Ухвала

від 26.12.2019 по справі 906/1345/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" грудня 2019 р. Справа № 906/1345/15.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Лозинської І.В.,

розглянувши заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (м. Одеса)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплекс "Приморський" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "Чорноморець" (м. Одеса)

про стягнення 252945260,45 грн.

за участю представників сторін:

- від стягувача: Соботник Р.В. - адвокат, дов. № 230318/3 від 23.03.2018 (в режимі

відеоконференції)

- від боржника: не прибув

- від третьої особи: не прибув

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини ухвали господарського суду та повідомлено про дату складення повного тексту ухвали.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 стягнуто з ТОВ "Будкомплекс "Приморський" на користь ПАТ "Імексбанк" 206 115 000,00 грн. заборгованості за кредитом; 22529306,71 грн. заборгованості за відсотками; 10437534,25 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 2851217,61 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору (а. с. 228 - 230 у т. 1).

На виконання рішення суду видані відповідні накази (а. с. 240, 241 у т. 1).

26.10.2018 до суду від боржника надійшла заява від 18.10.2018 про визнання наказу, виданого 08.12.2015 на виконання рішення господарського суду від 17.11.2015 про стягнення з відповідача на користь позивача 206 115 000,00 грн. боргу за кредитом; 22529306,71 грн. боргу за відсотками; 10437534,25 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 2851217,61 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014 таким, що не підлягають виконанню (а. с. 2 - 8 у т. 2).

Обґрунтовуючи свою заяву, боржник, посилається, зокрема, на укладений між ПАТ "Імексбанк" (позивач/іпотекодержатель) та ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) іпотечний договір від 25.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичних осіб-боржників за 41 кредитними договорами, в тому числі і зобов`язань ТОВ "Будкомплекс "Приморський" за кредитним договором № 31/14 від 19.08.2014, передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташовані за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20. Оціночна та заставна вартість предмету іпотеки складає 7 800 000 000,00 грн. (а. с. 16-23 у т. 2).

Також, заявник посилається на ст. 36 Закону України "Про іпотеку" та вважає, що всі основні зобов`язання, які були забезпечені іпотекою належного ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" майна - будівель та споруд стадіону "Чорноморець", відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014, в тому числі і зобов`язання ТОВ "Будкомплекс "Приморський" за договором про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014, з урахуванням додаткових угод, є припиненими в результаті вжиття з боку ПАТ "Імексбанк" заходів щодо позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на майно, передане в іпотеку.

За таких обставин, заявник вважає, що зобов`язання ТОВ "Будкомплекс "Приморський", що виникли з договору про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014, з урахуванням додаткових угод, є припиненими, що свідчить про відсутність у боржника - ТОВ "Будкомплекс "Приморський" будь-яких обов`язків перед стягувачем - ПАТ "Імексбанк" з приводу виконання наказу господарського суду у справі № 906/1345/15 щодо стягнення з ТОВ "Будкомплекс "Приморський" на користь ПАТ "Імексбанк" вищевказаної заборгованості.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 02.11.2018 зазначену заяву передано на розгляд судді Лозинській І.В.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2018 вказану заяву боржника прийнято до провадження (а. с. 78, 79 у т. 2).

Ухвалою від 12.12.2018 господарський суд зупинив провадження у справі №906/1345/15 по розгляду вказаної заяви боржника від 18.10.2018 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у правовідносинах, пов`язаних із застосуванням ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" у іншій справі №643/18466/15-ц (а.с. 168-170 у т. 2).

Ухвалою господарського суду від 06.11.2019 провадження у даній справі по розгляду заяви боржника від 18.10.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню поновлено, засідання суду призначено на 22.11.2019 о 10:00 (а. с. 202 у т. 2).

Відповідними ухвалами від 22.11.2019 господарський суд відклав розгляд вказаної заяви боржника на 11.12.2019 о 15:00 та призначив наступне судове засідання для розгляду справи в режимі відеоконференції.

Ухвалами від 11.12.2019 господарський суд відклав розгляд вказаної заяви боржника на 26.12.2019 о 15:30 та призначив наступне судове засідання для розгляду справи в режимі відеоконференції.

Представник стягувача в засіданні суду в режимі відеоконференції заперечив проти задоволення заяви боржника щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з підстав, викладених у , письмових поясненнях від 14.11.2018 (а. с. 88 - 92 у т. 2) та письмових поясненнях від 29.10.2019 (а. с. 182-187 у т. 2).

Заперечуючи проти заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, представник стягувача, зокрема, зазначив, що заявником не було отримано вимогу про усунення недоліків порушення та попередження про звернення стягнення на нерухоме майно, оскільки вказані документи повернулися без вручення, тому позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки (нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" загальною площею 80289,00 кв.м., основною площею 67037,5 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., відбулося в рахунок погашення інших зобов`язань, відмінного від того, що є предметом розгляду даної справи.

Також представник стягувача вказав на невірне посилання заявника на ч. 4 ст.36 Закону України, оскільки звернення стягнення відбулося в рахунок погашення заборгованості зобов`язань за кредитними договорами інших боржників, відмінних від ТОВ "Будкомплекс "Приморський".

У зв`язку з цим, представник стягувача зауважив, що стягувачем було звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за іншими кредитними договорами, відмінними від тих, що є предметом розгляду даної справи, а тому зобов`язання ТОВ "Будкомплекс "Приморський" перед стягувачем за кредитним договором не є погашеними, а також є дійсними та обов`язковими до виконання.

В обґрунтування власної правової позиції представник стягувача посилається, зокрема, на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 918/539/17, якою було встановлено факт погашення заборгованості лише за кредитними договорами, укладеними з ТОВ "ТБА "Промбуд", ТОВ "Круїз Делюкс", ТОВ "Компанія по торгівлі", ТОВ "Мережа готелів Чорне море" внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2014 (а. с. 65 - 68 у т. 2).

Крім того, стягувач зазначив у письмовому запереченні від 02.11.2018 на заяву (а. с. 44 - 49 у т. 2), що на час розгляду заяви боржника повне погашення вимог кредитора (стягувача) за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулося та, посилаючись на ч. 5 ст. 590 ЦК України вказав, що у випадку нестачі вартості предмета іпотеки для задоволення всіх вимог іпотекодержателя після позасудового врегулювання, кредитор має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, в тому числі, й із такого, яке є предметом іншого договору забезпечення.

Боржник (заявник) в засідання суду повноважного представника не направив.

Ухвали від 11.12.2019 з повідомленням про дату, час та місце призначеного судового засідання та про задоволення клопотання представника позивача - ПАТ "Імексбанк" від 25.11.2019 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, надіслані на адресу боржника (заявника), повернулися до суду 23.12.2019 без вручення адресату з відміткою органу зв`язку "інші причини", за наявності яких неможливо вручити дане відправлення (а. с. 249 - 253 у т. 2).

Крім того, з довідки, складеної секретарем судового засідання 16.12.2019 вбачається, що на виконання п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду від 11.12.2019 у справі № 906/1345/15 щодо повідомлення відповідача (боржника) ТОВ "Будкомплекс "Приморський" про судове засідання за номером телефону (096) 098-28-70, після набрання, оператором повідомлено про його недійсність (а. с. 245 у т. 2).

Відповідно до ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши представника стягувача, дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що заява боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, перелік підстав, з якими процесуальний закон пов`язує можливість визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підстави для припинення зобов`язання визначені у ст. ст. ст. 598 - 609 Глави 50 Цивільного кодексу України. Зокрема, ч. 1 ст. 598 ЦК України визначає, що зобов`язання може бути припинено з підстав, визначених договором або законом, а отже визнає, що наведений у Кодексі перелік не є вичерпним і відсилає у вирішенні цього питання і до інших, окрім Цивільного кодексу України, законів у галузі цивільного права.

За ч. ч. 1, 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Закон України "Про іпотеку", як акт цивільного законодавства, може визначати правові підстави для припинення зобов`язання, і таке визначення в ньому підстав припинення зобов`язання не суперечитиме нормам Глави 50 Цивільного кодексу України. Відтак, можна стверджувати про відсутність будь - яких колізій в цьому питанні між частиною 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку" та відповідними нормами Глави 50 Цивільного кодексу України.

Вказана норма Закону не містить буквальної вказівки на припинення основного зобов`язання боржника, проте встановлює недійсність будь - яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, вимоги якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 5 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Спосіб позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України "Про іпотеку", вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту.

Як вбачається з п. 6.1 розділу 6 "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" Іпотечного договору (з майновим поручителем) від 25.12.2014, даний пункт є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, яке надає право іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі цього договору, шляхом, зокрема, прийняття у власність, в порядку визначеному ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (а. с. 16 - 23 у т. 2).

Як зазначено у письмовому запереченні стягувача від 02.11.2018 на заяву (а. с. 44 - 49 у т. 2) 19.03.2018 за Банком зареєстровано право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 62368551101, номер запису про право власності 25297799, державний реєстратор Філії КП ""Комунально - реєстраційні послуги" Великобугаївської сільської ради Одеської області Глущенко А.О.)

Таким чином, зареєструвавши за собою право власності на майно, передане в іпотеку, іпотекодержатель реалізував передбачене законодавством право звернення стягнення на майно, яке перебувало в іпотеці.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне зауважити, що умовами п. 5.4 іпотечного договору від 25.12.2014, визначено, що у випадку, якщо суми, вирученої від продажу майна предмету іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна боржника (а. с. 22 у т. 2).

Разом з тим, вказаний пункт іпотечного від 25.12.2014 договору слід розглядати в контексті п. 5.2 цього договору, яким визначено, що іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 591 ЦК України, якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вказана норма Цивільного кодексу України, як і п. 5.4 іпотечного договору від 25.12.2014 покликані врегулювати ситуацію, коли предмет застави реалізується шляхом його продажу.

В той же час, у справі, що розглядається, іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність.

Тому суд не може погодитись із твердженням стягувача, викладеному письмовому запереченні стягувача від 02.11.2018 на заяву (а. с. 46 у т. 2) що у випадку нестачі вартості предмета іпотеки для задоволення всіх вимог іпотекодержателя після позасудового врегулювання, кредитор має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника, в тому числі, й із такого, яке є предметом іншого договору забезпечення з посиланням на ч. 5 ст. 590 ЦК України.

Так, за ч. 5 ст. 590 ЦК України (якою доповнено названу статтю 18.10.2018), у разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Разом з тим, згідно із ч. 6 ст. 590 ЦК України якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Тому суд звертає увагу стягувача на невірне трактування норми ч. 6 ст. 590 ЦК України (в попередній редакції - норми ч. 5 ст. 590 ЦК України).

Також слід зазначити, що Закон України "Про іпотеку" як спеціальний закон, має пріоритетне значення при вирішенні питання щодо наслідків позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, кредитор у випадку набуття права власності на предмет іпотеки на підставі несе ризики, які пов`язані із недійсністю подальших вимог до боржника, оскільки сама процедура набуття права власності на іпотечне майно у порівнянні із іншими способами задоволення вимог іпотекодержателя може не забезпечити у повній мірі реалізацію прав як боржника так і іпотекодавця у разі їх відмінності.

Тому, приймаючи до уваги факт набуття ПАТ "Імексбанк" в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки - будівлі та споруди стадіону "Чорноморець" відповідно до умов договору іпотеки від 25.12.2014, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 6134, а також враховуючи, що вказаним іпотечним договором було передбачено забезпечення ряду зобов`язань, в тому числі і зобов`язань ТОВ "Будкомплекс "Приморський" за договором про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014 (із урахуванням додаткових угод) щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" суд дійшов висновку, що зобов`язання боржника за договором про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014 (із урахуванням додаткових угод) на теперішній час є припиненими.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання стягувача на той факт, що в результаті позасудового набуття з боку ПАТ "Імексбанк" права власності на предмет іпотеки були погашені виключно зобов`язання ТОВ "ТБА "Промбуд", ТОВ "Круїз Делюкс", ТОВ "Компанія по торгівлі" та ТОВ "Мережа готелів Чорне море", оскільки у випадку реалізації способу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку", у іпотекодержателя відсутнє право задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна у разі, якщо ціна предмета іпотеки, який передається іпотекодержателю у власність, є меншою від суми заборгованості.

Правова позиція, яка застосовується судом при розгляді заяви ТОВ "Будкомплекс "Приморський" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, підтверджується судовою практикою, що знайшло своє відображення, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.04.2018 по справі № 910/9508/17.

За таких обставин, зобов`язання ТОВ "Будкомплекс "Приморський", що виникли із договору про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014 (із урахуванням додаткових угод) та підтверджені рішенням господарського суду Житомирської області від 17.11.2015 по справі № 906/1345/15, на теперішній час є припиненими в порядку ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Наведене свідчить про відсутність будь-яких обов`язків боржника - ТОВ "Будкомплекс "Приморський" перед стягувачем - ПАТ "Імексбанк" щодо виконання вимог наказу господарського суду Житомирської області від 08.12.2005 по справі № 906/1345/15 про стягнення з ТОВ "Будкомплекс "Приморський" на користь ПАТ "Імексбанк" 206115000,00 грн. заборгованості за кредитом; 22529306,71 грн. заборгованості за відсотками; 10437534,25 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 2851217,61 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 31/14 від 19.08.2014.

Щодо посилання ПАТ "Імексбанк" у якості заперечень на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 по справі №918/539/17 як на підставу для відмови у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що в силу приписів ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду, оскільки ТОВ "Будкомплекс "Приморський" не було учасником судового процесу при розгляді справи №918/539/17.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву ТОВ "Будкомплекс "Приморський" про визнання наказу від 08.12.2015 таким, що не підлягає виконанню, в порядку ст.328 ГПК України по справі № 906/1345/15.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 328 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплекс "Приморський" від 18.10.2018 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

2. Визнати наказ Господарського суду Житомирської області від 08.12.2015 у справі № 906/1345/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будкомплекс "Приморський" (65012, Житомирська обл., м. Житомир, Богунський р-н., вул. Чапаєва, буд. 7, ід. код 35880849) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, проспект Гагаріна, буд. 12-А, ід. код 20971504) - 206115000,00грн. заборгованості за кредитом; 22529306,71грн. заборгованості за відсотками; 10437534,25грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту; 2851217,61грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 256,257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.12.2019.

Суддя Лозинська І.В.

Друк.:

1 - у справу,

2 - стягувачу (реком. з повід.),

3 - боржнику

4 - третій особі