Рішення

від 27.12.2019 по справі 696/1144/16-ц

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 696/1144/16-ц

2/703/381/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судових засідань Холодняк Л.П., Чубенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,-

встановив:

16 вересня 2016 року дочірнє сільськогосподарське підприємство Агрокомплекс звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що 16 вересня 2010 року між сторонами було укладено договір оренди землі № 150, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДСП Агрокомплекс власну земельну ділянку за кадастровим номером 7121885000:03:000:0087 площею 2,48 га, розташовану в адміністративних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області, в оренду на умовах платності. Земельна ділянка була передана у оренду позивачу за актом приймання-передачі від 16 вересня 2010 року.

02 березня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду, що зареєстрована в реєстрі речових прав 25 листопада 2015 року, за умовами якої термін дії договору було продовжено до 13 червня 2018 року.

Позивач стверджує, що ДСП Агрокомплекс впродовж дії укладеного договору оренди, належним чином виконувало обов`язки орендаря, що передбачені пунктами 9,10,15 договору оренди, а саме: своєчасно сплачувало орендну плату за користування земельною ділянкою, здійснювало щорічну індексацію нормативної грошової оцінки землі, земельну ділянку використовувало виключно за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур та постійно дбало про поліпшення загального стану землі та показників родючості.

Оскільки договір оренди землі № 150 від 16 вересня 2010 року з урахуванням додаткової угоди від 02 березня 2015 року, укладений строком до 13 червня 2018 року, позивачем, в межах встановленого договором строку оренди, було здійснено необхідні агротехнологічні роботи під врожай 2016 року, а саме: коткування, оранка, дискування, закриття вологи.

Станом на 01 серпня 2016 року вартість робіт по обробці вказаної земельної ділянки, за час знаходження її в оренді у позивача, становить 2 873 гривні 12 копійок.

Весною 2016 року ОСОБА_1 разом із групою пайщиків самовільно здійснили захоплення земельних ділянок, які орендував ДСП Агрокомплекс . Про це свідчить список власників земельних часток (паїв), що розташовані в адмінмежах Райгородської сільської ради, які самостійно весною 2016 року засіяли земельні ділянки орієнтовною площею 400 га, що були в оренді ДСП Агрокомплекс , реалізувавши своє право власності. Таким чином, з 2016 року земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 фактично не використовується орендарем.

Позивач не має можливості безпосередньо користуватись спірною земельною ділянкою, а вклавши певні кошти в майбутній урожай, не може їх повернути, відтак просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь 2 873 гривні 12 копійок прямих збитків та 43354 гривні упущеної вигоди, а всього - 46 227 гривень 12 копійок понесених витрат, завданих внаслідок порушення договору оренди земельної ділянки та понесені ним судові витрати.

В свою чергу відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ДСП Агрокомплекс , в якому вказав, що жодної додаткової угоди щодо продовження договору оренди належної йому земельної ділянки від 16 вересня 2010 року не підписував, а тому просив додаткову угоду від 02 березня 2015 року до договору оренди землі № 150 від 16 вересня 2010 року визнати недійсною.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ДСП Агрокомплекс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ДСП Агрокомплекс до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, вимоги за первісним та зустрічним позовами об`єднані.

Розпорядженням №75 від 24 липня 2018 року голови Кам`янського районного суду Черкаської області, вищевказана цивільна справа передана до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, для розгляду по суті.

20 серпня 2018 року ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 13 листопада 2018 року ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 20 серпня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 серпня 2019 року справу за позовом дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 27 грудня 2019 року, в зв`язку з повторною неявкою позивача за зустрічним позовом, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі залишено без розгляду.

Представник позивача дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс в судове засідання не з`явився, директор підприємства звернувся з заявою, в якій просив розгляд справи провести без участі представника підприємства.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на адресу його місця проживання та реєстрації.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,48 га з кадастровим номером 7121885000:03:000:0087, розташованої в адміністративно-територіальних межах Райгородської сільської ради Кам`янського району Черкаської області.

Між сторонами зареєстровано договір оренди землі № 150 від 16 вересня 2010 року про оренду вказаної земельної ділянки строком на 5 років (а. с. 5-7), а також додаткову угоду до нього від 02 березня 2015 року, згідно якої термін дії основного договору продовжено до 13 червня 2018 року (а.с.9).

На підставі додаткової угоди від 02 березня 2015 року позивачем, в межах встановленого договором строку оренди, здійснено необхідні агротехнологічні роботи під врожай 2016 року, а саме: коткування, оранка, дискування, закриття вологи, вартість робіт по обробці вказаної земельної ділянки, за час знаходження її в оренді у позивача, становить 2 873 гривні 12 копійок.

В зв`язку із здійсненням орендодавцем самовільного захоплення земельної ділянки, яку орендував ДСП Агрокомплекс , з 2016 року земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 фактично не використовується орендарем.

Позивач не має можливості безпосередньо користуватись спірною земельною ділянкою, а вклавши кошти в розмірі 2 873 гривні 12 копійок в майбутній урожай, не може їх повернути.

Згідно розрахунку втраченої вигоди від самовільного зайняття земельної ділянки вбачається, що розмір упущеної вигоди від реалізації кукурудзи становить 43354 гривні (а.с.15).

Земельні правовідносини, зокрема пов`язані із користуванням землею, регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, Законом України Про оренду землі , Цивільним Кодексом України, іншими Законами України, постановами Кабінету Міністрів України у випадках, передбачених законом, а також Договором оренди землі.

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19.06.2003 року, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

ДСП Агрокомплекс , звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалося на положення статей 22, 1166 ЦК, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зауважило, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки позивач не отримав доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. Належним чином оформленого розрахунку неодержаного доходу (упущеної вигоди) позивачем до позовної заяви додано не було.

У відповідності до ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає саме на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідачі не здійснювали протиправних дій.

Таким чином, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби набута ним земельна ділянка була вільною.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків (пункт ґ частини 3 цієї статті).

Відповідно до положень п. д ст.156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК , статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. У випадку самовільного зайнятті землі на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення

За змістом ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до положень Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, встановлено порядок відшкодування збитків, внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. У такому разі збитки визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад або за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами й організаціями.

Дійсно, відповідно до положень ч.3 ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проте, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Водночас, надані стороною позивача за первісним позовом розрахунки не містять у собі даних, що вони стосуються саме цієї земельної ділянки, а тим паче, що вони розраховані через протиправні дії .

Такі розрахунки суд вважає абстрактними, так як вони не містять відповідних конкретних даних, і відповідно сторона не надала суду жодного доказу на підтвердження їх обґрунтованості.

Крім того, позивачем додано лише самостійно зроблений розрахунок втраченої вигоди, однак не відомо чи звертався позивач до Кам`янської РДА з проханням створення комісії із визначенням та відшкодуванням завданих збитків у зв`язку з неправомірним користуванням відповідачем земельної ділянки, також до матеріалів справи не додано довідки з відділу статистики, щодо середньої врожайності кукурудзи станом на 2015-2016 роки у Кам`янському районі, довідки з агропромислового розвитку із зазначенням максимальної та мінімальної закупівельної ціни на кукурудзу за тонну станом на 2015-2016 роки, у зв`язку з чим не має можливості вірно вирахувати розмір втраченої вигоди від самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем.

Відтак, розмір збитків (упущена вигода) в даному випадку має визначається комісією створеною районною державною адміністрацією з урахуванням вартості неодержаної сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії. Розрахунок втраченої вигоди від самовільного зайняття земельної ділянки здійснений позивачем самостійно та не підтверджений належними доказами.

У відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За правилами ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до розрахунку з визначення розміру збитків, що заподіяні землекористувачу у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельної ділянки, наданого позивачем, встановлено, що розмір прямих затрат понесених ДСП Агрокомплекс становить 2873 гривні 12 копійок, що включає витрати на коткування, оранку, дискування та закриття вологи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачу дійсно завдано збитків у розмірі 2873 гривні 12 копійок внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 , відтак збитки у вказаному розмірі підлягають відшкодуванню. В стягненні решти матеріальних збитків, а саме упущеної вигоди суд відмовляє, оскільки не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 85 гривень 65 копійок.

Керуючись ст.ст. 4,5,10, 12,13,15,16,78,79,81,89,141,247,258, 259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166,1172,1192 ЦК України, ст.ст. 152,156,157,211,212 ЗК України, статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року, п.12 постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19 квітня 1993 року, -

вирішив:

Позовну заяву дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (що проживає по АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 10.09.2003 року) на користь дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс (код ЄДРПОУ 31007137, вул. Химичів, 1а, с. Березняки Смілянського району Черкаської області) збитки у розмірі 2873 (дві тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 12 (дванадцять) копійок та витрати по оплаті судового збору в розмірі 85 (вісімдесят п`ять) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок, а всього - 2958 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.

В іншій частині позовних вимог дочірнього сільськогосподарського підприємства Агрокомплекс до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів, а особами, які не були присутніми під час проголошення рішення протягом 30 днів з моменту його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони по справі:

Позивач: дочірнє сільськогосподарське підприємства Агрокомплекс , код ЄДРПОУ 31007137, вул. Химичів, 1а, с. Березняки Смілянського району Черкаської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 10.09.2003 року.

Головуючий О.П.Опалинська