Постанова

від 27.12.2019 по справі 757/47199/18-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 757/47199/18-ц

провадження № 61-6676св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва

від 11 жовтня 2018 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів:

Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 01 листопада 2018 року о 09 годині 15 хвилин.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, підсудна Печерському районному суду м. Києва, підстав для її повернення, або відмови у відкритті провадження у справі не встановлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до інформації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - ГУ ДМС України в м. Києві) ОСОБА_2 був зареєстрований в Дарницькому районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 10 жовтня 2013 року, та мав намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Печерського району м. Києва. Оглянутий в судовому засіданні оригінал паспорта ОСОБА_2 не містить відміток щодо його місця реєстрації, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності, є безпідставними.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , у якій заявник просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, та направити справу для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції допустив порушення правил територіальної підсудності, а апеляційний суд зазначене порушення не усунув. Суди не звернули увагу, що згідно інформації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 04 жовтня 2018 року № 6314, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , до 10 жовтня 2013 року, а згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної у м. Києві державної адміністрації

від 09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 був зареєстрований у Печерському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_4 , до 06 березня

2012 року. Ураховуючи, що останнє відоме місце проживання відповідача є

АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва, суд першої інстанції відкрив провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 22 травня

2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Вирішуючи питання про прийняття до провадження справ, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.

Отже, згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті першому статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається належний суд , тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

За загальним правилом територіальної підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).

Відповідно до частини 10 статті 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною першою статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу (частина дев`ята статті 187 ЦПК України).

Відповідно до частини десятої статті 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судами встановлено, що відповідно до відомостей, наданих Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в

м. Києві, 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва, та мав намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Печерського району м. Києва.Належних та допустимих доказів на підтвердження реєстрації його місця проживання у Печерському районі м. Києва матеріали справи не містять. Оглянутий апеляційним судом оригінал паспорта ОСОБА_2 не містив ніяких відміток щодо місця реєстрації відповідача.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної у

м. Києві державної адміністрації від 09 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 був зареєстрований у Печерському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_4 , до 06 березня 2012 року.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, у порушення зазначених вище норм процесуального права не звернув увагу, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва, а тому помилково визначив, що справа підсудна Печерському районному суду м. Києва.

Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути зазначені порушення норм процесуального права, але належно не перевірив доводи апеляційної скарги, а тому оскаржувані судові рішення не можна вважати законними та обгрунтованими.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є ухвалення судом судового рішення з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Аналізуючи наведене, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) , підлягають скасуванню з направленням справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розгляд справи за його участю.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, а також наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розгляд справи за його участю не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розгляд справи за участю представника позивача, відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

С. О. Погрібний

В. В. Яремко