Постанова

від 26.12.2019 по справі 925/604/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019

(головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Яковлєв М.Л., Разіна Т.І.)

у справі №925/604/18 Господарського суду Черкаської області

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос"

про стягнення 268 283,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У червні 2018 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос" (далі - ТОВ "ВІК "Кратос") про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 170 154,92 грн пені та 98 128,239 грн штрафу, що разом складає 268 283,21 грн.

1.2. Позов мотивований порушенням відповідачем строків та порядку виконання зобов`язань з ремонту пунктів вимірювання витрат газу на ГРС Барського ЛВУМГ за договором №1701000905 про закупівлю робіт від 23.01.2017.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 23.01.2017 ТОВ "ВІК "Кратос" (підрядник) та ПАТ "Укртрансгаз" (змінено тип юридичної особи на АТ "Укртрансгаз") в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" (замовник) за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти уклали договір про закупівлю робіт №1701000905 (далі - договір).

2.2. Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору ремонт пунктів вимірювання витрат газу на ГРС Барського ЛВУМГ (встановлення газового обладнання) лот №1, а замовник зобов`язується на умовах договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно з п. 1.2 договору обсяги виконання робіт визначаються згідно з локальним кошторисом (Додаток №1), що є відповідним додатком до договору. Можливе уточнення обсягів і видів робіт на етапі розроблення проектної документації без збільшення ціни договору.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що перелік обладнання, яке постачається за договором, визначається згідно з "Специфікацією на постачання обладнання" (Додаток №2), що є невід`ємним додатком до договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 6 999 000,00 грн, у тому числі ПДВ (20%) - 1 166 500,00 грн, згідно з договірною ціною (Додаток №3), яка є невід`ємною частиною договору.

Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).

Умовами п. 5.1 договору передбачено, що строк виконання робіт - з моменту укладення договору до 30.10.2017.

Відповідно до п. 5.2 договору строк поставки устаткування - до 31.08.2017.

Пунктом 7.3 договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язань підрядник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт (обладнання), з яких допущено прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

2.3. 30.08.2017 сторони підписали додаткову угоду №1 про внесення змін до договору №1701000905 від 23.01.2017, у якій згідно з п. 5 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі," керуючись ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 651, ст.ст. 653, 654 ЦК України та згідно з п. 3.2, 12.3 договору з метою зменшення ціни договору без зміни кількості (обсягу) та якості робіт, сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти в такій редакції пункти договору:

"п. 1.2 - обсяги виконання робіт визначаються згідно локального кошторису (Додаток №1-а), що є відповідним додатком до договору. Можливе уточнення обсягів і видів робіт на етапі розроблення проектної документації без збільшення ціни договору;

п. 1.3 - перелік обладнання, що постачається за договором, визначається згідно з "Специфікацією на постачання обладнання (Додаток №2-а), що є невід`ємним додатком до договору;

п. 3.1 - ціна цього договору становить 6 974 000 грн, у тому числі ПДВ, згідно з договірною ціною (Додаток №3-а), яка є невід`ємною частиною договору;

п. 13.1 - Додаток №1-а - Локальний кошторис;

п. 13.2 - Додаток №2-а - Специфікація на постачання обладнання;

п. 13.3 - Додаток №3-а - Договірна ціна".

Пунктом 7 додаткової угоди №1 сторони доповнили договір додатками 1-а, 2-а, 3-а, які викладені в редакції, що додається, та є невід`ємною частиною договору і даної додаткової угоди. При цьому, п. 8 додаткової угоди №1 додатки №№1, 2, 3, 4 до договору сторони визнали такими, що втратили чинність.

Передбачені договором про закупівлю робіт від 23.01.2017 №1701000905 строки виконання робіт та поставки устаткування (календарні графіки виконання робіт) сторони не змінили.

2.4. У листі від 25.10.2017 за вих. №1710/042 позивач запропонував відповідачу внести зміни у договір про закупівлі робіт в частині збільшення терміну поставки, посилаючись на те, що зміна обладнання, яка відбулась на підставі додаткової угоди від 30.08.2017, передбачає витрати часу на проведення комплексу заходів щодо внесення змін до кошторисної та проектної документації, а також здійснення замовлення виробнику заміненого обладнання.

Відповідач у відповіді на лист позивача від 07.11.2017 за №2301ВИХ-17-1078 зазначив, що розгляд питання правомірності продовження строків виконання робіт вимагає дослідження фактичної та дійсної наявності документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження.

2.5. Листом від 30.11.2017 №1711/015 позивач запропонував відповідачу укласти додаткові угоди про внесення змін до договорів про закупівлю робіт, у тому числі до договору від 23.01.2017 №1701000905 стосовно встановлення нових строків виконання робіт, поставки устаткування (календарних графіків виконання робіт).

Відповідач листом від 18.12.2017 №2301ВИХ-17-1382 відхилив пропозиції позивача щодо внесення змін до договору про закупівлю робіт від 23.01.2017 №1701000905 щодо встановлення нових строків виконання робіт, поставки устаткування (календарних графіків виконання робіт).

2.6. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду із позовом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 12.12.2018, у справі №925/1689/17 за позовом ТОВ "ВІК "Кратос" до ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" внесено з 01.12.2017 зміни до договору про закупівлю робіт від 23.01.2017 №1701000905, а саме:

Викладено наступні пункти в такій редакції:

п. 5.1 "Строк виконання робіт - з моменту укладання договору до 31.05.2018, згідно з календарним графіком виконання робіт (Додаток № 5-а), який є невід`ємною частиною договору";

п. 5.2 "Строк поставки устаткування - до 31.12.2017";

п. 11.1 "Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.07.2018. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору".

2.7. Відповідач поставив товар за договором на загальну суму 5 417 000,00 грн з ПДВ, а позивач прийняв цей товар в зазначені в накладних строки в повному обсязі і без зауважень, що підтверджується їхніми підписами та печатками на видаткових накладних.

2.8. Відповідач роботи за договором виконав 29.12.2017 і 29.10.2018 на загальну суму 251 123,43 грн, а позивач такі роботи прийняв в повному обсязі і без зауважень, що підтверджується їхніми підписами та печатками на відповідному акті.

2.9. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором вчасно та у повному обсязі, позивач направив йому претензії за №230ВИХ-17-1322 від 08.12.2017 та за №2301ВИХ-18-183 від 02.02.2018 із вимогами про сплату пені та штрафу за відповідні періоди прострочення.

2.10. За розрахунком позивача, з урахуванням внесення змін до договору про закупівлю робіт від 23.01.2017 №1701000905 щодо строку поставки обладнання (устаткування) відповідачем та виконання ним робіт, з відповідача підлягають стягненню 170 154,92 грн пені, а саме: за період прострочення поставки товару з 01.01.2018 по 26.04.2018 у сумі 136 879,95 грн та за період прострочення виконання робіт з 01.06.2018 по 28.10.2018 у сумі 33 274,97 грн, та 98 128,29 грн штрафу, а саме: за період прострочення поставки товару з 01.01.2018 по 26.04.2018 у сумі 82 599,97 грн та за період прострочення виконання робіт з 01.06.2018 по 28.10.2018 у сумі 15 528,32 грн.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 19 червня 2019 року рішенням Господарського суду Черкаської області позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВІК "Кратос" на користь АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" 170 154,92 грн пені, 98 128,29 грн штрафу, 4 024,25 грн судових витрат.

3.1.1. Рішення господарського суду мотивоване тим, що у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт від 23.01.2017 №1701000905 наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі. При цьому, суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

3.2. 05 вересня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Черкаської області від 19.06.2019 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВІК "Кратос" на користь АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" 85 077,46 грн пені, 49 064,15 грн штрафу, 4 024,25 грн судових витрат.

3.2.1. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, що у зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю робіт від 23.01.2017 №1701000905 наявні підстави для задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції, з урахуванням заяви про зменшення розміру санкцій та вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст.ст. 230, 233 ГК України, зазначив, що при зменшенні розміру штрафних санкцій позивач не несе значних негативних наслідків в своїй господарській діяльності та стягнення штрафних санкцій з відповідача на користь позивача є справедливою компенсацією несвоєчасної поставки обладнання та виконання робіт відповідачем за замовленням позивача, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені та штрафу до 50%

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ТОВ "ВІК "Кратос" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 в частині стягнення з ТОВ "ВІК "Кратос" на користь АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" штрафних санкцій у розмірі 134 141,61 грн і судового збору в сумі 4 024,25 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме ст. 2 ГПК України та ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 614 ЦК України.

4.2.2. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач мав право відмовитись від завершення виконання замовлених позивачем робіт, проте, враховуючи загрозу завдання шкоди інтересам держави, відповідач віднайшов можливість закінчити виконання договірних зобов`язань перед позивачем - 29 жовтня 2018 року сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт, згідно з яким позивачем було прийнято результати всіх замовлених по договору робіт.

В свою чергу позивач продовжував порушувати право відповідача на отримання оплати виконаних ним робіт, безпідставно не оплачуючи існуючу суму заборгованості, в сумі 221 833,13 грн. При цьому в повному обсязі позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем лише 25.04.2019.

4.3. АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 в частині скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 19.06.2019 та в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз", а рішення Господарського суду Черкаської області від 19.06.2019 залишити в силі.

4.3.1. На думку позивача, Північний апеляційний господарський суд зменшивши штрафні санкції на 50% порушив норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 7, 73, 76-79, 86, 91, 236 ГПК України, що призвело до прийняття незаконного рішення в зазначеній частині та неправильно застосував норми матеріального права, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

4.3.2. Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16.

4.3.3. Також скаржник звертає увагу суду касаційної інстанції, що розмір пені за порушення відповідачем умов договору є правомірно заявленим, та не є значно чи надмірно великим, виходячи зі змісту прострочених відповідачем зобов`язань та часу їх прострочення, з чим обґрунтовано погодився суд першої інстанції.

4.4. АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому воно заперечуючи проти доводів касаційної скарги ТОВ "ВІК "Кратос" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "ВІК "Кратос" та задовольнити касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Черкаситрансгаз". Доводи, викладені у відзиві, є ідентичними його доводам, викладеним у касаційній скарзі.

4.5. Відзив від відповідача до Верховного Суду не надійшов.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача штрафних санкцій у зв`язку з порушенням відповідачем строків та порядку виконання зобов`язань за договором.

5.2.2. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

У силу ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.2.3. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про можливість зменшення розміру неустойки на 50% відповідно до положень ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Так, згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.2.4. Верховний Суд вважає, що господарський суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги доводи відповідача, врахував інтереси обох сторін та дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій на 50%.

При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.2.5. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги позивача стосовно того, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені та штрафу на 50% не може слугувати підставою для скасування постанови, що оскаржується, оскільки зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Тобто постанова суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки на 50% ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування в цій частині.

5.2.6. Щодо доводів ТОВ "ВІК "Кратос", викладених у його касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України визначено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлені судами обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивач допустив прострочення кредитора.

Отже, суд апеляційної інстанції, оцінивши зазначені відповідачем доводи, викладені у заяві щодо зменшення суми нарахованих позивачем штрафних санкцій та наданих на його обґрунтування доказів врахував, що термін прострочення виконання зобов`язання не є надмірно великим, доказів понесення збитків позивачем у спірних правовідносинах матеріали справи не містять, в той час як матеріалами справи підтверджується прострочення кредитора у розрахунках з боржником (виконавцем робіт), дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій на 50%.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29.10.2019 у справі №925/560/18 між тими ж сторонами та подібними правовідносинами.

5.2.7. Водночас Верховний Суд відхиляє посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 14.09.2016 у справі №6-473цс16. Так, у вищезазначеній справі предметом спору є стягнення заборгованості боржника по відсоткам за користування кредитом. У справі №6-473цс16 суд дійшов висновку, що у даних правовідносинах не підлягає застосуванню ст. 551 ЦК України, оскільки за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. У той час як у господарській справі №925/604/18 позивач просить стягнути пеню за порушення основного договірного зобов`язання. Отже, правовідносини і предмет позову у даних справах не є подібними.

5.2.8. Таким чином, касаційний суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених ними доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, а доводи касаційних скарг фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до ст. 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову обґрунтованим. Скаржниками не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови, що оскаржується, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Оскільки Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржників.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Враховуючи зміст ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому питання можливого зменшення штрафних санкцій вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-інвестиційна компанія "Кратос" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №925/604/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко