Постанова

від 19.12.2019 по справі 460/2965/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року№ 857/12404/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Качмара В.Я.,

суддів - Большакової О.О., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСКОНЦЕПТ на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у справі №460/2965/19 (суддя Комшелюк Т.О., м.Рівне) за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю АЙСКОНЦЕПТ до Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю АЙСКОНЦЕПТ звернулося до суду із заявою до Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (далі - РДА) в якій просило визнати протиправними дії відповідача щодо визначення позивачу відповідно до Акта про встановлення та визначення збитків власникам землі та землекористувачам від 25.06.2019 №4 (далі - Акт), що затверджений розпорядженням голови РДА від 26.06.2019 №165 Про затвердження актів про встановлення та визначення збитків власникам землі та землекористувачам (далі - Розпорядження), збитків за користування земельною ділянкою, площею 4,5561 га з кадастровим номером 5621810100:01:015:0165, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 15в (далі - Земельна ділянка), з 01.01.2018 по 31.12.2018 в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки, враховуючи коефіцієнт індексації, що становить 518864,30 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року у відкритті провадження в адміністративній справі за вказаним позовом відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необхідності відмови у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, просив проводити розгляд справи у відсутності його представника.

Позивач в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому відповідно до частини четвертої статті 229 КАС, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача щодо затвердження Акта Комісії з встановлення та визначення збитків власникам землі та землекористувачам РДА (далі - Комісія), і відповідно, дії щодо затвердження такого Акта, не створюють жодних правових наслідків для позивача, а тому не можуть порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів. Наведене виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС (в редакції, чинній на час звернення до суду з розглядуваним позовом та постановлення оскаржуваної ухвали), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача при ухваленні рішення (Акта) щодо визначення позивачу розміру збитків у вигляді недоодержаного доходу за користування останнім без правовстановлюючих документів Земельною ділянкою протягом періоду з 01.01.2018 по 31.12.2018.

За приписами частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС).

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини другої статті 4 КАС).

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

У частині другій статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 157 Земельного кодексу України встановлено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

За змістом пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 №284 (далі - Порядок), розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що відповідач, вважаючи, що певним громадянином чи юридичною особою завдані збитків у вигляді неодержаних доходів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, наділений правом та повноваженнями скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Однак, в даному випадку, обов`язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду.

Оспорювані дії відповідача полягають в затверджені Акта Комісії, відповідно до якого розмір збитків за користування позивачем Земельною ділянкою без правовстановлюючих документів протягом періоду з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 518864,30 грн.

Враховуючи наведене, повноваження відповідача обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що стосується відшкодування виявлених збитків, то вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення відповідача. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, рішення відповідача щодо затвердження Акта Комісії та, відповідно, дії щодо затвердження такого Акта, не створюють жодних правових наслідків для позивача, а тому не можуть порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Вказане виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2016 року, 27 березня 2019 року по справах №№500/2776/14-а, 917/902/18 відповідно.

Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення йому збитків у вигляді неодержаних доходів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Отже, встановлена правова природа оспорюваних дій унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання їх протиправними, у зв`язку з чим такі позовні вимоги не можуть розглядатися у судах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, поняття спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується як тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відкритті провадження у вказаній справі за розглядуваною позовною заявою належить відмовити.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АЙСКОНЦЕПТ залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 26 грудня 2019 року.