Рішення

від 16.12.2019 по справі 640/9378/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року м. Київ № 640/9378/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Гончаренко Є.М., Красильникова К.О., від відповідача - Кокиза Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Реаком-Центр доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Реаком-Центр (далі-позивач/ ТОВ Реаком-Центр ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0061821404, №0061831404.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Реаком Центр (код 37394173) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Брокс Інвестмент (код 39526679) за квітень 2016 року, ТОВ Дженерал-Спейс (код 40101462) за березень, квітень, травень 2016 року, ТОВ Вайтлайн (код 40405918) за червень 2016 року, ТОВ Селінкс Україна (код 40086172) за серпень , вересень 2016 року, ТОВ Статус Альянс (код 40517333) за вересень 2016 року, результати якої оформлені актом від 30.10.2018 №1053/26-15-14-04-05/37394173 (далі - акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, перевіркою ТОВ Реаком Центр встановлено порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1858995 грн., у тому числі по періодах: березень 2016 року - 10848 грн., квітень 2016 року - 193752 грн., травень 2016 року - 59333 грн., червень 2016 року - 11000 грн., серпень 2016 року - 6167 грн., вересень 2016 року - 1577859 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за вересень 2016 року на загальну суму 76736 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 30.10.2018 №1053/26-15-14-04-05/37394173, Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 03.12.2018 №0061821404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2788493 грн., з яких 1858995 грн. - за податковим зобов`язанням, 929498 грн. -штрафні санкції;

- від 03.12.2018 №0061831404, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2016 року на суму 76736 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву відповідача, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю Реаком Центр приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Аналізуючи норми податкового законодавства України, ознайомившись із доводами контролюючого органу, на підставі яких здійснено вказані висновки акту перевірки, суд зазначає, що в межах даного спору слід встановити саме факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом з урахуванням умов спірних правовідносин.

1. Щодо господарських відносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Брокс Інвестмент .

Між ТОВ Реаком Центр (рекламодавець) та ТОВ Брокс Інвестмент (розповсюджувач) укладений договір від 28.04.2016 №0482 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого розповсюджувач проводить рекламні компанії і інтересах рекламодавця на рекламоносіях та територіях, що належать розповсюджувачу, а рекламодавець приймає та оплачує такі послуги розповсюджувача в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору №0482 від 28.04.2016, сторонами погоджено умови проведення рекламної акції, а сама: вид надання послуг - розміщення реклами та розповсюдження рекламної продукції, вид реклами - плакат А-4, листівка А-5.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунок на оплату від 23.04.2016 №121 на загальну вартість 104000,00 грн., акт про надані послуги від 28.04.2016 №117 на загальну суму 104000,00 грн.

Також, на підтвердження отриманих послуг за вказаним договором позивачем надані зразок Плакату А-4 та листів А-5.

З пояснень позивача вбачається, що ТОВ Брокс Інвестмент проведено рекламну компанію лінійки препаратів Реаком Органіка , організовано роздачу рекламних буклетів та листівок під час профільних заходів агропромислового сектору протягом травня- серпня 2016 року.

ТОВ Реалком Центр (замовник) та ТОВ Брокс Інвестмент (виконавець) укладений договір від 27.04.2016 №938, предметом якого є стимулювання збуту товарів замовника в порядку та відповідно до умов Договору щодо асортименту товарів, наведеному в Договорі.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунок на оплату від 27.04.2016 №119 на загальну вартість 80000,00 грн., акт про надані послуги від 27.04.2016 №115 на загальну суму 80000,00 грн.

В наданих поясненнях, позивач зазначає, що в результаті отриманих послуг позивачем за вказаним договором, використано отриману інформацію в господарській діяльності з метою надання інформаційних послуг господарств (клієнтів позивача) у добривах, засобах захисту рослин, техніці. Зокрема, проведено роботу з інформуванням потенційних клієнтів про продукцію позивача та її переваги на сформованому ринку аналогічних товарів, позивачем укладено ряд договорів купівлі-продажу продукції (поставки) з ТОВ Агрофірма Ізюмське , ПСП Родіна , ПП Саймон 2006 , ПП Степ , ТОВ Криворіжагросервіс , СТОВ Орлівське .

ТОВ Реалком Центр (замовник) та ТОВ Брокс Інвестмент (виконавець) уклали договір від 27.04.2016 №1490, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується за плату виконати роботи з розробки зразків фірмових пакетів і упаковки, варіантів дизайну етикетки хелатних мікродобрив РЕАКОМ-ОРГАНІК для органічного землеробства (далі - Об`єкт ) з урахуванням наданої Замовником інформації про хелатні мікродобрива РЕАКОМ-ОРГАНІК для органічного землеробства, а Замовник зобов`язується прийняти виконані Виконавцем роботи та оплатити їх на умовах і в порядку, зазначених у цьому договорі. Під розробкою дизайну етикетки в цьому договорі розуміється художнє і просторове конструювання форми етикетки, зразків фірмових пакетів і упаковки, їх колірне і текстове оформлення, в тому числі, розташування на етикетці зображення знака Замовника, інформації про Замовника і його продукції.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунок на оплату від 27.04.2016 №120 на загальну вартість 50000,00 грн., акт про надані послуги від 27.04.2016 №116 на загальну суму 50000,00 грн.

Також, на підтвердження отриманих послуг за вказаним договором позивачем надані зразки етикеток, зразків і упаковки.

Між ТОВ БРОКС ІНВЕСТМЕНТ (Постачальник) та ТОВ РНАКОМ ЦЕНТР (Покупець) укладено Договір від 28.04.2016 № 0482/2 купівлі-продажу , відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати товар, або здійснити послуги, а Покупець прийняти Товар чи Послуги (надалі - Товар чи Послуги ) та сплатити за нього відповідну грошову суму. Асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару чи Послуг визначені в Додатках до Договору.

Додатками до Договору деталізуються умови поставки, умови сплати та термін поставки (графік поставки у разі потреби) Товару чи Послуг. Додатками та додатковими угодами до Договору можуть бути змінені окремі умови Договору, зокрема: місце призначення та гарантійний строк на Товар чи Послуги.

Товар поставляється, Послуги здійснюються за адресою: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4 Б, якщо інші умови поставки не визначені Додатками до цього Договору.

Згідно Додатку №1 до Договору, покупець замовив, а постачальник зобов`язується поставити наступний товар: комплект кондиціонера.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: видаткової накладної від 29.04.2016 №133, рахунок на оплату від 29.04.2016 №133.

З пояснень позивача вбачається, що придбаний товар реалізований позивач ТОВ Агрофірма Ізюмське .

Згідно укладеного договору від 27.04.2015 №0472 про надання маркетингових послуг, замовник ТОВ Реалком Центр ) доручає виконавцеві (ТОВ Брокс Інвестмент ), а виконавець зобов`язується надати за плату послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника і які визначені в Договорі. Об`єктом маркетингових досліджень за Договором є хелатні мікродобрива, хелатні мікродобрива для органічного землеробства.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунок від 27.04.2016 №118 на загальну вартість 100000,00 грн., акт про надані послуги від 27.04.2016 №114 на загальну суму 100000 грн.

З пояснень позивача вбачається, на виконання вказаного договору виконавцем проведено маркетингові дослідження потреб потенційних споживачів в препаратах (мікродобривах), що застосовуються для живлення рослин в органічному землеробстві , з метою визначення рентабельності реалізації на ринку сільського господарства відповідного виду мікродобрив під торговою маркою Реаком Органіка . Дослідження включали відвідування ряду господарств у різних регіонах України з метою візуалізації напрямків використання препаратів та усного опитування потенційних споживачів. Здійснено дослідження аналогічних препаратів та ринкових цін на них з метою формування цінової політики позивача.

2. Щодо господарських відносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Дженерал-Спейс .

Між ТОВ ДЖЕНЕРАЛ-СПЕЙС (Виконавець) та ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) було укладено Договір від 06.02.2016 №8 , відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику юридичні (послуги у сфері права), а саме:

- усні та письмові консультації з правових питань та актуалізована інформація про зміни законодавства України;

- підготовка, аналіз текстів договорів, розробка пропозицій та правова експертиза проектів договорів;

- представництво інтересів Клієнта в судах, відносинах з фізичними та юридичними особами всіх форм власності, включаючи органи державної влади та управління;

- складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій, запитів.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунок від 31.05.2016 №318 на загальну вартість 40000,00 грн., акт про надані послуги від 31.05.2016 №281 на загальну суму 40000 грн.

На підтвердження отриманих послуг за вказаним Договором позивачем надано зразки типових договорів, розроблених ТОВ Дженерал-Спейс , які, як зазначає позивач в поясненнях, ТОВ Реаком Центр використовує в своїй господарській діяльності, також надано юридичні консультації щодо порядку ведення господарської діяльності в тому числі в галузі корпоративного права, отримано усну консультацію стосовно порядку оформлення договору оренди та інше.

Також, між ТОВ ДЖЕНЕРАЛ-СПЕЙС (Виконавець) та ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) було укладено Договір від 06.02.2016 №8, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати замовнику послуги (надалі послуги) з виготовлення поліграфічної продукції, послуги з розробки логотипів та фірмового стилю, послуги з розробки дизайну банерів та виставкового стенду (надалі - Продукція).

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунки на загальну суму 316000,00 грн., актів про наданні послуги від 30.05.2016 №178, від 30.05.2016 №179, від 31.05.2016 №180, від 31.05.2016 №181 на загальну суму 316000,00 грн.

Як зазначає позивач, за результатами виконання вказаного договору, виконавцем було розроблено: концепцію бренду Реаком Органіка , його відмінностей від материнського бренду, розроблено стратегію позиціонування бренду відносно конкурентних продуктів, визначено шляхи просування продукту, оновлено фірмовий стиль підприємства , дизайн виставкових стендів та поліграфічні рекламні матеріали.

Крім того, позивачем замовлено у ТОВ ДЖЕНЕРАЛ-СПЕЙС послуги щодо перевезення, а саме: перевезення спеціалізованим транспортом культиватора з м. Одеса до м. Кіровоград.

3. Щодо господарських відносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Вайтлайн .

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ ВАЙТЛАЙН за червень 2016 року на суму 11 000 грн.

ТОВ ВАЙТЛАЙН оформлено на адресу ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР рахунки на оплату, акти наданих послуг (послуги консультування з питань побудови органічного сільського господарства повного циклу; послуги з консультування з питань впровадження органічних технологій у землеробстві; послуги консультування з питань застосування біодинамічних технологій органічному будівництві), податкові накладні на загальну суму 66000,00 грн., в тому числі ПДВ 11000,00 грн.

Як зазначає позивач, у ТОВ Вайтлайн було отримано консультації та програму з організації органічного виробництва в сільськогосподарському підприємстві. В ході господарської діяльності позивача виникла потреба у більш глибокому дослідженні напрямків використання добрив та їх впливу на організм рослин, з метою для чого отримані консультаційні послуги із застосування мікродобрив Реаком Органіка Бор на посівах соняшнику, цукрового буряку та сої, Реаком Органіка Мідь на посівах пшениці, Реаком Органіка Цинк на посівах кукурудзи, Реаком Органіка Кальцій-Бар на ділянках малини.

4. Щодо господарських відносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Статус Альянс .

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (покупець) та ТОВ СТАТУС АЛЬЯНС (продавець) був укладений договір купівлі- продажу від 09.09.2016 № 8967а, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити відповідно до умов цього договору мінеральні добрива та іншу продукцію, іменовані надалі товар.

Номенклатура і кількість товару обумовлюється сторонами в додаткових угодах, які є невід`ємними частинами цього договору.

Якість Товару повинна відповідати ГОСТам, технічним умовам та іншій документації, що встановлює вимоги до якості даного товару, і підтверджується сертифікатом якості (технічним паспортом) заводу-виробника.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні.

З пояснень позивача вбачається, що підтверджується матеріалами справи, придбаний товар реалізовано ТОВ Вільний Посад .

5. Щодо господарських відносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Селінкс Україна .

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Покупець) та ТОВ СЕЛІНКС УКРАЇНА (Постачальник) укладено Договір поставки від 12.09.2016 № 120916-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо- технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов 'язується прийняти товар і оплатити його вартість сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Також, між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) та ТОВ СЕЛІНКС УКРАЇНА (Перевізник) укладено Договір від 16.08.2016 № 1/08/16 про надання транспортних послуг, згідно якого Перевізник зобов`язується виконати перевезення вантажу замовника в строки узгоджені сторонами в заявці додатку.

Між ТОВ РЕАКОМ ЦЕНТР (Замовник) та ТОВ СЕЛІНКС УКРАЇНА (Виконавець) було укладено Договір від 29.02.2016 №290516/1 агрономічного обслуговування про наступне: Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати. відповідно до умов цього договору, роботи по агрономічному, науковому та технологічному супроводу вирощування замовником культур зазначених у додатку № 1 до договору на земельних ділянках в Криворізькому районі Дніпропетровської області загальною площею 1 300 га. які обладнані системою крапельного зрошення, а замовник зобов`язуються прийняти роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання договору до матеріалів справи надані копії документів: рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, замовлення.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

За змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність (безтоварність) вказаних господарських операцій між позивачем та вказаними вище підприємствами з огляду на наступне.

Так, висновки контролюючого органу ґрунтуються на аналізі податкової інформації щодо контрагентів позивача, згідно із якою у вказаних контрагентів позивача відсутня достатня кількість трудових ресурсів, основних засобів, активів для фактичного виконання робіт.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30.01.2018 №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Також, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність окремих документів, оскільки така наявність або відсутність, так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань контролюючого органу на досудові розслідуванням в рамках кримінальних проваджень, на протокол допиту свідків, засновника та директора ТОВ Селінкс Україна ОСОБА_3 , засновки і директора ТОВ Вайтлайн ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У ч.1 ст.23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина 2 цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст.95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

З наведеного вбачається, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Суд вказує, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, суд вважає, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між ТОВ Реаком Центр та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств.

Надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, отже, і реальність господарських операцій.

Натомість, відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентів носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

При цьому, згідно п. 36.1 , 36.5 ст. 36 , п. 38.1 ст. 38 , п. 44.1 ст. 44 , п. 47.1 ст. 47 , п. 49.2 ст. 49 ПК України , обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України .

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАКОМ ЦЕНТР" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 02.12.2018р. №0061821404 та 0061831404

3.Витрати по сплаті судового збору в сумі 19210 ( дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАКОМ ЦЕНТР".

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 27.12.2019.

Суддя С.К. Каракашьян