Постанова

від 12.03.2020 по справі 916/2132/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2132/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чіняєва О.М., ордер АЕ № 1004171, дата видачі : 05.03.20;

від відповідача: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна"

на рішення Господарського суду Одеської області від „16" грудня 2019р., повний текст якого складено та підписано „26" грудня 2019р.

у справі № 916/2132/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна"

про зобов`язання вчинити певні дії,

головуючий суддя - Петров В.С.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 12.03.2020 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" про зобов`язання припинити притримання майна - багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (410 кг) загальною вартістю 21800 дол. США, придбаного згідно контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р., що перебуває в філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Дніпровський річковий порт" в контейнері MRKU6076856, доставленого згідно коносаменту № MRFB19032337, та є власністю позивача, а також доставити вказане майно на адресу власника.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов договору транспортного експедирування від №12042019 від 12.04.2019р., не було забезпечено якісне транспортне обслуговування. Свої зобов`язання за даним договором позивач виконав в повному обсязі у встановлені строки, жодних неоплачених додаткових рахунків, виставлених на ім`я позивача в рамках зазначеного договору немає, претензії з боку відповідача відсутні.

Поряд з цим, станом на дату подачі позову товар - багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (контейнер MRKU6076856), в порушення вимог договору, не доставлено позивачу. З огляду на відмову ТОВ "ТГЛ Україна" у добровільному порядку передати товар його власнику - ТОВ "Стрючок Пак" позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2019 року у справі №916/2132/19 (суддя Петров В.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" про зобов`язання вчинити певні дії задоволено; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" припинити притримання багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації (4100 кг) загальною вартістю 21800 дол. США, що на день митного оформлення еквівалентно 573899,00 грн., придбаного згідно контракту №NM-1718-1 від 17.12.2018 р., що перебуває в філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Дніпровський річковий порт" в контейнері MRKU6076856, доставленого згідно коносаменту №MRFB 19032337, та є власністю ТОВ "Стрючок ПАК"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ "ТГЛ Україна", притримуючи майно позивача, діяло неправомірно, всупереч положенням договору транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. та ст. 594 ЦК України

Враховуючи невиконання відповідачем зобов`язань за спірним договором транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. щодо забезпечення якісного транспортного обслуговування шляхом забезпечення доставляння вантажу позивачу, суд дійшов висновку, що відповідач порушив вимоги законодавства та умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2019 року у справі №916/2132/19 (суддя Петров В.С.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2019 року у справі № 916/2132/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" відмовити в повному обсязі, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" судові витрати.

Зокрема, скаржник зазначає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не були враховані доводи відповідача, зазначені у відповіді на відзив щодо того, що позивачем не було наведено належного обґрунтування, а також будь-якого зв`язку із ненаданням позивачем погодження щодо при тримання речі та порушення вимог законодавства щодо письмової форми правочину.

При ухвалені спірного рішення суд першої інстанції також посилається на норми ч.1 ст. 547 ЦК України відповідно до якої правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

На противагу вказаному, скаржник звертає увагу на судову практику в подібних справах, зокрема, Господарський суд Волинської області у рішенні по справі №5004/1503/11 при розгляді позовної заяви про зобов`язання повернути вантаж зазначив, що особливістю притримання, як способу забезпечення виконання зобов`язань є те, що кредитору надане право притримання безпосередньо законом і для його реалізації не потрібно домовленості боржника та кредитора.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі 915/214/17. Зокрема, колегією суддів зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що правочин про притримання майна повинен бути двостороннім та укладений у письмовій формі, оскільки положення параграфу 7 ЦК України, які регулюють притримання, не передбачають такого обов`язку для кредитора та боржника, а надають кредитору право, який правомірно володіє річчю на її притримання до виконання боржником зобов`язання та покладають на кредитора обов`язок негайного повідомлення боржника про притримання речі. На думку скаржника, вказаним рішенням підтверджуються його доводи, що забезпечення виконання зобов`язання у вигляді притримання речі, за своєю природою виключає обов`язкову домовленість між боржником та кредитором.

Таким чином, скаржник зазначає, що право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 ЦК України і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником.

З огляду на викладене, скаржник вважає, що судом першої інстанції помилково прийнято до уваги посилання позивача щодо обов`язковості письмової форми такого виду забезпечення виконання зобов`язання як притримання речі.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що єдиною правовою підставою отримання відповідачем товару, який знаходиться в контейнері MRKU6076856, є договір транспортного експедирування від 12.04.2019р., а не договір по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019р.

Суд першої інстанції також дійшов хибного висновку про те, що посилання відповідача на договір №10:54 від 12.03.2019р., як на правову підставу знаходження у законному володінні відповідача майна позивача, слід вважати необґрунтованим, оскільки відповідно до умов зазначеного договору право на володіння вантажем не переходить до виконавця (ТОВ "ТГЛ Україна"), а виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника (ТОВ "Стрючок Пак") здійснювати операції, необхідні для митного оформлення.

Скаржник при цьому вважає, що у рішенні суду першої інстанції відсутня будь-яка вмотивованість щодо відсутності переходу права володіння вантажу до виконавця за договором по декларуванню та митному оформленню вантажів та тлумачення такого поняття як операції, необхідні для митного оформлення , обов`язковість та правильність тлумачення якого, на думку скаржника, є ключовим для вирішення спірної ситуації та винесення справедливого судового рішення.

Крім того, на думку скаржника,суд першої інстанції дійшов хибного висновку в частині віднесення багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації є предметом договірних відносин сторін саме за договором транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р., визначення в якості єдиної правової підстави отримання відповідачем товару договору транспортного експедирування; поширення дії статей 397, 398 ЦК України лише на відносини сторін за договором транспортного експедирування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року у справі № 916/2132/19, справу призначено до судового розгляду.

10.02.2020 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

05.03.2020р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому останній просить провести судове засідання в режимі відеоконференції, а забезпечення судового засідання доручити Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2020 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" до розгляду в режимі відеоконференції на 12 березня 2020 року об 11:00 год. та доручити Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/2132/19 в режимі відеоконференції в приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.

11.03.2020 року від ТОВ ТГЛ Україна надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №916/2132/19.

Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки суд обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення суду, який становить відповідно до ст.273 ГПК України шістдесят днів з моменту відкриття провадження по справі.

Суд зауважує, що відповідач був обізнаний про судовий розгляд, проте не скористався своїм правом, передбаченим ст.42 ГПК України, на участь іншого представника в судовому засіданні. Крім того, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія доходить висновку про відсутність поважних причин для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції, 12.03.2020 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідача в судове засідання не з`явився.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 17.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" (покупець) та ZHEJIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD (Китай, постачальник) був укладений контракт № NM-1718-1, за умовами п. 1.1 якого на умовах, викладених в розділах даного контракту, постачальник зобов`язаний продати, а покупець прийняти та оплатити за багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації, в подальшому іменована "товар", ціна, кількість яких вказані в проформах-інвойсах, інвойсах, специфікаціях до даного контракту, які є його невід`ємною частиною. Продавець гарантує, що має значний досвід та спеціалізовані знання по виробництву даної машини. Всі технічні характеристики машин містяться в додатку № 2 до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. продавець зобов`язаний здійснити поставку машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації та всіх частин згідно технічній специфікації, що містяться в додатку № 2 та № 3.

Згідно п. 2.4.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. постачальник зобов`язаний своєчасно поставити товар покупцю.

Умовами п. 3.1.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. покупець зобов`язаний прийняти товар, перевірити відповідність товару товаросупровідним документам.

Положеннями п. 4.1 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. сторони погодили, що умови поставки товару зазначаються в проформах-інвойсах, інвойсах та специфікаціях у відповідності з Правилами ІНКОТЕРМС-2010.

Пунктом 4.2 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. визначено, що відвантаження за цим контрактом здійснюється протягом 20 календарних днів після отримання передоплати на розрахунковий рахунок продавця морським транспортом. Інші умови поставки прописуються окремо в специфікації на кожне відвантаження.

В п. 6.2 контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. зазначено, що оплата за даним контрактом повинна здійснюватися в наступному порядку: 1) 30% оплачуються у вигляді передоплати переказом на рахунок продавця; 2) 70% повинні бути перераховані на рахунок перед відвантаженням товару. Покупець має право прибути на інспекцію обладнання і тільки після цього здійснити оплату.

Відповідно до специфікації № 1 до контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" придбало товар - багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації загальною вартістю 21800,00 дол. США.

Разом з тим, як з`ясовано судом, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" було сплачено за багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації, про що свідчать платіжні доручення № 1 від 11.01.2019 р. на суму 6540,00 дол. США та № 2 від 19.03.2019 р. на суму 15260,00 дол. США на загальну суму 21800,00 дол. США.

В подальшому, 12.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" (виконавець) укладено договір послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54, за умовами п. 1.1 якого, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені за рахунок замовника здійснювати наступні операції в галузі митної справи необхідні для надання виконавцем послуг замовнику, а саме: 1.1.1 декларувати вантажі, транспортні засоби та інші предмети; 1.1.2 подавати митному органу України документи, необхідні для митного оформлення; 1.1.3. пред`являти митниці вантажі, транспортні засоби та інші предмети, що декларуються; 1.1.4. забезпечувати сплату замовником, митних платежів, установлених для вантажів, транспортних засобів та інших предметів, що декларуються; 1.1.5. виконувати в межах своєї компетенції інші дії, необхідні для митного оформлення та митного контролю вантажів, транспортних засобів, що декларуються (зокрема завіряти копії документів); 1.1.6. оскаржувати у визначеному порядку рішення митних органів України; 1.1.7. для надання послуг по договору виконавець має право використовувати всю необхідну інформацію та документацію замовника, залучати третіх осіб, залишаючи за собою відповідальність за виконання умов даного договору.

Згідно п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. п. 2.1 договору від 12.03.2019 р. замовник зобов`язується надавати документи, необхідні для надання послуг відповідно до п. 1 цього договору відповідно до діючого законодавства України; сплатити всі митні платежі до того, як митниці буде пред`явлений вантаж. В разі встановлення згодом недобору митних платежів (зміна ставок мита, інших митних платежів, вимог нормативних актів та ін.) відповідальність за їх доплату несе виконавець згідно умов даного договору; сплатити за надання послуг по митному оформленню товарів виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг згідно рахунку-фактури.

В п. 5.4 договору від 12.03.2019 р. вказано, що відповідно до чинного законодавства виконавець має в своєму штаті представника митного брокера, яким зокрема є Нестеренко Максим Олександрович.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стрючок Пак" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № 12042019, за умовами п. 1.1 якого відповідно до даного договору експедитор зобов`язаний за плату та за рахунок клієнта надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до п. 1.2 договору від 12.04.2019 р. експедитор надає клієнту транспортно-експедиторські послуги відповідно до Закону України № 1955-VІІ від 01.07.2004 р. "Про транспортно-експедиторські послуги", Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.7, 2.2.8, 2.2.9 п. 2.2 договору від 12.04.2019 р. експедитор зобов`язаний: забезпечувати якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезення вантажів клієнта різними видами транспорту на території України та за її межами відповідно до заявки клієнта; залучати транспортні засоби та забезпечувати їх подачу в порти, залізничні станції, склади, термінали та інші об`єкти для своєчасного відвантаження/доставки вантажів; надавати послуги, пов`язані з прийманням, накопиченням, сортуванням, складуванням, завантаженням, вивантаженням, зберіганням, перевезенням вантажів; здійснювати розрахунки з портами, транспортними та іншими організаціями за перевезення, перевантаження, зберігання вантажів; здійснювати оформлення документів та організовувати роботу у відповідності з митними, карантинними та санітарними вимогами; надавати інші допоміжні та супутні перевезенню транспортно-експедиторські послуги.

В п.п. 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.7, 2.4.13, 2.4.15, 2.4.16, 2.4.17 п. 2.4 договору від 12.04.2019 р. клієнт зобов`язаний: 2.4.1 видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків; 2.4.2 надати експедитору заявку про надання транспортно-експедиторських послуг не менш, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/приймання. Заявка повинна містити наступні дані: маршрут перевезення; опис вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальну вагу нетто, загальну вагу брутто); вид та спосіб упаковки; кількість вантажних місць; розмір та вагу одного вантажного місця; найменування вантажовідправника, вантажоотримувача та їх адреси; прізвище, ім`я, по-батькові відповідального за відвантаження/приймання вантажу представника вантажовідправника/вантажоотримувача та засоби зв`язку з ним; місце, дату та час завантаження/доставки вантажу, інструкції по оформленню товарно-транспортної документації. Перелік даних, які необхідні міститися в заявці, не є вичерпним та може бути доповнений експедитором на його розсуд. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного та електронного зв`язку, при цьому вона має силу оригіналу, однак клієнт самостійно та за свій рахунок протягом 7 (семи) робочих днів зобов`язаний надати експедитору оригінал даної заявки; 4.2.3 своєчасно надавати експедитору повну, точну та достовірну інформацію про найменування, кількість, якість та інших характеристик вантажу, його особливостях та властивостях, умовах його обробки, перевалки, зберігання та перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх зобов`язань за договором, а також документи по вантажу, необхідні для відправлення/приймання вантажів, здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу та оформлення перевізних, розрахункових та інших документів. Документи, що не мають всіх необхідних даних, реквізитів та додатків (ввізні, вивізні та транзитні дозволи, ветеринарні, санітарні та карантинні сертифікати, вантажні декларації та сертифікати, розмірні креслення), вважаються не врученими, при цьому експедитор зобов`язаний негайно повідомити про це клієнта; 2.4.7 у випадку огляду вантажу в контейнері та/або транспортному засобі або затримання вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевалки, прибуття, на прикордонних переходах за вимогою митних, інших офіційних контролюючих, наглядаючих органів та правоохоронних органів, клієнт відшкодовує експедитору витрати з оплати вантажних операцій, зберігання контейнеру, простою транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання згідно рахунків організації, що здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій; 2.4.13 оплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за понаднормове використання контейнерного обладнання) відповідно до рахунків портів, морських перевізників/їх агентів; 2.4.15 оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта; 2.4.16 компенсувати експедитору оплачену вартість перевезення вантажу (фрахт) у випадках, коли така вартість не була оплачена контрагентом клієнта та оплата якої необхідна для належного виконання доручення експедитором; 2.4.17 суми витрат, штрафів та інших платежів, оплачених експедитором для належного виконання доручення клієнта, вважаються взаємно погодженими та такими, що здійснюються в інтересах клієнта.

За умовами п. 3.1 договору від 12.04.2019 р. послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати (якщо інше не оговорено в заявці клієнта, прийнятої для виконання експедитором), на основі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.3 даного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає сплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.3 даного договору.

Пунктом 3.2 договору від 12.04.2019 р. визначено, що експедитор залишає за собою право на свій розсуд виставляти рахунки клієнту за фрахт, демередж, а також за інші послуги, що надаються клієнту експедитором по даному договору - по курсу гривні до дол. США, встановленому на міжбанківському валютному ринку.

Положеннями п. 3.3 договору від 12.04.2019 р. передбачено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення, з переказом зазначених в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням факсимільного та електронного зв`язку.

В п. 3.4 договору від 12.04.2019 р. зазначено, що розмір плати встановлюється по діючим ринковим цінам на аналогічні послуги та можуть змінюватися в більшу чи меншу сторони у відповідності зі змінами кон`юктури ринку транспортно-експедиторських послуг. Підставою для оплати є рахунки-фактури, отримані оригінальними листами, а також факсимільними та електронними повідомленнями. Сума фрахту включає в себе всі суми податків, що підлягають оплаті в країні експедитора згідно діючого законодавства.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору від 12.04.2019 р. сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору.

Згідно п. 5.4 договору від 12.04.2019 р. сторони повинні прийняти всі міри по врегулюванню спорів та розбіжностей, що виникають при виконанні даного договору, шляхом переговорів. Якщо згода не буде досягнута, спори та розбіжності вирішуються в Одеському господарському суді.

За умовами п. 7.1 договору від 12.04.2019 р. даний договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2019 р. та, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично продовжуватися на кожен наступний календарний рік.

Пунктом 7.3 договору від 12.04.2019 р. визначено, що всі зміни, додатки та доповнення до даного договору є його невід`ємною частиною та дійсні у випадку, якщо вони укладені в письмовій формі та підписані представниками обох сторін. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарський суд вірно зазначив, що укладений між сторонами по справі договір транспортного експедирування є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Згідно ч. 1, 8-9 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

В ст. 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, зобов`язання клієнта сплатити експедитору договірну плату повинно кореспондуватися з виконанням експедитором визначених договором оплачуваних послуг на відповідну вартість та прийняттям саме цих послуг клієнтом.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, придбана позивачем відповідно до контракту № NM-1718-1 від 17.12.2018 р. (специфікація № 1) (а.с. 29), укладеного між ТОВ "Стрючок Пак" та ZHEJIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD, Китай (постачальник), багатофункціональна машина для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації вагою 4100 кг, загальною вартістю 21800,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 573899,00 грн. на день митного оформлення, прибула до Південного морського торговельного порту за лінійним коносаментом 581766798 та домашнім коносаментом № MRFB19032337 (а.с. 34) у контейнері MRKU6076856.

У вказаному домашньому коносаменті вантажоодержувачем було зазначено ТОВ "Стрючок Пак". При цьому, домашній коносамент № MRFB19032337 був оформлений на ТОВ "ТГЛ Україна" - експедитора на підставі договору.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору транспортного експедирування від 12.04.2019 р. позивач надав відповідачу довіреність № 1/05 від 06.05.2019 р. на отримання, експедирування та доставку контейнеру MRKU6076856 (а.с. 33).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було виставлено позивачу рахунки-фактури № СФ-10036 від 13.05.2019 р., № СФ-10366 від 31.05.2019 р. та № СФ-10367 від 31.05.2019 р. на оплату транспортно-експедиторського обслуговування та послуг по догляду.

Позивач як клієнт зобов`язався згідно п.п. 2.4.15 п. 2.4 договору від 12.04.2019 р. оплачувати послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта.

Так, п. 3.1. договору від 12.04.2019 р. передбачено, що послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, що здійснюються експедитором в інтересах клієнта та пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються клієнтом на умовах 100% передоплати (якщо інше не оговорено в заявці клієнта, прийнятої для виконання експедитором), на основі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.3 даного договору. У випадку виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта та пов`язаних з виконанням даного договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, що підлягає сплаті клієнтом у строк, передбачений п. 3.3 даного договору.

Положеннями п. 3.3 договору від 12.04.2019 р. передбачено, що клієнт оплачує рахунки експедитора протягом 3-х банківських днів з дати його виставлення, з переказом зазначених в рахунку сум на розрахунковий рахунок експедитора. Клієнт погоджується, що експедитор має право направити клієнту рахунок з використанням факсимільного та електронного зв`язку.

Відтак, підстави для сплати послуг експедитора є рахунок, виставлений клієнту для оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Стрючок Пак" в повному обсязі оплатило послуги відповідача відповідно до виставлених рахунків № СФ-10036 від 13.05.2019 р. (а.с. 35) (транспортно-експедиторське обслуговування) на суму 25812,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.05.2019 року № 26 на суму 25812,70 грн. (а.с. 37); № СФ-10366 від 31.05.2019 р. (а.с. 35) (догляд, заявка ПК-00002963) на суму 2257,30 грн. та № СФ-10367 від 31.05.2019 р. (а.с. 36) (догляд, заявка ПК-00003071) на суму 2257,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 27, 28 від 03.06.2019 р. (а.с. 38, 40).

Однак, за ствердженням позивача, ТОВ "ТГЛ Україна" в порушення умов договору транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. не забезпечило якісне транспортне обслуговування (п.п. 2.2.1.), що виявилось у незабезпеченні здійснення доставки вантажу клієнтові.

03.06.2019 р. позивач звернувся до відповідача з листом (а.с. 40), в якому повідомив, що ТОВ "Стрючок Пак" сплатило всі рахунки, виставлені ТОВ "ТГЛ Україна", та просив забезпечити останнім негайне виконання взятих за договором від 12.04.2019 р. зобов`язань та доставити контейнер MRKU6076856 за визначеною ТОВ "Стрючок Пак" адресою доставки в м. Дніпрі.

Судом також встановлено, що відповідачем притримано вантаж, а саме багатофункціональну машину для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації вагою 4100 кг, яка була придбана позивачем у постачальника - ZHEJIANG ZHENGXIN MACHINERY CO., LTD (Китай).

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади (ч. 10 ст. 9 вказаного Закону).

Поряд з цим, відповідач, як на підставу притримання товару - багатофункціональної машини для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації посилається на положення ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України та на положення договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.

Умовами ч. 2 ст. 594 Цивільного кодексу України визначено, що притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що право на притримання речі у кредитора виникає лише у разі, коли кредитор нею володіє правомірно, при цьому річчю в даному випадку є річ, яка є предметом договірних відносин сторін, щодо якої у боржника наявна заборгованість перед кредитором, та яка підлягає передачі боржнику.

Згідно ч. 1 ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Положеннями ст. 398 Цивільного кодексу України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Як зазначалось вище, з метою організації надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів ТОВ "Стрючок Пак" був укладений 12 квітня 2019 року з ТОВ "ТГЛ Україна" (експедитор) договір транспортного експедирування № 12042019, на виконання якого 06.05.2019 р. клієнтом була видана експедитору довіреність № 1/05 щодо отримання, експедирування та доставку контейнера MRKU6076856.

Таким чином, єдиною правовою підставою отримання відповідачем товару, який знаходиться в контейнері MRKU6076856, є договір транспортного експедирування від №12042019, а не договір по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р.

Колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду та відхиляє посилання скаржника на договір по декларуванню та митному оформленню вантажів №10:54 від 12.03.2019р., як на правову підставу знаходження у законному володінні відповідача майна позивача, оскільки відповідно до умов зазначеного договору право на володіння вантажем не переходить до виконавця (ТОВ "ТГЛ Україна"), а виконавець бере на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок замовника (ТОВ "Стрючок Пак") здійснювати операції, необхідні для митного оформлення.

Крім того, багатофункціональна машина для виготовлення сумок з нетканих матеріалів ZXL-C700 з гідравлічним пресом для перфорації є предметом договірних відносин сторін саме за договором транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р., щодо якого у ТОВ "Стрючок Пак" відсутня заборгованість перед ТОВ "ТГЛ Україна", а відтак вказане майно підлягає передачі власнику, а тому відповідач, притримуючи майно позивача, діяло неправомірно, всупереч положенням договору транспортного експедирування № 12042019 від 12.04.2019 р. та ст. 594 ЦК України

Судом апеляційної інстанції не прийняті до уваги посилання відповідача на положення ч. 2 ст. 594 ЦК України, оскільки норми, які містить ч. 2 вказаної статті, знаходяться в системному зв`язку з ч. 1 ст. 594 ЦК України. Натомість системний аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок, що інші вимоги, у забезпечення яких кредитор має право притримати річ, у будь-якому випадку мають стосуватися речі, якою кредитор правомірно володіє, і яка підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Наведене переконливо свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо виникнення у нього права на притримання речі, оскільки право притримання є видом забезпечення виконання зобов`язання, яке укладається в письмовій формі. Натомість, будь-яких доказів, які б підтверджували укладення між сторонами в письмовій формі угод щодо забезпечення виконання зобов`язання, суду не подано.

Крім того, з вказаного договору послуг по декларуванню та митному оформленню вантажів № 10:54 від 12.03.2019 р. не передбачено право виконавця (ТОВ "ТГЛ Україна") такого засобу забезпечення як притримання вантажу, отриманого ним як експедитором за іншим договором.

Виходячи з вищевикладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 року у справі №916/2132/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГЛ Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019р. у справі №916/2132/19 залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „16" березня 2020 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький