Постанова

від 08.04.2020 по справі 240/7553/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7553/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

08 квітня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач 13.05.2019 звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення №0031075413 від 18.04.2019 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперехування) або несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 50954,31 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що в порушення чинного законодавства України рішення №0031075413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.04.2019 прийняте без складання відповідного акту. При цьому, в оскаржуваному рішенні №0031075413 зазначено підставу для застосування штрафу - п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що порушення встановлених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені.

Позивачем подано відповідь на відзив, де вказано, що відсутність акту документальної перевірки свідчить про порушення відповідачем порядку застосування до позивача штрафу. Також вказано на те, що в оскаржуваному рішенні відповідача не міститься інформації за який саме період нараховано штраф.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.

18.04.2019 Головним управління ДФС у Житомирській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0031075413 на загальну суму 50954,31 грн., в тому числі штрафні санкції в сумі 45717,28 грн. та пені в сумі 5237,03 грн.

Вказане рішення прийняте в зв`язку з несвоєчасною сплатою ТОВ "Довбиський фарфор" самостійно нарахованих сум єдиного внеску за період з 23.10.2018 по 15.03.2019, про що свідчить розрахунок до спірного рішення, в якому визначено період допущених порушень, в частині строків сплати єдиного внеску, дні прострочення та суми нарахованих штрафів і пені.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду дійшов висновку, що несвоєчасна виплата заробітної плати або інших виплат і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням вимог чинного законодавства, за яке встановлена відповідальність, можливість звільнення від якої не передбачена.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI) платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положенням ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI вказано, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 10 ст. 9 Закону №2464-VI вказано, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частинами 1 та 2 ст. 25 Закону № 2464-VІ вказано, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ встановлено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Наведені положення узгоджуються із приписами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

Так, з наведених норм вбачається, що порушення встановлених Законом № 2464-VІ строків сплати єдиного внеску є підставою для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені.

Роботодавці, в свою чергу, зобов`язані сплачувати нарахований єдиний внесок у встановлений законодавством строк незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок.

При цьому, законодавець не ставить у залежність виконання обов`язку щодо своєчасної сплати нарахованого єдиного внеску від наявності певних умов та фінансового стану платника, у тому числі від виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації).

Несвоєчасна виплата заробітної плати або інших виплат і несвоєчасне перерахування єдиного внеску є порушенням вимог Закону № 2464-VІ, за яке встановлена відповідальність, можливість звільнення від якої не передбачена.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постанові від 16.10.2019 у справі №824/95/17-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення №0031075413 від 18.04.2019 про застосування штрафних санкцій за несплату (неперехування) або несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 50954,31 грн. прийняте в зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем нарахованих сум єдиного внеску є правомірним та не підлягає скасуванню.

Стосовно доводів скаржника про порушення відповідачем порядку прийняття рішення щодо застосування штрафних санкцій, а саме прийняття такого рішення без складання акту колегія суддів зазначає, що підпунктом 2 пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 вказано, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.11.2019 у справі №1140/3358/18, на які також посилався суд першої інстанції.

Таким чином, прийняття рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперехування) або несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснено на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Щодо тверджень позивача викладених у відповіді на відзив про те, що в оскаржуваному рішенні відповідача не міститься інформації за який саме період нараховано штраф суд зазначає, що оскаржуване рішення прийняте в зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем самостійно нарахованих сум єдиного внеску за період з 23.10.2018 по 15.03.2019, про що свідчить розрахунок до спірного рішення, в якому визначено період допущених порушень, в частині строків сплати єдиного внеску, дні прострочення та суми нарахованих штрафів і пені.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Довбиський фарфор" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Драчук Т. О.