Рішення

від 19.08.2006 по справі 11/1773

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/1773

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" серпня 2006 р.                                                                     Справа №  11/1773

                    Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., при секретарі –Анастасьєвій Л.В., за участю  представників сторін: позивача –Павдленко М.В. держподатінспектор за довіреністю, першого відповідача –Коваленко В.І. директор, Нестеренко О.Ф. за довіреністю,  другого відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Державної податкової інспекції у місті Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю “Квант -2000” (перший відповідач) та товариства з обмеженою відповідальністю “Славутич”  (другий відповідач) про визнання угоди недійсною та стягнення  в доход держави 11760,54 грн., -

ВСТАНОВИВ :

По справі оголошувалась перерва з 18.08.06р. по 19.08.06р.

Заявлено позов про визнання недійсною усної угоди про надання транспортних послуг (далі спірна угода) на суму 11760,54 грн., в тому числі 1960,09 грн. податку на додану вартість (ПДВ),  укладена між відповідачами,  як такої що укладена з метою суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення з першого відповідача в доход держави коштів в сумі 11760,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна угода є недійсною в силу ст. 207 Господарського кодексу України (ГК України), оскільки рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2005 року у справі № 8/3681 року встановлено, що другий відповідач зареєстрований на підставну особу, тому визнані недійсними його Статут з моменту державної реєстрації (11.02.2002 року), Свідоцтво платника ПДВ №32450491 від 06.08.1997 року  з моменту його видачі. Вказані обставини свідчать про те, що укладаючи оспорювану угоду другий відповідач мав намір на приховування від оподаткування своїх доходів,  тому згідно зі ст.208 ГК з першого відповідача підлягає стягненню в доход держави сума спірної угоди, яка виконана обома сторонами.

Перший відповідач у відзиві на позовну заяву позов не визнав, посилаючись на те, що він не знав та не мав жодної  об'єктивної підстави припускати, що на час здійснення господарської операції, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість другого відповідача є недійсними. Крім того позивачем не надано суду доказів спрямованості умислу першого відповідача при укладені оспорюваної угоди на ухилення від сплати податків.  

Другий відповідач відзив на позовну заяву не подав, представника в судове засідання не направив. Ухвали суду, направлені на адресу другого відповідача, повернулись з відміткою пошти “за зазначеною адресою не існує”.

В судовому засіданні:

- представник позивача підтримала позовні вимоги та послалась на практику Верховного Суду України  (ВСУ) в аналогічних спорах.

представник першого відповідача позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши представників позивача та першого відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем здійснена комплексна документальна перевірка дотримання першим відповідачем  вимог податкового законодавства  за період з 01.01.2004 року по 30.09.2005 року, за результатами якої складений акт від 30.11.2005 року № 3304/23-108/31007540 (далі акт перевірки).

З акту перевірки та з матеріалів справи вбачається, що у березні 2004 року відповідачами було укладено усну угоду , відповідно до якої другий відповідач надав першому транспортні послуги на суму 11760,54 грн., що підтверджується актом здачі-прийому робіт від 11.03.2004 р., рахунком –фактурою №СФ-0000031 від 11.03.2004 р., податковою накладною №28 від 11.03.2004 р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08ю2005 р. по справі №8/3681 встановлено, що другий відповідач зареєстрований на підставну особу, тому визнані недійсними його Статут з моменту державної реєстрації (11.02.2002 року), Свідоцтво платника ПДВ №32450491 від 06.08.1997 року  з моменту його видачі.

Крім того рішенням господарського суду Черкаської області від 25.10.2005 р. у справі №01/4575 було припинено юридичну особу –другого відповідача. Цим рішенням встановлено, що другий відповідач останній раз звітувався до податкового органу в листопаді 2003 р.

Вказані рішення набрали законної сили і відповідно до  ч.4 ст.35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо вказаних вище фактів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі  ст. 67 Конституції України  кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 207 Господарського кодексу України (чинної на момент укладення на виконання спірної угоди), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено  з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції  (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано недійсним повністю або в частині.

 Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК). Відповідно до ст.174 ГК господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставою виникнення  господарських зобов'язань між першим та другим відповідачем став усний договір надання транспортних послуг. Отже зазначені зобов'язання є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст.179 ГК).

Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 28 квітня 1978 року № 3 з наступними змінами "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.           Пунктом 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року №1056 передбачено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку  установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, тощо.

Таким чином, достатніми підставами для визнання недійсними господарських зобов'язань, що виникли з господарського договору, є існування мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також наявність наміру щодо настання відповідних наслідків хоча б у одного із учасників господарських відносин.

Визнання судом недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ другого відповідача, відсутність  його за юридичною адресою та не подання ним податковоїх звітності, в тому числі і за оспорюваною угодою є достатніми доказами спрямованості  його наміру на приховування від оподаткування прибутків та доходів.  

За наслідками виконання договору купівлі-продажу другий відповідач податок на додану вартість не сплачувався, оскільки на час укладення та виконання спірних господарсько-договірних зобов'язань свої податкові зобов'язання не декларувало.

Той факт, що  перший відповідач є добросовісним набувачем послуг, жодним чином не впливає на наявність підстав для визнання господарських зобов'язань з договору про надання транспортних послуг, укладеного між відповідачами, недійсними згідно зі ст.207 ГК,  оскільки для визнання їх недійсними на підставі ст. 207 ГК достатньо встановлення наміру хоча б одного з учасників господарських відносин, що і має місце в даному випадку.

Господарські зобов'язання, які виникли між відповідачами на підставі усного договору  надання транспортних послуг, мають протиправний характер, порушують конституційні основи правопорядку у сфері господарювання,  відповідно до яких суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (ч.2 ст.5 ГК), отже не можуть породжувати у сторін відповідних прав і обов'язків, у тому числі і у сторони, яка не мала наміру на вчинення господарсько-договірного зобов'язання завідомо  суперечного інтересам держави і суспільства.

Таким чином, господарські зобов'язання, які виникли внаслідок укладеного відповідачами усного договору про надання транспортних послуг, підлягають визнанню недійсними згідно зі ст.207 ГК, як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у однієї сторони, тобто, у другого відповідача.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначені ст. 208 ГК. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Господарські зобов'язання з договору про надання транспортних послуг виконані обома сторонами. Таким чином, згідно зі ст.208 ГК, одержані другим відповідачем грошові кошти  в сумі 11760,54 грн. повинні бути повернуті першому відповідачу, а одержане  першим відповідачем стягується в доход держави.  

Оскільки позов заявлено податковою інспекцією звільненою від сплати державного мита, то з відповідачів на користь державного бюджету підлягає до стягнення державне мито та на користь ДП “Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-84 ГПК України суд, -

                                                                           ВИРІШИВ:

                    Позов задовольнити повністю.

                    Визнати недійсним господарсько-договірне зобов‘язання з усної угоди надання транспортних послуг, укладеної 11.03.2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Квант-200” та товариством з обмеженою відповідальністю „Славутич”.

                    Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Славутич” Черкаський р-н, с. Сагунівка, вул. Жовтнева, 62 повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Квант-2000” м. Черкаси, вул. Котовського, буд.43, кв.47, код 31007540 все одержане за договором про надання транспортних послуг - вартість послуг11760,54 грн.

                    Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю „Квант-2000”  м. Черкаси, вул. Котовського, буд.43, кв.47, код 31007540 в доход державного бюджету все одержане за договором про надання транспортних послуг –вартість послуг 11760,54 грн.

                    Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю „Славутич” Черкаський р-н, с. Сагунівка, вул. Жовтнева, 62, код 14185718 в доход бюджету  через ДПІ у місті Черкаси 3 грн. 40 коп. державного мита за розгляд не майнового спору та 117 грн. державного мита за розгляд майнового спору.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          СУДДЯ                                                                                К.І.Довгань