Ухвала

від 26.12.2019 по справі 1-55/2010

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Корабельного районного суду м.Миколаєва від 30 серпня 2019 року

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6

заявник ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_5 про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Заявник ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою поновити строк на пред`явлення до виконання виконавчого листа від 09.03.2010 у кримінальній справі № 1-55/10 за обвинуваченням ОСОБА_7 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважаєухвалу суду незаконною та такою, що порушує її права, як потерпілої та права її дітей. Зазначає, що вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.02.2010 ОСОБА_7 засуджений за ст.115 ч.1 КК України до 9 років позбавлення волі.

З ОСОБА_7 на її користь стягнуто 104923 грн. на відшкодування шкоди.

09.03.2010 Корабельним районним судом м. Миколаєва їй був виданий виконавчий лист зі строком предявлення до виконання до 06.03.2013.

23.06.2011 відділом ДВС їй повернуто виконавчий лист з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

Вона звернулася до виправної колонії за містом відбування покарання ОСОБА_7 , але їй повідомили, що засуджений не має роботи, не є пенсіонером, а тому проводити утримання за виконавчим листом не має можливості та рекомендували дочекатися його звільнення, а потім пред`явити виконавчий лист за місцем його проживання.

Вказує, що ОСОБА_8 звільнився у 2018 році і вона звернулась з виконавчим листом до виконавчої служби, проте їй відмовлено за сплином строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

На думку апелянта, суд першої інстанції відмовив у поновленні строку безпідставно, оскільки на момент вбивства її чоловіка, вона мала двох неповнолітніх дітей, а згідно ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XI, рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути пред`явлені для виконання протягом усього періоду аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, втратою годувальника, тощо.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги ст.1200 ЦК України, якою передбачено, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. А також ст. 268 ЦК України, відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа для виконання, суд першої інстанції зазначив, що 09 березня 2010 року Корабельним районним судом м.Миколаєва потерпілій ОСОБА_5 виданий виконавчий лист у кримінальній справі № 1-55/10, зі строком предявлення до виконання до 06 березня 2013 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявницею не доведена поважність причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання за період з червня 2011 року по серпень 2018 року. Очікування звільнення боржника з місць позбавлення волі суд не може визнати поважною причиною, тому що питання про виконання вироку суду в частині майнового стягнення повязано саме із майном боржника, а не з місцем перебування самого боржника.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, заявницю ОСОБА_5 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 2010 року), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом 3 років, якщо інше не передбачено законом.

Як передбачено ч. 2 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», строк виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, з наступного дня після його постановлення.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджений вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.02.2010 за ст.115 ч.1 КК України до 9 років позбавлення волі. З ОСОБА_7 стягнуто на користь ОСОБА_5 104923 грн. на відшкодування шкоди. 09.03.2010 Корабельним районним судом м. Миколаєва ОСОБА_5 був виданий виконавчий лист зі строком предявлення до виконання до 06.03.2013.

23.06.2011 відділом ДВС їй повернуто виконавчий лист з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.

В подальшому, до 2018 року ОСОБА_5 не зверталася із заявами про відкриття виконавчого провадження.

Тобто, як вірно встановлено судом першої інстанції, потерпіла більше, ніж протягом семи років, із заявами про відкриття виконавчого провадження не зверталася, хоча 07 березня 2013 року строк предявлення виконавчого листа до виконання сплив.

Скарг на дії або бездіяльність державного виконавця з приводу повернення виконавчого листа потерпіла не подавала.

Як слідує з матеріалів кримінальної справи, лише у 2018 році ОСОБА_5 звернулася з виконавчим листом до Корабельного відділу ДВС, на що 13.08.2018 її виконавчий лист був повернутий без прийняття до виконання, на підставі п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції), оскільки встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання був пропущений.

В своєму клопотанні про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа на виконання стягувач не навела доказів на підтвердження поважності пропуску строку, а лише зазначила, що в колонії за місцем відбування покарання засудженим ОСОБА_7 , їй рекомендували зачекати його звільнення.

Доводи апелянта, що стягнута за вироком суду шкода прирівнюється до виплати державою шкоди заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, втратою годувальника, тощо, та неї не поширюється позовна давність, є неспроможними.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявницею ОСОБА_5 не доведена поважність причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

За такого, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 539 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Корабельного районногосуду м.Миколаєва від30 серпня 2019року,якою відмовлено взадоволенні заяви ОСОБА_5 про поновленнястроку пред`явленнявиконавчого листадо виконання,- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3