Рішення

від 27.12.2019 по справі 240/9316/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9316/19

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Житомиркомплексбуд" до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Житомиркомплексбуд" (далі - ПП "Житомиркомплексбуд", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.08.2019 та від 15.10.2019, просить скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0013131401 від 23.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 437675,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0013151401 від 23.05.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 54,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0013141401 від 23.05.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 445403,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "П" №0013161401 від 23.05.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 191136,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409 від 23.05.2019, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПП "Житомиркомплексбуд" зазначило, що за результатами проведеної Головним управлінням ДФС у Житомирській області перевірки було складено акт від 26.04.2019 № 187 в якому зафіксовано ряд допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства та законодавства у сфері регулювання обігу готівки. На підставі вказаного акту відповідачем 23.05.2019 були винесені податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0013131401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 437675,00 гривень, з них: 350140,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 87535,00 - за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0013151401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 54,00 гривень; податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0013141401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 445403,00 гривень, з них 356322,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 89081,00 грн. - за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення форми "П" №0013161401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 191136,00 гривень.

Фактично, підставою для прийняття вказаних рішень стали висновки податкового органу про відсутність у позивача права на податковий кредит та заниження ним доходу за фінансово-господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Астекс Трейдінг" та ТОВ "Баратеон", що мають ознаки фіктивності, оскільки на думку перевіряючих були безтоварними та не були реальними, а також завищення ним витрат за фінансово-господарськими операціями з контрагентом ФОП ОСОБА_1 , які теж на думку перевіряючих мають ознаки фіктивності, оскільки факт транспортування товару не підтверджений первинними документами. Натомість позивач вважає, що податковий орган керувався лише суб`єктивними припущеннями, що жодним чином не спростовує реальності таких операцій. Зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, учасники володіли спеціальною правосуб`єктністю, а тому, висновок про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства.

Також на підставі вказаного акту перевірки відповідачем 23.05.2019 було винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень. Фактично, підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки податкового органу про перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 9378,00 гривень. Вказані висновки були зроблені через відсутність підпису одержувача на видаткових касових ордерах. Натомість позивач вважає такий висновок хибним, оскільки він є керівником підприємства та одночасно одержувачем коштів, а тому на його думку підпис отримувача не потрібен. Крім того, наголошує, що Указ Президента України від 12.06.1995 №436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409 від 23.05.2019, втратив чинність.

Ухвалою від 29 липня 2019 року відкрито провадження у справі №240/9316/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 05 вересня 2019 року.

08 серпня 2019 року до суду від ПП "Житомиркомплексбуд" надійшла уточнена позовна заява (том 4 а.с.120-130).

16 серпня 2019 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог (том 4 а.с.138-150). В обґрунтування своєї позиції зазначає, що проведеними дослідженнями ланцюгів постачання відповідно до ІС "Податковий блок", "ЄРПН" встановлено обставини, які свідчать про відсутність у ТОВ "Астекс Трейдінг" та ТОВ "Баратеон" задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників для постачання ПП "Житомиркомплексбуд" комплектуючих до металопластикових конструкцій. Крім того зазначені контрагенти-постачальники не є виробниками даного виду товарів, даний товар не був ними імпортований, перевіркою не підтверджено його придбання у інших постачальників, що свідчить про те, що вказані контрагенти ТОВ "Астекс Трейдинг" та ТОВ "Баратеон" не могли поставити комплектуючі ПП "Житомиркомплексбуд", та як наслідок вказує про відсутність господарської операції купівлі-продажу між позивачем та вказаними контрагентами. Більш того, зазначає, що в ході перевірки будь-яких договорів укладених з ТОВ "Баратеон" позивачем надано не було. Також відповідач вказує, що ТОВ "Астекс Трейдінг" є фігурантом кримінального провадження №32015130000000036 внесеного до ЄРДР 24.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України. З приводу фінансово господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 , відповідач зазначив, що ПП "Житомиркомплексбуд" не надано документів, що підтверджують якість та походження товару (сертифікатів якості чи сертифікатів походження товару). В свою чергу відсутність таких документів не дає можливості ідентифікувати придбаний товар , встановити виробника придбаного товару, зазначеного у оформлених документах по ланцюгу постачання від ФОП ОСОБА_1 до ПП "Житомиркомплексбуд". Також наголошує на тому, що місцем поставки товару, за укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Житомиркомплексбуд" договором є склад покупця, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Металістів, 2. Однак перевіркою було встановлено, що ПП "Житомиркомплексбуд" на дату отримання товару у ФОП ОСОБА_1 будь-яких договорів оренди складського приміщення, розташованого за вказаною адресою до перевірки не надано. Отже, зазначає, що реальність правочину між позивачем та вказаним контрагентом щодо придбання товарів не підтверджена належними первинними документами. Вказані порушення стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0013131401, форми "В4" №0013151401, форми "Р" №0013141401, форми "П" №0013161401 від 23.05.2019, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Щодо податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409 від 23.05.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень, відповідач зазначив, що відсутність у видатковому касовому ордері або видатковій відомості на видачу готівки підпису одержувача коштів є порушенням вимог п. 3.5 Положення №637, а сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та є понадлімітною.

Враховуючи вищезазначене, Головне управління ДФС у Житомирській області просило відмовити в задоволенні позовних вимог ПП "Житомиркомплексбуд" в повному обсязі.

В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 05 вересня 2019 року, представником відповідача було заявлено клопотання про надання йому часу для підготовки відзиву на уточнену позовну заяву, з огляду на що в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 26.09.2019 о 12:00.

Крім того, 05 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання від Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому зазначено, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" та від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" було утворено юридичну особу публічного права - Головне управління ДПС у Житомирській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Житомирській області. Враховуючи зазначене, Головне управління ДПС у Житомирській області просило замінити відповідача у справі №240/9316/19 - Головне управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області (том 4 а.с.188).

Ухвалою суду від 27.12.2019 вищезазначене клопотання було задоволено та замінено відповідача у справі №240/9316/19 з Головного управління ДФС у Житомирській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Житомирській області.

16 вересня 2019 року до суду надійшов відзив Головне управління ДФС у Житомирській області на уточнену позовну заяву ПП "Житомиркомплексбуд" від 08 серпня 2019 року (том 4 а.с.200-213).

26 вересня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшли пояснення Головного управління ДФС у Житомирській області до відзиву на уточнену позовну заяву (том 4 а.с.236-238).

26 вересня 2019 року до суду надійшло клопотання, в якому ПП "Житомиркомплексбуд" просило продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів через необхідність уточнення позовних вимог.

Протокольною ухвалою суду від 26.09.2019, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання клопотання позивача було задоволено та продовжено термін підготовчого провадження у справі на 30 днів. Наступне судове засідання було призначено на 17 жовтня 2019 року о 11:30.

15 жовтня 2019 року до суду від ПП "Житомиркомплексбуд" надійшла уточнена позовна заява (том 5 а.с. 2-12).

В підготовчому судовому засіданні, що відбулося 17 жовтня 2019 року за участі представників сторін, було оголошено перерву до 31 жовтня 2019 року о 10:00.

31 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання представника позивача про перенесення судового засідання, призначеного на цей день, на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі (том 5 а.с.54).

Крім того, 31 жовтня 2019 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду було подано відзив на уточнену позовну заяву ПП "Житомиркомплексбуд" від 15 жовтня 2019 року (том 5 а.с.57-70).

Протокольною ухвалою суду, винесеною без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання від 31.10.2019, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 листопада 2019 року о 10:00.

14 листопада 2019 року до суду з`явились представник позивача - Христюк І.А. та представники відповідача - Байдала І.Г. та Шалена І.В.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Натомість представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю, посилаючись при цьому на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Після з`ясування позиції сторін та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області в період з 01.04.2019 по 19.04.2019 було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Житомиркомплексбуд" з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт №319/06-30-14-01/35763423 від 26.04.2019. (том 2 а.с.187-241).

Вказаною документальною плановою виїзною перевіркою ПП "Житомиркомплексбуд" встановлено наступні порушення:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 356322 грн., в т.ч.: за 2016 рік в сумі 131771 грн., за 2017 рік в сумі 224551 грн. та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток за 2018р. в сумі 191136 грн.;

2) п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2,п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350140 грн. (в т.ч. по періодах: за липень 2016 в сумі 7462 грн.; за серпень 2016 в сумі 7868 грн.; за вересень 2016 в сумі 8737 грн.; за жовтень 2016 в сумі 9033 грн.; за листопад 2016 в сумі 9166 грн.; за грудень 2016 в сумі 20146 грн.; за вересень 2017 в сумі 109430 грн.; за жовтень 2017 в сумі 14161 грн.; за листопад 2017 в сумі 24644 грн.; за грудень 2017 в сумі 108935 грн.; за січень 2018 в сумі 30558 грн.) та завищено суму від`ємного значення в сумі 54 грн. за грудень 2018 року.

На підставі встановлених порушень Головним управлінням ДФС у Житомирській області 23.05.2019 були прийнятті:

- податкове повідомлення-рішення №0013131401 (форма "Р"), яким ПП "Житомиркомплексбуд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 437 675 грн., в т. ч. 350140 грн. - за податковими зобов`язаннями, 87 535 грн. - за штрафними санкціями (том 3 а.с.12-13);

- податкове повідомлення-рішення №0013151401 (форма "В4"), яким ПП "Житомиркомплексбуд" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 грн. (том 4 а.с.133);

- податкове повідомлення рішення №0013141401 (форма "Р"), яким ПП "Житомиркомплексбуд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 445 403,00 грн., в т. ч. 356 322 грн. - за податковими зобов`язаннями, 89 081 грн. - за штрафними санкціями (том 4 а.с. 133-134);

- податкове повідомлення-рішення №0013161401 (форми "П"), яким ПП "Житомиркомплексбуд" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 191136,00 гривень (том 3 а.с. 14-15).

Крім того в ході перевірки також було встановлено та зафіксовано в акті №319/06-30-14-01/35763423 від 26.04.2019, що ПП "Житомиркомплексбуд" було порушено п.п. 2.8, 2.9, 3.5, 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами і доповненнями), та п. 15,16 розділу II та п. 27 розділу III "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами і доповненнями), а саме перевищено ліміту залишку готівки в касі на суму 9378,00 гривень.

У зв`язку з виявленим порушенням Головним управлінням ДФС у Житомирській області 23.05.2019 було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень (том 3 а.с.16-17).

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності податкових повідомлень-рішень від 23.05.2019 №0013131401, від 23.05.2019 №0013151401, від 23.05.2019 №0013141401 та від 23.05.2019 №0013161401, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 .

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що доходи і витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично отримані чи здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Як вже було зазначено судом, підставою для винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 23.05.2019 №0013131401, №0013151401, №0013141401 та №0013161401 стало встановлення під час перевірки факту заниження ПП "Житомиркомплексбуд" податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 356322 грн. та завищення ним від`ємного значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток за 2018 р. в сумі 191136 грн., а також заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 350140 грн. та завищення ним суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту ну суму 54 грн. в грудні 2018 року.

Матеріали справи свідчать, що фактично підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень став встановлений перевіркою факт відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ "Астекс Трейдінг", ТОВ "Баратеон" та ФОП ОСОБА_1 у перевіряємий період.

Зокрема, у акті перевірки від 26.04.2019 №319/06-30-14-01/35763423 посадовими особами контролюючого органу зазначено, що:

1) Перевіркою повноти визначення задекларованих ПП Житомиркомплексбуд показників у рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх заниження на суму 1750704 грн., в т.ч.: за 2016 рік в сумі 312060 грн., за 2017 рік в сумі 1356164 грн., за 2018 рік в сумі 82480 грн. по безоплатно отриманих товарах (комплектуючі до металопластикових конструкцій), які фактично не могли бути поставлені зазначеними в документах постачальниками, а саме по ТОВ Баратеон (код за ЄДРПОУ 40635883) не підтверджено факт постачання в сумі 25000,00 грн. (без ПДВ), в т.ч. за 2017 рік в сумі 25000,00 грн., а по ТОВ Астекс Трейдінг (код за ЄДРПОУ 34469408) не підтверджено факт постачання в сумі 1725704 грн. (без ПДВ).

Так, проведеним контролюючим органом дослідженням ланцюгів постачання відповідно до ІС Податковий блок ЄРПН встановлено обставини, які свідчать про відсутність у ТОВ Астекс Трейдінг та ТОВ Баратеон задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників для постачання комплектуючих до металопластикових конструкцій та про формування для ПП Житомиркомплексбуд податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних на поставку зазначених комплектуючих, але без реального здійснення господарських операцій. Крім того, зазначені контрагенти - постачальники не є виробниками даного виду товарів, даний товар не був ними імпортований та перевіркою документально не підтверджено його придбання у вказаних постачальників. Отже, на переконання відповідача, фактично вище перелічені контрагенти не могли поставити ПП Житомиркомплексбуд вказані комплектуючі, що свідчить про відсутність господарської операції купівлі-продажу товару між ПП Житомиркомплексбуд та ТОВ Астекс Трейдінг і ТОВ Баратеон та лише документальний характер відносин між ними.

Дані обставини, на думку перевіряючих, засвідчують безоплатне отримання позивачем комплектуючих до металопластикових конструкцій від невідомих контрагентів, з невідомих джерел, а не від тих, які зазначені в супровідних документах. Як наслідок, Головне управління ДФС у Житомирській області вважає, що у ПП Житомиркомплексбуд виникають доходи по безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностях (том 2 а.с.191-193) .

2) Перевіркою задекларованих повноти декларування ПП Житомиркомплексбуд показників рядка 02 Декларацій Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності встановлено їх заниження, шляхом завищення витрат на суму 420000,00 гривень.

Так, контролюючим органом було встановлено, що ПП Житомиркомплексбуд занижено об`єкт оподаткування шляхом безпідставного зменшення фінансового результату на витрати не підтвердженні первинними бухгалтерськими документами, обов`язковість ведення яких передбачено правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 420000,00 гривень за договором поставки плівки пакувальної полімерної від 06.10.2016 №6.10 укладеним між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .

Такий висновок було зроблену у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують якість та походження товару (сертифікатів якості, сертифікатів походження на товар), а також документів щодо транспортування товару від ФОП ОСОБА_1 до ПП Житомиркомплексбуд . Крім того, в ході перевірки було встановлено, що відповідно до договору поставки від 06.10.2016 №6.10 місцем постачання визначено склад покупця, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вул. Металістів, 2, однак на дату отримання товару від ФОП ОСОБА_1 (06.10.2016) будь-яких документів, щодо оренди складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2 Металістів, 2 позивачем не надано. Більш того, договір оренди вказаного приміщення був укладений між позивачем і ТОВ Спецпромцивільмонтаж-9 лише 01.01.2017, тобто на момент придбання та оприбуткування вказаної плівки господарська діяльність здійснювалась за податковою адресою платника (Житомирський р- АДРЕСА_4 , кв. 59), що не відповідає місцю поставки вказаному в договорі та на переконання контролюючого органу не дає підстав для підтвердження факту оприбуткування вказаного товару на складі підприємства та свідчить про безпідставне документальне оформлення господарської операції з придбання товару у ФОП ОСОБА_1 та включення коштів у сумі 420000,00 грн. до витрат підприємства (том 2 а.с.194-197)".

3) "Під час перевірки повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток) за перевіряємий період відповідачем було встановлено його заниження на суму 1979568,00 грн. в 2016-2017 роках, та завищення на 82480,00 грн. у 2018 році (том 2 а.с.с198), а під час перевірки задекларованих платником податку та встановлених у ході проведення перевірки показників рядка 03 Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України , за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено їх завищення на загальну суму 108656,00 грн. (том 2 а.с.199)".

Вказані в пунктах 1-3 обставини, на переконання контролюючого органу, зумовили заниження ПП "Житомиркомплексбуд" податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 356322 грн. та завищення ним від`ємного значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток за 2018 р. в сумі 191136 грн. та вплинули на донарахування податку на прибуток

Також у акті перевірки від 26.04.2019 №319/06-30-14-01/35763423 посадовими особами контролюючого органу зазначено, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 встановлено його завищення на суму 350140,00 грн. внаслідок неправомірного віднесення ПП "Житомиркомплексбуд" до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 350140,00 грн. через здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції ПП "Житомиркомплексбуд" з ТОВ Астекс Трейдінг та ТОВ Баратеон .

При цьому нереальність господарських операцій із вказаними контрагентами відповідач обґрунтував недоведеністю позивачем факту відвантаження, транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей та відсутністю документів, що підтверджують якість та походження товару. Крім того, вказував на те, що ТОВ Астекс Трейдінг є фігурантом кримінального провадження №32015130000000036 внесеного до ЄРДР 24.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст. 205 КК України.

Зазначені порушення зумовили заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 350140 грн. та завищення ним суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту ну суму 54 грн. в грудні 2018 року, та як наслідок вплинули на донарахування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування доходів чи витрат, отриманих чи понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами з урахуванням умов спірних правовідносин.

Основними видами діяльності Приватного підприємства Житомиркомплексбуд є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (том 1 а.с. 36).

Правовідносини, що є предметом дослідження акту перевірки, пов`язані із придбанням у постачальників металопластикового профілю та фурнітури для метало пластикових вікон, а також їх подальша реалізація.

В періоді, який перевірявся з 01.01.2016 по 31.12.2018 ПП Житомиркомплексбуд мало фінансово-господарські відносини з ТОВ Астекс Трейдінг , ТОВ Баратеон та ФОП ОСОБА_1 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 11 травня 2016 року та 03.01.2017 між ПП Житомиркомплексбуд (покупець) та ТОВ Астекс Трейдінг (постачальник), були укладені договори поставки №11-05-16 та №0301-17, предметом яких є поставка постачальником товару, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид кількісні та якісні характеристики, зазначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. В свою чергу покупець, згідно вказаних договорів зобов`язаний прийняти товар та оплатити його шляхом перерахування 100% вартості товару у безготівковій формі на рахунок постачальника (том 3 а.с.18-23).

Виконання сторонами зазначених договорів та оплата за ними підтверджується наступними документами, що долучені до матеріалів справи: видатковими накладними на придбання товарів (фурнітури для металопластикових вікон), податковими накладними, зареєстрованими у передбаченому законом порядку, платіжними дорученнями на оплату вказаного товару, актами звірки взаєморозрахунків між ПП Житомиркомплексбуд (покупець) та ТОВ Астекс Трейдінг , а також карткою рахунку 631 за період 01.01.2016 - 31.12.2018 (том 3 а.с. 24-148). Судом не встановлено невідповідності даних, що містять зазначені документи, фактичним обставинам.

Натомість, оприбуткування та подальша реалізація ПП Житомиркомплексбуд придбаного у ТОВ Астекс Трейдінг підтверджується карткою рахунку 281 за період 01.01.2016 - 31.12.2018 (том 3 а.с.191-250, том 4 а.с. 1-55).

Крім того згідно наявних у справі даних з ЄДРПОУ ТОВ Астекс Трейдінг , зареєстроване як юридична особа з 05.09.2016 та, як на час виникнення господарських відносин з ПП Житомиркомплексбуд , так і на час розгляду справи в суді, є діючим та не перебуває в процесі припинення (том 4 а.с.56-57).

Також в ході розгляду справи судом було встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи документами, що 26 травня 2017 року між ПП Житомиркомплексбуд (покупець) та ТОВ Баратеон (продавець), був укладений договір купівлі продажу №26/05-17, предметом яких є товар в кількості та якості, що зазначається в накладних. В свою чергу покупець, згідно вказаного договору зобов`язаний прийняти товар та оплатити його (том 4 а.с.60-61).

Виконання сторонами зазначеного договору та оплата за ним підтверджується наявними у справі видатковою накладною від 26.05.2017 на придбання товарів (профілю для металопластикових вікон), податковою накладною від 26.05.2017, зареєстрованою у передбаченому законом порядку, платіжним дорученням від 26.05.2017 №750 на оплату вказаного товару, а також карткою рахунку 631 за період 01.01.2016 - 31.12.2018 (том 4 а.с.62-65). При цьому, невідповідності даних, що містять зазначені документи, фактичним обставинам, судом не встановлена.

Крім того згідно наявних у справі даних з ЄДРПОУ ТОВ Баратеон , зареєстроване як юридична особа з 06.07.2016 та як на час виникнення господарських відносин з ПП Житомиркомплексбуд так і час розгляду справи в суді, є діючим та не перебуває в процесі припинення (том 4 а.с.56-57).

Вищезазначене підтверджує реальність господарський операцій між ПП Житомиркомплексбуд та його контрагентами ТОВ Астекс Трейдінг та ТОВ Баратеон .

З приводу взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_1 судом було встановлено, що 06.10.2016 між ПП Житомиркомплексбуд (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) був укладений договір поставки №6.10, згідно якого постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність покупцеві товарну продукцію - плівку пакувальну полімерну, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього (том 4 а.с.75-76).

Виконання сторонами зазначеного договору та оплата за ними підтверджується наступними документами, що долучені до матеріалів справи: видатковою накладною від 06.10.2016 на суму 420000,00 грн. та рахунком на оплату від 06.10.2016 №154 (том 4 а.с.78-79). Натомість подальше використання придбаної у ФОП ОСОБА_1 плівки в господарській діяльності позивача підтверджується актами списання та звіт про використання плівки (том 4 а.с.83-96).

Однак, не дивлячись на це, контролюючим органом зроблено висновок щодо безпідставного зменшення позивачем фінансового результату на витрати на загальну суму 420 000,00 грн., які на переконання відповідача, не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Зокрема, висновок про нереальність господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_1 було зроблено через відсутність те, що відповідно до договору поставки від 06.10.2016 №6.10 місцем постачання визначено склад покупця, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , однак на дату отримання товару від ФОП ОСОБА_1 (06.10.2016) будь-яких документів, щодо оренди складського приміщення за адресою: АДРЕСА_2 Металістів, 2 позивачем не надано. Більш того, договір оренди вказаного приміщення був укладений між позивачем і ТОВ Спецпромцивільмонтаж-9 лише 01.01.2017, тобто на момент придбання та оприбуткування вказаної плівки господарська діяльність здійснювалась за податковою адресою платника (Житомирський р- АДРЕСА_4 , кв. 59), що не відповідає місцю поставки вказаному в договорі та на переконання контролюючого органу не дає підстав для підтвердження факту оприбуткування вказаного товару на складі підприємства та свідчить про безпідставне документальне оформлення господарської операції з придбання товару у ФОП ОСОБА_1 та включення коштів у сумі 420000,00 грн. до витрат підприємства (том 2 а.с.194-197).

Разом з тим, суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу з огляду на те, що додатковою угодою №1 до договору поставки №6.10 від 06.10.2016, укладеною позивачем та між ФОП ОСОБА_1 , було обумовлено, що поставка товару здійснюватиметься за адресою: АДРЕСА_5 (том 4, а.с.77).

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що місцем поставки товару є місце здійснення господарської діяльності платника, та як наслідок підтверджує факт оприбуткування вказаного товару на складі позивача, а тому висновок щодо безпідставного зменшення позивачем фінансового результату на витрати в сумі 420 000,00 грн. з придбання у ФОП ОСОБА_1 полімерної плівки, є хибним.

Натомість, з приводу доводів контролюючого органу про те, що додаткова угодою №1 до договору поставки №6.10 від 06.10.2016 не надавалась позивачем під час перевірки, а отже вона була відсутня, суд зазначає, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Обов`язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об`єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів первинні документи та враховуючи встановлені обставини, суд відмічає, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, та окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи. Вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

До того ж, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі № 804/7470/16.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування продукції до покупців та відсутність сертифікатів, що не дає можливості підтвердити реальність господарських операцій.

Суд зазначає, що зазначені відповідачем недоліки не є такими, що унеможливлюють підтвердження факту перевезення товару, адже разом з товарно-транспортною накладною на фактичну поставку видаються видаткові накладні, копії яких наявні у матеріалах справи. На здійснення поставки товару вказує також наявність оплати за нього.

Крім того, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність у таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту. Аналогічно така позиція стосується і продавця товару.

Також суд відмічає, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому, наявність недоліків у оформленні товарно-транспортних накладних чи відчутність таких документів не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість, факт передання товару позивачу та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Товарно-транспортні накладні не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Вказана позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 22.11.2019 по справі № 804/15820/15.

Натомість з приводу відсутності документів, що підтверджують якість та походження поставленого товару (сертифікатів якості, сертифікатів походження на товар), суд зазначає, що згідно з довідкою ДП Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 10.04.2019 №07/76 (том 4, а.с.81) яка була предметом договору поставки, укладеного між позивач та ФОП ОСОБА_1 , не підлягає обов`язковій стандартизації.

Крім того, з наявного у матеріалах справи листа ТОВ Астекс Трейдінг від 16.05.2019 (том 3 а.с.149) вбачається, що всі товари, які були відвантажені ПП Житомиркомплексбуд відповідно до договорів поставки від 11.05.2016 №11-05-16 та від 03.01.2017 №0301-17, згідно наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 не підлягають обов`язковій сертифікації.

Вищезазначене спростовує доводи відповідача про необхідність наявності документів, що підтверджують якість та походження поставленого товару, для підтвердження реальності господарських операцій.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність господарської операції купівлі-продажу товару між ПП Житомиркомплексбуд та ТОВ Астекс Трейдінг і ТОВ Баратеон , які ґрунтуються на тому, що зазначені контрагенти не є виробниками даного виду товарів, даний товар не був ними імпортований та перевіркою документально не підтверджено його придбання контрагентами у інших постачальників, а тому вони не могли поставити вказані товари ПП Житомиркомплексбуд , суд зазначає наступне.

Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, знаходження за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

З огляду на зазначене, посилання контролюючого органу на податкову інформацію отриману відносно контрагентів позивача як на підставу для відмови у задоволенні позову, є безпідставним та відхиляється судом.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 листопада 2019 року по справі №804/15820/15.

Щодо посилань відповідача на наявність у контрагента позивача - ТОВ Астекс Трейдінг ознак фіктивності підприємницької діяльності, що свідчить про безтоварність проведених господарських операцій, суд зазначає таке.

Вказаного висновку перевіряючі дійшли посилаючись на наявність відкритого кримінального провадження №32015130000000036 внесеного до ЄРДР 24.07.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України, фігурантом якого є ТОВ Астекс Трейдінг .

Разом з тим, суд зазначає, що у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючих органах, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, в акті перевірки відсутнє будь-яке посилання на довідку, складену за результатами зустрічної звірки, або на акт чи довідку, які складаються за результатами проведеної перевірки, та відповідно, які б містили інформацію про встановлення фактів порушень вказаними підприємствами податкового законодавства та притягнення цих підприємств до відповідальності.

Посилання контролюючого органу на кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагента платника податків, відхиляються судом, оскільки вказані докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності (Постанова Верховного Суду від 26.06.2018 справа № 808/2360/17).

Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 та від 5 червня 2018 у справі №809/1139/17 висловив правову позицію, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Оскільки доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не було надано, сам по собі факт порушення кримінального проваджень щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а .

Отже, посилання на наявність відкритого кримінального проваджень, судом до уваги не приймаються, з огляду на їх безпідставність.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що наведені вище документи первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов`язаннях позивача.

Крім того, в акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій за укладеними договорами.

Виходячи з наведеного, обставини справи об`єктивно засвідчують фактичне здійснення господарських операцій ПП Житомиркомплексбуд з його контрагентами на підставі укладених договорів та правомірність включення до складу витрат та віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин з вказаними підприємствами.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Крім того, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.06.2016 (№К/800/25461/14) зазначив, що нарахування податків не можуть ґрунтуватись лише на підставі даних, які містяться в інформаційних базах податкової, без врахування даних первинних документів.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі "БУЛВЕСАД" проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Встановлені судом обставини свідчать про безпідставність висновків перевірки про перевірки заниження ПП "Житомиркомплексбуд" податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 356322 грн. та завищення ним від`ємного значення об`єкту оподаткування по податку на прибуток за 2018 р. в сумі 191136 грн., а також заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 350140 грн. та завищення ним суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту ну суму 54 грн. в грудні 2018 року.

Підсумовуючи викладене, суд відмічає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, не у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на те, що спірні податкові повідомлення-рішенням були прийняті на підставі встановленого перевіркою факту нереальності господарських операцій між позивачем та контрагентами з об`єднуючою ознакою порушень, що були спростовані в ході розгляду справи, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 23.05.2019 №0013131401, №0013151401, №0013141401 та №0013161401 та наявність підстав для їх скасування.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині правомірності податкового повідомлення-рішення форми "С" від 23.05.2019 №0013191409, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень, суд виходить із наступного.

Зі змісту акту перевірки №319/06-30-14-01/35763423 від 26.04.2019 вбачається, що підставою для прийняття контролюючим органом вказаного повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0013191409 стало порушення ПП "Житомиркомплексбуд" п.п.2.8, 2.9, 3.5, 3.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами і доповненнями), та п. 15,16 розділу II та п. 27 розділу III "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами і доповненнями), а саме перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі на суму 9378,00 гривень.

Висновок про допущення позивачем вказаного порушення був зроблений у зв`язку з тим, що у видаткових касових ордерах №39 від 19.10.2017 на суму 1482,32 грн., №40 від 27.10.2017 на суму 1449,93 грн., №44 від 20.12.2017 на суму 393,25 грн., №42 від 27.11.2017 на суму 1601,15 грн., № 45 від 28.12.2017 на суму 1626,98 грн., №46 від 29.12.2017 на суму 1416,79 грн., №91 від 29.12.2018 на суму 1616,13 грн. був відсутній підпис одержувача коштів, що на переконання контролюючого органу свідчить про те, що вказані кошти залишились у касі підприємства, а тому вони є залишком готівки в касі.

Оскільки, у 2017 році ліміт каси позивачем не встановлювався, а тому він вважається нульовим, а відповідно до наказу ПП "Житомиркомплексбуд" від 05.01.2018 №5, який діяв до 31.12.2018 ліміт залишку готівки в касі підприємства був встановлений у розмірі 211,55 гривень, посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що залишок готівки в касі ПП "Житомиркомплексбуд" 19.10.2017, 27.10.2017, 20.12.2017, 27.11.2017, 28.12.2017 та 29.12.2017 перевищував встановлені ліміти, та як наслідок зроблено висновок про перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі на суму 9378,00 гривень.

У зв`язку із встановленням вказаного порушення Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та абз. 2 ч. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95 прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №0013191409, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень.

Позивач не погоджується з таким висновком контролюючого органу та зазначає, що оскільки він є керівником підприємства, його бухгалтером та одночасно одержувачем коштів, то підпис отримувача не потрібен. Крім того, наголошує, що Указ Президента України від 12.06.1995 №436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409 від 23.05.2019, втратив чинність.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою в період до 05.01.2018 був врегульований Положенням про ведення касових операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637), а після 05.01.2018 - Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постанова Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення №148).

Пунктом 2.7 Положення №637 передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

У розумінні пункту 1.2 вказаного Положення, ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.8 Положення №637 передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.7 Положення № 637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Аналогічні норми закріплені також і в Положенні №148.

Отже, суб`єкти господарювання зобов`язані здавати до банків готівку, що перевищує затверджений ліміт каси. При цьому документом, що підтверджує видачу готівки з каси є відповідний видатковий касовий ордер.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.2. Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи (пункт 5.3 Положення №637).

Згідно з п. 50 Положення №148, яке діяло починаючи з 05.01.2018, установа, підприємство, небанківська фінансова установа на підставі цього Положення та з урахуванням особливостей роботи зобов`язані розробити та затвердити внутрішнім документом порядок розрахунку ліміту каси установи, підприємства, небанківської фінансової установи та їх відокремлених підрозділів. У розрахунку враховується строк здавання установою, підприємством, небанківською фінансовою установою готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений договором банківського рахунку та не враховується готівка, унесена через платіжні пристрої, що належать небанківським фінансовим установам. Ліміт каси установи, підприємства, небанківські фінансові установи встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси за рішенням керівника установи, підприємства, небанківської фінансової установи або уповноваженої ним особи.

Установа, підприємство, небанківська фінансова установа затверджує внутрішніми документами установлений ліміт каси.

Так, з наявної у матеріалах справи довідки ПП "Житомиркомплексбуд" (том 4 а.с.99) вбачається, що у 2017 році ліміт каси позивачем не встановлювався, а в 2018 році відповідно до наказу ПП "Житомиркомплексбуд" від 05.01.2018 №5 ліміт залишку готівки в касі підприємства був встановлений у розмірі 211,55 гривень.

Відповідно до п 5.8. Положення №637 якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

З огляду на вищезазначену норму Положення №637 у 2017 році ліміт каси ПП "Житомиркомплексбуд" був нульовим. Натомість у 2018 році - ліміт каси становив 211,55 гривень.

Як вбачається зі змісту акту перевірки Головного управління ДФС у Житомирській області №319/06-30-14-01/35763423 від 26.04.2019, висновки щодо порушення позивачем Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, а саме перевищення розміру ліміту в касі підприємства 19.10.2017, 27.10.2017, 20.12.2017, 27.11.2017, 28.12.2017 та 29.12.2017 на загальну суму 9378,00 гривень, зроблено на підставі того, що у видаткових касових ордерах №39 від 19.10.2017 на суму 1482,32 грн., №40 від 27.10.2017 на суму 1449,93 грн., №44 від 20.12.2017 на суму 393,25 грн., №42 від 27.11.2017 на суму 1601,15 грн., № 45 від 28.12.2017 на суму 1626,98 грн., №46 від 29.12.2017 на суму 1416,79 грн., №91 від 29.12.2018 на суму 1616,13 грн. був відсутній підпис одержувача коштів, що підтверджується дослідженими під час розгляду справи копіями вказаних ордерів (том 4 а.с.100-107).

Позивачем в свою чергу, не заперечується, що дійсно на вказаних видаткових касових ордерах відсутній підпис одержувача коштів, проте наголошує, що оскільки він є керівником підприємства та його бухгалтером, а також одночасно є одержувачем коштів, то підпис отримувача не потрібен.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 3.1 Положення № 637 - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно із пунктом 3.4 вказаного Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 Положення № 637 встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з пунктом 7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки. Аналогічна норма закріплена в п. 27 Положення №148.

Відповідно до абз. 3 п. 58 Положення №148 контролюючий орган під час проведення перевірки визначає наявність самостійно встановленого ліміту каси та його відповідність самостійно здійсненим розрахункам. Сума готівки за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 27 розділу III цього Положення), додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Аналіз вищезазначених норм свідчить на користь висновку про те, сума готівки в розмірі 9378,00 по видаткових касових ордерах №39 від 19.10.2017 на суму 1482,32 грн., №40 від 27.10.2017 на суму 1449,93 грн., №44 від 20.12.2017 на суму 393,25 грн., №42 від 27.11.2017 на суму 1601,15 грн., № 45 від 28.12.2017 на суму 1626,98 грн., №46 від 29.12.2017 на суму 1416,79 грн., №91 від 29.12.2018 на суму 1616,13 грн., на яких був відсутній підпис одержувача коштів, правомірно була віднесена контролюючим органом до залишку готівки в касі ПП"Житомиркомплексбуд".

Щодо доводів позивача в частині втрати чинності указом Президента України від 12.06.1995 №436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки", на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "С" №0013191409 від 23.05.2019, суд зазначає наступне.

Указ Президента України від 12.06.1995 №436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" втратив чинність 23.06.2019 на підставі Указу Президента України від 20.06.2019 № 418/2019 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", який набрав чинності 23.06.2019, що свідчить про те, що станом на дату прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0013191409 - 23.05.2019, вищезазначений Указ Президента України від 12.06.1995 №436 був чинний, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними та відхиляються судом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновку контролюючого органу щодо порушення ПП "Житомиркомплексбуд" п.п.2.8, 2.9, 3.5, 3.6 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами і доповненнями), та п. 15,16 розділу II та п. 27 розділу III "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами і доповненнями), яке виявилось у перевищенні позивачем ліміту залишку готівки в касі на суму 9378,00 гривень, та як наслідок про правомірність податкового повідомлення-рішення форми "С" від 23.05.2019 №0013191409, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки на загальну суму 18756,00 гривень.

З огляду на зазначене, позовні вимоги ПП "Житомиркомплексбуд" в частині визнанння протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "С" №0013191409 від 23.05.2019 про застосування штрафних санкцій в розмірі 18756,00 гривень не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ПП "Житомиркомплексбуд" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень від 05.07.2019 №835 на суму 9713,50 грн. (том 1 а.с.4) та від 08.08.2019 №845 на суму 6682,00 (том 4 а.с.132) вбачається, що позивачем під час звернення до суду з вказаними позовом було сплачено судовий збір у розмірі 16395,50 гривень.

Враховуючи положення ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області підлягає судовий збір в розмірі 16114,02 гривень.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Житомиркомплексбуд" (вул. 9-ї Пятирічки, 11, кв. 59, смт. Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, 12441; код ЄДРПОУ 35763423) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 43142501) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0013131401 від 23.05.2019, яким Приватному підприємству "Житомиркомплексбуд" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 437675,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0013151401 від 23.05.2019, яким Приватному підприємству "Житомиркомплексбуд" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 54,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0013141401 від 23.05.2019, яким Приватному підприємству "Житомиркомплексбуд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 445403,00 гривень;

- податкове повідомлення-рішення форми "П" №0013161401 від 23.05.2019, яким Приватному підприємству "Житомиркомплексбуд" зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 191136,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 43142501) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "Житомиркомплексбуд" (вул. 9-ї Пятирічки, 11, кв. 59, смт. Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область, 12441; код ЄДРПОУ 35763423) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 16114,02 грн. (шістнадцять тисяч сто чотирнадцять гривень дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович