Рішення

від 16.12.2019 по справі 903/593/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 903/593/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" доПублічного акціонерного товариства "Перший міжнародний український банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш" провизнання недійсним договору та стягнення 9 159 820 грн 55 коп. Представники сторін: від позивача:Куценко О.В. - представник на підставі довіреності від відповідача:Ільніцька Ю.С. - представник на підставі довіреності від третьої особи:не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.08.2019 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Перший міжнародний український банк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 та стягнення 9 159 820 грн 55 коп. заборгованості, в тому числі: 8 000 000 грн 00 коп. основного боргу, 216 986 грн 30 коп. 3 % річних, 782 863 грн 60 коп. інфляційних втрат та 159 970 грн 65 коп. збитків.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України передав у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" на підставі договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 об`єкт нерухомості, право власності на яке він оформив у незаконний спосіб, що встановлено ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 № 5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 № 5004/1671/12 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.06.2019 № 5004/1671/12, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 підлягає визнанню недійсним.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 8 000 000 грн 00 коп. основного боргу, сплаченого за договором купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 за об`єкт нерухомого майна, а також 216 986 грн 30 коп. 3 % річних, 782 863 грн 60 коп. інфляційних втрат та 159 970 грн 65 коп. збитків.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2019 справу № 903/593/19 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 903/593/19 передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 903/593/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.08.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 виправлено допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 № 903/593/19 описку.

23.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

07.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача та заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд про визнати недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1, стягнути з відповідача 8 000 000 грн 00 коп. основного боргу, 216 986 грн 30 коп. 3 % річних, 730 166 грн 41 коп. інфляційних втрат та 159 970 грн 65 коп. збитків.

Судом встановлено, що в уточненнях до позовної заяви позивач зменшив розмір інфляційних втрат, з огляду на що суд розцінює подані уточнення як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення розміру позовних вимог та розглядає вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1, стягнення з відповідача 8 000 000 грн 00 коп. основного боргу, 216 986 грн 30 коп. 3 % річних, 730 166 грн 41 коп. інфляційних втрат та 159 970 грн 65 коп. збитків.

У підготовчому засіданні 07.10.2019 судом оголошено перерву до 24.10.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 суд викликав сторін у підготовче засідання на 24.10.2019.

24.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення, клопотання про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи та клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Клопотання відповідача про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи мотивоване невірним розрахунком позивача інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної (бухгалтерської) експертизи, у зв`язку з тим, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання.

У підготовчому засіданні 24.10.2019 судом оголошено перерву до 18.11.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Ковельсільмаш".

25.10.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.

18.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва третьої особи надійшов відзив на позов.

18.11.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18.11.2019, суд, керуючись пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.12.2019.

В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 суд викликав третю особу у судове засідання на 16.12.2019.

09.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.

13.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

16.12.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва третьої особи надійшли пояснення по справі.

Представник третьої особи у судове засідання 16.12.2019 не з`явився, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

У судове засідання 16.12.2019 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.12.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

УСТАНОВИВ:

05.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Перший міжнародний український банк" (продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" (покупець за договором) укладено договір купівлі - продажу № 1689/61.1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві об`єкт нерухомості, основні характеристики якого наведено в п. 2 даного договору, а покупець зобов`язується прийняти нерухоме майно і сплатити продавцеві договірну ціну за нього у порядку та строки, визначені пунктами 9 та 10 цього договору.

Відповідно до пункту 2 договору нерухомим майном, що є предметом купівлі-продажу за даним договором є виробничий корпус № 3 (А-2), загальною площею 69 682,2 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві цілих дві десятих) кв.м., що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1 (один).

Згідно з пунктом 3 договору нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 482 840 кв. м., кадастровий номер 0710400000:13:004:0002.

За умовами пункту 9 договору договірна ціна нерухомого майна становить 8 000 000 (вісім мільйонів) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 2 935,30 гривень.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3470.

На виконання пунктів 1, 12.1, 13.2 укладеного між сторонами договору купівлі - продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованого в реєстрі за № 3470, продавець передав, а покупець прийняв нерухоме майно, а саме виробничий корпус № 3 (А-2), загальною площею 69 682,2 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дві цілих дві десятих) кв.м., що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1 (один), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1636487107104, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.09.2018, який є додатком № 1 до договору купівлі - продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018.

05.09.2018 проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" на виробничий корпус № 3 (А-2), про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 27778024).

На виконання умов вказаного договору позивач сплатив на користь позивача 8 000 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2018 № 1 та від 04.09.2018 № 3, належним чином завірені копії яких долучені до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі № 5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та постановою Верховного суду від 12.06.2019, заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" арбітражного керуючого Сисуна Олександра Ігоровича про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого кредитором банкрута - Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" виробничого корпусу № 3 А-2, розташованого за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, та визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на зазначений об`єкт нерухомості, задоволено. Визнано односторонній правочин, вчинений Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" шляхом оформлення права власності на виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104 недійсним. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м . Ковель , вул . Варшавська , буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104. Визнано право власності Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104.

Судами встановлено, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" односторонній правочин з переходу права власності на виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, від Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", є таким, що вчинений всупереч приписів статей 38, 42, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до порушення майнових прав банкрута та кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку із визнанням недійсним одностороннього правочину, вчиненого Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" щодо оформлення права власності на виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м . Ковель, вул . Варшавська , буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104, яке в подальшому було продано позивачу за договором купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., зареєстрованим в реєстрі за № 3470, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018 недійсним на підставі статті 215 Цивільного кодексу України.

Також, позивач просить суд на підставі пункту 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 8 000 000 грн 00 коп., які були сплачені за договором купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 159 970 грн 65 коп. збитків на підставі частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, що складаються з 80 000 грн 00 коп. витрат, понесених позивачем на оплату нотаріальних послуг та 79 970 грн 65 коп. збору до Пенсійного фонду.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконання зобов`язань позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 216 986 грн 30 коп. 3 % річних та 730 166 грн 41 коп. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Дослідивши зміст спірного договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

З приписів вказаних норм права вбачається, що набуття права власності здійснюється на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо незаконність набуття права власності не встановлена судом, а у разі коли судом встановлено незаконність набуття права власності, правомочності такого набувача щодо права власності втрачаються з моменту набуття такого права.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі № 5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та постановою Верховного суду від 12.06.2019, заяву ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" арбітражного керуючого Сисуна Олександра Ігоровича про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого кредитором банкрута - Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" виробничого корпусу № 3 А-2, розташованого за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, та визнання права власності Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на зазначений об`єкт нерухомості, задоволено. Визнано односторонній правочин, вчинений Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" шляхом оформлення права власності на виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, реєстраційний номер 1636487107104 недійсним. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104. Визнано право власності Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" на об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104.

Судами встановлено, що вчинений Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" односторонній правочин з переходу права власності на виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1, від Публічного акціонерного товариства "Ковельсільмаш" до Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", є таким, що вчинений всупереч приписів статей 38, 42, 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що призвело до порушення майнових прав банкрута та кредиторів. Отже, Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі № 5004/1671/12 встановлено незаконність набуття Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" права власності на виробничий корпус №3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, у зв`язку з тим, що правочин за яким відповідач набув право власності на виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104, визнано недійсним, договір купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С., та зареєстрований в реєстрі за № 3470, відповідно до умов якого відповідач передав у власність позивача виробничий корпус № 3 (А-2), розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська ( вул . Желябова ), будинок 1, підлягає визнанню недійсним.

Твердження відповідача стосовно того, що на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018 відповідач був власником нерухомого майна відхиляються судом, оскільки Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі № 5004/1671/12 встановлені обставини щодо незаконності набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна, який був предметом договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частино1 статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стосовно тверджень відповідача щодо того, що підставою недійсності правочину є недодержання саме в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, також відхиляються судом, оскільки судом встановлено, що на момент вчинення правочину відповідач передав позивачу нерухоме майно, яке було набуто відповідачем у незаконний спосіб.

Посилання відповідача на те, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, тобто наслідком є двостороння реституція також відхиляються судом, оскільки Ухвалою Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 у справі № 5004/1671/12, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та постановою Верховного суду від 12.06.2019, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджи Систем" об`єкт нерухомості, а саме: виробничий корпус № 3 А-2, розташований за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, буд. 1 , реєстраційний номер 1636487107104, який був предметом договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.09.2018 № 1689/61.1 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 1 частини 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018 позивач сплатив на користь позивача 8 000 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.08.2018 № 1 та від 04.09.2018 № 3, належним чином завірені копії яких долучені до позовної заяви.

Відтак, відповідач зобов`язаний повернути позивачу грошові кошти, сплачені за недійсним правочином, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 000 000 грн 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків, які складаються з витрат, понесених позивачем на оплату нотаріальних послуг у розмірі 80 000 грн 00 коп. та збору до Пенсійного фонду у розмірі 79 970 грн 65 коп. судом встановлено наступне.

Згідно з частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно частин 1-3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пунктів 11.1. та 11.2 договору купівлі-продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018 послуги нотаріуса за нотаріальне посвідчення цього договору сплачує покупець. Збір до Пенсійного фонду у розмірі 1 % від ціни продажу нерухомого майна сплачує покупець.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С., виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем", за вчинення нотаріальних дій (посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, яким є виробничий корпус № 3 (А-2), загальною площею 69 682,2 кв.м., що розташований за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Варшавська (вул. Желябова), будинок 1)) отримано плати у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. без ПДВ.

Квитанцією від 05.09.2018 № 0001358 підтверджується сплата позивачем збору до Пенсійного фонду у розмірі 79 970 грн 65 коп. від вартості придбаного нерухомого майна.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків, які складаються з витрат, понесених позивачем на оплату нотаріальних послуг у розмірі 80 000 грн 00 коп. та збору до Пенсійного фонду у розмірі 79 970 грн 65 коп., визнаються судом oбґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 216 986 грн 30 коп. 3 % річних та 730 166 грн 41 коп. інфляційних втрат за період з 05.09.2018 по 31.07.2019 судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд зазначає, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 10.04.2018 № 910/10156/17.

Судом перевірено розрахунки позивача, встановлено їх правильність та відповідність вимогам чинного законодавства.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту несвоєчасного виконання грошового зобов`язання вимоги позивача про стягнення з відповідача 216 986 грн 30 коп. 3 % річних та 730 166 грн 41 коп. інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі - продажу № 1689/61.1 від 05.09.2018, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3470, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший міжнародний український банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Перший міжнародний український банк" (вулиця Андріївська, 4, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 14282829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Енерджі Сістем" (вулиця Олександрівська, 35, м. Запоріжжя, 69063, ідентифікаційний код 42370751) грошові кошти в сумі 8 000 000 (вісім мільйонів) грн 00 коп., 216 986 (двісті шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 30 коп. 3% річних, 730 166 (сімсот тридцять тисяч сто шістдесят шість) грн 41 коп. інфляційних втрат, 159 970 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 65 коп. збитків та витрати по сплаті судового збору у розмірі 138 527 (сто тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять сім) грн 85 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 28.12.2019

Суддя Н.Б.Плотницька