Рішення

від 02.12.2019 по справі 500/2334/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2334/19

02 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Осадчука І.О.;

представника позивача: Костової Н.З.;

представника відповідачів: Михальчук О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого підприємства фірма "Юля", в особі представника - адвоката Костової Наталії Зіновіївни, до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулось Приватне мале підприємство фірма «Юля» з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради, Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про:

- визнання протиправною відмови виконавчого комітету Тернопільської міської ради, викладену у листі №11670/05-Ю від 28.08.2019 року, у наданні Приватному малому підприємству фірма «Юля» згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, яка передана йому у користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників;

- зобов`язання Тернопільської міської ради надати письмову згоду на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м.Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, яка передана в користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.08.2019 року Приватне мале підприємство фірма «Юля» звернулось до Тернопільської міської ради із заявою про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в натурі - згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року. У відповідь на вказану заяву, виконавчий комітет Тернопільської міської ради листом №11670/05-Ю від 28.08.2019 року повідомив позивача про відсутність підстав для надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, у зв`язку із тим, що межі земельної ділянки в натурі (місцевості) не відповідають межам, земельної ділянки, зазначених в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою. Позивач вважає таку відмову протиправною, та такою що порушує його право на відновлення меж земельної ділянки в тому розмірі, в якому її визначено у Державному акті на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.11.2019 року.

04.11.2019 року до суду від відповідачів надійшов спільний відзив на позовну заяву, в якому наведені заперечення щодо заявлених позовних вимог та, зокрема, зазначено, що при розгляді заяви позивача про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки встановлено, що межі земельної ділянки в натурі (місцевості) не відповідають межам земельної ділянки, які зазначені в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою. А саме: наявні розбіжності у розмірах земельної ділянки по фактичному її використанні (стоїть огорожа), та згідно Державного акту видно з викопіювання з плану землекористування м. Тернопіль з нанесенням земельної ділянки ПМПФ «Юля» , визначеної для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників за адресою: м.Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, та плану земельної ділянки з описом меж. Таким чином, на думку відповідачів, ПМПФ «Юля» самовільно зайняло частину земельної ділянки, яка не була надана у постійне користування, встановивши огорожу. Відтак, підстави для надання згоди на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі - відсутні.

Судове засідання 25.11.2019 року відкладено на 02.12.20.19 року.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримувала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідачі щодо заявлених позовних вимог заперечувала та просила у задоволені позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

24.06.1998 року рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради народних депутатів від №752 Приватному малому підприємству фірмі «Юля» надано у постійне користування земельну ділянку для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників за адресою: м.Тернопіль, вул. Об`їзна, 4, площею 3500,00 кв.м.

На підставі даного рішення ПМПФ "Юля" видано Державний акт на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року.

12.08.2019 року позивач звернувся до Тернопільської міської ради із заявою про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м.Тернопіль, вул.Об`їзна, 4А, яка передана Приватному малому підприємству «Юля» (код ЄДРПОУ 14044515) в користування - згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників.

До заяви було долучено копію Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також викопіювання з плану землекористування м.Тернопіль з нанесенням земельної ділянки ПМП «Юля» , визначеної для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А.

У відповідь на вказану заяву виконавчий комітет Тернопільської міської ради листом №11670/05-Ю від 28.06.2019 року повідомив позивача про відсутність підстав давати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в . натурі, у зв`язку із тим, що межі земельної ділянки на натурі (місцевості) не відповідають межам земельної ділянки, зазначених в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою.

Позивач не погоджуючись із таким рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні Закону України "Про Державний земельний кадастр" №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Варто зазначити, що відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року №376 «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686 (далі Інструкція), визначено механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Згідно з п. 2.1. Інструкції, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підпунктом 2.3. розділу ІІ Інструкції, комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно з ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою - є необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності, та, відповідно отримання такої згоди, серед іншого, - є передумовою для можливості затвердження технічної документації задля відновлення меж земельної ділянки.

Саме за такою згодою ПМПФ "Юля" і звернулось до відповідача, який відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України і є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.

Щодо посилання відповідача про неможливість задоволення поданої позивачем заяви, оскільки межі земельної ділянки в натурі (місцевості) не відповідають межам земельної ділянки зазначених в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Позивач з 1998 року є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 А.

Дана земельна ділянка, зважаючи на набуття права користування нею до 2004 року, в силу вищенаведеного пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", - вважається сформованою.

Державний акт на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, - виданий позивачу за формою, затвердженою постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2201-XII.

Суд під час розгляду даної справи звертає увагу на те, що вищезазначена форма державного акту- не передбачала можливості присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 року №28. Зазначена інструкція не передбачала і необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Відтак, земельна ділянка площею 0,3500 га, розташована на території Тернопільської міської ради Тернопільської області, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування, виданого ПМПФ «Юля» , - не занесена до державного реєстру земель, їй не присвоєно кадастровий номер.

Саме це і стало підставою для звернення ПМПФ "Юля" до відповідача, оскільки для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) потребується згода власника земельної ділянки - держави в особі Тернопільської міської ради.

Поряд з цим, суд приходить до переконання, що відмова в наданні такої згоди позивач з боку відповідача - була протиправною, з огляду на наступне.

Як видно з наявних у справі матеріалів, позивачем у заяві про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 А, було порушено питання про відновлення меж земельної ділянки - лише в межах, встановлених в Державному акті на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року.

При цьому питання щодо надання згоди на відновлення меж земельної ділянки в будь-яких інших розмірах, аніж визначено Державним актом І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, або земель, які не були відображені на долученому до заяви викопіюванні з плану землекористування м.Тернопіль з нанесенням земельної ділянки ПМП «Юля» за межами, визначеним Державним актом, - позивачем при звернення до відповідача щодо отримання згоди у відповідній заяві порушено - не було.

Відтак, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що позивач мав намір отримати згоду на відновлення меж саме тієї земельної ділянки, постійним користувачем якої він є саме згідно Державного акту І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, і на відновлення меж будь-яких інших земель при зверненні до відповідача - намірів не заявляв.

Окрім того, суд зазначає, що, як встановлено в ході розгляду справи, як стверджує сам відповідач, - при підготовці відмови у наданні позивачу згоди на відновлення меж земельної ділянки, оформленої листом виконавчого комітету Тернопільської міської ради, - відповідачем було використано ряд документів, які розроблялись позивачем задля оформлення технічної документації з метою вирішення тих чи інших питань, пов`язаних з користуванням землею.

Водночас, суд зазначає, що судом такі документи - не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що відповідачем не доведено суду джерел походження тих документів, які були ним прийняті ним до уваги при розгляді заяви позивача, які б давали можливість стверджувати, що позивач користується земельною ділянкою, яка не надана йому актом.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про час встановлення огорожі поза межами наданої позивачу за Державним актом земельної ділянки, а також того, що саме позивач встановлював огорожу земельної ділянки, яка виходить за межі земельної ділянки, переданої у користування позивачу за Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року.

Так само не доведено і того, що позивач такими землями користується.

Поряд з цим, суд зазначає, що сам по собі висновок відповідача про користування чи некористування у своїй діяльності МПМФ "Юля" земельною ділянкою, яка виходить за межі, визначені Державним актом, - не має вирішального значення для даного спору, оскільки як вже було зазначено вище, - відповідач не врахував того, що позивач і не просив згоди на відновлення меж будь-яких інших земель, а просив надати згоду тільки щодо відновлення меж земельної ділянки розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, і лише - в межах 0,3500 га, як і встановлено у виданому йому Державному акті на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року.

Натомість, вищезазначее свідчить про те, що під час розгляду заяви позивача, - відповідач вирішував питання, яке позивач вирішувати - не просив, та використав матеріали, які не мав приймати до уваги, оскільки позивач звернувся для отримання згоди лише для відновлення меж тієї земельної ділянки, право користування якою у нього виникло на підставі Державного акта на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, і інших питань позивач у своїй заяві - не порушував.

Таким чином, відмова, викладена в листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №11670/05-Ю від 28.08.2019 року, у наданні Приватному малому підприємству фірма "Юля" письмової згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м.Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, яка передана Приватному малому підприємству фірма "Юля" в користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, - була безпідставною, оскільки відповідачем не враховано, того, що позивач просив надати дозвіл лише на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки в межах визнчених Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року.

При цьому, використання будь - якої іншої технічної документації, яка не має відношення до цієї земельної ділянки, є - безпідставним.

Відтак, вказана відмова, викладена в листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №11670/05-Ю від 28.08.2019 року, - є такою, що порушує права позивача, та, відповідно, має бути визнана протиправною.

Також, суд зазначає, що нормами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Відповідно до п. 34 та п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Як вже було зазначено вище, відмова в наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки - була оформлена лише листом Виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №11670/05-Ю від 28.08.2019 року.

В ході розгляду справи відповідачем підтверджено та не заперечувалось того, що розгляд заяви позивача органом місцевого самоврядування відбувався за спрощеною процедурою, - а саме: дане питання готувалось до розгляду на пленарних засіданнях міської ради, та, зокрема, проекти рішень про надання чи ненадання позивачу згоди міської ради за наслідком такого розгляду також - не готувались.

Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що відповідачем, Тернопільською міською радою, не було вжито визначених законом заходів в межах наданих законом повноважень для вирішення порушеного ПМПФ "Юля" питання про надання згоди для встановлення меж земельної ділянки на місцевості.

Оскільки, як встановлено судом, відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у наданні згоди на відновлення меж земельної ділянки за Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, - то позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови виконавчого комітету Тернопільської міської ради, викладену у листі №11670/05-Ю від 28.08.2019 року у наданні Приватному малому підприємству фірма «Юля» згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, яка передана йому у користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, - підлягають задоволенню.

При цьому, щодо позовних вимог про зобов`язання Тернопільської міської ради надати письмову згоду на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м.Тернопіль, вул. АДРЕСА_1 , 4А, яка передана в користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, - суд виходить з наступного.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до п. 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача- суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як вже було зазначено вище, питання регулювання земельних відносин - вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем не було реалізовано його дискреційні повноваження щодо розгляду порушеного позивачем питання, так як в ході розгляду даної справи встановлено та не заперечувалось відповідачем, що питання про надання позивачу згоди у визначеному законом порядку не виносилось для розгляду на сесії міської ради. Відповідно, і сесією - документи, подані позивачем, не розглядались та не оцінювались.

Відтак, зважаючи на те, що з урахуванням фактичних обставин справи адміністративний суд зобов`язаний не лише констатувати факт неправомірних рішень, дій чи протиправної бездіяльності, але й здійснити ефективне поновлення порушених прав, не перебираючи при цьому на себе дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування, який таких повноважень на момент розгляду справи у визначеному законом порядку не реалізував, - суд приходить до висновку, що у даному спорі слід обрати належний спосіб захисту та відновлення порушених прав позивача, який відповідатиме вимогам відповідного судового захисту в розумінні Конвенції, не підміняючи при цьому судовим рішенням дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо розгляду і вирішення порушеного перед ним позивачем питання.

Таким чином, для зобов`язання в судовому порядку Тернопільської міської ради надати письмову згоду на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м.Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, яка передана в користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, - як того просить позивач, немає правових підстав, оскільки відповідачем його дискреційні повноваження щодо розгляду заяви позивача не були реалізовані.

Поряд з цим, з огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність, окрім визнання протиправною наданої позивачу відмови, обрання належного способу захисту прав позивача, - шляхом зобов`язання Тернопільської міської ради, як належного суб`єкта, до якого звернувся позивач, - повторно, у визначеному законом порядку, розглянути та вирішити (шляхом прийняття відповідного рішення) питання про надання Приватному малому підприємству "Юля" письмової згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки: розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, та переданої Приватному малому підприємству фірма «Юля» в користування для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, - в межах, визначених згідно цього ж Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, та з урахуванням висновків (правової позиції) суду, викладених в даному судовому рішенні.

Відтак, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволенні частково, судовий збір позивачеві повертається пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного малого підприємства фірма "Юля" - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Тернопільської міської ради у наданні Приватному малому підприємству фірма "Юля" письмової згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,3500 га, розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, яка передана Приватному малому підприємству фірма "Юля" в користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, викладену в листі Виконавчого комітету Тернопільської міської ради за №11670/05-Ю від 28.08.2019 року.

3. Зобов`язати Тернопільську міську раду повторно, у визначеному законом порядку, розглянути та вирішити питання про надання Приватному малому підприємству "Юля" письмової згоди на встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки: розташованої за адресою: м. Тернопіль, вул. Об`їзна, 4А, та переданої Приватному малому підприємству фірма Юля в користування для будівництва цеху по виготовленню надмогильних пам`ятників, згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, - в межах, визначених згідно цього ж Державного акту на право постійного користування землею І-ТР №000502 від 08.07.1998 року, та з урахуванням висновків суду, викладених в даному судовому рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради на користь: Приватного малого підприємства фірма "Юля" документально підтверджений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог - у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень 50 копійок), сплачений відповідно до квитанції 0.0.1489090927.1 від 10.10.2019 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач/Стягувач: Приватне мале підприємством фірма "Юля" (адреса: вул. Об`їзна, 4А, м. Тернопіль, 46018, код ЄДРПОУ: 14044515);

Відповідач-1/Боржник: Тернопільська міська рада (адреса: вул. Листопадова 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 34334305);

Відповідач-2: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (адреси: вул. Листопадова 5, м.Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 04058344).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.