Постанова

від 16.08.2006 по справі 02/3737а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/3737а

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

                                                        ПОСТАНОВА            

                                             ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

"16" серпня 2006 р.                                                            Справа №  02/3737а

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання  Олененко С.П., за участю представників:

позивача:  Слуцька Н.Ю.–за дорученням, відповідача: Березань Я.Г.- за довіреністю,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси  справу

за позовом  Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  

до   товариства  з обмеженою відповідальністю  “Сніжана Стиль”

про стягнення 5 544 грн.,              

      ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення 5 544 грн. штрафних санкцій  за незайняте інвалідом у відповідача в 2005 році одне робоче місце, з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".  

    Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у заявленій сумі,  заперечила проти доводів відповідача, оскільки відповідач не створив належним чином робоче місце для працевлаштування інвалідів, тобто не виконав встановлений Законом норматив.    

Відповідач  заперечив проти позову з мотивів відсутності підстав для стягнення із відповідача штрафу, оскільки відповідач створив одне робоче місце відповідно до нормативу і листом звертався до  центру зайнятості  щодо направлення відповідачу інваліда для  роботи, але інваліди для працевлаштування не направлялись.  

    Оцінивши докази у їх сукупності,  вислухавши пояснення представників сторін, суд  приходить  до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Суду не подано доказів наявності в суді справи, яка перешкоджала б розгляду даної справи по суті.  

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції від 5 липня 2001 року (далі  -  Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо інше не передбачено законом.  Тобто  норматив  встановлено  Законом  і не  потребується  встановлення його для кожного підприємства  та  доведення.    

За Законом підприємства  (об'єднання),  установи, організації, де кількість працюючих інвалідів   менша,  ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду  соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року,  штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на  відповідному підприємстві (об'єднанні),  установі, організації за кожне робоче місце,  не зайняте інвалідом.  Отже,  у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу,  воно  зобов'язане сплатити штрафні санкції  не пізніше 15 квітня 2006 року.

    Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів  за 2005 рік,  підписаного посадовими особами відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 45 осіб,  чотири відсотки від цієї кількості –1,8.  Виходячи із цих даних та  застосовуючи  правила математичного округлення цифр, суд приходить до висновку, що для відповідача норматив на 2005 рік складав 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Із  вказаного  звіту вбачається,  що  у відповідача в 2005 році працював один інвалід, і  це підтверджується відповідачем у своєму  Запереченні. Отже, встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у 2005 році не був виконаний, тому суд вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції.   

    Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому,  що він не виконав встановлений законом норматив,  виходячи із наступного.

           Дійсно, відповідно до статті 18 Закону в редакції, яка діяла в 2005 році, працевлаштування інвалідів повинно було здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів). Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, діючої у 2005 року, підприємства зобов'язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням  індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії,  передбачені чинним законодавством.  

          Суд прийшов  до висновку про те,  що відповідача не створив ще одне робоче   місце для працевлаштування інваліда, виходячи із того, що як вбачається із листа Смілянського міськрайонного центру зайнятості від 09.08.2006р. № 2492/04, надісланого  на запит суду, відповідач  подавав центру зайнятості  звіти форми № 3-ПН протягом 2005 року без зазначення  вільних робочих місць, у вказаних звітах не вказувалися вакансії для працевлаштування інвалідів.   Направлення до центру зайнятості листа від 25.01.2005р. не може бути доказом створення робочого місця для працевлаштування інваліда.    

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не ставить вимогу до підприємств про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та  про сплату штрафних санкцій у разі їх нестворення у залежність від фінансових, виробничих чи інших можливостей підприємств - Закон зобов'язує підприємства створити робочі місця для працевлаштування інвалідів і забезпечити,  щоб на створених робочих місцях працювали інваліди. У разі невиконання цієї вимоги Закон зобов'язує підприємства сплатити штрафні санкції. Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що  відповідач  не вжив всіх заходів щодо створення робочого місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році,  як того вимагає закон, тому повинен сплатити штрафні санкції.  

Такий висновок суду ґрунтується на практиці Верховного Суду України (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 лютого 2005 року).   

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті  встановлено, зокрема,  що учасник  господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи  порушення правил здійснення господарської діяльності,  якщо не доведе, що він ужив усіх залежних  від  нього заходів  для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив,  що ним було вжито у 2005 році всіх залежних  від  нього заходів  для недопущення порушення вимог Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  і забезпечення встановлено Законом нормативу  створення робочого місця для працевлаштування інваліда,  тому  суд  приходить до висновку про правомірність вимоги позивача  про стягнення із відповідача штрафу за нестворення  для  працевлаштування інвалідів одного робочого місця. Таким чином,  відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі  5 544 грн. відповідно до припису статті 20 Закону.    

          На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету 55 грн. 44 коп. судового збору.     

Виходячи з викладеного,  керуючись  ст.ст.  94, 160 –163 КАС України, суд      

    ПОСТАНОВИВ:     

            1.  Позов задовольнити  повністю.

          2. Стягнути із   товариства  з обмеженою відповідальністю  “Сніжана Стиль”

 (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Свердлова, 53, ідентифікаційний код 31007142):

           а) на користь Черкаського обласного відділення  Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси,  проспект Хіміків, 50)  штрафні санкції в сумі  5 544 грн.;  

           б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002,  банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію  –55 грн. 44 коп.  судового збору.    

     Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови  в повному обсязі,  апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

Суддя                                                                                                           А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі

          19.08.2006р.  9 год. 20 хв.