Постанова

від 08.04.2020 по справі 240/10080/19

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10080/19

Головуючий у І інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

08 квітня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Державна казначейська служба України, управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Державна казначейська служба України, управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про примусове стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 352400,00 грн., яка була нарахована Управлінням поліції охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 року, шляхом списання коштів з казначейського рахунку Державної казначейської служби України на утримання МВС.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 1983 по 1992 роки перебував на службі в органах внутрішніх справ, а саме в Державній службі охорони при УМВС України в Житомирській області.

Позивачу з 18.06.2018 року встановлена ІІ група інвалідності внаслідок нещасного випадку, що мав місце 08.06.1992 року.

Так, 26.06.2018 року позивач звернувся через Ліквідаційну комісію Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області до Міністерства внутрішніх справ України із відповідною заявою (рапортом) про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок нещасного випадку, що мав місце 08.06.1992 року.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Міністерство внутрішніх справ листом від 01.08.2018 року повідомило, що матеріали щодо призначення йому одноразової грошової допомоги були направлені до Національної поліції для негайного розгляду із урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 13.10.2015 та постанови Кабінету Міністрів України №615 від 10.08.1999.

Національною поліцією України в особі начальника Департаменту поліції охорони листом від 29.08.2018 вказані матеріали були повернуті на доопрацювання до Ліквідаційної комісії Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області.

Із змісту листа від 11.10.2018 року Департаменту фінансово-облікової політики МВС України встановлено, що звернення позивача про призначення одноразової грошової допомоги підлягають розгляду органами Національної поліції України

Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Державна Казначейська служба України, Управління Державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії, про визнання протиправним і скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, оформлене листом від 01.08.2018року, та стягнення такої допомоги в розмірі 352400,00грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року у справі №240/5320/18, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019 року, позовні вимоги задоволено частково, а саме:

-визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України про повернення матеріалів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, оформлене листом від 01.08.2018року;

- зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України (01601,м.Київ, вул. Богомольця,10, ЄДРПОУ 00032684) розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. №850.

Так, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року в адміністративній справі №240/5320/18 у Міністерстві внутрішніх справ України розглянуто матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 та сформовано висновок, який затверджено 01.07.2019 року Державним секретарем Міністерства внутрішніх справи.

За змістом вказаного висновку, виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , за умови наявності передбачених Порядком підстав, повинна бути здійснена рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для "Національної поліції України, а тому матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надіслані УПО в Житомирській області з порушенням вимог Порядку.

Також зазначено, що вказані обставини позбавляють Міністерство внутрішніх справ можливості прийняти рішення про призначення чи відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та надіслати його до відповідного органу внутрішніх справ згідно з пунктом 7 Порядку, а тому копію висновку МВС, складеного на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року в адміністративній справі №240/5320/18, надіслано до Національної поліції України для приведення у відповідність до вимог законодавства та негайного вчинення дій із вирішення питання, за умови наявності передбачених законодавством підстав, призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позов частково, а саме:

-визнав протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленою другою групою інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" та не прийняття рішення у визначений п.9 строк;

- зобов`язав Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленою другою групою інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" з прийняттям рішення визначеного п.9 Порядку №850 та у строк визначений цим же пунктом;

- у задоволенні позову в частині примусового стягнення з Міністерства внутрішніх справ України одноразову грошову допомогу у розмірі 352400,00 грн. відмовив.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Із аналізу вказаної норми встановлено, що для застосування вказаної підстави для закриття провадження, постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, мають бути винесені за результатами розгляду спору:

-між тими самими сторонами;

- що стосується одного й того самого предмету;

- позов у справі заявлений з тих самих підстав.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Відтак, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Із матеріалів справи встановлено, що предметом спору у даній справі та у справі №240/5320/18 є стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 352400,00 грн., яка була нарахована Управлінням поліції охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у висновку від 18 серпня 2018 року (а.с. 11).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 у справі що розглядається (стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 352400,00 грн.) вже були предметом розгляду у іншій адміністративній справі №240/5320/18 між тими самими сторонами, рішення в якій набрало законної сили, що свідчить про повторне звернення ОСОБА_1 до суду з тотожними позовними вимогами.

При цьому, суд першої інстанції вирішуючи даний спір та захищаючи права позивача фактично продублював рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року у справі №240/5320/18, яке набрало законної сили та перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с. 34-36).

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами статей 382-383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду; визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанцій не дослідив характер правовідносин, що виникли між сторонами, як наслідок допустив порушення норм процесуального права, а саме положення ст. 238 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи - Державна казначейська служба України, управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській облас про стягнення коштів закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.