Рішення

від 27.12.2019 по справі 240/7553/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/7553/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Твариствоз обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №0031075413 від 18.04.2019 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперехування) або несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 50954,31 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення мав бути акт перевірки платника єдиного внеску, проте це не було дотримано контролюючим органом, а тому оскаржуване рішення є протиправним та його слід скасувати.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідачем було надано відзив на позовну заяву за змістом якого він заперечував щодо задоволення позову з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з чітким дотриманням вимог чинного законодаства.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Головним управління ДФС у Житомирській області 18.04.2019 прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0031075413 на загальну суму 50954,31 грн., в тому числі штрафні санкції в сумі 45717,28 грн. та пені в сумі 5237,03 грн.

Вказане рішення прийняте в зв`язку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Довбиський фарфор" самостійно нарахованих сум єдиного внеску за період з 23.10.2018 по 15.03.2019, про що свідчить розрахунок до спірного рішення, в якому визначено період допущених порушень, в частині строків сплати єдиного внеску, дні прострочення та суми нарахованих штрафів і пені.

Суд наголошує, що єдиною підставою для оскарження позивачем рішення №0031075413 є його твердження, що воно винесено без акту. Водночас, позивачем не спростовується факт несвоєчасної сплати ним у період 23.10.2018 по 15.03.2019 єдиного соціального внеску.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення, (далі - Закон №2464-VI) відповідно до статті 3 якого принципами збору та ведення обліку єдиного внеску є : обов`язковість сплати; державний нагляд за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальність платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (частина 10 статті 9 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 2464-VІ рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону № 2464-VІ у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 14 статті 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Наведені положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що порушення встановлених Законом № 2464-VІ строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені.

Роботодавці, в свою чергу, зобов`язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок.

При цьому, законодавець не ставить у залежність виконання обов`язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов та фінансового стану платника, у тому числі від виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації).

Несвоєчасна виплата заробітної плати або інших виплат і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням вимог Закону № 2464-VІ, за яке встановлена відповідальність, можливість звільнення від якої не передбачена.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 16 жовтня 2019 року (справа №824/95/17-а), від 21 листопада 2018 року (справа №804/1289/16), від 14 серпня 2018 року (справа №804/3704/17).

Щодо посилань позивача на те, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки суд зазначає наступне.

Зазначена позиція позивача не відповідає (суперечить) вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, підпунктом 2 пункту 2 розділу VII якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Посилання позивача з цього приводу (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) на пункт сьомий розділу VII вищевказаної Інструкції, яким передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник є помилковим, з огляду на те, що зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п. 5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний пункт 7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.

Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №1140/3358/18.

З огляду на наведені норми суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову .

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено обставин на яких грунтуються його позовні вимоги тоді, як відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, обґрунтував правомірність дій та прийнятих рішень, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Підстави для відшкодування судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" (вул. Поліська, 2, смт.Довбиш, Баранівський район, Житомирська область,12724, код ЄДРПОУ 39303947) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева