Постанова від 24.12.2019 по справі 911/598/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. Справа№ 911/598/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 24.12.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Бучанської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.04.2019

у справі №911/598/18 (суддя - Лилак Т.Д.)

за позовом Бучанської міської ради

до 1) Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"

в особі Головного навчального центру "Зелена Буча"

Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"

2) Публічного акціонерного товариства "Укрпошта"

про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку

інфраструктури міста Буча

ВСТАНОВИВ:

Бучанська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (надалі - відповідач 1) про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктри міста Буча у редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач ввів в експлуатацію об`єкт будівництва "капітальний ремонт адміністративного корпусу ГНЦ "Зелена Буча" Українського державного підприємства поштового зв`язку (надалі - УДППЗ) "Укрпошта", однак при цьому в порушення вимог статті 40 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038 VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (надалі - Закон №3038- VI) та статті 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) не уклав з Радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що є загальнообов`язковою умовою для всіх забудовників.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи при цьому, що він є філією без статусу юридичної особи, тому не має повноважень на укладення спірного договору і не може бути відповідачем у справі.

У зв`язку з цим, в ході розгляду спору в суді першої інстанції для з`ясування повноважень на укладення договору пайової участі, також було залучено в якості співвідповідача юридичну особу - Публічне акціонерне товариство "Укрпошта" (надалі - відповідач 2).

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.04.2019 у справі №911/598/18 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у позовних вимогах дійшов висновку про те, що обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пайову участь), у тому числі шляхом звернення за укладенням (укладення) відповідного договору, покладається на фізичну або юридичну особу, яка має намір щодо забудови території, натомість, відповідачем 1 не здійснювалась забудова земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі, а тому відсутні підстави для застосування до нього статті 40 Закону №3038- VI в частині обов`язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладення договору. Відсутність відповідного обов`язку у відповідача 1, як замовника капітального ремонту, на сплату коштів пайової участі, виключає наявність відповідного обов`язку у відповідача 2, структурним підрозділом якого є відповідач 1. Також суд вказав, що в позові не наведено обставин, які свідчать про існування між сторонами спору щодо умов договору, як підстави для звернення до суду з позовом про визнання договору укладеним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Бучанська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 у справі №911/598/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що здійснений відповідачем 1 капітальний ремонт по суті є реконструкцією, яка охоплюється законодавчим визначенням забудови, при цьому відповідач 1 є замовником забудови, а укладення договору пайової участі у даному випадку є обов`язковим, про що свідчать правові позиції Верховного Суду України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019, апеляційну скаргу Бучанської міської ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 у справі №911/598/18 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

14.06.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06 відкрито апеляційне провадження у справі №911/598/18 за апеляційною скаргою Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 та призначено до розгляду на 12.08.2019.

Роз`яснено відповідачам право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу.

02.07.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Зокрема відповідач 2 зазначив про те, що відповідачем 1 не здійснювалась забудова земельної ділянку, а отже правові підстави для застосування до нього статті 40 Закону №3038- VI в частині обов`язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладення договору відсутні.

23.07.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 прийнято справу №911/598/18 до провадження визначеним вище складом колегії суддів та призначено до розгляду в судовому на 10.09.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 прийнято справу №911/598/18 за апеляційною скаргою Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 до провадження визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" про зупинення апеляційного провадження у справі №911/598/18 та зупинено апеляційне провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/594/18.

11.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі №911/598/18, у якому останній повідомив, що 08.10.2019 Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/594/18 винесено постанову, якою залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №911/598/18 за апеляційною скаргою Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 та призначено до розгляду на 03.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 розгляд справи №911/598/18 відкладено на 24.12.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Мартюк А.І., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 прийнято справу №911/598/18 за апеляційною скаргою Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.

У судове засідання 24.12.2019 з`явилися представники позивача, відповідача 2, які проти задоволення апеляційної скарги заперечували, з підстав викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Відповідач 1 у судове засідання 24.12.2019 представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомленний належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядову справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача 1.

У судовому засіданні 24.12.2019 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представник відповідача 2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 24.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, Виконавчим комітетом Бучанської міської ради 29.03.2012 було прийнято рішення № 609-23-VI Про затвердження "Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча", яким затверджено розміри пайової участі загальної вартості будівництва та обов`язки по сплаті у строк визначений договором та законом (том 1, аркуш справи 32).

Департаментом Державної архітектурної інспекції у Київській області 06.08.2015 за № КС 142152180327 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, подану замовником будівництва Головним навчальним центром "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта", згідно з якою введено в експлуатацію об`єкт будівництва - "Капітальний ремонт майданчика відпочинку ГНЦ "Зелена Буча" (том 1, аркуші справи 27-31).

При цьому, як зазначає позивач, всупереч вимогам ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Головний навчальний центр "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта" не уклав Договір пайової участі. Також позивач зазначив, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, відокремлений підрозділ - Головний навчальний центр "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта" (ідентифікаційний код - 26426417) 01.03.2017 було припинено, про що здійснено запис про державну реєстрацію закриття відокремленого підрозділу № 10741040163003470, також 01.03.2017 припинено за рішенням засновників юридичну особу УДППЗ "Укрпошта" (ідентифікаційний код - 21560045). Одночасно, в результаті реорганізації УДППЗ "Укрпошта" (ідентифікаційний код юридичної особи 21560045), 01.03.2017 утворено юридичну особу ПАТ "Укрпошта" (ідентифікаційний код 21560045), відокремленим підрозділом якого є Головний навчальний центр "Зелена Буча" Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (ідентифікаційний код - 26426417), який є правонаступником Головного навчального центру "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта"" (ідентифікаційний код - 26426417).

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

З огляду на те, що на момент здійснення діяльності УДППЗ "Укрпошта", в особі Головного навчального центру "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта" не уклав з Бучанською міською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що є загальнообов`язковою умовою для всіх забудовників, визначеною ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивач зазначає, що обов`язок щодо укладення даного договору не припиняється та переходить до правонаступника.

Виходячи із поданої відповідачем до Державної архітектурно-будівельної інспекції Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, КП "Бучабудзамовник" здійснив розрахунок величини пайової участі замовника у розвиток інфраструктури міста Буча.

У зв`язку з невиконанням замовником будівництва Головним навчальним центром "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта" обов`язку взяти пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Буча, на адресу останнього 15.09.2017 направлено лист та два примірника договору з пропозицією щодо укладення Договору пайової участі розвитку інфраструктури м. Буча. Однак, жодної відповіді отримано не було, що свідчить про ухилення від укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

14.02.2018 позивач звернувся до юридичної особи ПАТ "Укрпошта" з претензією про порушення містобудівного законодавства відокремленим підрозділом ПАТ "Укрпошта" - Головним навчальним центром "Зелена Буча" Публічного акціонерного товариства Укрпошта" та надсилав 2 примірники договору про пайову участь. Однак, як зазначив позивач, жодної відповіді отримано не було. У зв`язку з чим, позивач в позові стверджує, що відповідач ухиляється від підписання договору про пайову участь, що є порушенням вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 641, 642, 643 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України.

Так, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду, позивач обгрунтовуючи вимоги зазначав, що відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів. За приписами статті 187 цього ж Кодексу судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Також, згідно з приписами статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування тощо вирішуються судом.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Зокрема, ст. 40 вказаного Закону визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а саме для нежитлових будівель та споруд до 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, для житлових до 4 відсотка загальної кошторисної вартості будівництва.

З аналізу наведених норм матеріального права, які регулюють відносини в сфері містобудування, вбачається, що пайова участь замовника будівництва сплачується до бюджету місцевого самоврядування на підставі відповідного договору, обов`язковість укладення якого визначена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішенням Бучанської міської ради "Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча.

Визначений Законом та Порядком строк (не пізніше 15днів) для укладення договору пайової участі з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийнятгя об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов`язку, і невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника від укладення договору.

Оскільки, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов`язок усіх замовників прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, окрім тих, які цим законом звільнені від участі у створенні інфраструктури, то обов`язок приймати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча є обов`язковим до виконання відповідачем.

Разом з тим, органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак, неукладення такого договору з підстав невиконання замовником обов`язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про його ухилення від укладення договору та може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/6409/15, забудовник не звільняється від зобов`язання сплатити кошти пайової участі навіть після введення будинку в експлуатацію. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 922/5937/15 та у постанові Вищого господарського суду України від 28 липня 2016 року у справі № 909/1416/15.

Таким чином, позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що Бучанська міська рада надіслала проект договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча, а відповідач відмовився укладати зазначений договір, укладення якого є обов`язковим, між сторонами виникли переддоговірні відносини. Відтак, згідно ч. 1 ст. 649 Цивільного кодексу України переддоговірні спори є предметом розгляду суду, якщо спір виник при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.

Суд першої інстанції відмовів в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується апеляційний господарський суд, з огляду на наступне.

За абзацом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 ГК України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.

Відповідно до статті 87 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Вирішивши такий спір, суд у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 238 ГПК України вказує в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом №3038- VI.

За статтею 1 Закону №3038- VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №3038-VI замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону №3038- VI).

Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Строк, визначений Законом №3038- VI для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні цього Закону законодавець включив комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, (стаття 1 Закону №3038- VI), тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об`єкта, чи то у зв`язку зі зміною відповідних показників цього об`єкта внаслідок його реконструкції.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону №3038- VI (частина перша статті 40 цього Закону).

Водночас за частиною десятою статті 40 Закону №3038- VI кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Стаття 73 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Затвердженим виконавчим комітетом Ради Порядком визначено, що він встановлює порядок та умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча та об`єкти, при будівництві яких забудовник зобов`язаний взяти пайову участь у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста.

За наведеними у Порядку визначеннями, термін будівництво включає спорудження нового об`єкта, а також реконструкцію (у тому числі зміна функціонального призначення житлових приміщень на нежитлові, розширення, добудова нових об`єктів). Замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва. Об`єктом будівництва визначається об`єкт нового будівництва, добудови, надбудови до існуючих будівель (споруд) як житлово-громадського, так і виробничого призначення на будівництво якого повинні бути складені окремо проект і кошторис, фінансування якого здійснює інвестор або забудовник та який підлягає прийняттю в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку.

Враховуючи вище викладене, слід зазначити, що ані норми Закону №3038- VI, ані встановлені Порядком умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча не поширюють таку участь на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону №3038- VI.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №911/594/18.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що здійснений на замовлення ГНЦ "Зелена Буча" УДППЗ "Укрпошта" капітальний ремонт полягав в утепленні стін та даху без змін площ та інших характеристик будівлі, не є будівництвом в розумінні положень порядку, оскільки внаслідок вказаного ремонту не здійснювалась реконструкція приміщення, його розширення, добудова або забудова, а тому позивач не довів ні наміру забудови в розумінні Закону №3038- VI, ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок здійсненого відповідачем 1 капітального ремонту адміністративного корпусу, що не віднесений до об`єктів справляння пайового внеску.

Слід зазначити, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 4 червня 2014 року № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво (надалі - ДБН А.2.2-3:2014).

За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Також за визначенням, наявним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Так, судом апеляційної інстанції перевіривши перелік робіт (утеплення стін та даху без зміни площі та конфігурації забудови), які виконувались на об`єкті, на підставі належних та достовірних доказів віднесено їх до робіт по капітальному ремонту, що також не має безпосереднього зв`язку з земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки відповідачем 1 не здійснювалась забудова земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі, відсутні підстави для застосування до нього ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині обов`язку взяти пайову участь як шляхом сплати коштів пайової участі, так і шляхом укладення договору.

Відсутність відповідного обов`язку у відповідача 1, як замовника капітального ремонту, на сплату коштів пайової участі, виключає наявність відповідного обов`язку у відповідача 2, структурним підрозділом якого є відповідач 1. Оскільки, у відповідача 1 був відсутній обов`язок укладення договору пайової участі, питання щодо повноважень на його підписання не впливають на результат вирішення спору тому не підлягають дослідженню, в тому числі стосовно відповідача 2.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання укладеним договору застосовується в разі відсутності спору щодо необхідності укладення договору та наявності спору щодо його умов. Однак в позові не наведено обставин, які свідчать про існування між сторонами спору щодо умов договору.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не підтверджується наявність правових підстав для визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання позивача на практику Верховного Суду України щодо укладення договорів пайової участі, оскільки встановлені фактичні обставини даної справи істотно відрізняються від обставин справи у наведених позивачем судових рішеннях Верховного Суду України, а правове регулювання спірних правовідносин здійснюється не лише загальними нормами законодавства у сфері містобудівної діяльності, але й локальним нормативно-правовим актом сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, яким не передбачено обов`язку сплати пайового внеску при проведенні капітального ремонту існуючих будівель.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального права, а тому оскаржуване рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, а отже, підстави для його скасування відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (Бучанська міська рада).

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 у справі №911/598/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.04.2019 у справі №911/598/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Бучанською міською радою.

4. Матеріали справи №911/598/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 28.12.2019

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова