Рішення

від 19.12.2019 по справі 910/21645/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2019Справа № 910/21645/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Осіпчук І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

про стягнення суми

Представники сторін:

від позивача: Пільх А.В.

від відповідача: Опанасик В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у сумі 212 007,04 грн., у тому числі, 209 736,00 грн. - основний борг, 1 258,42 грн. - інфляційні втрати, 555,80 грн. - пеня, 456,82 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ КБ "Приватбанк" своїх зобов`язань за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у частині своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість за жовтень-листопад 2017 року у зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн. закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 позов ТОВ "Приватофис" задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Приватофис" пеню в сумі 555,80 грн., інфляційні втрати в сумі 943,81 грн., 3 % річних у сумі 456,82 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 176,28 грн. У решті позову відмовлено.

ТОВ "Приватофис", не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №910/21645/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/21645/17 скасовано, справу № 910/21645/17 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

08.10.2019 матеріали справи №910/21645/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 прийнято справу № 910/21645/17 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.11.2019.

01.11.2019 від позивача надійшли письмові пояснення по справі. У поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що заява АТ КБ "Приватбанк" за вих. № 20.1.0.0.0/7 693007/01 від 17.12.2018 про припинення зобов`язань не відповідає необхідним вимогам безспірності зарахованих вимог через відсутність передбачених ст. 601 Цивільного кодексу України умов для зарахування у зв`язку з наявністю спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зустрічних зобов`язань.

05.11.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких останній зазначає, що зарахування банку від 17.12.2018 не є спірним в розумінні положень ст. 601 ЦК України, зокрема, з огляду на відсутність судових спорів між сторонами, предметом яких було б визнання недійсним такого зарахування банку. Також відповідач зазначає, що договором про внесення змін № 14 від 28.03.2016 до кредитного договору № 08/104-К, підписаного позивачем, встановлено, що станом на 28.03.2016 ТОВ "Приватофис" мало заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 433 924,75 грн. за тілом кредиту та 21 876 976,38 грн.

У підготовчому засіданні 12.11.2019 судом оголошено перерву до 21.11.2019.

У підготовчому засіданні 21.11.2019 позивач надав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

21.11.2019 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.12.2019.

У судовому засіданні 05.12.2019 судом оголошено перерву до 19.12.2019.

У судовому засіданні 19.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 19.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Приватофис (далі - орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди приміщення (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, буд. 17/11, має загальну площу 1747,8 кв. м., і належить орендареві на підставі права власності.

Приміщення передається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря (п. 1.4 договору).

Згідно з п.2.1 договору, приміщення передається орендодавцем і приймається в оренду орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.

Орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунком 60 грн. за 1 кв. м., в тому числі ПДВ 10 грн., всього 104868,00 грн. (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до даного Договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендодавцеві здійснюється за актом здачі-приймання.

Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. У момент підписання цього акту орендар/орендодавець передає орендодавцеві/орендареві ключі від приміщення (п. 5.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2016 між сторонами підписано Акт здачі-приймання приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою м. Миколаїв, вул. Мостобудівників, буд. 17/11, має загальну площу 1747,8 кв. м.

У п. 7.1 договору сторони погодили, договір укладається з 01 грудня 2016 року по 31 жовтня 2019 року. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна зі сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні договору.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач зазначає, що починаючи з жовтня 2017 року відповідач не виконує взяті на себе згідно договору від 01.12.2016 зобов`язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в загальній сумі 209 736,00 грн.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 209 736,00 грн. - основний борг, 1 258,42 грн. - інфляційні втрати, 555,80 грн. - пеня, 456,82 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 провадження у справі в частині стягнення суми основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн. закрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 позов ТОВ "Приватофис" задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ТОВ "Приватофис" пеню в сумі 555,80 грн., інфляційні втрати в сумі 943,81 грн., 3 % річних у сумі 456,82 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 3 176,28 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №910/21645/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" задоволено, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 у справі № 910/21645/17 скасовано, справу № 910/21645/17 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції

Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, Верховний Суд у своїй постанові від 25.09.2019 вказав, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам ТОВ Приватофис відносно того, що на момент направлення заяви АТ КБ Приватбанк від 17.12.2018 позивачем вже здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, а АТ КБ Приватбанк вжито заходів щодо оскарження такого зарахування у судовому порядку, що виключає безспірність та прозорість вимог АТ КБ Приватбанк за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01. Крім того, судами не надано оцінки тим обставинам, що відповідачем у межах розгляду цієї справи фактично одночасно було заявлено до зарахування вимоги банку до позивача як за кредитним договором від 17.04.2007 № 07/30/К, так і за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, правомірність яких є предметом судового розгляду у справах № 904/6511/17, № 904/5712/18 та № 904/5710/18; не встановлено, коли саме настав строк виконання позивачем вимог за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та в якому обсязі, які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання.

З урахуванням викладеного, предметом розгляду на даний час є вимога позивача про стягнення з відповідача суми орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

При цьому, позовні вимоги про стягнення 1 258,42 грн. - інфляційні втрати, 555,80 грн. - пеня, 456,82 грн. - 3 % річних судом не розглядаються, оскільки розглянуті у рішенні Господарського суду міста Києва від 01.04.2019, яке сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Матеріалами справи (акт здачі-приймання приміщення від 01.12.2016) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за договором, у тому числі в жовтні та листопаді 2017 року, за які було нараховано орендну плату у розмірі 209 736,00 грн.

Строк сплати орендної погоджено сторонами у п. 2.2 договору, відповідно до якого орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 у розмірі 209 736,00 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував на те, що відповідне грошове зобов`язання перед позивачем за спірним договором з оплати орендних платежів було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних згідно з заявою відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, відповідно до якої відповідачем було повідомлено позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог у загальному розмірі 76 008 124,78 грн, а саме: вимог позивача до відповідача зі сплати орендної плати за період з жовтня 2017 року по листопад 2018 року за договорами оренди приміщень від 01.12.2016 у кількості 247 шт. (у тому числі за договором оренди від 01.12.2016 за період з жовтня по листопад 2017 року) та частково вимог відповідача до позивача за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, за яким останній має заборгованість у сумі 173 440 631,81 грн (том 2, а.с. 155).

Однак, позивачем заперечується можливість припинення спірного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою ПАТ КБ "Приватбанк" з посиланням на те, що відповідач намагався здійснити відповідне зарахування шляхом направлення заяв від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662, щодо яких суд вказав, що залік за даними заявами не відбувся. В подальшому заявою від 17.12.2018 вих. № 20.1.0.0.0/7 693006/02 відповідач відмовився від заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі від заяв від 06.11.2017 № 65.0.0.0/3-134182, від 28.11.2017 № 65.0.0.0/3-147662. Після відмови від попереднього зарахування, змінивши підстави, відповідач направив позивачу заяву про зарахування від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, однак, за твердженням позивача, відсутні необхідні умови для проведення зарахування, що підтверджується такими обставинами: направлення позивачем та отримання відповідачем заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог вих. № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018; отриманням відповідачем листів позивача про невизнання проведеного банком зарахування. Крім того, позивач зазначив, що питання законності зарахування за заявами вих. № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018 на даний час вирішується в суді.

Позивач стверджує, що до 17.12.2018 вже здійснив зарахування тих зобов`язань, які вирішив зарахувати АТ АТ КБ "Приватбанк" у своїй заяві від 17.12.2018 за вих. № 20.1.0.0.0/7 693007/01.

Щодо заперечень відповідача проти позову в частині стягнення суми основного боргу, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Разом з цим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06.11.2017 та 28.11.2017 відповідачем було направлено на адресу ТОВ Приватофис заяви № Е.65.0.0.0/3-134182 і № Е.65.0.0/3-147662, у яких повідомлено позивача про припинення зобов`язань відповідача за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зі сплати позивачем заборгованості за кредитним договором від 17.04.2007 № 07/30/К.

У подальшому АТ КБ Приватбанк у заяві від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01 повідомило ТОВ Приватофис про відмову від зарахування зустрічних однорідних вимог, проведеного за заявами банку, зокрема, від 06.11.2017 № Е.65.0.0.0/3-134182 та від 28.11.2017 № Е.65.0.0/3-147662.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавстом України не передбачено односторонньої відмови від вже здійсненої заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас АТ КБ Приватбанк направило на адресу ТОВ Приватофис нову заяву від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 про припинення зобов`язання зарахуванням.

АТ КБ Приватбанк , обґрунтовуючи звернення із заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 у порядку статті 601 ЦК, послалося на те, що за позивачем рахується заборгованість перед банком за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, укладеним між сторонами у справі.

У відповідь на цю заяву позивач у листі від 28.12.2018 № 28/12-4 повідомив відповідача про те, що не визнає припинення зобов`язань зарахуванням через відсутність передбачених статтею 601 ЦК умов для такого зарахування.

Як встановлено судом, відповідно до заяв позивача № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018 здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, у тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, в у рахунок погашення заборгованості АТ КБ Приватбанк перед ТОВ Приватофис за іншими договорами оренди приміщень (том 2, а.с. 78-84, том. 2, а.с. 100-103).

Вказані заяви ТОВ Приватофис від 16.10.2018 та від 14.11.2018 є предметом судового розгляду у справах № 904/5712/18 та № 904/5710/18 за позовом АТ КБ Приватбанк , який оспорює таке зарахування.

В той же час, суд зазначає, що відповідач, направляючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01, не врахував здійснення позивачем зарахування за заявами № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018, в тому числі зобов`язання позивача перед відповідачем за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, що фактично може свідчити про подвійне зарахування одного й того зобов`язання, що, в свою чергу, суперечить чинному законодавству.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наявність заяв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог №1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018, в тому числі за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, оспорення вказаних заяв в судовому порядку, а направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01 без урахування вказаних обставин виключає безспірність та прозорість вимог АТ КБ Приватбанк за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01.

Також суд зазначає, що відповідно до заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, останнім повідомлено про часткове зарахування вимог відповідача до позивача за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів, коли саме настав строк виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та в якому обсязі, які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання. Посилання відповідача на те, що строк настання у позивача виконання грошового зобов`язання за вказаним кредитним договором підтверджується договором про внесення змін № 14 від 28.03.2016 до кредитного договору № 08/104-К, підписаного позивачем, де встановлено, що станом на 28.03.2016 ТОВ "Приватофис" мало заборгованість за кредитним договором у розмірі 121 433 924,75 грн. за тілом кредиту та 21 876 976,38 грн., відхиляються судом, оскільки вказаний розмір боргу встановлено саме на 28.03.2016, однак заяву про зарахування направлено 17.12.2018, доказів на підтвердження розміру зобов`язання та строку його виконання станом на 17.12.2018 відповідач суду не надав.

Щодо посилання позивача на те, що суд не повинен встановлювати суму точної заборгованості станом на час розгляду справи № 910/21645/17 та на те, що сам факт укладення кредитного договору та отримання від кредитора грошових коштів свідчить про набуття позичальником статусу боржника, то суд вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими з підстав їх недоведеності надежними доказами.

Так, клієнт банку, який отримав від Банку кредитні кошти не набуває автоматично статусу боржника у розумінні зобов`язальних правовідносин (статті 509 ЦК України, статей 174-175 ГК України) лише тільки з самого факту укладення ним договору та отримання кредитних коштів Банку, для встановлення статусу сторони у спірному кредитному зобов`язанні як боржника визначальним є саме факт настання обов`язку клієнта Банку сплатити борг згідно з умовами укладеного кредитного договору, що водночас кореспондується з такою обов`язковою умовою проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, як настання строку виконання вимог.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів для можливості суду встановити розмір заборгованості за кредитним договором № 08/104-К станом на 17.12.2018, для можливості встановити строк виконання грошових зобов`язань, що виключає можливість суду встановити правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено припинення свого грошового зобов`язання за договором по сплаті заборгованості з орендної плати у розмірі 209 736,00 грн. за користування спірним приміщенням у жовтні-листопаді 2017 року.

За таких обставин, позовна вимога ТОВ "Приватофис" про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості у розмірі 209 736,00 грн. з оплати орендних платежів за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень-листопад 2017 року є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

Щодо розподілу витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, то суд зазначає, що такі витрати вже розподілення під час прийняття рішення від 01.04.2019 у даній справі, яке не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

Витрати позивача за подачу апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду про закриття провадження у справі покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов в частині стягнення суми основного боргу зі сплати орендної плати задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (49044, м. Дніпро, Узвіз Крутогірний, буд. 14; ідентифікаційний код 33546549) суму основної заборгованості зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року в розмірі 209 736,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (49044, м. Дніпро, Узвіз Крутогірний, буд. 14; ідентифікаційний код 33546549) 1921,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 3842,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.12.2019.

Суддя С.О. Турчин