Рішення

від 20.10.2019 по справі 910/6433/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2019Справа № 910/6433/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл»

до Міністерства оборони України

про стягнення 217155,66 грн.,

Представники:

від позивачаПеньков О.Ю. (за дов.)

від відповідача Ковальчук І.В. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 217155,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами.

26.06.2017 між сторонами було укладено договір №286/1/17/26 про постачання для державних потреб мастильних засобів, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу обумовлену договором продукцію на загальну суму 4350992,40 грн. У забезпечення виконання договору позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в розмірі 217550 грн. На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві всю продукцію, яку відповідач отримав без зауважень. Позивач вважає, що виконав повністю умови договору, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний повернути позивачеві 217155,66 грн. (217550 грн - 394,34 грн пені за прострочення на 12 днів поставки продукції на суму 32861,44 грн).

Суд своєю ухвалою від 20.06.2018 відкрив провадження у справі № 910/6433/18.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що за умовами укладеного між сторонами договору позивач мав поставити товар у строк до 30.09.2017 включно, проте своїх зобов`язань позивач у встановлений договором термін належним чином не виконав.

Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 18.09.2018 відмовив повністю в задоволенні позову.

20.12.2018 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018.

20.06.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що суди, встановивши повне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором № 286/1/17/26 від 26.06.2017, зокрема позивача щодо поставки продукції в повному обсязі, дійшли передчасних висновків щодо наявності у відповідача права не повертати спірну суму забезпечення виконання договору, сплачену позивачем, пославшись на прострочення останнім терміну поставки продукції у кількості 1,435 тонн на суму 32861,44 грн. на 12 днів.

При цьому, суди обох інстанцій не звернули належної уваги на умови зазначеного договору № 286/1/17/26 від 26.06.2017, зокрема п. 7.3.2, яким передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки. Суди залиши поза увагою і те що, іншої відповідальності за порушення постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл», строків поставки продукції, а ніж визначена у п. 7.3.2, вказаним договором поставки та додатками до нього, сторони не передбачили.

Таким чином, вирішуючи даний спір про наявність чи відсутність підстав щодо зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну суму гарантійного платежу у розмірі 217155,66 грн., яка не повернута, суди першої або апеляційної інстанцій повинні були врахувати відповідні норми права, належним чином дослідити зміст п. 11.1.1, п. 11.3.1 зазначеного правочину, а також врахувати факт виконання позивачем свого обов`язку щодо поставки товару, який в свою чергу отримано відповідачем без будь-яких зауважень.

Під час нового розгляду сторони підтримали свої позиції щодо позовних вимог.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

26.06.2017 Міністерство оборони України (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» (постачальник) уклали договір № 286/1/17/26 про постачання для державних потреб мастильних засобів (моторні оливи), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити у 2017 році мастильні засоби (моторні оливи) (лот 1 олива моторна М-10Г2к або еквівалент, а саме олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (перший ґатунок)) для потреб Міністерства оборони України згідно зі специфікацією, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією.

Відповідно до погодженої специфікації, сторони погодили поставку оливи моторної для автотракторних дизелів М-10Г2к (перший ґатунок), ДСТУ 8581-78, у строк до 30.09.2017 включно, у кількості 190,00 тонн, загальною вартістю разом з ПДВ 4350992,40 грн.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору ціна договору становить без ПДВ 3625827 грн, крім того ПДВ 725165,40 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті, становить 4350992,40 грн, у тому числі ПДВ, вартість вантажних робіт в місцях завантаження та транспортні витрати. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Відповідно до п. 7.3.2 Договору, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 11.1 Договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5% від суми договору (платіжне доручення №1468 від 20.06.2017 на суму 217550 грн.).

Замовник зобов`язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше 5-ти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань за якістю та кількістю (п.11.1.1 Договору).

Згідно з п.11.1.2 Договору підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання всіх умов Договору у визначені строки (терміни).

Пунктом 11.1.3 Договору визначено, що якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього договору, та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається.

Додатком №12.2 до Договору «Рознарядка» сторони погодили умови поставки продукції, відповідно до якої, позивач зобов`язався поставити відповідачу обумовлений договором товар до військової частини НОМЕР_1 у кількості 110,00 тонн та до військової частини НОМЕР_2 у кількості 80,00 тонн у строк до 30.09.2017.

Сторони визнають, що товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» поставило продукцію в повному обсязі (кількості), проте прострочило на 12 днів поставку продукції у кількості 1,435 тонн на суму 32861,44 грн до військової частини НОМЕР_1 , що в порівнянні з загальним обсягом та вартістю поставки становить менше 1% від договірних зобов`язань.

Відповідач отримав продукцію без будь-яких зауважень.

Як зазначено вище, у пункті 7.3.2 Договору сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строків поставки. Так, у позивача виникає обов`язок сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Сторони не передбачили іншої відповідальності за порушення постачальником строків поставки продукції.

Відповідач надіслав на адресу позивача вимогу № 286/6/15 від 02.01.2018 про сплату 394,34 грн. пені за прострочення на 12 днів поставки оливи моторної для автотракторних дизелів М-10Г2к у кількості 1,435 тонн на суму 32861,44 грн.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, чинне цивільне законодавство розрізняє поняття «невиконання зобов`язання» та «неналежне виконання зобов`язання».

При цьому, згідно з пунктом 11.1.2 Договору, підставою для повернення забезпечення виконання Договору є виконання виконавцем усіх умов Договору у повному обсязі у визначені строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

Суд вважає, що утримання відповідачем спірної суми забезпечення виконання Договору не може розцінюватись як справедливе, добросовісне та розумне. З встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що сторонами були вчинені дії, спрямовані на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання з поставки товару. Зокрема, позивачем було поставлено 100% обумовленої договором продукції.

Водночас за прострочення поставки продукції на суму 32861,44 грн відповідач нарахував позивачеві 394,34 грн пені, які позивач відняв від 217550 грн забезпечення виконання договору та просить стягнути з відповідача 217155,66 грн.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що за умовами Договору грошове забезпечення не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов Договору, доводи відповідача про відсутність підстав для повернення спірної суми є необґрунтованими та судом не приймаються.

При цьому суд врахував, що іншої відповідальності за порушення постачальником умов Договору щодо поставки продукції неналежної якості або порушення строків поставки продукції, ніж визначена у п.7.3.1, 7.3.2, вказаним Договором та додатками до нього сторони не передбачили.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об`єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об`єднань).

Оскільки матеріали справи не містять документів, з яких би вбачалось, що спірну суму було перераховано до відповідного бюджету, грошові кошти в сумі 217155,66 грн. підлягають стягненню з Міністерства оборони України.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 202, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» до Міністерства оборони України про стягнення.

Стягнути з Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Оіл» (вул. Нестора Махно, 3, с. Борисівка, Приморський район, Запорізька область, 72151, код 37291055) 217155,66 грн, 3257,33 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.12.2019.

Суддя С. А. Ковтун