторські послуги.

В п.п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.7, 2.4.13, 2.4.15, 2.4.16, 2.4.17 п. 2.4 договору від 12.04.2019 р. клієнт зобов`язаний: 2.4.1 видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків; 2.4.2 надати експедитору заявку про надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/приймання. Заявка повинна містити наступні дані: маршрут перевезення; опис вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальну вагу нетто, загальну вагу брутто); вид та спосіб упаковки; кількість вантажних місць; розмір та вагу одного вантажного місця; найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреси; прізвище, ім`я, по-батькові відповідального за відвантаження/приймання вантажу представника вантажовідправника/вантажоотримувача та засоби зв`язку з ним; місце, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Перелік даних, які необхідні міститися в заявці, не є вичерпним та може бути доповнений експедитором на його розсуд. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу, однак клієнт самостійно та за свій рахунок протягом 7 (семи) робочих днів зобов`язаний надати експедитору оригінал даної заявки; 4.2.3 своєчасно надавати експедитору повну, точну та достовірну інформацію про найменування, кількість, якість та інших характеристик вантажу, його особливостях та властивостях, умовах його обробки, перевалки, зберігання та перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх зобов`язань за договором, а також документи по вантажу, необхідні для відправлення/приймання вантажів, здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу та оформлення перевізних, розрахункових та інших документів. Документи, що не мають всіх необхідних даних, реквізитів та додатків (ввізні, вивізні та транзитні дозволи, ветеринарні, санітарні та карантинні сертифікати, вантажні декларації та сертифікати, розмірні креслення), вважаються не врученими, при цьому експедитор зобов`язаний негайно повідомити про це клієнта; 2.4.7 у випадку огляду вантажу в контейнері та/або транспортному засобі або затримання вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикордонних переходах за вимогою митних, інших офіційних контролюючих, наглядаючих органів та правоохоронних органів, клієнт відшкодовує експедитору витрати з оплати вантажних операцій, зберігання контейнеру, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій; 2.4.13 оплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) відповідно до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів; 2.4.15 оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта; 2.4.16 компенсувати експедитору оплачену вартість перевезення вантажу (фрахт) у випадках, коли така вартість не була оплачена контрагентом клієнта та оплата якої необхідна для належного виконання доручення експедитором; 2.4.17 суми витрат, штрафів та інших платежів, оплачених експедитором для належного виконання доручення клієнта, вважаються взаємно погодженими та такими, що здійснюються в інтересах клієнта.

За умовами п. 3.1 договору від 12.04.2019 р. послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати (якщо інше не оговорено в заявці клієнта, прийнятої для виконання експедитором), на основі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.3 даного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає сплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.3 даного договору.

Пунктом 3.2 договору від 12.04.2019 р. визначено, що експедитор залишає за собою право на свій розсуд виставляти рахунки клієнту за фрахт, демередж, а також за інші послуги, що надаються клієнту експедитором по даному договору - по курсу гривні до дол. США, встановленому на міжбанківському валютному ринку.

Положеннями п. 3.3 договору від 12.04.2019 р. передбачено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення, з переказом зазначених в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням факсимільного та електронного зв`язку.

В п. 3.4 договору від 12.04.2019 р. зазначено, що розмір плати встановлюється по діючим ринковим цінам на аналогічні послуги та можуть змінюватися в більшу чи меншу сторони у відповідності зі змінами кон`юктури ринку транспортно-експедиторських послуг. Підставою для оплати є рахунки-фактури, отримані оригінальними листами, а також факсимільними та електронними повідомленнями. Сума фрахту включає в себе всі суми податків, що підлягають оплаті в країні експедитора згідно діючого законодавства.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору від 12.04.2019 р. сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору.

Згідно п. 5.4 договору від 12.04.2019 р. сторони повинні прийняти всі міри по врегулюванню спорів та розбіжностей, що виникають при виконанні даного договору, шляхом переговорів. Якщо згода не буде досягнута, спори та розбіжності вирішуються в Одеському господарському суді.

За умовами п. 7.1 договору від 12.04.2019 р. даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019 р. та, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік.

Пунктом 7.3 договору від 12.04.2019 р. визначено, що всі зміни, додатки та доповнення до даного договору є його невід`ємною частиною та дійсні у випадку, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані представниками обох сторін.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Так, укладений між сторонами по справі договір транспортного експедирування є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1, 8-9 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, зобов`язання клієнта сплатити експедитору договірну плату повинно кореспондуватися з виконанням експедитором визначених договором оплачуваних послуг на відповідну вартість та прийняттям саме цих послуг клієнтом.

Як випливає з матеріалів справи, придбана позивачем відповідно до контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. (специфікація № 1) (а.с. 29), укладеного між ТОВ «Стрючок Пак» та ZHEJIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD, Китай (постачальник), багатофункціональна машина для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації вагою 4100 кг, загальною вартістю 21800,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 573899,00 грн. на день митного оформлення, прибула до Південного морського торговельного порту за лінійним коносаментом 581766798 та домашнім коносаментом № MRFB19032337 (а.с. 34) у контейнері MRKU6076856. У вказаному домашньому коносаменті вантажоодержувачем було зазначено ТОВ «Стрючок Пак» . При цьому, домашній коносамент № MRFB19032337 був оформлений на ТОВ «ТГЛ Україна» - експедитора на підставі договору. Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору транспортного експедирування від 12.04.2019 р. позивач надав відповідачу довіреність № 1/05 від 06.05.2019 р. на отримання, експедирування та доставку контейнеру MRKU6076856 (а.с. 33).

Як з`ясовано судом, відповідачем було виставлено позивачу рахунки-фактури № СФ-10036 від 13.05.2019 р., № СФ-10366 від 31.05.2019 р. та № СФ-10367 від 31.05.2019 р. на оплату транспортно-експедиторського обслуговування та послуг по догляду.

Позивач як клієнт зобов`язався згідно п.п. 2.4.15 п. 2.4 договору від 12.04.2019 р. оплачувати послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта.

Так, п. 3.1. договору від 12.04.2019 р. передбачено, що послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати (якщо інше не оговорено в заявці клієнта, прийнятої для виконання експедитором), на основі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.3 даного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає сплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.3 даного договору.

Положеннями п. 3.3 договору від 12.04.2019 р. передбачено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення, з переказом зазначених в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням факсимільного та електронного зв`язку.

Відтак, підстави для сплати послуг експедитора є рахунок, виставлений клієнту для оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Стрючок Пак» в повному обсязі оплатило послуги відповідача відповідно до виставлених рахунків № СФ-10036 від 13.05.2019 р. (а.с. 35) (транспортно-експедиторське обслуговування) на суму 25812,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.05.2019 року № 26 на суму 25812,70 грн. (а.с. 37); № СФ-10366 від 31.05.2019 р. (а.с. 35) (догляд, заявка ПК-00002963) на суму 2257,30 грн. та № СФ-10367 від 31.05.2019 р. (а.с. 36) (догляд, заявка ПК-00003071) на суму 2257,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 27, 28 від 03.06.2019 р. (а.с. 38, 40).

Однак, за ствердженням позивача, ТОВ «ТГЛ Україна» в порушення умов договору транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. не забезпечило якісне транспортне обслуговування (п.п. 2.2.1.), що виявилось у незабезпеченні здійснення доставки вантажу клієнтові.

03.06.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом (а.с. 40), в якому повідомив, що ТОВ «Стрючок Пак» сплатило всі рахунки, виставлені ТОВ «ТГЛ Україна» , та просив забезпечити останнім негайне виконання взятих за договором від 12.04.2019 р. зобов`язань та доставити контейнер MRKU6076856 за визначеною ТОВ «Стрючок Пак» адресою доставки в м. Дніпрі.

Наразі судом встановлено, що відповідачем притримано вантаж, а саме багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації вагою 4100 кг, яка була придбана позивачем у постачальника - ZHEJIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD (Китай).

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ст. 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ч. 10 ст. 9 вказаного Закону).

При цьому в обґрунтування заперечень відповідач посилається на постанову Одеської митниці ДФС про порушення митних правил від 27.06.2019 року № 1358/50000/19, за якою на митного брокера Нестеренка М.О. накладено штраф в розмірі 111506,52 грн. у зв`язку із невідповідністю вантажно-супровідних документів характеристикам вантажу, щодо якого здійснювалось митне оформлення. Наразі відповідач зауважує, що вказана постанова Одеської митниці ДФС від 27.06.2019 року № 1358/50000/19 була прийнята на підставі рішення Одеської митниці ДФС про визначення коду товару від 21.05.2019 р. № KT-UA500170-004-2019.

Так, в постанові Одеської митниці ДФС про порушення митних правил від 27.06.2019 року № 1358/50000/19 зазначено, що ОСОБА_2 своїми діями, а саме заявлення в митній декларації від 18.05.2019 р. № UA500170/2019/012034 недостовірних відомостей про товар (опис, код згідно УКТ ЗЕД) вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів, що спричинило недобір митних платежів у розмірі 37168,84 грн., чим скоєно порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Відтак, вказаною постановою громадянина України ОСОБА_2 , який працює в ТОВ «ТГЛ Україна» , визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої семи митних платежів, що на день вчинення порушення становить 111506,52 грн.

Поряд з цим відповідач як на підставу притримання товару - багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації посилається на положення ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України та на положення договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Умовами ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України визначено, що притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що право на притримання речі у кредитора виникає лише у разі, коли кредитор нею володіє правомірно, при цьому річчю в даному випадку є річ, яка є предметом договірних відносин сторін, щодо якої у боржника наявна заборгованість перед кредитором, та яка підлягає передачі боржнику.

Згідно ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Положеннями ст. 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як вже зазначалось вище, з метою організації надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів ТОВ «Стрючок Пак» був укладений 12 квітня 2019 року з ТОВ «ТГЛ Україна» (експедитор) договір транспортного експедирування № 12042019, на виконання якого 06.05.2019 р. клієнтом була видана експедитору довіреність № 1/05 щодо отримання, експедирування та доставку контейнера MRKU6076856.

Таким чином, єдиною правовою підставою отримання відповідачем товару, який знаходиться в контейнері MRKU6076856, є договір транспортного експедирування від № 12042019, а не договір по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р. При цьому посилання відповідача на договір по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019 рок, як на правову підставу знаходження у законному володінні відповідача майна позивача, суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до умов зазначеного договору право на володіння вантажем не переходить до виконавця (ТОВ «ТГЛ Україна» ), а виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника (ТОВ «Стрючок Пак» ) здійснювати операції, необхідні для митного оформлення.

Крім того, господарський суд зазначає, що багатофункціональна машина для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації є предметом договірних відносин сторін саме за договором транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р., щодо якого у ТОВ «Стрючок Пак» відсутня заборгованість перед ТОВ «ТГЛ Україна» , а відтак вказане майно підлягає передачі власнику, а тому суд доходить до висновку, що ТОВ «ТГЛ Україна» , притримуючи майно позивача, діяло неправомірно, всупереч положенням договору транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. та ст. 594 ЦК України

Посилання відповідача на положення ч. 2 ст. 594 ЦК України судом оцінюються критично, оскільки норми, які містить ч. 2 вказаної статті, знаходяться в системному зв`язку з ч. 1 ст. 594 ЦК України. Натомість системний аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок, що інші вимоги, у забезпечення яких кредитор має право притримати річ, у будь-якому випадку мають стосуватися речі, якою кредитор правомірно володіє, і яка підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо виникнення у нього права на притримання речі, оскільки право притримання є видом забезпечення виконання зобов`язання, яке укладається в письмовій формі. Натомість, будь-яких доказів, які б підтверджували укладення між сторонами в письмовій формі угод щодо забезпечення виконання зобов`язання, суду не подано.

Крім того, господарський суд зазначає, що з вказаного договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р. не передбачено право виконавця (ТОВ «ТГЛ Україна» ) на такий засіб забезпечення як притримання вантажу, отриманого ним як експедитором за іншим договором.

Решта доводів відповідача щодо обставин оскарження митним брокером Нестеренко ОСОБА_4 . в адміністративному суді дій Одеської митниці ДФС по складанню відносного нього протоколу і накладення штрафних санкцій (справа № 420/4384/19) судом до уваги не приймаються, оскільки дії митного брокера не ставлять в залежність виконання відповідачем своїх обов`язків за укладеним з позивачем договором.

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. щодо забезпечення якісного транспортного обслуговування шляхом забезпечення доставляння вантажу позивачу, суд вважає, що відповідач порушив вимоги законодавства та умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача зобов`язання з доставки позивачу як власнику багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (410 кг) загальною вартістю 21800 дол. США, придбаного згідно контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р., що перебуває в філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Дніпровський річковий порт» в контейнері MRKU6076856, доставленого згідно коносаменту № MRFB19032337, та є власністю позивача. При цьому з огляду на відсутність підстав для притримання відповідачем вказаного майна, належного позивачу, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про зобов`язання відповідача припинити притримання вказаного приладдя.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним ; припинення дії, яка порушує право ; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кв. 6; код ЄДРПОУ 34930385) припинити притримання багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (4100 кг) загальною вартістю 21800 дол. США, що на день митного оформлення еквівалентно 573899,00 грн., придбаного згідно контракту №NM-1718-1 від 17.12.2018 р., що перебуває в філії ПАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» «Дніпровський річковий порт» в контейнері MRKU6076856, доставленого згідно коносаменту №MRFB 19032337, та є власністю ТОВ «Стрючок ПАК» (код ЄДРПОУ 34930385), а також доставити її за адресою: проспект Богдана Хмельницького, 156, м. Дніпро.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, буд. 5/7, кв. 6; код ЄДРПОУ 34930385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрючок Пак» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новорічна, буд. 49, кв. 22; код ЄДРПОУ 42562608) витрати по сплаті судового збору в сумі 1921/одна тисяча дев`ятсот двадцять одна/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2019 р.

Суддя В.С. Петров