Постанова

від 20.12.2019 по справі 415/7742/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 415/7742/17

провадження № 61-18272св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Донбаський Державний Технічний Університет, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Гаврилюка В. К.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив визнати незаконними дії ректора Донбаського Державного Технічного Університету (далі - ДонДТУ) щодо видання наказів № 70 від 17 листопада 2017 року про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та № 113-к від 17 листопада

2017 року про його звільнення, визнати незаконними та скасувати накази

№ 70 від 17 листопада 2017 року та № 113-к від 17 листопада 2017 року та стягнути з відповідача ДонДТУ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що згідно описової частини наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 70 від 17 листопада 2017 року позивача звільнено з роботи за відсутність на робочому місці з

17 жовтня 2017 року по 20 жовтня 2017 року та 23 жовтня 2017 року без поважних причин, що визнано прогулом, що підтверджується актами відсутності на робочому місці, однак відповідні посадові особи під час складання акту відсутності позивача на робочому місці, жодним чином не намагалися з`ясувати причини відсутності позивача в аудиторіях.

Згідно протоколу № 1 від 27 жовтня 2017 року засідання комісії з перевірки присутності на робочому місці заявників до Національної поліції України, перевірка проводилась лише щодо осіб, які звернулися до Національної поліції України, щодо незаконних дій ректора. Виходячи з цього позивач вважає, що відповідачем була навмисно влаштована перевірка перебування виключної кількості викладачів та проведена із порушенням та в упереджений спосіб.

Відповідно до розділу VІІ п. 20 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДонДТУ, схваленого конференцією трудового колективу університету протокол від 03.03.2016 року, графік робочого часу викладача визначається розкладом аудиторних занять і консультацій, розкладом або графіком контрольних заходів та іншими видами робіт, передбаченими його індивідуальним робочим планом.

Контроль за дотриманням розкладу навчального процесу та за виконанням індивідуальних планів покладено на завідувачів кафедр і деканів факультетів.

Відповідно до розділу ІІІ пункту 12 підпункту 8 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДонДТУ, працівники університету зобов`язані попереджати керівників про виїзд за межі міста у робочий час. Згідно з п. 1.4 розділу 1 Посадової інструкції завідувача кафедри РРКК ОСОБА_1 завідувач кафедри безпосередньо підпорядкований декану факультету, директору інституту (у разі суміщення обов`язків директора та декана), завідувач кафедри загально університетського підпорядкування - проректору за розподілом повноважень, виконує розпорядження інших вищих посадових осіб відповідно до завдань і функцій структурного підрозділу, напряму діяльності тощо. Безпосередній керівник позивача був повідомлений про причини відсутності, але до комісії, його не запросили, жодним чином не повідомили про проведення такої перевірки.

Також позивач є членом профспілкової організації та відповідно до частини другої статті 252 КЗпП України притягнення його до дисциплінарної відповідальності, за умови членства у виборних профспілкових органах, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членом якого він є. На день видачі наказу про звільнення, згоди профспілкової організації щодо звільнення позивача, отримано не було.

В порушення вказаної норми ректором ДонДТУ лише 22 листопада

2017 року, вже після підписання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення було зроблено подання на ім`я голови профспілки працівників і студентів ДонДТУ ОСОБА_3 вих. № 508-01 від

22 листопада 2017 року про розгляд пропозиції про звільнення позивача за прогули.

Листом Голови профспілки працівників і студентів ДонДТУ ОСОБА_3 від 22 листопада 2017 року ректора ДонДТУ повідомлено про те, що з боку адміністрації порушено законодавство про працю та рекомендовано виправити ситуацію скасувавши наказ № 70 від 17 листопада 2017 року, але позиція профспілкової організації, ректором проігнорована.

Посилаючись на вказані обставини, позивач своє звільнення вважає незаконним, з тих підстав, що з 17 по 20 жовтня 2017 року та 23 жовтня 2017 року у його розкладі занять не було, тому необхідності його присутності у будь-якій з аудиторій ДонДТУ не було, у зв`язку із чим просив позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Лисичанського міського суду від 27 лютого 2019 року провадження у справі в частині позовних вимог про поновлення на роботі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ДонДТУ про визнання дій незаконними, визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарної відповідальності і звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано накази ректора ДонДТУ № 113-к від 17 листопада 2017 року та № 70 від 17 листопада 2017 року. Зобов`язано ДонДТУ нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2017 року по 27 лютого

2019 року включно. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дій незаконними відмовлено за безпідставністю вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ДонДТУ під час обрання виду стягнення не було враховано відсутність заподіяної дисциплінарним проступком шкоди, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника, що є порушенням діючого законодавства під час вирішення питання при обранні виду дисциплінарного стягнення, і, що потягло за собою обрання надмірно суворого виду стягнення у вигляді звільнення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ДонДТУ та ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 лютого 2019 року змінено. Скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказів ректора ДонДТУ № 113-к від 17 листопада 2017 року та № 70 від 17 листопада 2017 року та зобов`язання ДонДТУ нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2017 року по 27 лютого

2019 року включно, стягнення з ДонДТУ судового збору в розмірі 1536 грн 80 коп. та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ДонДТУ про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарної відповідальності і звільнення, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено за необґрунтованістю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ДонДТУ, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником кафедри, працював на посаді завідувача кафедри, професора на повну ставку з відповідною надбавкою та за сумісництвом на посаді професора тієї ж кафедри, та у своїй роботі був повинен керуватися, зокрема, положенням про кафедру, правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормами часу планування обсягів навчальної, методичної, наукової, організаційної та навчально-виховної роботи та іншими підзаконними нормативно-правовими документами Університету. Оскільки позивач з 17 по 20 жовтня 2017 року та 23 жовтня 2017 року був відсутній на роботі без поважних причин, до уповноваженої особи відповідача, в даному випадку ОСОБА_4 , з повідомленням про свою відсутність на робочому місці, не звертався, приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову та про дотримання роботодавцем чинного законодавства при звільненні позивача. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, тому вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки суд першої інстанції, дослідивши всі обставини по справі, прийняв законне та обґрунтоване рішення із посиланням на норми діючого законодавства. В свою чергу апеляційний суд прийняв рішення з повним ігноруванням раніш встановлених обставин, не надав свого правового обґрунтування, у зв`язку з чим не прийняв до уваги факт відсутності згоди профспілкового органу при звільненні позивача, не дослідив факт складання актів про начебто наявні порушення позивачем вимог КЗпП України.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Указував, що профспілку працівників та студентів ДонДТУ ще не було створено, оскільки Статут профспілки затверджено установчими зборами лише 24 жовтня 2017 року, а членом профспілки ОСОБА_1 не являвся.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу № 415/7742/17 з Лисичанського міського суду Луганської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 01 вересня 2017 року позивач наказом № 87-к від

01 вересня 2017 року був переведений на посаду виконуючого обов`язки завідувача кафедри, професора Гірництва .

Згідно із наказами № 70 та № 113-к від 17 листопада 2017 року позивача за відсутність на робочому місті з 17 по 20 жовтня 2017 року було звільнено за пункту 4 статті 40 КЗпП, у зв`язку з прогулом без поважних причин

Згідно наказу № 70, підставою для звільнення послугували: акт відсутності на робочому місці завідуючого кафедри РРКК ОСОБА_1 з 17 жовтня 2017 року по 20 жовтня 2017 року та 23 жовтня 2017 року; рішення засідання ректорату, протокол № 13 від 23 жовтня 2017 року.

Як вбачається з протоколу № 1 від 27 жовтня 2017 року засідання комісії з перевірки присутності на робочому місті, надані позивачем пояснення, з приводу його відсутності на роботі, не підтверджують правомірність відсутності. При цьому, в засіданні комісії, в якості члена комісії приймав участь ОСОБА_4 безпосередній керівник позивача ОСОБА_1 .

Згідно з поданням ректора ОСОБА_2 , останній 22 листопада

2017 року звертався до профспілкового комітету працівників і студентів ДонДТУ, голова ОСОБА_3 , в якому просив надати згоду на звільнення ОСОБА_1 за прогули.

Зазначена профспілка створена у ДонДТУ 24 жовтня 2017 року.

Відповідно до листа голови первинної профспілкової організації ОСОБА_3 , зазначено, що з боку адміністрації порушено законодавство про працю та рекомендовано виправити ситуацію скасувавши наказ № 70 від 17 листопада 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом четвертим статті 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є науково-педагогічним працівником кафедри, працював на посаді завідувача кафедри, професора на повну ставку з відповідною надбавкою та за сумісництвом на посаді професора тієї ж кафедри , та у своїй роботі був повинен керуватися, зокрема, положенням про кафедру, правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормами часу планування обсягів навчальної, методичної, наукової, організаційної та навчально-виховної роботи та іншими підзаконними нормативно-правовими документами Університету.

Статтею 56 Закону України Про вищу освіту передбачено, що робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу).

Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків.

Розділ VII пункту 20 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДонДТУ визначає, що для науково-педагогічних працівників в університеті обсяг робочого часу на рік становить 1548 годин, з яких не більше 600 годин на рік навчального навантаження, та встановлюється такий режим роботи: робочий тиждень - 36 годин, робочий день - 6 годин, дні відпочинку - неділя. Викладач зобов`язаний дотримуватись встановленого йому графіку робочого часу.

Розділ ІІІ пункту 12 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДонДТУ визначає, працівники університету зобов`язані попереджати керівників про виїзд за межі міста у робочий час

Як випливає із зазначеного, позивач повинен проводити аудиторні навчальні заняття та іншу роботу, в середньому 6 годин в день.

За вказаних обставин, враховуючи, що оскільки позивач з 17 по 20 жовтня 2017 року та 23 жовтня 2017 року був відсутній на роботі без поважних причин, до уповноваженої особи відповідача, в даному випадку ОСОБА_4 , з повідомленням про свою відсутність на робочому місці, не звертався, касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову та про дотримання роботодавцем чинного законодавства при звільненні позивача.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, тому вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд не погодився з висновками профспілки, відповідно до яких з боку адміністрації ДонДТУ порушено законодавство про працю та рекомендовано скасувати наказ від 17 листопада 2017 року про звільнення позивача за відсутність на робочому місці з 17 по 20 жовтня 2017 року та

23 жовтня 2017 року, зокрема з тих підстав, що профспілка у ДонДТУ створена 24 жовтня 2017 року та ОСОБА_1 членом профспілки не був.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення апеляційного суду, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня

2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не порушено норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 09 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська