Рішення

від 03.12.2019 по справі 400/1485/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2019 р. № 400/1485/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного сільськогосподарського підприємства "Енеїда", вул. Ювілейна, 2, корпус В, с. Лоцкине, Баштанський район, Миколаївська область, 56180

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.02.2019 року № 00011921406,

Приватне сільськогосподарське підприємство "Енеїда" (надалі - позивач, ПСП "Енеїда") звернулось до адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.02.2019 року № 00011921406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки фактичної перевірки є хибними, такими, що були зроблені без детального дослідження обставин, а податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, при цьому, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення порушив строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року відкрито провадження у справі № 400/1485/19 та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.07.2019р. року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 р. ГУ ДФС у Миколаївській області видано наказ від 28.12.2018 №2958 "Про проведення фактичної перевірки ПСП "Енеїда"".

З 25.01.2019р. по 01.02.2019р. працівниками ГУ ДФС у Миколаївській області згідно направлення від 25.01.2018 № 183/14-29-03-01-28 та наказу 28.12.2018 №2958 проведено фактичну перевірку позивача.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 01.02.2019 №0028/14/29/14/32093515.

Перевіркою встановлено наступні порушення: п.п.2.11 глави 2 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.20004 р. №637 (далі-Положення №637), п.п. 170.9.2 (б) п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 VI (в редакції 2016, 2017, 2018 років), п.п. 1 п. 19 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. №148 (в редакції від 29.12.2017р., далі-Положення №148), а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів.

19.02.2019 р. на підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №00011921406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1873750,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю цього податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, установами та організаціями, а також окремі питання організації роботи з готівкою, визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637).

Відповідно до п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 2.12. Положення № 637 фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

Відповідно до п/п 170.9.2. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Згідно п/п 170.9.3. п. 170.9 ст. 170 ПК України дія цього пункту поширюється також на витрати, пов`язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:

а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;

б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з`ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Отже, зміст вищенаведених норм законодавства у сфері обігу готівки та їх аналіз, вказує на те, що видача коштів під звіт з каси підприємства здійснюється у ході та для забезпечення їх діяльності, з метою контролю за виконанням певних господарських операцій, тобто, окремих цивільно-правових дій.

При цьому, обов`язковою, законодавчо закріпленою умовою видачі коштів з каси підприємств є подання підзвітною особою звіту про використання виданих коштів у термін до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії.

Перевіркою було встановлено, що на протязі 2016, 2017, 2018 років ОСОБА_1 отримувались з каси ПСП Енеїда готівкові кошти під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції, про що видавалися видаткові касові ордери, засвідчені підписами керівника, касира, головного бухгалтера, отримувача. Зазначені операції відображались у цей же день в касовій книзі підприємства. Водночас, ОСОБА_1 , станом на 30.01.2019р., не було надано до бухгалтерії ПСП "Енеїда" жодного авансового звіту (звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт) щодо витрачених/не витрачених/частково витрачених готівкових коштів, отриманих з каси підприємства, на закупівлю сільськогосподарської продукції (додаток №1 до акту додається).

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, встановивши наступне.

Підзвітній особі ОСОБА_1 надавались завдання на придбання сільськогосподарської продукції, але в зв`язку з неможливістю виконати (завершити) окрему цивільно-правову дію з придбання сільськогосподарської продукції, поверталися наступного дня в касу підприємства повністю, що й оформлювалося прибутковими касовими ордерами (№52 від 08.09.2016р., №54 від 09.09.2016 р., №56 від 12.09.2016р., №57 від 13.09.2016р., №58 від 14.09.2016р., 59 від 15.09.2016р., №60, від 16.09.2016р, №63 від 23.09.2016 р., №67 від 03.10.2016 р, №57 від 23.08.2017, №60 від 28.08.2017 р., №62 від 30.08.2017 р., №63 від 31.08.2017 р., №64 від 01.09.2017 р., №65 від 04.09.2017р., №68 від 05.09.2017р., №16 від 05.05.2018 р., №17 від 07.05.2018р. І тільки після повернення, по факту відсутності заборгованості підзвітної особи перед підприємством згідно облікових регістрів, в цей же день видавалися грошові кошти під звіт для виконання наступного завдання.

Відтак, беручи до уваги, що видані під звіт працівнику підприємства грошові кошти, поверталися ним до каси підприємства у повному розмірі, як невикористані, через невчинення доручених дій, тому відсутні підстави для застосування санкцій до позивача за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, оскільки останні фактично не використовувались.

Зокрема, судом встановлено, що станом на 30.01.2019р. ОСОБА_1 були надані до бухгалтерії ПСП "Енеїда" всі звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а саме: №1 від 19.01.2016р. на суму 6000,00грн., №3 від 22.01.2016 р. на суму 3000,00 грн., №2 від 10.03.2016 р. на суму 16000,00грн., від 01.04.2016 р. №4 на суму 714,41 грн., від 03.02.2017 р. №1 на суму 752,36 грн., від 04.04.2017 р. №2 на суму 495,00 грн., від 12.05.2017 р. №3 на суму 2205,14 грн., від 01.06.2017 р. №4 на суму 1427,00 грн. В 2018 році в зв`язку з відсутністю фактів направлення та завершення відряджень, та фактів завершення виконання окремої цивільно-правової дії, звіти про використання коштів виданих на відрядження або під звіт не надавались.

Таким чином, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, правомірність яких під час судового розгляду справи відповідачем не доведено.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, то суд вказує на таке.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені ст.250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Разом із тим, у ч.2 ст.250 Господарського кодексу України, передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Оскільки Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12 червня 1995 року, не є законом, то на правовідносини, не поширюються виключні застереження,що зазначені у ч.2 ст.250 Господарського кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що фінансові санкції, застосовані на підставі п.1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за по рушення норм з регулювання обігу готівки №436/95 від 12 червня 1995 року, у розумінні статті 238 та статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, застосування яких можливе лише в межах строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, а тому, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, здійснено відповідачем після закінчення одного року з дня його вчинення, тобто, поза межами строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України. Аналогічну правову позицію було викладено у Постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № К/9901/26530/18 (№803/1397/17).

Таким чином, відповідач пропустив строк застосування штрафних санкцій до позивача, оскільки в акті перевірки від 01.02.2019р. зафіксовані порушення, які мали місце в 2016-2017 роках, тобто після спливу річного терміну з дня порушення, що суперечить вимогам ст. 250 Господарського кодексу України

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності свого рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Енеїда" (вул. Ювілейна, 2, корп. В, с. Лоцкине, Баштанський район, Миколаївська область, 56180, код ЄДРПОУ 32093515) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 19.02.2019 року № 00011921406.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Енеїда" (вул. Ювілейна, 2, корпус В, с. Лоцкине, Баштанський район, Миколаївська область, 56180, код ЄДРПОУ 32093515) судові витрати в розмірі 19 210,00 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В. С. Брагар