Постанова

від 27.12.2019 по справі 910/5850/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2019 р. Справа№ 910/5850/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019

у справі № 910/5850/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Україна"

про стягнення 92 044,58 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі № 910/5850/19 відмовилено у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Україна" про стягнення 92 044,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів № К-99/18 від 12.02.2018 в частині оплати вартості наданих послуг в сумі 70 909,39 грн. Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню в сумі 15280,91 грн, інфляційні в сумі 4521,44 грн та три відсотки річних в сумі 1332,84 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі № 910/5850/19 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Керріленд Логістик" до ТОВ "Престиж Україна" про стягнення 92 044,58 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність документального підтвердження понесення позивачем витрат на перевезення в сумах, зазначених в рахунках №СLL22/19 від 17.01.2019, №CLL200/18 від 06.07.2018 та №CLL23/19 від 17.01.2019, керуючись положеннями ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , ст. ст. 610, 629, 929 ЦК України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Також судом встановлено, що рахунок від 06.07.2018 №CLL194/18 на суму 61 359,40 грн. та рахунок від 06.07.2018 №CLL200/18 на суму 46 195,95 грн. були повністю оплачені відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістик" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 року у справі № 910/5850/19 та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що усі підтверджуючи документи понесених позивачем витрат на перевезення були приєднані до претензій б/н від 25.02.2019, відповідачем жодних заперечень не надано. Також апелянт вказує на те, що у відповідності до положень договору замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцю усі понесені ним витрати. Позивач звертає увагу на те, що простій автомобіля та виникнення інших витрат відбулось у зв`язку із перебування вантажу під митним контролем, тобто не залежало від апелянта. Щодо розбіжностей в наданих сторонами рахунках позивач зазначає, що у зв`язку із коригуванням рахунків позивачем їх було виставлено заново.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019, справа № 910/5850/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Керріленд Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5850/19 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Встановлено учасникам справи процесуальний строк для подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду, але не пізніше 25.11.2019.

Згідно повернутого відділенням поштового зв`язку повідомлення про вручення поштового відправлення рекомендований лист № 0411629247742 вручено ТОВ "Престиж Україна" 15.11.2019. Станом на 26.12.2019 письмового відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Отже, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи сторонами не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова прийнята Північним апеляційним господарським судом за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

12.02.2018 між ТОВ Керріленд Логістик (виконавець за договором, позивач у справі) та ТОВ Престиж Україна (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних і транзитних вантажів № К-99/18, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання з організації від імені та за рахунок замовника комплексу послуг, що складається з двох груп:

• транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення мультимодального перевезення (перевезення різними видами транспорту) імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника (далі - вантажі) і вантажів замовника в 20-ти, 40-ка і понад 40-футових контейнерах стандартів ISO (далі - контейнери з вантажами) від місця, вказаного замовником, до місця призначення, за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення в залежності від маршруту: розробки оптимального маршруту перевезення контейнерів з вантажами замовника; організацію перевезення контейнерів з вантажами замовника авто- або ж/д транспортом частково або за всім маршрутом проходження вантажу; доставки контейнерів з вантажами замовника в місце перевалки автомобільним та/або залізничним транспортом для подальшої відправки; фрахтування (букінга) морських суден для доставки контейнерів з вантажами замовника морем; доставки вантажів Замовника з/до портів України та інших портів за вказівкою замовника, спеціалізованих контейнерних і складських терміналів, автомобільним та/або залізничним транспортом або доставки вантажів зазначеним видом транспорту з Порта до місця призначення, визначеного замовником; а також послуг, необхідність в яких може виникнути в ході організації та забезпечення комплексу зазначених послуг;

• послуг, спрямованих на забезпечення безперервності мультимодального перевезення, які, залежно від типів вантажу та вимог замовника, можуть включати: перевалку контейнерів з вантажами замовника з одного виду транспорту на інший на території портів України та інших країн, спеціалізованих контейнерних і складських терміналів, в тому числі: вантажно-розвантажувальні роботи і зберігання, експедирування в порту; стафірування та консолідація вантажів у контейнери для подальшої відправки зазначеним видом транспорту, або розстафірування контейнерів з вантажем замовника; послуги, пов`язані з сепаруванням, кріпленням/смецкріплення вантажу в транспортному засобі; сприяння в проведенні митного оформлення вантажів замовника/контейнерів з вантажами замовника при перетині державного кордону України та інших країн, включаючи оплату всіх мит, зборів та інших обов`язкових платежів; сприяння в документальному оформленні вантажу відповідно до чинного законодавства України та інших країн, на території яких здійснюється перевезення, нормативних актів, діючих в морських портах і на окремих видах транспорту; інші послуги, пов`язані з обслуговуванням вантажів замовника, в тому числі, але не вичерпуючи, оформлення документів, контроль місця знаходження вантажу, організація зважування, сканування та ін., а також надання інших послуг за взаємним погодженням, за що замовник сплачує виконавцю винагороду (пункт 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору замовник своєчасно і в повному обсязі оплачує виконавцю вартість послуг, виконаних в рамках Договору, і винагороду.

У відповідності до п. 1.4 Договору виконавець за дорученням замовника робить взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, здійснює оплату фрахту та інших зборів з коштів, перерахованих замовником виконавцю; такі кошти не є власністю виконавця і призначені виключно для здійснення взаєморозрахунків з усіма учасниками транспортного процесу, які залучаються виконавцем для забезпечення комплексу робіт і послуг, обумовлених Договором.

В розділі 2 Договору сторонами визначено права та обов`язати замовника. Так, зокрема, вказано, що замовник зобов`язався у разі необхідності надання додаткових послуг, не передбачених Договором, додатками до нього і дорученням на відвантаження конкретної партії вантажу, за добу до початку виконання робіт погоджує з виконавцем і видає заявки шляхом електронної пошти, з подальшим обов`язковим наданням оригіналів, з гарантією оплати таких послуг (п. 2.9 Договору);

За змістом п. 2.17 Договору замовник компенсує всі додаткові витрати виконавцю, якщо такі мали місце, а також інші погоджені витрати, які належать виконавцю за наданими послугами перевезення вантажів та їх обробці, відповідно до тарифів та рахунків організацій, які безпосередньо виконали ці послуги: портів, агентів ліній та інших організацій, якщо такі витрати були завчасно оговорені з замовником, а також підтверджені документально.

Замовник зобов`язався оплатити послуги виконавця, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені виконавцем від імені, за дорученням та в інтересах замовника, що мають документальне підтвердження (пункт 2.24 Договору).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем на виконання умов вищенаведеного договору було організовано перевезення вантажу відповідача в контейнерах PONU0309295 та MRKU6779340 з порту Валенсія/ Nules Spain в порт Чорноморськ.

Позивачем за перевезення вантажу в контейнері PONU0309295 виставлено відповідачу рахунок №СLL22/19 від 17.01.2019 на загальну суму 22 294,77 грн. До вказаного рахунку позивачем включено:

- відшкодування витрат на простій автомобіля, додаткові послуги - 9 802,98 грн;

- відшкодування витрат на навантажно-розвантажувальні роботи - 9 690,94 грн;

- штрафна санкція за поверхнормативне використання обладнання - 2 800,85 грн.

За перевезення вантажу в контейнері MRKU6779340 позивачем виставлено рахунок №CLL200/18 від 06.07.2018 на загальну суму 61 204,42 грн, за яким визначено наступний обсяг наданих послуг:

- відшкодування витрат на морський фрахт п. Nules Spain до п. Чорноморськ Україна на користь лінійного агента - 40 156,61 грн;

- відшкодування витрат на зважування контейнеру - 568,43 грн;

- відшкодування витрат на автоперевезення ІМРП- м. Київ - 19 830 грн;

- експедиторська винагорода - 649,38 грн.

Як стверджує позивач, у зв`язку із частковою оплатою відповідачем рахунку №CLL200/18 від 06.07.2018 в сумі 46195,95 грн ТОВ Керріленд Логістик додатково виставило рахунок № CLL23/19 від 17.01.2019 на загальну суму 33 606,15 грн. Даний рахунок визначає наступний обсяг наданих послу:

- відшкодування витрат на простій автомобіля, додаткові послуги - 11 281,07 грн.;

- понаднормове зберігання контейнерів - 20 924,65 грн.;

- відшкодування витрат на зберігання - 1 400,43 грн.

Оскільки виставлені рахунки були оплачені відповідачем не в повному обсязі, ТОВ Керріленд Логістик претензіями б/н від 25.02.2019 вимагало здійснити погашення заборгованості за договором № К-99/18 від 12.02.2018 в сумі 48 614,62 грн та в сумі 22 294,77 грн. Всього 70 909,39 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ Керріленд Логістик про стягнення з ТОВ "Престиж Україна" заборгованості з оплати виставлених рахунків за Договором № К-99/18 від 12.02.2018. Також у відповідності до ст. 625 ЦК України та п. 5.25 Договору на суму заборгованості позивачем нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору № К-99/18 від 12.02.2018, який укладений між ТОВ Керріленд Логістик та ТОВ Престиж Україна , колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, провове регулювання якого здійснюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначаються положеннями Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність згідно ст. 9 якого за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до матеріалів справи було подано рахунок №CLL200/18 від 06.07.2018 на загальну суму 61 204,42 грн, виставлений відповідачу за перевезення вантажу в контейнері MRKU6779340 (а.с. 50).

Зі змісту даного рахунку вбачається, що позивачем було включено наступний перелік наданих послуг:

- відшкодування витрат на морський фрахт п. Nules Spain до п. Чорноморськ Україна на користь лінійного агента - 40 156,61 грн;

- відшкодування витрат на зважування контейнеру - 568,43 грн;

- відшкодування витрат на автоперевезення ІМРП- м. Київ - 19 830 грн;

- експедиторська винагорода - 649,38 грн.

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову відповідачем було надано отриманий ним від позивача рахунок №CLL200/18 від 06.07.2018 за перевезення вантажу в контейнері MRKU6779340 на загальну суму 46 195,95 грн (а.с. 117). У вказаному рахунку вміщено наступний перелік наданих послуг:

- відшкодування витрат на морський фрахт на користь лінійного агента - 40156,61 грн;

- відшкодування витрат на стархування обладнання - 160 грн;

- відшкодування витрат на зважування контейнеру - 571,06 грн;

- відшкодування витрат на автоперевезення ІМРП-м. Київ - 4658,90 грн;

- експедиторська винагорода - 649,38 грн.

Вказаний рахунок виписаний на бланку ТОВ Керріленд Логістик та містить відтиск печатки товариства, підпис уповноваженої відповідачем особи.

Згідно поданих відповідачем виписок по особовому рахунку (а.с. 118-120) ТОВ Престиж Україна здійснено оплату послуг за рахунком №CLL200/18 від 06.07.2018 на загальну суму 46 195,95 грн. Факт оплати відповідачем вказаної суми не заперечується позивачем.

Тобто подані учасниками справи рахунки окрім того що мають різну загальну суму наданих послуг за перевезення вантажу в контейнері MRKU6779340, так і визначають різну плату за одні і ті самі послуги.

Зважаючи на те, що до матеріалів справи не було надано доказів надіслання відповідачу рахунку №CLL200/18 від 06.07.2018 на загальну суму 61 204,42 грн (що подавався позивачем в суді першої інстанції), а також у зв`язку з відсутність будь-якого документального підтвердження того, що позивач звертався до замовника з повідомленням про помилковість виставлення йому вказаного рахунку на загальну суму 46 195,95 грн, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином виконав свої зобов`язання в частині оплати вартості наданих позивачем послуг згідно рахунку №CLL200/18 від 06.07.2018 на загальну суму 46 195,95 грн. Поряд з цим, викладені в апеляційні скарзі доводи щодо наступного коригування позивачем рахунку №CLL200/18 від 06.07.2018 та виставлення його заново при умові неповідомлення про це відповідача не може бути підставою для стягнення вказаних сум в судовому порядку. Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що позивачем ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку не надано будь-яких обґрунтувань правомірності збільшення вартості наданих послуг, зокрема, щодо витрат на автоперевезення ІМРП-м. Київ (відбулося збільшення з 4658,90 грн на 19 830 грн).

Щодо виставлених позивачем рахунків №СLL22/19 від 17.01.2019 на загальну суму 22 294,77 грн (за перевезення вантажу в контейнері PONU0309295) та № CLL23/19 від 17.01.2019 на загальну суму 33 606,15 грн (за перевезення вантажу в контейнері MRKU6779340) судова колегія виходить з наступного.

Так, в рахунку №СLL22/19 від 17.01.2019 позивачем визначено наступний перелік послуг:

- відшкодування витрат на простій автомобіля, додаткові послуги - 9 802,98 грн;

- відшкодування витрат на навантажно-розвантажувальні роботи - 9 690,94 грн;

- штрафна санкція за поверхнормативне використання обладнання - 2 800,85 грн.

В рахунку № CLL23/19 від 17.01.2019 визначено наступний перелік послуг:

- відшкодування витрат на простій автомобіля, додаткові послуги - 11 281,07 грн.;

- понаднормове зберігання контейнерів - 20 924,65 грн.;

- відшкодування витрат на зберігання - 1 400,43 грн.

Як на підставу для задоволення позову позивач вказує, що вищенаведені витрати є витратами пов`язаними з перебуванням вантажу під митним оформленням, а тому у відповідності до п. п. 2.19, 2.24, 5.8, 5.10 Договору підлягають відшкодуванню замовником.

Пунктом 2.19 Договору передбачено обов`язок замовника (відповідача) відшкодувати виконавцю (апелянту) всі документально підтверджені витрати, понесені виконавцем від імені, за дорученням та в інтересах замовника, з оплати вантажних операцій, зберігання контейнерів, простая транспортних засобів, а також демереджа/детеншна (штрафу судноплавних ліній за наднормативне використання контейнерного обладнання) судноплавних ліній та ліній-власників контейнерного обладнання.

Обов`язок замовника оплатити послуги виконавця, а також відшкодувати витрати, штрафи та інші платежі, понесені виконавцем від імені, за дорученням та в інтересах замовника, що мають документальне підтвердження (пункт 2.24 Договору).

В п.5.8 Договору сторонами узгоджено, що замовник компенсує збитки виконавця, що виникли у зв`язку з простоєм та/або конфіскацією транспортних засобів з вантажем/контейнерами з вантажами Замовника, з вини замовника (в тому числі внаслідок несвоєчасного митного оформлення вантажу або порушення митних правил), і залучених Замовником третіх осіб, у тому числі збитки, пов`язані з утриманням інших вантажів, що знаходяться під контролем виконавця.

Згідно п.5.10. Договору замовник несе всі витрати, пов`язані з несвоєчасним отриманням або поверненням (переадресацією) вантажу з вини вантажоодержувача або замовника.

При цьому, у відповідності до п. 5.4 Договору замовник зобов`язаний власними зусиллями і за рахунок власних коштів вирішувати всі спірні питання, що виникають в процесі перевезення його вантажів з прикордонними, митними та іншими органами виконавчої влади, на всьому шляху прямування транспортних засобів, що перевозяться за його заявкою. Заявник зобов`язується компенсувати виконавцю всі документально підтверджені збитки, що виникли з причини недотримання або порушення замовником, так само як і відправником/отримувачем вантажу або третіми особами, пов`язаними з перевезенням вантажу, зборів за вантаж, поміщений на склад в зону митного контролю, неправильного оформлення митних і інших відвантажувальних документів, у тому числі внаслідок надання недостовірних відомостей замовником, а також неправомірних дій державних органів.

Так, обґрунтовуючи витрати, пов`язанні з простоєм автомобіля, витрат на вантажно-розвантажувальні роботи та оплату штрафних санкцій за поверх нормоване використання обладнання позивачем до матеріалів справи було надано документи, з яких неможливо встановити, що вантаж перебував під митним оформленням понад нормовані строки та, відповідно, відбулось понаднормоване використання обладнання та простій транспорту. До того ж, з наявних інвойсів на оплату відповідних витрат слідує, що вантаж в контейнері PONU0309295 прибув в порт 01.07.2018, в контейнері MRKU6779340 - 19.06.2018, а докази передачі вантажу з митного оформлення з перевищенням нормативних строків у справі відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В супереч вищенаведених положень чинного законодавства позивачем належними і допустимими доказами у розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення 22 294,77 грн за рахунком №СLL22/19 від 17.01.2019 та 33 606,15 грн за рахунком № CLL23/19 від 17.01.2019.

Крім того, як вірно було зазначено місцевим господарським судом, у відповідності до п. 4.9 Договору передбачено, що акти приймання-передачі наданих послуг можуть бути передані виконавцем замовнику або його представнику особисто під підпис, кур`єрською службою або цінним листом з описом та повідомленням про вручення, чи надіслані з використанням поштового зв`язку. У разі якщо акти були надіслані замовнику поштою, датою вручення вважається дата отримання, зазначена на поштовому повідомленні; замовник підписує акт приймання-передачі виконаних послуг, передає його виконавцю протягом трьох робочих днів з моменту отримання.

Однак, в обґрунтування заявлених вимог позивачем в порядку ст. 74 ГПК України не було надано суду актів приймання-передачі згідно договору. Також до матеріалів справи не було надано заявок на перевезення задля встановлення строків та порядку такого перевезення.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову про стягнення 70 909,39 грн основної заборгованості за договором № К-99/18 від 12.02.2018.

Оскільки позивачем недоведено правомірності заявлених позовних вимог про стягнення основної суми заборгованості, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні прозову в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, які мають похідний характер.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5850/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістик" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5850/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5850/19 залишити без змін.

3. Справу №910/5850/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк