Ухвала

від 16.12.2019 по справі 910/26755/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/26755/14

за заявою Державного підприємства "Укртрансфармація" пропоновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання у справі №910/26755/14 За позовомДержавного підприємства "Укртрансфармація" доПриватного підприємства "Стілвейс" про стягнення 102 012,59 грн. Суддя Яковенко А.В.

секретар судового засідання Березовська С.В.

Представники сторін:

від заявника Панфілов А.О.

від боржник не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Укртрансфармація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Стілвейс" про стягнення заборгованості за Договором зберігання №УФЦ/31/12 від 26.04.2012 у розмірі 102 012,59 грн., з яких 67 567,07 грн. - основного боргу, 17 222,76 грн. - пені за порушення строків оплати послуг, 17 222,76 грн. - пені за зберігання майна понад встановлений строк, крім того просили судові витрати у розмірі 2 040,26 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору зберігання №УФЦ/31/12 від 26.04.2012 відповідач зобов`язувався передати на зберігання позивачу майно, а останній зобов`язувався зберігати вказане майно, проте, як указує позивач, у результаті неналежного виконання умов Договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 102 012,59 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Стілвейс" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Укртрансфармація" заборгованість у розмірі 68 218,53 грн., з яких 67 067,07 грн. - основного боргу, 1 161,46 грн. - пені - за Договором №УФЦ/31/12 від 26.04.2012 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 364,38 грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

20.05.2015 на виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

27.11.2019 через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Укртрансфармація" надійшла заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вказана заява мотивована тим, що у зв`язку з тим, що стягувач з 15.07.2014 знаходиться в стані припинення і не проводить господарську діяльність, а також те, що до 15.05.2019 стягувач із пред`явленням виконавчого документу до органів державної виконавчої служби до заяви про примусове виконання рішення повинен додати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає стягненню та становило 1 341,36 грн., а тому Державне підприємство Укртрансфармація пропустило строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2019 розгляд вказаної заяви призначено на 16.12.2019.

В судове засідання 16.12.2019 представник заявника з`явився, надав пояснення по суті заяви, просив задовольнити її.

Представник боржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Таким чином, неявка представника боржника не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

Розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника заявника, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За змістом ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 6 статті ст. 12 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Таким чином, для поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, заявником має бути доведено наявність поважних причин його пропуску.

З наказу Господарського суду міста Києва №910/26755/14 від 20.05.2015, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015, вбачається, що строк пред`явлення його до виконання визначається до 20.04.2016 (тобто, протягом 1 року).

Заявник вказує, що у зв`язку з тим, що стягувач з 15.07.2014 знаходиться в стані припинення і не проводить господарську діяльність, а також те, що до 15.05.2019 стягувач із пред`явленням виконавчого документу до органів державної виконавчої служби до заяви про примусове виконання рішення повинен додати квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає стягненню та становило 1 341,36 грн., а тому Державне підприємство Укртрансфармація пропустило строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у справі №910/26755/14) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з абз. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя №9 від 01.11.1996 вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , рішення від 15.10.2009).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

У своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Таким чином, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та наведеною практикою Європейського суду з прав людини, а також статтею 124 Конституції України, суд на підставі ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску строку на пред`явлення наказу №910/26755/14 від 20.05.2015 та поновити його.

За таких обставин, заява Державного підприємства "Укртрансфармація" про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Укртрансфармація"про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання задовольнити.

2. Поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/26755/14.

3. Дана ухвала є невід`ємною частиною наказу Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі №910/26755/4.

4. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено 26.12.2019.

Суддя А.В.Яковенко