Постанова

від 17.12.2019 по справі 161/7436/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7436/18 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/1190/19 Категорія: 18 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар судового засідання Савчук О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Довгун М ОСОБА_3 В ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг", ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги та іпотечного договору за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся 15 травня 2018 року з позовом до СГТзОВ Агропродторг , ОСОБА_4 про визнання недійсними договору поворотної фінансової допомоги та іпотечного договору. Позов мотивує тим, що він разом з іншими особами в 2001 році заснували СГТзОВ Агропродторг . Його частка становила 35%. 27 січня 2017 року рішенням зборів його було виключено з числа учасників товариства та затверджено нову редакцію статуту. 21 червня 2017 року СГТзОВ Агропродторг , як позичальник, уклало договір поворотної фінансової допомоги, за яким взяло у позику 631000 грн. На забезпечення виконання цього договору 04.08.2017р. було укладено іпотечний договір, за яким СГТзОВ Агропродторг передало в іпотеку об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1 водонасосну, насосну станцію, цех хлібобулочних виробів, цех макаронних виробів земельну ділянку. Рішенням господарського суду Волинської області від 20 березня 2018 року визнано недійсним рішення загальних зборів учасників від 27 січня 2017 року в частині виключення його зі складу засновників (учасників) товариства. Укладення оспорюваних договорів спрямоване на порушення його корпоративних прав. Вважає, що оспорюванні договори є укладеними з перевищенням повноважень, без згоди вищого органу товариства. В порушення п. 5.4 товариство отримало позику на суму більшу, як 75000 грн та забезпечило її виконання без згоди 3/4 (тобто75%) голосів учасників, адже його частка в розмірі 35% голосів учасників не голосувала за отримання позики та передачу майна в іпотеку. ОСОБА_4 міг знати і знав про обмеження, встановлені Статутом в частині отримання позик товариством та передачі майна в іпотеку. Компетентні збори учасників товариства не схвалювали цих договорів. Результати діяльності товариства за 2016-2017 роки свідчать, що не було жодної економічної необхідності для отримання позики. Оспорюванні договори укладено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Договори укладені з метою, спрямованою на позбавлення товариства активів та передачу їх ОСОБА_4 або третій особі. Дані договори порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Договори протиправно позбавляють товариство права власності на майно, чим істотно зменшують його корпоративні права та інтереси. Однією із сторін угод є ОСОБА_4 , адвокат, який надає правову допомогу товариству в ході багатьох судових справ. Укладаючи оспорюванні угоди, ОСОБА_4 використовував свої права всупереч інтересам клієнта, спрямував свої дії на заподіяння шкоди клієнту - юридичній особі та допустив конфлікт інтересів між майновими інтересами юридичної особи та власними інтересами іпотекодержателя.

Просив визнати недійсними укладені між СГТзОВ Агропродторг та ОСОБА_4 договір поворотної фінансової допомоги від 21 червня 2017 року та договір іпотеки від 04.08.2017р. за № 6843, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26 вересня 2019 позов задоволено частково. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений між СГТзОВ Агропродторг та ОСОБА_4 04 серпня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицькою В.В., реєстровий номер 6843. В решті позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на дане рішення в частині відмови у задоволенні позову. Вважає його незаконним, оскільки окремі висновки не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду про те, що для отримання поворотної фінансової допомоги не потрібна була згода загальних зборів товариства є хибним, суд вузько витлумачив положення статуту. Суд дав помилкову оцінку доводам позову щодо обізнаності ОСОБА_4 із відсутністю повноважень у директора СГТзОВ Агропродторг на укладення оспорених договорів без згоди загальних зборів товариства. ОСОБА_4 , укладаючи договори як фізична особа, повинен був діяти з врахуванням Правил адвокатської етики. Просить рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та визнати недійсним укладений між СГТзОВ Агропродторг та ОСОБА_4 договір поворотної фінансової допомоги від 21 червня 2017 року.

Відповідач СГТзОВ Агропродторг подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду в частині визнання іпотечного договору від 04 серпня 2017 року недійсним. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та неправильною оцінкою доказів. Суд протиправно зазначив про незаконність включення ОСОБА_5 до складу учасників товариства. На час укладення договору поворотної фінансової допомоги та на день укладення іпотечного договору діяв статут товариства в редакції від 27.01.17р., де ОСОБА_1 не значиться учасником товариства. На час укладення спірних правочинів не було жодних судових рішень про визнання незаконними рішень загальних зборів учасників товариства. Іпотечний договір має похідний характер від забезпеченого ним основного зобов`язання і не є безумовним відчуженням майна на користь іпотекодержателя. Директор товариства, укладаючи іпотечний договір, діяв добросовісно та не міг знати про скасування в майбутньому рішення загальних зборів, яке стало підставою для висновку про його недійсність. Вказаний правочин вважається схваленим, оскільки товариство вчинило дії що свідчать про прийняття основного зобов`язання до виконання. Права позивача оспорюваними договорами не порушено. Просить скасувати рішення в частині визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між СГТзОВ Агропродторг та ОСОБА_4 договір поворотної фінансової допомоги від 04 серпня 2017 року і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Позивачем ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги та вимогами з огляду на їх невідповідність чинному законодавству та фактичним обставинам справи. Просить вимоги апеляційної скарги відхилити.

Відповідач СГТзОВ Агропродторг подав відзив на апеляційну скаргу позивача. Вважає, що висновки суду щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги є правильними. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що засновниками (учасниками) СГТзОВ Агропродторг були ОСОБА_6 з часткою у статутному фонді - 12%, ОСОБА_7 - 18%, ОСОБА_1 - 35%, ОСОБА_8 - 35%, відповідно до статуту СГ ТОВ Агропродторг , затвердженого зборами засновників, протоколом № 13 від 17.10.2008 року, зареєстрованого 22.12.2008 року.

21.06.2017 року між відповідачами СГТзОВ "Агропродторг" та ОСОБА_4 укладено договір поворотної фінансової допомоги, за умовами якого ОСОБА_4 надає товариству поворотну фінансову допомогу в розмірі 631000 грн.

Відповідачу СГТзОВ Агропродторг належить нерухомість, яка знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Потебні, 71 - водонасосна станція, площею 32, 5 кв.м.; насосна станція, площею 93, 2 кв.м.; цех хлібобулочних виробів, площею 873, 2 кв.м.; цех макаронних виробів, площею 434, 3 кв.м.; земельна ділянка, площею 0, 6266 га.

04.08.2017 року між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір, за умовами якого СГ ТОВ "Агропродторг" передало ОСОБА_4 в іпотеку зазначені вище об`єкти нерухомості товариства, в якості забезпечення виконання зобов?язань по договору поворотної фінансової допомоги.

Дані договори від імені СГТзОВ "Агропродторг" були підписані директором товариства Курачем В.І.

Рішенням загальних зборів учасників СГТзОВ "Агропродторг" від 27.01.2017 року позивача ОСОБА_1 було виключено з числа учасників Товариства та затверджено нову редакцію статуту Товариства. Вказане рішення Товариства (зокрема щодо виключення ОСОБА_1 ) визнано судом незаконним.

Згідно ч. 1, 2 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України, ними зокрема є наступні: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин та наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст.ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зі статтями 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Підписання директором СГТзОВ "Агропродторг" ОСОБА_6 оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства.

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Такий правовий висновок викладений в Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 91 6/2084/17 від 08 жовтня 2019 року та № 905/2559/17 від 15 жовтня 2019 року.

Отже, підписання директором СГТзОВ "Агропродторг" оспорюваних договорів без передбаченої статутом згоди загальних зборів цього товариства може порушувати права та інтереси цього товариства, а не корпоративні права позивача.

Висновок суду першої інстанції щодо правомірності укладення договору поворотної фінансової допомоги є правильним.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що представник такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування несе юридична особа. А також, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Пунктом 5.4 статуту СГТзОВ Агропродторг від 27.01.2017 визначено, що виключною компетенцією Зборів Засновників є: прийняття рішення про отримання товариством кредитів, затвердження умов та порядку вчинення правочинів щодо забезпечення виконання товариством зобов`язань, в тому числі надання поруки, гарантій іншим суб`єктам підприємницької діяльності та громадянам

Рішення з питань, зазначених у п.п. б, д, и, і, м, відчуження майна товариства на суму, що перевищує 75000 гривень приймаються якщо за нього проголосували Учасники, що володіють у сукупності більш, як 3/4 загальної кількості голосів товариства

СГТзОВ Агропродторг отримало кошти від ОСОБА_4 , як фізичної особи. За умовами статуту погодженню підлягає отримання товариством кредиту, а не позики, а тому директор СГТзОВ Агропродторг Курач ОСОБА_9 мав необхідні повноваження на укладення зазначеного правочину і на його укладення не потрібне було погодження зборів засновників товариства.

Крім того, правочин був схвалений товариством, так як ним здійснювалось повернення фінансової допомоги і не оспорювався в судовому порядку.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо даної обставини зводяться до власного тлумачення статуту, термінів у ньому викладених та норм законодавства.

Порушень вимог ст. 241 ЦК України під час укладення оспорюваного договору поворотної фінансової допомоги суд не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі №522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуванню статті 232 ЦК України та вказано, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють .

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не відсутність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Судом не встановлено зловмисної домовленості при укладенні спірних договорів і таких доказів позивачем не надано.

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо порушення відповідачем ОСОБА_4 Правил адвокатської етики при укладенні оспорюваних договорів. Як встановлено судом першої інстанції, при укладенні спірних правочинів ОСОБА_4 діяв як фізична особа, а не адвокат в розумінні ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . Також не може даватись оцінка адвокату, його діям, при розгляді спору, що стосується цивільних правовідносин юридичних та фізичних осіб по укладенню договорів

Колегія суддів вважає, що корпоративні права ОСОБА_1 оспорюваними договорами не порушено, а тому судом першої інстанції правильно відмовлено в у визнання недійсним договору поворотної фінансової допомоги.

Визнаючи іпотечний договір недійсним з підстав, передбачених ст. 203, 215, 241 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що на момент його укладення рішення загальних зборів СГ ТОВ "Агропродторг" щодо погодження укладення даного правочину було прийняте із порушенням вимог закону та корпоративних прав ОСОБА_1 , директор СГТзОВ "Агропродторг" Курач В.І. достовірно знаючи про ці обставини, підписавши іпотечний договір, перевищив надані йому повноваження.

Колегія суддів приходить до висновку, що слід відмовити у визнанні недійсним договору іпотеки, оскільки даний договір ніяким чином не порушує корпоративні права позивача та його інтереси, стороною якого він не був і це є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, рішення суду в частині задоволення позову слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже з позивача в користь СГТОВ "Агропродторг" підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1057, 20 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг" задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2019 року в даній справі в частині задоволення позову та стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг", ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродторг" 1057 (одна тисяча п"ятдесят сім) грн 20 коп судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді: