Рішення

від 27.12.2019 по справі 240/10080/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10080/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Державна казначейська служба України, Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони про стягнення коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Державна казначейська служба України, Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони у якому просить:

- примусово стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на мою користь одноразову грошову допомогу у розмірі 352400,00, (триста п`ятдесят дві тисячі чотириста) грн., яка була нарахована Управлінням поліції охорони при УМВС України в Житомирській області відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України N 850 від 21.10.2015 шляхом списання коштів з казначейського рахунку Державної казначейської служби України на утримання МВС.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно ухиляється від призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому 2 групи інвалідності.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк до суду надійшов відзив відповідача щодо заявленого позову. В обґрунтування відзиву вказано, що МВС України не має повноважень щодо прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги позивачу та не є неналежним відповідачем щодо заявлених позовних вимог. Також, відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1146, яка набрала чинності 04.01.2019, були внесені зміни, зокрема, до підпункту 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877, яким на сьогодні визначено, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов наступного висновку.

Позивач з 1983 по 1992 роки перебував на службі в органах внутрішніх справ, а саме в Державній службі охорони при УМВС України в Житомирській області. ОСОБА_1 з 18.06.2018 встановлена 2-а група інвалідності внаслідок нещасного випадку, що мав місце 08.06.1992.

26.06.2018 він звернувся через Ліквідаційну комісію Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області до Міністерства внутрішніх справ України із відповідною заявою (рапортом) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2-а група інвалідності внаслідок нещасного випадку, що мав місце 08.06.1992.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Міністерство внутрішніх справ листом від 01.08.2018 повідомило, що матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги були направлені до Національної поліції для негайного розгляду із урахуванням вимог постанови КМУ від 13.10.2015 та постанови КМ України №615 від 10.08.1999.

Національною поліцією України в особі начальника Департаменту поліції охорони листом від 29.08.2018 вказані матеріали були повернуті на доопрацювання до Ліквідаційної комісії Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області.

За змістом листа від 11.10.2018 Департаменту фінансово-облікової політики МВС України зазначено, що звернення позивача про призначення одноразової грошової допомоги підлягають розгляду органами Національної поліції України

Даним правовідносинам було надано оцінку Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили. Зазначеним рішенням визнано протиправним та скасувано рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, оформлене листом від 01.08.2018року. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України (01601,м.Київ, вул. Богомольця,10, ЄДРПОУ 00032684) розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. N 850.

На виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 в адміністративній справі № 240/5320/18 у Міністерстві внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та сформовано висновок, який затверджено 01.07.2019 Державним секретарем Міністерства внутрішніх справи.

За змістом вказаного висновку, виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , за умови наявності передбачених Порядком підстав, повинна бути здійснена рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для "Національної поліції України, а тому матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надіслані УПО в Житомирській області з порушенням вимог Порядку.

Також зазначено, що вказані обставини позбавляють Міністерство внутрішніх справ можливості прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати його до відповідного органу внутрішніх справ згідно з пунктом 7 Порядку, а тому копію висновку МВС, складеного на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018 в адміністративній справі № 240/5320/18, надіслано до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вчинення дій із вирішення питання, за умови наявності передбачених законодавством підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Ввжаючи, що такі дії відповідач порушують його право позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просить стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності у примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності міліції України, а також порядок проходження служби в міліції визначав Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ), який втратив чинність з 07 листопада 2015 року на підставі Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі по тексту - Закон України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ).

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ).

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання приписів статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою №850 від 21 жовтня 2015 року затвердив "Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" (далі по тексту - Порядок №850).

Відповідно до пункту 1 Порядку №850 цей порядок та умови визначають механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи (підпункт 2 пункту 3 Порядку №850).

Відповідно до пункту 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з пунктом 8 Порядку №850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Міністерство внутрішніх справ в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (пункти 9, 10 Порядку №850).

Отже, Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

Проте, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ.

Тобто, аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що за ОСОБА_1 зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ відповідно до Порядку №850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VІІІ, а обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Проте, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Міністерство внутрішніх справ України в порушення пункту 9 Порядку №850 будь-яке рішення за результатами розгляду заяви позивача разом з висновком Управління поліції охорони в Житомирській області не було прийнято.

Суд не приймає до уваги сформований МВС висновок, який затверджено 01.07.2019 Державним секретарем Міністерства внутрішніх справи, оскільки Порядком №850 не надано право відповідачу на формування нового висновку, зокрема п.8 Порядку №850 надано лише право на прийняття рішення щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги. Право на формування висновку надано виключно органу де позивач проходив службу.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження Міністерства внутрішніх справ України в тій частині, що прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги не відноситься до компетенції Міністерства внутрішніх справ України, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу та був звільнений саме з органів внутрішніх справ.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року по справі №822/1579/17, від 13 лютого 2018 року по справі №808/1866/16, від 13 лютого 2018 року по справі №806/845/16, від 15 травня 2018 року по справі №161/16343/17 та від 19 вересня по справі №750/2250/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання Міністерства внутрішніх справ України на те, що державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ України не передбачено коштів для виплати одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони, які мають визначене законодавством право на її отримання, а задоволення вимог ОСОБА_1 призведе до порушення бюджетного законодавства є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

В той же час судом встановлено, що Міністерство внутрішніх справ України не прийнявши жодного з рішень, зазначених у пункті 9 Порядку №850, за результатом розгляду документів на отримання одноразової грошової допомоги, лише надіслано до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вчинення дій із вирішення питання, за умови наявності передбачених законодавством підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

Крім того, слід зазначити, що Порядком №850 не передбачено право МВС на направлення матеріалів щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги до інших органів.

Отже, відповідач всупереч вимогам пункту 9 Порядку №850 не розглянуло по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з Порядком №850, повернуло їх та відповідно не прийняло жодного з зазначених вище рішень, чим, на думку суду, вчинило протиправну бездіяльність.

Суд, наголошує, що Порядком №850 не передбачено право МВС України повертати документи без прийняття рішення.

На даний час заява про виплату одноразової допомоги позивачу у встановленому законодавством Порядку не розглянута, відповідне рішення не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та порушення останнім прав позивача триває і на момент розгляду справи по суті.

Зважаючи на вищевикладене, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не прийнято рішення по суті розгляду матеріалів щодо здійснення виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з пунктом 9 Порядку та умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленою другою групою інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" та зобов`язання Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у звязку із встановленою третьою групою інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" з прийняттям рішення визначеного п.9 Порядку №850.

Таким чином, враховуючи положення статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1146 (набрала чинності 04.01.2019), якою внесено певні зміни щодо виплати одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виклав правовий висновок, відповідно до якого у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).

Суд, звертає увагу, що Постанова від 27.12.2018 №1146 прийнята після виникнення спірних правовідносин і звернення позивача з позовом до суду та погіршує його становище в частині строків вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги, а відтак, не підлягає застосуванню судом у спірних правовідносинах при прийнятті цього рішення.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

Слід зазначити, що з огляду на те, що питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги не розглянуто та не прийнято жодного рішення визначеного п.9 Порядку №850 вимога щодо стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги є передчасною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684) треті особи: Державна казначейська служба України ( вул. Бастіонна, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646), Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони (пров. Львівський, 4, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 08596877) про стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленою другою групою інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" та не прийняття рішення у визначений п.9 строк.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленою другою групою інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" з прийняттям рішення визначеного п.9 Порядку №850 та у строк визначений цим же пунктом.

У задоволенні позову в частині примусового стягнення з Міністерства внутрішніх справ України одноразову грошову допомогу у розмірі 352400,00 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева