Рішення

від 24.12.2019 по справі 914/2245/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2019 справа № 914/2245/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Кушта А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вітмар , м.Львів

до відповідача Турківське дочірнє лісогосподарське підприємство Галсільліс , с.Шум`яч Турківський район, Львівська область

про стягнення 57 509,85 грн заборгованості.

За участю представників:

від позивача: Марич В.Є. - керівник; Цибак О.В. - адвокат (ордер серія ЛВ №154562 від 28.10.2019 р.;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вітмар до Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс про стягнення 57 509,85 грн заборгованості, з яких 47 241,28 грн основного боргу, 7 426,33 грн інфляційних нарахувань, 2 842,27 грн три проценти річних.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 р. позовну заяву передано для розгляду судді Сухович Ю.О.

Ухвалою від 11.11.2019 р. суд залишив без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вітмар та надав позивачу строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

13.11.2019 р. до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Вітмар (вх.№46959/19) про усунення недоліків.

У зв`язку з усуненням допущених недоліків позовної заяви, 18.11.2019 р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті та призначив на 03.12.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 03.12.2019 р. з`явився.

Представник відповідача в судове засідання 03.12.2019 р. з`явився, в судовому засіданні усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 03.12.2019 р. було оголошено перерву до 24.12.2019 р.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2019 р. з`явився, подав заяву (вх.№54348/19) про долучення до матеріалів справи доказів надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу на вказану ним поштову адресу. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задоволити позов повністю.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні подав заяву (вх.№3599/19), в якій просить суд призначити у справі №914/2245/19 судове засідання для вирішення питання про судові витрати про що зазначити у резолютивній частині рішення.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 24.12.2019 р. не забезпечив, причин неявки повноважного представника в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується підписом керівника Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс - Петренко Богдана Степановича у розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 03.12.2019 р. до 24.12.2019 р. на 15:00 год. Відзив на адресу суду від відповідача не надходив.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд зазначає, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання 24.12.2019 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Суд, враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 24.12.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вітмар (позивач, згідно з договором - виконавець) та Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс (відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір підряду №02/2015-11 на проведення лісозаготівельних робіт, відповідно до умов якого за дорученням замовника, виконавець зобов`язувався на власний ризик виконати лісозаготівельні роботи передбачені в п.2.1. цього договору, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити її.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості проведення лісозаготівельних робіт не виконав, внаслідок чого виник основний борг в сумі 47 241,28 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за виконані роботи, відповідачу нараховано 7 426,33 грн інфляційних втрат, 2 842,27 грн три проценти річних. Таким чином, загальна сума, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить 57 509,85 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

03.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Вітмар (позивач, згідно з договором - виконавець) та Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс (відповідач, згідно з договором - замовник) було укладено договір підряду №02/2015-11 на проведення лісозаготівельних робіт, відповідно до умов якого за дорученням замовника, виконавець зобов`язувався на власний ризик виконати лісозаготівельні роботи передбачені в п. 2.1. цього договору, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 2.1. договору виконавцю доручається виконання наступних лісозаготівельних робіт на вказаній замовником лісосіці:

- проведення підготовчих робіт на лісосіці та в 50-ти метровій смузі, суміжній з нею;

- звалювання дерев;

- обрубування гілля;

- повне або часткове розкряжування хлистів на сортаменти;

- трелювання деревини;

- відвантаження лісопродукції;

- очистка лісосіки та 50-ти метрової смуги, суміжної з нею від порубочних решток;

- вивезення деревини.

Згідно з п. 3.1. договору предметом договору є проведення робіт на лісосіці 2015 року в кварталі 14 виділ 13, лісництво Прикарпатське, вид рубки поступово ост. прийому, лісорубний квиток серія 02ЛКБ № 396448 від 14.01.2015 року.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору роботи виконуються із матеріалів виконавця та його засобами. Замовник протягом 3 днів з моменту підписання цього договору надає виконавцю технологічну карту процесу розроблення лісосіки.

Згідно з п. 4.3. договору на роботи, що виконуються складаються, за встановленими формами, документи, які є невід`ємною частиною цього договору: Акт прийняття-передачі лісосіки (додаток 1); Технічне завдання (сортиментна структура лісосіки та календарний план її заготівлі) (додаток 2); Кошторис вартості робіт (послуг) (додаток 3); Акт приймання-здачі виконаних робіт (додаток 4); Акт огляду місць використання лісових ресурсів (згідно встановленої форми); Карта технологічного процесу розроблення лісосіки.

Відповідно до п. п. 5.2., 5.3. договору після закінчення виконання робіт виконавець зобов`язаний письмово повідомити замовника про готовність предмету цього договору до здачі згідно термінів, вказаних в порядку спеціального використання лісових ресурсів (Постанова Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007 р.). Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з п. 6.1. договору орієнтовна сума оплати за весь комплекс виконаних робіт виконавцю складає 47 241,27 грн.

Відповідно до п. п. 6.2., 6.3. договору замовник зобов`язується оплачувати виконавцю за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, за заготівлю деревини та її трелювання - 65 % вартості робіт, 35% - після очищення лісосіки від парубкових решток та здачі її по акту огляду місць рубок та заготовленої деревини. Вид розрахунків: безготівковий на рахунок вказаний в п. 12 цього договору.

Згідно п. п. 8.1., 8.2., 8.3. договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяцем, за актом прийому-здачі виконаних робіт, який є невід`ємним додатком цього договору. Підписаний сторонами акт прийому-здачі виконаних робіт приймається замовником до оплати. Остаточно роботи вважаються закінченими після підписання сторонами акту огляду місць заготівлі деревини який є невід`ємним додатком цього договору.

Відповідно до п. 9.1.1., п. 9.2.1. договору виконавець зобов`язувався виконати роботу зазначену в п. 2.1. цього договору, забезпечити вихід лісопродукції згідно технічного завдання (дод. №2). Замовник зобов`язувався прийняти роботу, виконану виконавцем відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них виконавцю.

Згідно з п. 10.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 11.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання сторонами, але в будь-якому випадку до 31 грудня 2015 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вітмар (виконавець) свої зобов`язання по договору виконало, а саме провело лісозаготівельні роботи в кварталі 14 виділ 13 Прикарпатського лісництва на загальну суму 47 242,10 грн. В підтвердження чого долучило до матеріалів справи акти здачі-приймання виконаних робіт згідно договору №02/2015-11 від 03.11.2015 р. на загальну суму 47 242,10 грн, які підписано та скріплено печатками сторін у справі, а саме:

- акт №42 здачі-приймання виконаних робіт від 30.12.2015 р. на суму 18941,71 грн;

- акт №1 здачі-приймання виконаних робіт від 29.01.2016 р. на суму 2 465,66 грн;

- акт №8 здачі-приймання виконаних робіт від 29.02.2016 р. на суму 2 057,29 грн;

- акт №52 здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2016 р. на суму 7 241,83 грн;

- акт №5 здачі-приймання виконаних робіт від 26.12.2016 р. на суму 16 535,61 грн.

У зв`язку із несплатою за виконані роботи позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №2018/09-01 від 13.09.2017 р. з проханням перерахувати суму заборгованості на поточний рахунок ТзОВ Вітмар в термін до 30.09.2017 р.

Відповідач 29.09.2017 р. надіслав позивачу лист-відповідь на вказану претензію за вих.№281, в якій зазначив, що згідно бухгалтерських документів відповідача, а саме акту звірки заборгованості у відповідача перед позивачем немає.

Позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№2018/10-2 від 03.10.2017 р., яким надіслав реєстр платіжних документів, товаросупровідних документів та актів виконаних робіт щодо взаєморозрахунків між ТзОВ Вітмар та Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП Галсільліс за договором купівлі-продажу №01/2015-05 від 21.05.2015 р. (із додатками №1 від 21.05.2015 р. та №2 від 03.11.2015 р.) та договорами підряду №01/2015-05 від 21.05.2015 р. та №02/2015-11 від 03.11.2015 р. У вказаному листі позивач просив звірити зазначені документи з даними бухгалтерських реєстрів та зазначити власну суму в необхідному рядку за наявності розбіжностей та надати відповідь у десятиденний термін.

Відповідач 17.10.2017 р. надіслав позивачу лист-відповідь за вих.№288, яким надіслав довідку про взаєморозрахунок між Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс та ТзОВ Вітмар , згідно якої сальдо станом на 17.10.2017 р. становить 23 903,11 грн. Як зазначає відповідач у вказаному листі, суму в розмірі 23 903,11 грн ТзОВ Вітмар не доплатило Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству Галсільліс .

Позивач стверджує, що як вбачається з довідки про взаєморозрахунки, доданої Турківським дочірнім лісогосподарським підприємством Галсільліс до листа-відповіді за вих. №288 від 17.10.2017 р., відповідач включає у розрахунок товарно-транспортні накладні, які були підробленими.

В підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи Вирок Турківського районного суду Львівської області від 23.05.2019 р у справі №458/225/17 (пр. 1-кп/458/6/19), згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 (працівник відповідача) вчинив службове підроблення, внісши до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а саме: вніс до товарно-транспортних накладних №061616 від 12.09.2016 року, №061716 від 13.09.2016 року, №065916 від 14.09.2016 року, №069516 року від 29.09.2016 року, №070016 від 29.09.2016 року, неправдиві відомості щодо відпуску ТзОВ Вітмар , на підставі наряду №198 від 29.08.2016 року, лісопродукції загальною кубомасою 103,48 метрів кубічних загальною вартістю 46 501,96 грн.

Шкода завдана потерпілому Турківському дочірньому лісогосподарському підприємству Галсільліс в сумі 46 501,96 грн. повністю відшкодована... .

Відповідач за виконані роботи з проведення лісозаготівельних робіт в кварталі 14 виділ 13 Прикарпатського лісництва оплату не провів, відтак, станом на момент прийняття рішення (24.12.2019 року) існує борг з оплати за виконані роботи на загальну суму 47 242,10 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовані.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати за виконані роботи, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 57 509,85 грн заборгованості, з яких 47 241,28 грн основного боргу, 7 426,33 грн інфляційних нарахувань, 2 842,27 грн три проценти річних.

Висновки суду.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є виконання договору підряду №02/2015-11 на проведення лісозаготівельних робіт від 03.11.2015 р.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договору підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-приймання виконаних робіт згідно договору №02/2015-11 від 03.11.2015 р. на загальну суму 47 242,10 грн, які підписано відповідачем без претензій та зауважень.

Проте, на час звернення з позовною заявою, як і на час прийняття судом рішення, оплата основного боргу за виконані роботи з проведення лісозаготівельних робіт відповідачем не проведена, у зв`язку з чим наявна заборгованість у сумі 47 242,10 грн.

При цьому, суд встановив, що згідно наявних в матеріалах справи актів здачі-приймання виконаних робіт згідно договору №02/2015-11 від 03.11.2015 р., сума основного боргу за виконані роботи з проведення лісозаготівельних робіт є більшою та становить 47 242,10 грн, ніж заявлена позивачем до стягнення сума 47 241,28 грн, однак, враховуючи те, що позивач не збільшував позовних вимог, а підтримує їх у заявленій сумі, відтак суд приймає рішення у справі в межах заявлених позивачем вимог.

Відповідач наявності заборгованості у розмірі 47 241,28 грн. не спростовував, власного контррозрахунку не надав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 24 241,28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 30.10.2017 р. по 31.10.2019 р. на загальну суму 7 426,33 грн та три проценти річних за період з 30.10.2017 р. по 31.10.2019 р. на загальну суму 2 842,24 грн.

Відповідно до п. п. 6.2., 6.3. договору замовник зобов`язується оплачувати виконавцю за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін, за заготівлю деревини та її трелювання -65 % вартості робіт, 35% - після очищення лісосіки від парубкових решток та здачі її по акту огляду місць рубок та заготовленої деревини. Вид розрахунків: безготівковий на рахунок вказаний в п. 12 цього договору.

Згідно п. п. 8.1., 8.2. договору здавання-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяцем, за актом прийому-здачі виконаних робіт, який є невід`ємним додатком цього договору. Підписаний сторонами акт прийому-здачі виконаних робіт приймається замовником до оплати.

Умовами договору підряду №02/2015-11 на проведення лісозаготівельних робіт не встановлено строк оплати.

За таких обставин, у п.п.1.7 , 1.7-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України .

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов`язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв`язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв`язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред`явленою.

Частиною 6 ст. 222 ГК України встановлено, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №2018/09-01 від 13.09.2017 р. з проханням перерахувати суму заборгованості на поточний рахунок ТзОВ Вітмар (позивач) в термін до 30.09.2017р.

Відповідач 29.09.2017 р. надіслав позивачу лист-відповідь на вказану претензію за вих.№281, в якій зазначив, що згідно бухгалтерських документів відповідача, а саме акту звірки заборгованості у відповідача перед позивачем немає. Вимоги позивача, викладені в претензії, відповідач не виконав.

Оскільки позивачем не надано суду доказів вручення відповідачу претензії з вимогою про погашення заборгованості, відтак, у даному випадку слід керуватися ч.6 ст.222 ГК України, беручи до уваги те, що відповідач 29.09.2017 р. надіслав позивачу лист-відповідь на вказану претензію за вих.№281.

Враховуючи те, що претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, а відповідач 29.09.2017 р. надіслав позивачу лист-відповідь на вказану претензію за вих.№281, відтак, першим днем прострочки є 30.10.2017 р. Саме з цієї дати слід починати нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Суд звертає увагу на те, що здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивачем взято суму основного боргу 47 241,28 грн - меншу ніж фактичний борг (47 242,10 грн).

Разом з тим вказане призвело до того, що визначена позивачем сума 3% річних та інфляційних нарахувань є меншою, ніж мала би бути враховуючи фактичну заборгованість.

Перевіривши правильність розрахунків, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2 842,24 грн та інфляційних втрат в сумі 7 426,33 грн повністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Позивачем у позовній заяві було зазначено, що понесені витрати на правничу допомогу будуть уточнені в процесі розгляду справи. Також ним подана заява (вх.№3599/19) про призначення у справі №914/2245/19 судового засідання для вирішення питання про судові витрати про що зазначити у резолютивній частині рішення.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат понесених у справі, беручи до уваги заяву представника позивача, суд вважає за необхідне призначити на 13.01.2020 р. об 11:00 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк до 29.12.2019 р. для подання суду доказів щодо понесених витрат у справі.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 612, 625, 626, 627, 629, 837 ЦК України, ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 13, 73-74, 77-78, 79, 86, 126, 129, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Турківського дочірнього лісогосподарського підприємства Галсільліс (юридична адреса: 82516, Львівська область, Турківський район, с.Шум`яч; поштова адреса: 82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Д.Галицького, буд.2; ідентифікаційний код 31147847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вітмар (79069, Львівська область, м.Львів, вулиця Бічна Прилбицька, буд.3; ідентифікаційний код 37740773) 47 241,28 грн основного боргу, 7 426,33 грн інфляційних нарахувань, 2 842,27 грн три проценти річних та 1 921,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання рішенням суду законної сили.

4. Призначити на 13.01.2020 р. об 11:00 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

5. Встановити позивачу строк до 29.12.2019 р. для подання суду доказів щодо розміру понесених ним судових витрат у справі.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 28.12.2019 р.

Суддя Сухович Ю.О.