Рішення

від 18.12.2019 по справі 922/2613/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2613/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в загальному позовному провадженні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Профагро2007", 61045, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39136832 допершого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", 03022, м. Київ, вул. Смольна, 9 Б, код ЄДРПОУ 38948033 другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро", 61020, м. Харків, пров. Іванівський, 5, корпус Г-2, к. 3, код ЄДРПОУ 34955297 третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, 61057, м. Харків, м-н Конституції, 21/2, оф. 3 а про звільнення майна з-під арешту за участю представників:

позивача - Зеленський В.В. за ордером

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява ТОВ "Профагро2007" про звільнення майна з-під арешту в порядку ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", а саме просив суд :

зняти арешт з майна, що належить на праві власності позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю Профагро2007 (код ЄДРПОУ 39136832) накладений постановою про арешт майна боржника №59444407 від 02.07.2019 року виданої Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем, а саме з наступного майна:

- нежитлові будівлі, реєстраційний номер 29259951, за адресою: Харківська обл., Зачепилівський р., с. Миколаївка, вул. Харківська, № б/н - Контора А-1 , Гараж №1 Б , Склад, літ. В , майстерня, літ Г , Гараж №2 лід Д ;

- нежитлові будівлі, реєстраційний номер 29779415, за адресою: Харківська обл., Зачепилівський р., с. Миколаївка, вул. Харківська, № б/н - Критий тік Б , 2414,8 кв.м., Вісова -17,4 кв.м., Кладова - 514,4 кв.м., Склад №3 - 889,8 кв.м., Склад сімейний - 901,8 кв.м.

- нежитлові будівлі, реєстраційний номер 29773177, за адресою Харківська обл., Зачепилівський р., с. Миколаївка, вул. Харківська, № б/н - Корівник МТФ-1, літ. К - загальною площею 902,5 кв.м., Телятник - МТФ-1, літ. В - загальною площею 860,5 кв.м.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2019 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2613/19, залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2019 були продовжені строки підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Першим відповідачем було надано відзив на позовну заяву (вх. № 23881 від 07.10.2019) відповідно до якого він заперечує проти вимог позивача в повному обсязі, вважає, що договори, на яких позивач набув права власності є фіктивними та укладені з метою ухилення другого відповідача від виконання рішень господарського суду про стягнення коштів з другого відповідача на користь першого відповідача.

Також, у своєму відзиві, першим відповідачем були заявлені наступні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб та витребування доказів.

07.10.2019 протокольними ухвалами, занесеними до протоколу судового засідання від 07.10.2019 було задоволено клопотання першого відповідача про поновлення йому строків на подання відзиву на позовну заяву, прийняті до розгляду заявлені клопотання першого відповідача та відкладено підготовче засідання по справі на 16.10.2019.

16.10.2019 позивачем надано "Відзив" (вх. № 24762). Дослідивши обставини на які вказує позивач у вказаному документі, суд дійшов висновку, що він за своєю суттю є поясненнями (запереченнями) щодо заявлених першим відповідачем клопотань, тому суд долучає його до матеріалів справи.

16.10.2019 третьою особою - Приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. надано відзив на позовну заяву (вх. № 24761) відповідно до якого він заперечує проти вимог позивача в повному обсязі.

Також, у своєму відзиві, третьою особою були заявлені клопотання повністю ідентичні клопотанням, заявленим першим відповідачем.

16.10.2019 протокольною ухвалою було задоволено клопотання третьої особи про поновлення строків на подання відзиву на позовну заяву та долучено його до матеріалів справи.

16.10.2019 першим відповідачем подано до суду клопотання (вх. № 24641) згідно якого він просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Профагро» (код за 39136832) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Профагро2007» (код 39136832) надати докази.

Вказані клопотання були розглянуті судом, про, що постановлено ухвалу від 06.11.2019, згідно якої клопотання першого відповідача вх. № 23881 від 07.10.2019 та третьої особи (вх. № 24761 від 16.10.2019) про залучення третіх осіб та витребування доказів задоволені частково та задоволено клопотання першого відповідача вх. № 24641 від 16.10.2019 про витребування доказів.

23.10.2019 позивачем надано відповідь на відзив третьої особи (вх. № 25501), яку долучено судом до матеріалів справи.

28.10.2019 другим відповідачем подані доповнення до заперечень на пояснення третьої особи (вх. № 25831) та заперечення на пояснення третьої особи (вх. № 25831 від 04.11.2019) з яких вбачається, що другий відповідач підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

07.11.2019 першим відповідачем - ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" було подано до суду зустрічну позовну заяву (вх. № 26771) до ТОВ "ПРОФАГРО" (перший відповідач за зустрічним позовом) та ТОВ "ПРОФАГРО 2007" (другий відповідач за зустрічним позовом).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2019 було залишено зустрічну позовну заяву ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання господарському суду Харківської області належних доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу осіб, які визначені відповідачами у зустрічному позові та інших учасників справи листом з описом вкладення, подання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а саме 19 210,00 грн. за розгляд немайнових вимог та 1,5 % від вартості майна щодо якого заявлені вимоги про визнання права власності з урахуванням грошової оцінки цих вимог.

Вказаною ухвалою було роз`яснено, якщо перший відповідач (позивач за зустрічним позовом) не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2019 залишено без розгляду заяву ТОВ «Агроскоп Інтернешнл» про усунення недоліків зустрічної позовної заяви (вх. №28174 від 20.11.2019) та повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ "АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ" (вх. № 26771 від 07.11.2019) та додані до неї документи.

На виконання ухвали від 06.11.2019 до суду надійшли витребувані докази (клопотання вх. № 28074 від 19.11.2019 та клопотання вх. № 27986 від 19.11.2019), які долучені судом до матеріалів справи.

Від позивача надійшла заява (вх. №28075 від 19.11.2019) про проведення 20.11.2019 засідання суду без його участі, в якому він вказує про те, що не заперечує проти призначення розгляду справи по суті.

Представники першого та другого відповідачі проти позову заперечував, вказав, що його позиція щодо спору сформована та надані всі докази. Проти призначення справи до розгляду по суті не заперечували.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 04.12.2019.

Протокольною ухвалою від 04.12.2019 в судовому засіданні по розгляду справи по суті було оголошено перерву до 18.12.2019.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 18.12.2019 не з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників відповідачів та третьої особи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Постановою про арешт майна боржника №59444407 від 02.07.2019 року Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. наклав арешт на наступне майно:

- нежитлові будівлі, реєстраційний номер 29259951, за адресою: Харківська обл., Зачепилівський р., с. Миколаївка, вул. Харківська, № б/н - Контора А-1 , Гараж №1 Б , Склад, літ. В , майстерня, літ Г , Гараж №2 лід Д ;

- нежитлові будівлі, реєстраційний номер 29779415, за адресою: Харківська обл., Зачепилівський р., с. Миколаївка, вул. Харківська, № б/н - Критий тік Б , 2414,8 кв.м., Вісова -17,4 кв.м., Кладова - 514,4 кв.м., Склад №3 - 889,8 кв.м., Склад сімейний - 901,8 кв.м.

- нежитлові будівлі, реєстраційний номер 29773177, за адресою Харківська обл., Зачепилівський р., с. Миколаївка, вул. Харківська, № б/н - Корівник МТФ-1, літ. К - загальною площею 902,5 кв.м., Телятник - МТФ-1, літ. В - загальною площею 860,5 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний арешт накладено в рамках зведеного виконавчого провадження № 59444407 при примусовому виконанні рішення господарського суду Харківської області по справі №922/1293/15 (наказ суду від 18.04.2017) та рішення по справі №922/3703/18 (наказ суду від 27.03.2019) про стягнення заборгованості з боржника - ТОВ "Профагро" (другий відповідач) на користь ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (перший відповідач).

Позивач вважає, що приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. постановою про арешт майна боржника №59444407 від 02.07.2019 року помилково наклав арешт на майно, що належить ТОВ Профагро2007 (код ЄДРПОУ 39136832), оскільки, згідно договорів купівлі-продажу нежитлових будівель від 02.02.2018 №771, №767, №763 та №759, позивач придбав спірне майно у другого відповідача, а його право власності, крім іншого, підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В обгрунтування своїх вимог щодо зняття арешту, накладеного приватним виконавцем, позивач посилається на норми ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Фактично спір виник між позивачем та третьою особою з приводу накладення арешту на майно під час примусового виконання рішень господарських судів про стягнення з другого відповідача грошових коштів на користь першого. В цих справах господарський суд розглянув спір між двома юридичними особами про стягнення грошових коштів.

Згідно частини першої статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що пред`явлення позову про звільнення майна з-під арешту є одним із способів захисту права власності особи від незаконних посягань на майно, який застосовується у випадку, коли особа, яка вважає себе власником спірного майна, не може здійснювати свої правомочності власника через те, що майно було арештоване виконавцем, тобто, коли є спір про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрат документа, який засвідчує його право власності.

Під час розгляду та вирішення відповідних спорів важливо враховувати, що формальна зміна титулу спірного майна (здійснена не з метою створення реальних правових наслідків у виді переходу права власності, а для його приховання від органів державної виконавчої служби та ухилення від виконання судових рішень) не може бути підставою для застосування положень статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також статей 328, 392 ЦК України.

Наведений висновок викладено у постановах КГС ВС у справах N 905/3038/16 та N 922/2878/17.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Однак, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем не заявлено вимоги про визнання за ним права власності на арештоване майно.

Суд також приймає до уваги, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17 викладений такий правовий висновок: "встановивши на підставі належних та допустимих доказів належність арештованого майна на підставі права власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права, обґрунтованим є висновок, що, у даному випадку, особа вправі звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту."

Крім того, у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №903/206/18 суд дійшов висновку, що можливість заявлення вимоги лише про зняття арешту з майна є допустимою виключно у разі відсутності спору або відсутності невизнання такого права власності.

Як встановлено судом в цій справі між сторонами наявний спір, позовні вимоги позивача першим відповідачем не визнаються та заперечуються в повному обсязі. В своїх запереченнях перший відповідач зазначає, що договори, на підставі яких позивач вважає себе власником арештованого майна є фіктивними та укладені з метою ухилення другого відповідача від виконання рішень господарського суду про стягнення коштів з другого відповідача на користь першого відповідача.

Крім того, при дослідженні матеріалів справи встановлено, що при виконанні наказів Господарського суду Харківської області № 922/1293/15 від 18.04.2018 р. (у виконавчому провадженні № 54025209) та № 922/3703/18 від 27.03.2019 р. (у зведеному виконавчому провадженні № 58839766) у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно, від 14.06.2017 р. та від 12.04.2019 р. щодо нерухомого майна реєстраційний номер 29773177, реєстраційний номер 29259951, реєстраційний номер 29779415 в усіх трьох випадках значиться адреса місцезнаходження майна: Харківська обл., Зачепилівський р АДРЕСА_1 , № б/н, а в доданих Позивачем до позовної заяви копіях договорів купівлі-продажу та виданих Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лучніковою Ю.В. витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2018 р. в усіх трьох випадках значиться адреса місцезнаходження майна: Харківська АДРЕСА_1 номера будинків 99В, 99-А, 99Б, 99-А/1 та інші реєстраційні номери нерухомого майна.

Дані обставини, також, вказують на необхідність дослідження питання щодо належності майна на яке накладено арешт саме позивачу та встановлення права власності позивача на це майно. Однак, таких вимог позивачем заявлено не було.

З цього приводу суд зазначає, що статтею 14 ГПК України передбачений принцип диспозитивності господарського судочинства, який передбачає позицію позивача щодо вибору способу захисту з урахуванням тієї обставини, що роль суду зведена до організації господарського процесу, сприяння реалізації прав учасників процесу та контролю за виконанням ними законодавчо визначених обов`язків, і суд не повноважний визначати спосіб захисту без відповідного звернення зацікавленої особи, оскільки суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

У розумінні приписів статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Правильно обраний спосіб захисту порушеного права повинен, з однієї сторони, відповідати за своєю правовою природою суті спірних правовідносин, а з іншої - передбачати конкретний механізм захисту порушеного права, тобто мати відображення в сформульованих відповідним чином позовних вимогах, які дадуть змогу безумовно виконати таке рішення у разі задоволення судом вимог.

При цьому, відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2015).

Суд вважає за необхідне відзначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чіжов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, застосування такого способу захисту як скасування арешту, повинно бути обґрунтовано з точки зору правомірності та ефективності та не повинно порушувати законні права стягувачів у зведених виконавчих провадженнях, боржником у яких є другий відповідач, та не закінчених станом на момент розгляду та вирішення даного спору.

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Позивач заявив вимоги про захист свого права без дотримання положень, передбачених ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", тому суд ввжає, що обраний ним захист не є ефективним.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд враховуючи, що позивач не надав суду належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, з наявністю яких ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" пов`язує підстави для зняття судом арешту, накладеного постановою приватного виконавця - третьою особою у справі, а тому суд у задоволенні позову відмовляє.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом даної справи, відповідно приписів Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро2007" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007".

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро2007", 61045, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39136832.

Перший відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", 03022, м. Київ, вул. Смольна, 9 Б, код ЄДРПОУ 38948033.

Другий відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Профагро", 61020, м. Харків, пров. Іванівський, 5, корпус Г-2, к. 3, код ЄДРПОУ 34955297.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, 61057, м. Харків, м-н Конституції, 21/2, оф. 3 а.

Повне рішення складено "26" грудня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров