Рішення

від 23.12.2019 по справі 615/408/16-ц

ВАЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 615/408/16-ц

Провадження № 2/615/27/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Товстолужського О.В.,

при секретареві Неділько І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_5 про поділ майна і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство ПроКредит Банк про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину будинку,

в с т а н о в и в:

22.03.2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач-1) про поділ майна.

Після уточнення в позові зазначено, що 20.06.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстрований шлюб, який рішенням Московського районного суду міста Харкова від 18.12.2015 року у справі №643/18584/15-ц було розірвано. Після розірвання шлюбу залишилось майно, яке придбане подружжям в період шлюбу, згоди щодо поділу якого між сторонами не досягнуто. В період шлюбу з 20.06.1998 року по 18.12.2015 року позивачем та відповідачем-1 за спільні кошти подружжя було придбане та створене наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; сформована частка в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37447240; відповідачем-1 протягом перебування у шлюбі із позивачем отримувались доходи від здійснення зареєстрованої підприємницької діяльності, які не розподілялись в інтересах сім`ї, а повністю залишились в його розпорядженні після припинення шлюбу. На момент припинення шлюбних відносин у володінні та користуванні відповідача-1 залишились автомобілі, що придбані подружжям за спільні кошти, а саме легковий автомобіль седан-в, марки BYD, моделі F3 (2014 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 30.12.2014 року; легковий автомобіль седан-в, марки BYD, моделі F3 (2013 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 14.01.2015 року; мікроавтобус (автобус D) марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER (2003 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 02.07.2009 року; мікроавтобус (автобус D) марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER (2006 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 від 25.02.2010 року; мікроавтобус (автобус D) марки VOLKSWAGEN моделі LT 35 (1998 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 від 03.03.2005 року; легковий автомобіль універсал-В, марки Toyota, модель Land Cruiser 150 (2013 року випуску заводом), білого кольору № шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , державний номерний знак НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 від 13.09.2013 року. За згодою подружжя всі зазначені транспортні засоби та майно оформлені на відповідача-1 із видачею на його ім`я свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та інших документів, підтверджуючих право власності. Крім того, під час шлюбу подружжям придбані транспортні засоби, які за спільною усною згодою оформленні на неї: мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_19 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_21 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року, який за договором оренди від 16.10.2012 року, переданий в користування на термін до 16.10.2017 року ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , співзасновником та директором якого був відповідач-1 та після закінчення строку дії договору оренди автомобіль відповідачем-1 на адресу позивача не повернутий, місцезнаходження його на даний момент позивачу не відомо. Аналогічно транспортний засіб автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_22 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01.11.2012 року, зареєстрований на її ім`я. За договором оренди від 01.11.2012 року вказаний транспортний засіб переданий в користування на термін до 01.11.2017 року ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , співзасновником та директором якого був відповідач-1 та після закінчення строку дії договору оренди автомобіль відповідачем-1 на адресу позивача не повернутий, місцезнаходження його позивачу не відомо.

Крім того, відповідно до змісту позову, в період шлюбу подружжям придбані автомобіль автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_25 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_27 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року, автомобіль KIA CEED 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_28 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_30 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 25.01.2008 року та автомобіль LEXUS RX 350, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_31 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_33 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 16.04.2013 року, що оформлені на позивача та з яких на даний час вона має можливість повноцінно володіти та користуватися лише автомобілем LEXUS RX 350, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_31 , який залишився у неї після припинення шлюбу із відповідачем-1. Також позивач не має можливості після розірвання шлюбу володіти та користуватися спільно набутими транспортними засобами, хоча і оформленими на її ім`я, але, які залишились у володінні та користуванні відповідача-1 та належній йому юридичній особі, а також житловим будинком, доходами, отриманими від володіння корпоративними правами, доходами від здійснення відповідачем-1 підприємницькою діяльністю, доходами від продажу автотранспорту, половина їх вартості грошовими коштами відповідачем-1 також позивачу не відшкодована.

Після зміни предмету позову (т. 5, а.с.104-126) ОСОБА_1 остаточно вимагає:

визнати грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_3 від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37447240) вартістю 450 000 грн. 00 коп., що була внесена (створена) за рахунок спільних коштів подружжя, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

поділити грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_3 від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37447240) вартістю 450 000 грн. 00 коп.;

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину доходів (грошових коштів), отриманих ОСОБА_3 від доходу від продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37447240);

стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти в сумі 225 000 грн. 00 коп., тобто 1/2 частину спільно набутого майна (грошових коштів) у вигляді доходів від володіння корпоративними правами, а саме продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37447240);

визнати грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_3 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

поділити грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_3 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року;

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину доходів, отриманих ОСОБА_3 від здійснення підприємницької діяльності за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1/2 від суми отриманих ОСОБА_3 від здійснення підприємницької діяльності доходів за період жовтень 2000 року - грудень 2015 року, тобто стягнути від доходів за жовтень - грудень 2010 року - 143 782 грн. 50 коп.; за січень-грудень 2011 року - 199 335 грн. 50 коп.; за січень-грудень 2012 року - 293 836 грн. 93 коп.; за січень-грудень 2013 року - 192 162 грн. 26 коп.; за січень-грудень 2014 року - 163 860 грн. 53 коп.; за січень-грудень 2015 року - 237 900 грн. 00 коп., а всього 1 230 877 грн. 72 коп.;

визнати грошові кошти (доходи), отримані ОСОБА_3 від продажу 15.04.2016 року на користь ОСОБА_7 за договором купівлі - продажу автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, №двигуна НОМЕР_34 , №кузова НОМЕР_35 , державний номерний знак НОМЕР_36 , що придбаний в період шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину доходів, отриманих ОСОБА_3 від продажу 15.04.2016 року на користь ОСОБА_7 за договором купівлі - продажу автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом);

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1/2 від суми отриманого доходу від продажу автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, № двигуна НОМЕР_34 , № кузова НОМЕР_35 , державний номерний знак НОМЕР_36 , а саме 26 550 грн. 00 коп.;

визнати житловий будинок із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О.В. за ОСОБА_3 , номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

поділити житловий будинок із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212;

в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212;

в порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй та визнати за нею право особистої приватної власності на легковий автомобіль тип KIA CEED 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_28 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_30 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 25.01.2008 року та легковий автомобіль LEXUS RX 350 , 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_31 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_33 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 16.04.2013 року;

в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_3 та визнати за ним право особистої приватної власності на мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_19 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_21 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року, автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_22 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01.11.2012 року, автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_25 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_27 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року.

ОСОБА_3 позов не визнав та від його представника надійшли письмові заперечення від 18.12.2017 року (т.3 а.с. 18-19), які згідно із заявою від 17.01.2018 року (т.3 а.с.113) прохав вважати відзивом на позов позивача відповідно до норм ч.1 ст.178 ЦПК України.

У відзиві зазначено, що жоден транспортний засіб, на які позивач просить визнати за нею право власності відповідно до даних Регіонального сервісного центру в Харківській області на початок виникнення спору ні за ним, ні за позивачем не зареєстрований. Щодо корпоративних прав у ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС ОСОБА_3 зазначає, що він виключений із переліку засновників та залишився керівником цього підприємства, при цьому ніякої компенсації за частку в статутному капіталі не отримував, а доходи від здійснення підприємницької діяльності до 2016 року витрачалися ним виключно на утримання сім`ї. Щодо житлового будинку по АДРЕСА_1 , зауважив, що він був збудований виключно за кошти його батька ОСОБА_8 , тому він не може вважатися майном набутим подружжям за час шлюбу за спільні кошти, крім того, право власності на будинок було зареєстроване ним вже після розірвання шлюбу із позивачем. Відносно коштів, отриманих ним від продажу автомобіля на користь ОСОБА_7 , то такі кошти витрачені на погашення заборгованості по кредитному траншу, отриманому ним в АТ Прокредит Банк 09.10.2014 року, тобто під час перебування в шлюбі із позивачем.

На вказаний відзив, позивачем надана письмова відповідь (т.3 а.с. 133-140), в якій вона прохала відхилити викладені доводи та міркування відповідача вказані ним у відзиві.

23.05.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом (т.1 а.с. 88-91) до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство ПроКредитБанк про поділ спільного майна подружжя.

В позові ОСОБА_3 вимагає в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на автобус марки БАЗ 2006 року випуску, державний номер: НОМЕР_22 та автомобіль марки LEXUS-RX 350 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_37 , що зареєстровані за ОСОБА_1 .

Обгрунтовуючи вимоги, ОСОБА_3 зазначає, що для утримання та обслуговування зазначених транспортних засобів ним укладені із АТ ПроКредитБанк договори про надання кредитного траншу від 07.03.2014 року, 22.05.2014 року та 09.10.2014 року, згідно умов яких заборгованість по виплаті кредиту станом на 18.12.2015 року, тобто на день розірвання шлюбу, склала 410 601 грн. 84 коп. Борги за отриманим кредитом виплачує ОСОБА_3 , а позивач не несе витрат по поверненню кредиту, який отриманий в інтересах сім`ї, отже є доцільним та таким, що відповідає інтересам сторін, визнання за ним права власності на автомобілі, що зареєстровані на ім`я позивача з урахуванням частки позивача в спільних витратах подружжя, що виникли в період шлюбу.

На зустрічний позов позивачем надані письмові заперечення (т.2 а.с.134-138), які вона просила вважати відзивом на позов (т.3 а.с. 40), в яких зазначає, що кошти, які були отримані ОСОБА_3 були витрачені не в інтересах сім`ї, а для задоволення потреб, пов`язаних із господарською діяльністю очолюваного ним підприємства - ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 37447240). ОСОБА_1 вважає, що на неї, як колишню дружину ОСОБА_3 , не може бути покладений обов`язок відшкодувати 1/2 частину таких витрат за рахунок належного їй майна. ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 із ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС на умовах безоплатності були укладені договори про надання поворотної фінансової допомоги та на користь зазначеної юридичної особи були передані грошові кошти із терміном повернення у 2015 році в період, коли сторони перебували у стані припинення шлюбних відносин, отже, грошові кошти без її письмової згоди та дозволу відповідачем-1 передані в розпорядження іншої особи. Також ОСОБА_1 заперечує проти твердження ОСОБА_3 про несення ним витрат на утримання та обслуговування транспортних засобів, які зареєстровані за позивачем, а саме МАN 16.370 HOCL (1992) державний номерний знак НОМЕР_25 , ГАЗ ЧАЗ 32213 (2002) державний номерний знак НОМЕР_19 , БАЗ А07903 (2006) державний номерний знак НОМЕР_22 за рахунок отриманих кредитних коштів, оскільки згідно них із ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС були укладені договори, за умовами яких, саме наймач зобов`язаний нести всі видатки, пов`язані з їх утриманням та експлуатацією. Такі договори укладені до 2017 року, а на даний час, транспортні засоби не повернуті. Щодо вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на автобус марки БАЗ 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_22 та автомобіль марки LEXUS-RX 350 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_37 , що зареєстровані за позивачем, тобто припинення права власності на них ОСОБА_1 , - остання вважає, що ці вимоги задоволеними бути не можуть.

Представник третьої особи Акціонерного товариства ПроКредитБанк в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Будь-яких заяв по суті до суду не подавав.

Представник третьої особи Андрющенко Н.В. заперечила проти задоволення позову в частині, що стосується поділу житлового будинку та виклала заперечення під час розгляду вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу.

17.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 (відповідач-1) та ОСОБА_5 (надалі - відповідач-2) (т.6, а.с. 5-17), в якому вимагає визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі - продажу в частини купівлі-продажу 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В. 28.12.2016 року, зареєстрований в реєстрі за №2852.

В позові зазначає, що під час судового провадження у справі №615/408/16-ц про поділ спільного майна подружжя, за наявності накладених судом у ній обмежень на таке майно, зокрема ухвал від 28.04.2016 року про заборону відчуження незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та від 15.08.2016 року про накладення арешту на все нерухоме майно, придбане в період шлюбу подружжям в період 20.06.1998 року по 18.12.2015 року, між відповідачами 28.12.2016 року укладений договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В., за змістом якого ОСОБА_3 продає (передає у власність), а ОСОБА_5 купує (приймає у власність) житловий будинок літ. А-2 , мансарда літ. а , скважина літ. К , вигрібна яма №1 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 285,4 кв. м, житловою площею 127,6 кв. м. Продаж житлового будинку між відповідачами вчинено за суму 380 596 грн. 00 коп., яка повністю сплачена покупцем продавцю, ще до підписання цього договору. Зазначений будинок відноситься до спільного майна подружжя, що підлягає поділу, а нова адреса такого будинку пов`язана із проведеною інвентаризацією будівель в с. Шарівка. ОСОБА_3 також не отримував згоди від позивача на відчуження спільного майна подружжя, яка при укладенні договору, що потребує нотаріального посвідчення та реєстрації, повинна бути посвідчена нотаріально. Не погоджується позивач із тим, що реєстрація права власності за ОСОБА_3 на нерухомість здійснена після припинення шлюбних відносин та за таких умов створює його особисте право власності на таке майно, оскільки вважає, що новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації та з моменту державної реєстрації права власності на нього, отже вчинені ОСОБА_3 такі дії лише підтверджують дотримання ним визначеної законом процедури узаконення новоствореного майна, але не змінюють частки кожного із подружжя в такому новоствореному майні. Позивач вважає, що юридичне оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 ) на ім`я лише ОСОБА_3 не породжує його абсолютне та особисте право на це майно, оскільки таке майно створено (збудовано) подружжям за їх спільні кошти, отже є їх спільним майном, а ОСОБА_3 здійснюючи таку процедуру, достовірно знав, що на момент реєстрації за ним права власності на житловий будинок, між ним та позивачем вже виник спір щодо поділу цього майна подружжя.

Як зазначено в позові, ОСОБА_5 також знала та за всіма обставинами не могла не знати про спірність об`єкта нерухомості та вчинила фіктивний правочин з метою протиправного виведення житлового будинку зі складу спірного майна подружжя, оскільки на момент вчинення оспорюваного правочину ОСОБА_3 був співзасновником та обіймав посаду керівника (директора) ТОВ Східавтотранс Плюс , в той час як ОСОБА_5 в зазначеному товаристві обіймала посаду інженера з транспорту та була безпосередньо підпорядкована ОСОБА_3 . Отже, дві сторони оспорюваного правочину відповідач - 1 та відповідач - 2 діяли недобросовісно, а реальною метою укладеного правочину було не набуття ОСОБА_5 права власності на нерухоме майно, а звільнення ОСОБА_3 від цивільного обов`язку перед позивачем щодо якого судом розглядався відповідний спір.

16.07.2019 року ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (т.7 а.с. 27-30), в якому вимагає визнати за нею право власності на 1/2 житлового будинку літ. А-2, мансарди літ. а , скважини літ. К , вигрібної ями №1 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

В зустрічному позові зазначає, що вона є власником житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 , право на які вона набула на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 28 грудня 2016 року із ОСОБА_3 . Право власності на зазначені об`єкти нерухомості в день укладення договорів зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1126953963212 щодо житлового будинку та за №1071141563212 щодо земельної ділянки. ОСОБА_5 вважає, що вона є добросовісним набувачем майна, оскільки ОСОБА_3 збудував, здав в експлуатацію та вперше зареєстрував за собою право власності на житловий будинок, який в наступному було передано їй, що відповідає ст. 331 ЦК України. Майно жодного дня не знаходилося у власності ОСОБА_1 , отже не є загубленим, вкраденим, не вибуло із її володіння поза волею у інший спосіб, що у відповідності до ст. 388 ЦК України було б підставою для його витребування у добросовісного набувача. Укладений між нею та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житлового будинку є оплатним, розрахунок за ним проведений у повному обсязі. Також ОСОБА_5 зазначає, що разом із житловим будинком нею придбана земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 6321288501:00:001:0183, право власності на яку позивачем не оспорюється. Отже у разі задоволення позову, у відповідності до ст. 377 ЦК України буде протиправно позбавлено права власності на 1/2 придбаної під житловим будинком земельної ділянки. Крім того, ОСОБА_5 із посиланням на технічний висновок, виконаний ФОП ОСОБА_9 зазначає, що розташування приміщень у житловому будинку, їх площа та вартість, конструктивні елементи та інше - не дозволяють розробити варіанти розподілу житлового будинку та господарських споруд між співвласниками по 1/2 частині, а, оскільки, ОСОБА_5 та позивач не перебувають в родинних відносинах, вони не можуть мешкати в одному житловому будинку, який призначений для проживання однієї сім`ї, отже повернути в натурі 1/2 частину житлового будинку є неможливим, що виключає визнання на нього права власності за позивачем.

ОСОБА_1 не визнала зустрічний позов ОСОБА_5 , та подала відзив на нього (т.7, а.с. 81-90) в якому зазначила, що оскільки майно набуте нею за оспорюваним договором становить право спільної сумісної власності подружжя позивача та ОСОБА_3 вона, як один з власників має право на Ѕ частину будинку. Цей будинок не міг бути відчужений ОСОБА_5 без згоди співвласника.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та до відповідачів про визнання договору недійсним підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовних заявах. Зустрічні позови ОСОБА_3 до позивача про визнання права власності та ОСОБА_5 до позивача про визнання права власності на частину будинку позивач та її представник не визнали, просили в їх задоволенні відмовити.

Представник ОСОБА_5 , яка одночасно є відповідачем-2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в частині, що стосується поділу житлового будинку та визнання за позивачем права власності на його частину, заперечувала проти його задоволення та прохала в цій частині позову відмовити. Щодо іншої частини позовних вимог позивача до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя представник третьої особи своє ставлення не зазначала, з посиланням, що такі вимоги не стосуються її прав та інтересів, отже не порушують їх.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позивачем позови про поділ спільного майна подружжя та про визнання договору недійсним не визнав, просив в їх задоволенні відмовити. Повністю підтримав доводи, викладені щодо цих позовів в поданих до суду заявах по суті справи. Зустрічний позов ОСОБА_3 до позивача про визнання права власності на транспортні засоби представник прохав задовольнити.

Представник ОСОБА_3 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 прохав задовольнити.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 265 ЦПК України, рішення має містити зазначення процесуальних дій у справі.

22.03.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна. Справа розподілена в провадженні судді Токмакової А.П. (справа №615/408/16-ц).

23.05.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство ПроКредитБанк про поділ спільного майна подружжя (справа №615/408/16-ц).

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18.10.2018 року задоволена заява судді Токмакової А.П. про самовідвід та справу №615/408/16-ц передано до канцелярії для її передачі іншому судді (т. 4, а.с.47-50).

У зв`язку із чим, справа розподілена в провадження судді Логвінова А.О. та ухвалою від 19.10.2018 року прийнята до свого провадження (т.4, а.с.53-54).

17.01.2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним. Справа розподілена в провадження судді Токмакової А.П. (справа №615/110/19).

Ухвалою судді від 17.01.2019 року задоволена заява судді Токмакової А.П. про самовідвід та справу №615/110/19 передано до канцелярії для її передачі іншому судді (т.6, а.с.2).

У зв`язку із чим, справа розподілена в провадження судді Товстолужського О.В. та ухвалою від 18.01.2019 року відкрито провадження (т.6, а.с.216).

Ухвалою суду від 14.02.2019 року частково задоволене клопотання позивача про об`єднання в одне провадження цивільної справи №615/408/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство ПроКредит Банк про поділ спільного майна подружжя, з цивільною справою №615/110/19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Цивільну справу №615/110/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу передано судді Валківського районного суду Харківської області Логвінову А.О. для вирішення питання про об`єднання із справою №615/408/16-ц (т.6, а.с.234).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.03.2019 року суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О. відбув у відрядження строком на 1 рік.

У зв`язку із чим, справи цивільні справи були передані в провадженні судді Товстолужського О.В., а ухвалами судді від 03.04.2019 року, вищевказані справи прийняті до свого провадження та призначені підготовчі судові засідання (т.5, а.с.76, т.6, а.с.245).

16.07.2019 року ОСОБА_5 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину будинку.

16.07.2019 року ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину будинку прийнято до спільного розгляду із первісним позовом за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу (т.7, а.с.58-60)

Цього ж дня, ухвалою суду об`єднано в одне провадження цивільну справу №615/408/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство ПроКредит Банк про поділ спільного майна подружжя, з цивільною справою №615/110/19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину будинку (т.7, а.с.67-69)

Ухвалою суду від 05.08.2019 року, залучено ОСОБА_5 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (т.7, а.с.98-100)

03.09.2019 року ухвалою суду закрите підготовче провадження в об`єднаній цивільній справі (т.7, а.с.120)

Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали об`єднаної цивільної справи прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання договору недійсним підлягають задоволенню, позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку задоволенню не підлягають; позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на транспортні засоби підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 20.06.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зареєстрований шлюб, про що здійснено актовий запис №665, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_38 (т. 1, а.с.60).

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 18.12.2015 року у справі №643/18584/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний (т. 1, а.с.99).

Після розірвання шлюбу між, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не досягли згоди, щодо поділу спільно набутого майна.

Як вбачається із копії інвентарної справи №331 наданої Комунальним підприємством Валківське бюро технічної інвентаризації вона заведене органом технічної інвентаризації 14.01.2014 року на житловий будинок АДРЕСА_1. Власником нерухомості є ОСОБА_3 . (т.4, а.с.93-138).

Також в інвентарній справі міститься поетажний план будинку, виконаний посадовими особами органу БТІ 11.01.2014 року (т.4, а.с.101-102) та журнали його внутрішніх обмірів, які містять підпис власника будинку (т.4, а.с.109-110).

Згідно зведеного акту вартості будинку, господарських будівель та споруд, яким зазначається інвентаризаційна вартість житлового будинку літ. А-2 в сумі 996 279 грн. 00 коп., скважини літ. К - 3 211 грн. 00 коп., вигрібної ями літ. №1 - 5 342 грн. 00 коп., всього за об`єктом - 1 004 832 грн. 00 коп. (т.4, а.с.97).

Комунальним підприємством Валківське бюро технічної інвентаризації на житловий будинок АДРЕСА_1 , 14.01.2014 року виготовлений технічний паспорт (т.1, а.с.206-218).

Крім того, в інвентарній справі №331 міститься довідка Шарівської сільської ради від 10.01.2014 року №17 (т.4, а.с.111), зі змісту якої вбачається, що власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 . Також в матеріалах інвентарної справи міститься фотокопія паспорту ОСОБА_3 та його картка фізичної особи-платника податків (т.4, а.с.116-118) та його заява №25 від 10.01.2014 року (т.4, а.с.120) про виготовлення технічного паспорту на житловий будинок по

АДРЕСА_1. Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 (т.4, а.с.112-115), який доданий до заяви в БТІ від 10.01.2014 року із проханням провести технічну інвентаризацію, містить проект забудови земельної ділянки з посиланням на рішення Виконавчого комітету Шарівської сільської ради №232-У від 20 листопада 2007 року, яким дозволено забудову, та складений такий будівельний паспорт із зазначенням дати - 23.06.2008 року.

Матеріалами інвентарної справи №331 КП Валківське БТІ також підтверджується, що 30.06.2016 року між Валківським БТІ та ОСОБА_3 укладений Договір №02-06/201 (т.4, а.с.122) на виконання робіт: виготовити технічний паспорт, врахувати рішення про адресу, довідку сільської ради №455. 30.06.2016 року ОСОБА_3 виданий рахунок на оплату послуг БТІ за об`єктом АДРЕСА_1 (т .4, а.с.125), серед переліку яких зазначена послуга із зміни адреси (10 порядковий номер рахунку від 30.06.2016 року).

Крім того, в матеріалах інвентарної справи №331 КП Валківське БТІ міститься технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 складений станом на 30 червня 2016 року (т.4, а.с.126-133).

Згідно із цим технічним паспортом на земельній ділянці розташований житловий будинок літ. А-2 із мансардами - а, а1, скважина К та вигрібна яма №1. На дату складення технічного паспорту житловий будинок має наступні характеристики: житлова площа 157,5 кв.м., допоміжна 162,5 кв.м.; інвентарна вартість будинку в цілому 1 004 832 грн. 00 коп. (т.4, а.с.133).

Також матеріали інвентарної справи №331 містять дані про перевірку поточних змін в житловому будинку (т.4, а.с.136) за період з 30.06.2016 року по 2016 рік (акт поточних змін), яким не зафіксовані зміни, а також наявний зведений акт вартості будинків, господарських будівель та споруд станом на 01.06.2016р. (т.4, а.с.137), яким визначена інвентаризаційна вартість будинку та допоміжних споруд та становить 1 433 235 грн. 00 коп.

Допитана в судовому засіданні 27.11.2019 року в якості свідка позивач ОСОБА_1 , повідомила, що будівництво житлового будинку в с. Шарівка було розпочато подружжям у 2010 році. В період березень - квітень 2013 року в будинку були збудовані всі поверхи та вигрібна яма, накритий дах. Всі подальші роботи були виконані в 2014 році. На той час будинок мав іншу адресу. Неузгодженості із адресою були пов`язані із тим, що не всі земельні ділянки в селі були сформовані, а тому будинок мав адресу АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зазначила, що гроші на харчування та побутові потреби подружжю повністю забезпечували батьки позивача. Також позивач повідомила, що родина ОСОБА_3 , зокрема його батько, на той час вже був пенсіонером, йому було тяжко пересуватися навіть по дому, оскільки він переніс операцію на нозі. Те, що батько відповідача будував будинок за власні кошти, позивач заперечує та зазначає, що він не допомагав ані грошима, ані фізично подружжю, вільних та достатніх коштів не мав, оскільки окрім пенсії іншого доходу в нього не було. Свідок ОСОБА_1 зазначила, що будівництво житлового будинку здійснювалось подружжям за їх спільні кошти, в тому числі за рахунок її заробітної плати, вона також безпосередньо працювала на будівництві, стежила за якістю виконання робіт, перевіряла ціни на матеріали, оскільки за фахом бухгалтер.

Також свідок ОСОБА_1 підтвердила, що долучені нею до матеріалів цивільної справи фотознімки (т.3, а.с.188-219) стосуються будівництва подружжям саме житлового будинку в АДРЕСА_1 Фотографування сімейного дозвілля проводила її рідна сестра ОСОБА_12 Адреса у житловому будинку була змінена на АДРЕСА_1 замість раніше наданої АДРЕСА_1 вже після розірвання шлюбу 18.12.2015 року. Але точної інформації вона не мала та вона стала їй відома лише під час розгляду справи про поділ майна, коли судом були витребувані певні докази.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що була обізнана про плани подружжя ОСОБА_1 будувати власний будинок. Вони виникли приблизно в 2010 році та в цей час вже почалися перші будівельні роботи. Дім будували в с. Шарівка Валківського району, оскільки там була дешевша земля. На будівництві свідок ОСОБА_12 була декілька разів разом із подружжям та їх дітьми. ОСОБА_1 будували будинок для себе, бо планували в ньому проживати. ОСОБА_12 зазначала, що нікого крім подружжя та будівельників на будівництві вона не бачила. Також ОСОБА_12 повідомила, що її сестра брала активну участь у будівництві, а саме підбирала інтер`єр, передивлялась інформацію в інтернеті, разом із чоловіком вибирала будівельні матеріали, вікна, спілкувалась із будівельниками. У ОСОБА_1 була висока заробітна плата, бо вона працювала заступником головного бухгалтера, та у подружжя було автопідприємство, яке очолював ОСОБА_3 . Це автопідприємство приносило подружжю доходи, про що їй відомо від її чоловіка, який дружив із ОСОБА_3 та часто обговорював з ним справи бізнесу. Свідок зазначила, що їй нічого не відомо про фінансову участь у будівництві батька ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка батько ОСОБА_3 - ОСОБА_8 пояснив, що в 2013 році він запропонував своєму сину побудувати будинок в с. Шарівка неподалік від місця свого проживання. Оскільки в нього були значні заощадження, накопичені ще з 60-років минулого століття, то він ініціював будівництво, закупив усі необхідні будівельні матеріали, домовився із будівельниками. У нього був старий дім в с. Охоче який він продав, а на отримані гроші купив іноземну валюту, яку в подальшому використав саме для будівництва дома для сина. Оскільки в нього окрім сина, ще є донька, то він планував дочці залишити свій будинок, а сину побудувати власний. Будівельників він наймав із м. Полтави та вони приїжджали на будівництво. Його син також підбирав усі необхідні будівельні та оздоблювальні матеріали та узгоджував із ним, але їх вартість оплачував саме ОСОБА_8 . На себе він не став оформлювати документи на будинок, оскільки вважав це недоцільним, та у нього із сином була домовленість, що будинок після закінчення будівництва ОСОБА_3 оформить на себе. Від сина та невістки ОСОБА_1 свідок фінансової допомоги не отримував, а будівництво закінчилося наприкінці 2016 року. Свідок зазначив, що будь-якої домовленості, в тому числі письмової, щодо визначення його частки в новому будинку, між ним та подружжям ОСОБА_1 не оформлювалось, бо житловий будинок він будував для сина. Будь-яких майнових претензій до колишнього подружжя ОСОБА_3 свідок ОСОБА_8 не має, в тому числі щодо відшкодування вартості придбаних ним будівельних матеріалів, бо він допомагав сину, а колишня невістка до цього житлового будинку не має ніякого відношення, оскільки коштів на його будівництво вона не вкладала. Свідок ОСОБА_8 повідомив, що наприкінці 2016 року син йому повідомив, що хоче продати житловий будинок. Усім оформленням документів на житловий будинок та земельну ділянку під ним займався його син ОСОБА_3 . Про зміну адреси житлового будинку йому нічого не відомо. При оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку свідок присутній не був, кому він був проданий та хто в ньому на даний час мешкає, як зазначив свідок, він не знає.

Стороною відповідача до матеріалів цивільної справи долучені договори, рахунки, акти, накладні, квитанції (т.2, а.с.26-39), зі змісту яких вбачається факт придбання ОСОБА_8 різноманітних будівельних матеріалів та замовлення послуг протягом 2014-2016 років.

Водночас, суд вважає, що придбання таких матеріалів батьком відповідача ОСОБА_8 не породжує його право власності на об`єкт нерухомості, оскільки його виникнення мало бути обумовлено відповідним договором, укладеним із подружжям, щодо створення спільного сумісного із ними майна. Інакше, така особа має право вимагати відшкодування вартості понесеним витрат в будівництві житлового будинку власних коштів.

Із наданих під час допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 пояснень вбачається, що він не має майнових претензій до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з приводу понесених ним витрат на будівництво спірного житлового будинку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до листа Шарівської сільської ради від 31 жовтня 2017 року №02-20/490 (т.3, а.с.86-87) земельна ділянка яка була надана ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку мала юридичну адресу АДРЕСА_1 . Після отримання рішення (дозволу) на її забудову ОСОБА_3 24.06.2016 року звернувся за довідкою про уточнення юридичної адреси побудованого на земельній ділянці будинку, так як виникла проблема при підписанні акту про погодження меж в проекті землеустрою. При виїзді на місце було встановлено, що будинок вже був побудований та розташований між житловими будинками за адресами АДРЕСА_6 та № АДРЕСА_7 . На основі цих фактів була надана довідка про уточнення юридичної адреси №455 від 30.06.2016 року для виготовлення технічної документації на будинок. Також в листі зазначено, що 11.01.2014 року помилково була видана довідка про присвоєння юридичної адреси будинку в АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація викладена в листі Шарівської сілької ради Валківського району Харківської області від 09 жовтня 2017 року №02-20/472 (т.2, а.с.231).

Відповідно до інформації зазначеної в листі Комунального підприємства Валківське бюро технічної інвентаризації від 07 листопада 2017 року №01-24/216 (т.3, а.с.9) інвентаризаційна справа №331 на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований АДРЕСА_1 ) була заведена 11.01.2014 року. Окрема інвентаризаційна справа на індивідуальний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 не заводилась. Реєстрація права власності на вищевказаний житловий будинок Коммунальним підприємством Валківське бюро технічної інвентаризації не проводилась, технічна інвентаризація житлового будинку АДРЕСА_1 ) проводилась на підставі заяви ОСОБА_3 .

Рішенням Шарівської сільської ради Валківського району Харківської області №155-У11 від 26.06.2016 року (т.2, а.с.232) ОСОБА_3 наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1 , а рішенням цієї ж ради №229-У11 від 25.10.2016р. (т.2, а.с.233) такий проект затверджений.

Відповідно до п.1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна , що затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001р. №127, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2011р. №582/5773 та була чинною на час проведення технічної інвентаризації житлового будинку АДРЕСА_1 технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об`єднання об`єкта нерухомого майна або виділення частки з об`єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об`єднання або виділення частки завершений будівництвом об`єкт приймався в експлуатацію.

Пунктом 1.4 цієї Інструкції встановлено, що на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти, які скріплюються підписом керівника та печаткою суб`єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою. Інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожен об`єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об`єкта (п. 1.5. Інструкції).

Пунктом 3.1. зазначеної Інструкції зазначено, що технічній інвентаризації підлягають об`єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди. Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо. Технічний знос будинків (окремих елементів) можливо визначити тільки у процесі обстеження та оцінки технічного стану конструкцій з врахуванням якості виконання будівельних робіт, атмосферного впливу, експлуатаційних та інших чинників. Роботи з інвентаризації всіх об`єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов`язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов`язковим підписанням ним (ними) цих документів. На кожний об`єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа і запроваджується літерування та нумерація будинків, допоміжних будівель та споруд.

Твердження сторони відповідача ОСОБА_3 , що після розірвання шлюбу із позивачем фактично були виконані усі будівельні роботи в житловому будинку АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 ), спростовуються матеріалами цивільної справи.

Так, судом досліджені експлікації приміщень до планів житлового будинку, складених КП Валківське бюро технічної інвентаризації станом на 14 січня 2014 року (т.1, а.с.217) та станом на 30 червня 2016 року. (т.1, а.с.222)

Встановлено, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 14.01.2014 року, будинок зазначений під літ. А-2, має загальну площу 320,0 кв. м., житлову 157,5 кв.м., допоміжну 162,5 кв.м. та складається із наступних приміщень: 1-хол (25,8 кв.м.), 2 - житлова (37,7 кв.м.), 3- кухня (20,8 кв.м.), 4 - котельня (10,3 кв.м.), 5- гараж (27,0 кв.м.), 6 - туалет (2,6 кв.м.), 7- коридор (11,3 кв.м.), 8 - житлова (26,2 кв.м.), 9 - санвузол (13,1 кв.м.), 10 - житлова (20,8 кв.м.), 11 - гардеробна (4,7 кв.м.), 12 - житлова (29,9 кв.м.), 13- санвузол (7,0 кв.м.), 14 - коридор (6,9 кв.м.), 15- більярдна (40,9 кв.м.), 16 - гардеробна (20,8 кв.м.), 17 - санвузол (12,2 кв.м.).

Такі самі технічні характеристики (найменування приміщень та площу) має житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до експлікації приміщень до будинку станом на 30.06.2016 року.

Суд вважає, що зміна адреси житлового будинку, який значився за адресою: АДРЕСА_1 на номер будинку 5-б, не впливає на суть прав власності на нього.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2016 року ОСОБА_3 до Департаменту ДАБІ подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, яке зареєстровано за вх. №1020-5645 (т.2, а.с.210-212), а 06.12.2016 року декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, яка зареєстрована за вх. №1020-6147 (т.2, а.с.208-209).

Разом з тим, з огляду на дату, 06.12.2016 року, якою визначена готовність об`єкта до експлуатації, суд вважає, що дата подачі декларації не відображає реальну дату початку будівництва спірного будинку.

Зазначені обставини також спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом матеріалами справи, зокрема матеріалами інвентарної справи №331 КП Валківське БТІ , на яку робить посилання сам ОСОБА_3 в декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 06.12.2016 року (графа 6 - інформація про проведену технічну інвентаризацію об`єкту).

Крім того, учасники провадження не заперечували твердження сторони позивача проти наданої ОСОБА_1 оцінки фотозображень, які зроблені за місцем розташування спірного будинку.

17.12.2016 року за ОСОБА_3 державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Шевченко О.В. зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 ), номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212, що підтверджується змістом п.1.2. оспорюваного Договору купівлі-продажу (т.4, а.с.146-147).

Отже, сукупність вищенаведених та досліджених судом фактичних даних підтверджує, що житловий будинок АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_1 ) станом на 14.01.2014 року (дата первинної інвентаризації) був створений як об`єкт цивільного обігу та органом БТІ за ініціативою ОСОБА_3 була проведене інвентаризація.

Той факт, що право власності на будинок було зареєстроване ОСОБА_3 після розірвання шлюбу, не може спростувати фактичних даних про набуття спільного сумісного права ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на новостворений об`єкт нерухомості в період шлюбу.

Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю і після розірвання шлюбу.

За таких обставин суд погоджується із твердженням позивача, що житловий будинок АДРЕСА_1 раніше АДРЕСА_1 ) становить предмет спільного майна подружжя та підлягає поділу між ними, оскільки створений позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Реєстрація права власності на будинок за ОСОБА_3 після розірвання шлюбу не може бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права на свою частку, яка була набута в період шлюбу.

В постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі №643/4160/16-ц викладена правова позиція - набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація права на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисти кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена за її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що 28.12.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладений договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В., зареєстровано в реєстрі за №2852 (т.4, а.с.146-147).

За змістом зазначеного Договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продає (передає у власність), а ОСОБА_5 купує (приймає у власність) житловий будинок літ. А-2 , мансарда літ. а , скважина літ. К , вигрібна яма №1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 285,4 кв. м, житловою площею 127,6 кв. м. Вищезазначений житловий будинок належить продавцю на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний №76550187, виданого Державним реєстратором Валківської районної державної адміністрації Харківської області Шевченко О.В., право власності зареєстровано 17.12.2016 року, номер запису про право власності 18194172, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212.

Пунктом 1.5. Договору купівлі - продажу зазначено, що продавець гарантує, що на момент укладення цього договору майно нікому не продане, не подаровано, в спорі та під арештом не значиться, відсутні будь-які права та обтяження щодо нього з боку третіх осіб; нерухоме майно під забороною (арештом) та в іпотеці (заставі) не перебуває, щодо нерухомого майна відсутні судові спори; обтяжень, а також будь-яких прав щодо відчужуваного майна у третіх осіб як в межах так і за межами України не має.

Продаж житлового будинку між відповідачем - 1 та відповідачем -2 вчинено за суму 380 596 грн. 00 коп., яка повністю сплачена покупцем продавцю ще до підписання цього договору (п.2.1 договору купівлі - продажу).

Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок літ. А-2 , мансарда літ. а , скважина літ. К , вигрібна яма №1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Таке її право зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2016 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В., номер запису про право власності 18384279.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у ст. 57 СК України.

Відповідно до п.п. 1-3 ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як вбачається з положень ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, суд має встановити обсяг спільно нажитого майна, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина 3 статті 368 ЦК України) відповідно до частин 2 та 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту) незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Із змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Застосовуючи до спірних правовідносин статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд встановлює не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

За вимогами ч.ч. 1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України, правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу спірного житлового будинку вимог ч. 3 ст. 65 СК України дотримано не було, а наявність згоди на відчуження майна від ОСОБА_15 , з якою ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі, не виключає його обов`язку отримання нотаріально оформленої згоди саме від ОСОБА_1 , тобто особи, під час перебування у шлюбі з якою ОСОБА_3 набув право спільної сумісної власності на об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відсутність згоди іншого із співвласників - колишнього подружжя на розпорядження нерухомим майном є підставою для визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним (постанова Великої палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17).

Також, суд застосовує правові позиції Верховного Суду, які зокрема викладені в постановах від 30 січня 2019 року у справі №522/17826/16-ц та від 08 травня 2018 року у справі №304/1423/15-ц, якими зазначено, що укладення одним із подружжя договору за відсутністю нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника (другого подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому співвласнику (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін.

У своєму рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що справедливість - одна із засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірив права. Елементи права, зокрема, розмірність, рівність, мораль, об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року №3-рп/2002 зазначено, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов`язує, покладає на них певні обов`язки. Саме про це йдеться у статтях 13 і 41 Конституції України, відповідно до яких використання власності не може завдавати шкоди людині, правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Таким обов`язком, суд вважає обов`язок ОСОБА_3 отримати згоду співвласника на відчуження спільного набутого майна.

Оскільки згоди ОСОБА_1 , як іншого із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження нерухомим майном ОСОБА_3 отримано не було під час продажу нерухомого майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності, наявні підстави для визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним.

Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження позивача ОСОБА_1 , що ОСОБА_5 діяла недобросовісно, протиправно з метою виведення житлового будинку зі складу спірного майна подружжя, оскільки воно не обґрунтоване та не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, суд вважає, що укладений між відповідачами договір купівлі продажу від 28.12.2016 року підлягає визнанню недійсним в частині продажу 1/2 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на 1/2 його частину, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Визнання договору недійсним саме в частині 1/2 обумовлюється тією обставиною, що інша 1/2 частина будинку належала ОСОБА_3 і він реалізував своє право на розпорядження належною йому часткою на власний розсуд.

При цьому, суд враховує позицію позивача ОСОБА_1 , відповідно до якої вона фактично не була проти продажу відповідачем належної йому частки.

Зазначене відповідає правовій позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2018 року у справі №295/9538/15-ц.

Вимога про визнання житлового будинку об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є засобом досягнення мети поновлення порушених майнових прав ОСОБА_1 .

Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку, суд фактично визнав таку нерухомість об`єктом спільної сумісної власності, а тому така вимога є зайвою.

Оскільки суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору в частині купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, то право власності за ОСОБА_5 на цю частину будинку визнано бути не може, а тому зустрічний позов ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_5 щодо неподільності житлового будинку із посиланням на ст. 183 Цивільного кодексу України та технічний висновок виконаний ФОП ОСОБА_9 , оскільки вимоги про реальний поділ майна, учасниками не заявлені.

Питання користування земельною ділянкою під будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має вирішуватись в самостійному провадженні.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 1/2 частини коштів отриманих ОСОБА_3 від продажу частки в статутному капіталі ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , набутої подружжям під час шлюбу, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Як вбачається із Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код 37447240), 22.08.2011 року, здійснено державну реєстрацію зазначеного товариства. Засновниками визначені ОСОБА_3 та ОСОБА_7 із частками по 50% кожний (т.3, а.с.151-149).

Згідно п. 3.2 розділу 3 Статуту, статутний капітал зазначеного товариства становить 900 000 грн. 00 коп.

Формування статутного капіталу ТОВ СХІДАВТОТРПАНС ПЛЮС в сумі 900 000 грн. 00 коп. підтверджується Витягом з ЄДРПОУ №1002973287 від 01.09.2017 року станом на 01.10.2015 року (т.2, а.с.170-176, т.3, а.с.150-156).

Відповідно до листа Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 30.11.2018 року №2549/0/279-18, 12.10.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 укладений Договір купівлі-продажу частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність покупця ОСОБА_7 належну йому частку в цьому товаристві розміром 50%. Розмір частки становить 450 000 грн. 00 коп. (т.4, а.с.149-170),

В договорі від 12.10.2015 року зазначено, що покупець повністю сплачує продавцю суму договору, в момент укладення даного договору.

Отже, укладення вищевказаного договору, підтверджує факт проведення повного розрахунку між сторонами даного договору, а тому твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_3 не отримав кошти за даним договором є спростованим.

Водночас, твердження сторони відповідача ОСОБА_3 про те, що ним не отримані кошти в сумі 450 000 грн. 00 коп. від покупця ОСОБА_7 , підтверджують ту обставину, що ці кошти не були витрачені на потреби сім`ї, або в інший спосіб передані його дружині в період шлюбу.

15.10.2015 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС ОСОБА_3 до Валківського районного управління юстиції Харківської області подано реєстраційну картку за формою №3, згідно із якою внесені зміни про виключення із складу засновників товариства ОСОБА_3 та зміну розміру внеску до статутного капіталу іншого учасника ОСОБА_7 до 900 000 грн. 00 коп. (т.4, а.с.152-157).

У зв`язку із чим, 18.10.2015 року державним реєстратором проведено реєстрацію змін до статуту ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , та єдиним учасником із статутним капіталом в розмірі 900 000 грн. 00 коп. став ОСОБА_7 (т.4, а.с.162-170).

Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ на право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007р. №11 - виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім`ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на одержання доходів. У разі використання одним із подружжя коштів всупереч ст. 65 СК, іншій з подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ на право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007р. №11 - вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №613/1521/14-ц - у разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується у право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна у разі поділу майна подружжя (а не право власності на це майно) або право вимоги отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в Постанові від 13 березня 2019 року у справі №756/10797/15-ц, в якій суд зазначив, що за змістом статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону України Про господарські товариства власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на майно, яке обліковується на його балансі, у тому числі на внесені до статутного капіталу вклади учасників. Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується у право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним із визначальних є факт набуття подружжям таких грошових коштів у шлюбі. Таким чином, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічний висновок також викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, а у рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України зазначено, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Даних про надання письмової згоди на продаж частки ОСОБА_3 - позивачем, в судове засідання не надано.

Таким чином, суд вважає, що грошові кошти внесені ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС становлять їх спільне із позивачем майно, а у зв`язку із відчуженням в подальшому ОСОБА_3 такої частки, отримані ним кошти підлягають поділу між подружжям.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_3 половини вартості проданої ним частки в статутному капіталі ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , набутої подружжям за час шлюбу, тобто в сумі 225 000 грн. 00 коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку із тим, що судом встановлені певні обставини, а саме, що грошові кошти отримані ОСОБА_3 від продажу частки в статутному капіталі ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС визнані об`єктом спільної сумісної власності та вирішено їх поділити, суд вважає, що вимоги позивача в цій частині задоволеними бути не можуть.

Також суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 1/2 частини коштів отриманих ОСОБА_3 від продажу автомобілю SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, №двигуна НОМЕР_34 , № кузова НОМЕР_35 , державний номерний знак НОМЕР_36 .

Як вбачається з листа Регіонального сервісного центру в Харківській області Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2018 року №31/20-5224, 13.12.2005 року, тобто в період зареєстрованого шлюбу між позивачем та відповідачем, на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано право власності на автобус SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, № двигуна НОМЕР_34 , № кузова НОМЕР_35 , державний номер: НОМЕР_36 (т.4, а.с.174-183).

14.04.2016 року згідно із заявою власника ОСОБА_3 №89583403 176), проведено перереєстрацію автомобілю SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, № двигуна НОМЕР_34 , № кузова НОМЕР_35 у зв`язку із втратою свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_39 від 13.12.2005 року та 14.04.2016 року ОСОБА_3 видане нове свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_40 на цей самий автомобіль (автобус). (т.4, а.с.174)

На наступний день, тобто 15.04.2016 року, на підставі Договору купівлі - продажу №6342/9/214, ОСОБА_3 проданий вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_7 , за 53 100 грн. 00 коп. (т.4, а.с.180).

ОСОБА_3 отримав кошти за проданий автомобіль, що підтверджується п. 2 зазначеного Договору купівлі-продажу.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року у справі №158/2229/16-ц автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж може здійснюватись за письмової згоди другого з подружжя. У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на власний розсуд проти волі іншого подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або вартість враховується при поділі. За змістом наведених норм, факт використання коштів отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї повинен доводити той із подружжя, хто відчужив таке майно без згоди іншого подружжя.

Зазначені дані свідчать про відчуження ОСОБА_3 автомобілю (автобус-D) SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом) білого кольору, №двигуна НОМЕР_34 , № кузова НОМЕР_35 , державний номер: НОМЕР_36 без надання позивачем письмової згоди на продаж коштовного майна, що становить спільну власність подружжя.

Заперечуючи проти позовних вимог позивача в цій частині, ОСОБА_3 стверджував, що кошти отримані від продажу автомобілю SHAOLIN SLG6720CGN на користь ОСОБА_7 витрачені на погашення заборгованості по кредитному договору із АТ ПроКредитБанк від 09.10.2014 року, тобто погашення боргових зобов`язань подружжя.

На підтвердження таких даних представник ОСОБА_3 в судовому засіданні посилався на копії договорів про надання траншів від 07.03.2014 року, 22.05.2014 року, 09.10.2014 року (т.1, а.с.137-145) та інформацію АТ ПроКредитБанк про наявність боргу станом на 18.12.2015 року (т.1, а.с.136).

Суд не приймає такі твердження сторони відповідача ОСОБА_3 , оскільки судом не розглядаються вимоги про поділ зобов`язань між подружжям.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу майна, суд вважає, що врахування поділу боргів подружжя може бути предметом окремого провадження, а тому 1/2 частина коштів, яку ОСОБА_3 отримав від реалізації автомобіля SHAOLIN SLG6720CGN, тобто 26 550 грн. 00 коп., мають бути стягнуті на користь позивача.

Враховуючи, що судом встановлені певні обставини, а саме, що вказані грошові кошти є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та мають бути поділенні між позивачем та відповідачем, суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позову.

Щодо вимог позивача до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобілі, придбані подружжям під час шлюбу, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до позивача з аналогічними вимогами, то суд дійшов наступного висновку.

Так, в судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу подружжям були набуті транспортні засоби:

легковий автомобіль седан-в, марки BYD, моделі F3 (2014 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 30.12.2014 року;

легковий автомобіль седан-в, марки BYD, моделі F3 (2013 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 від 14.01.2015 року;

мікроавтобус (автобус D) марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER (2003 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 , державний номерний знак НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 від 02.07.2009 року;

мікроавтобус (автобус D) марки MERCEDES-BENZ моделі SPRINTER (2006 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_12 від 25.02.2010 року;

мікроавтобус (автобус D) марки VOLKSWAGEN моделі LT 35 (1998 року випуску заводом) білого кольору, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 від 03.03.2005 року;

легковий автомобіль універсал-В, марки Toyota, модель Land Cruiser 150 (2013 року випуску заводом), білого кольору № шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , державний номерний знак НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 від13.09.2013 року.

Зазначені обставини підтверджуються листом Регіонального сервісного центру МВС у Харківській області від 16.05.2016р. вих. №31/20-2433 (т.1, а.с.81-85) та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1, а.с.48-53).

Як зазначила позивач, за усною згодою подружжя транспортні засоби були оформлені на ім`я ОСОБА_3 з видачею на його ім`я ВРЕР №2 ГУМВС м. Харкова свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

15.10.2015 року вищезазначені транспортні засоби, крім автомобіля універсал-В, марки Toyota, модель Land Cruiser 150 (2013 року випуску заводом), білого кольору № шасі (кузова, рами) НОМЕР_16 , державний номерний знак НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_18 від 13.09.2013 року, відчужені ОСОБА_3 на користь ТОВ СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС , що підтверджується рішенням Валківського районного суду Харківської області від 11 жовтня 2018 року у справі №615/996/17 (т. 5 а.с.127-132).

Крім того, під час шлюбу подружжям придбані транспортні засоби, які оформленні на позивача (т.1, а.с.100-103), а саме:

мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_19 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_21 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року;

автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_22 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01.11.2012 року;

автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_25 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_27 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року;

KIA CEED 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_28 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_30 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 25.01.2008 року;

LEXUS RX 350, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_31 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_33 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 16.04.2013 року, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_19 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_21 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року за договором оренди від 16.10.2012 року переданий в користування на термін до 16.10.2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (т.2, а.с.160).

Автобус МАN 16.370 HOCL (1992), державний номер НОМЕР_25 , синій, № двиг. НОМЕР_41 , № шас. НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_42 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.02.2012 року за договором оренди від 31.05.2012 року переданий позивачем в користування на термін до 31.05.2017 року Товариству з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (т.2, а.с.158).

Автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_22 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01.11.2012 року також за Договором оренди від 01.11.2012 року переданий позивачем в користування на термін до 01.11.2017р. Товариству з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (т.2, а.с.159).

За твердженням позивача після закінчення строків дії зазначених договорів оренди автомобілі на її адресу не повернуті, місцезнаходження їх на даний момент позивачу також не відомо.

ОСОБА_3 зазначив, що припинив юридичні відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю Східавтотранс Плюс , оскільки передав свою частку в статутному капіталі та йому невідома доля зазначених автомобілів після припинення дії договорів оренди.

Позивач вимагає визнати за собою право власності на два легкових автомобілі, а ОСОБА_3 прохає визначити три автомобілі, які є автобусами, тобто транспортними засобами комерційного призначення.

Сторона відповідача ОСОБА_3 не заперечує, що в період шлюбних відносин єдиним і основним джерелом його доходів була комерційна діяльність пов`язана із перевезеннями.

Разом з тим, ОСОБА_1 комерційною діяльністю не займається. Разом із ОСОБА_1 мешкає неповнолітня дитина ОСОБА_17 , 2011 року народження.

При цьому, суд приймає до уваги листа Кегічівської РДА від 08.01.2019 року №01-30/16 (т.5, а.с.97-100), з якого вбачається, що ОСОБА_3 приймає участь в робочих нарадах щодо автобусних перевезень.

Представник відповідача не заперечував проти вказаних обставин.

Отже, розподіл майна шляхом передачі у власність ОСОБА_3 комерційного транспорту є цілком обґрунтованим.

Крім того, вартість автомобілів, право власності на які вимагає визнати позивач становить 530 459 грн., в той час, коли вартість автобусів, які мають відійти до ОСОБА_3 становить 621 180 грн., тобто на 90 000 грн. більше (т.1, а.с.104-135).

Отже, на думку суду такі вимоги мають бути задоволенні та будуть відповідати завданню цивільного судочинства, яким згідно ст. 2 ЦПК України, є справедливий, розгляд і вирішення цивільної справи.

Таким чином, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про виділення їй та визнання за нею права власності на легкові автомобілі KIA CEED та LEXUS RX 350 мають бути задоволенні.

При цьому, ОСОБА_3 необхідно виділити мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213 та автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL.

Враховуючи, що ОСОБА_3 в зустрічному позові вимагав визнати за ним право особистої приватної власності на автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, та ОСОБА_1 також прохала визнати за ним право власності на вказаний транспортний засіб, суд вважає за необхідне задовольнити зустрічний позов в цій частині.

В правовій позиції, яка викладена в постанові від 18 березня 2019 року Верховного Суду у справі №753/20505/16-ц, зазначено, що основним завданням суду при вирішення спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

За таких обставин та у відповідності до ст. 372 ЦК України право спільної сумісної власності на мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_19 , автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_22 та автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_25 , легковий автомобіль KIA CEED 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_28 , та легковий автомобіль LEXUS RX 350, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_31 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстроване за ОСОБА_1 підлягає припиненню.

Що стосується вимог позивача до ОСОБА_3 про поділ доходів, отриманих ОСОБА_3 від здійснення підприємницької діяльності, суд вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Так, судом встановлено, що в період жовтень 2010 року - грудень 2015 року ОСОБА_3 отримував доходи від здійснення підприємницької діяльності, яка зареєстрована ним 13.10.2000 року, номер запису про взяття на облік в податковому органі 182, що підтверджується інформацією Головного управління ДФС у Харківській області від 07.12.2018 року №30287/9/20-40-52-09-27 (т.2, а.с.58, т.4, а.с.195-204).

Згідно зазначеного листа, ОСОБА_3 як фізичною особою - підприємцем протягом жовтень - грудень 2010 року задекларована сума отриманого доходу 287 565 грн. 00 коп.; протягом січня-грудня 2011 року - 398 671 грн. 00 коп.; протягом січня-грудня 2012 року - 587 673 грн. 85 коп.; протягом січня - грудня 2013 року - 384 324 грн. 51 коп.; протягом січня-грудня 2014 року - 327 721 грн. 07 коп.; протягом січня - грудня 2015 року - 475 800 грн. 00 коп.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 зауважив, що кошти отримані від здійснення підприємницької діяльності витрачались відповідачем виключно на утримання сім`ї, у тому числі ОСОБА_1 , та на підтримання підприємницької діяльності, яка здійснювалась в інтересах сім`ї.

Відповідно до ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійсненням ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин - підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України, коштами у складі майна суб`єкта господарювання є гроші у національній валюті та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб`єктів з іншими суб`єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За положеннями статті 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 10 липня 2019 року у справі №613/1521/14-ц правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України. Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме йому при поділі цього майна. Отже, майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності фізичною особою-підприємцем) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Частиною 2 ст. 61 СК України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Суд вважає, що майно фізичної особи-підприємця до складу якого входять доходи від здійснення підприємницької діяльності, тобто грошові кошти, є об`єктом спільної власності подружжя і предметом поділу між ними з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення спільного майна подружжя та способів поділу його між ними.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача не надано об`єктивних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 отриманий від підприємницької діяльності прибуток не витратив на потреби сім`ї, або в інший спосіб не передав ОСОБА_1 .

За таких підстав, суд вважає, що вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 24.06.2016 року (т.1, а.с.65) була накладена заборона на відчуження у будь-який спосіб незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортних засобів: ВАЗ 21150, 2002 року випуску, зареєстрований 10.07.2007 року, об`єм двигуна 1500, ВАЗ 21101, 2007 року випуску, зареєстрований 17.02.2016 року, об`єм двигуна 1596, БОГДАН А-09312, 2012 року випуску, зареєстрований 19.04.2016 року, об`єм двигуна 4570, які належать ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_43 .

Крім того, ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09.02.2017 року (т.2, а.с.46) накладено заборону відчуження у будь-який спосіб рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_44 , а саме: автобус марки MAN 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_25 , зареєстрований за ОСОБА_1 06.09.2012 року; мікроавтобус марки ГАЗ-ЧАЗ 322-13 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_19 , зареєстрований за ОСОБА_1 06.09.2012 року; автобус марки БАЗ 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_22 , зареєстрований за ОСОБА_1 01.11.2012 року; автомобіль марки LEXUS-RX 350 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_31 , зареєстрований за ОСОБА_1 16.04.2013 року; автомобіль марки KIA Ceed 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_28 , зареєстрований за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15.08.2016 року (т.1, а.с.230) було накладено заборону на відчуження у будь-який спосіб рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_43 , та було придбано ним у період перебування в шлюбі з 20.06.1998 року по 18.12.2015 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як вбачається з ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За таких підстав, суд вважає, що вищенаведене заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених учасниками справи, суд виходить із положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при поданні позову до ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 6 890 грн. 00 коп. (т.1, а.с.2), 1 110 грн. 00 коп. (т.2, а.с.161), та забезпечення позову 275 грн. 60 коп. (т.1, а.с.3), а всього 8 275 грн. 60 коп.

Оскільки із шести позовних вимоги ОСОБА_1 задоволено п`ять, розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_3 на її користь становить 83 %.

В свою чергу, ОСОБА_3 при поданні зустрічного позову був сплачений судовий збір в сумі 4 134 грн. 00 коп. (т.1, а.с.87) та забезпечення позову 275 грн. 60 коп. (т.1, а.с.3).

Оскільки, з двох вимог ОСОБА_3 задоволена одна, розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на його користь становить 50 %.

Відповідно до ч. 12 ст. 265 ЦПК України, у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Враховуючи, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 6 792 грн. 75 коп., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2 204 грн. 80 коп., суд вважає за необхідне зарахувати вказані суми та в кінцевому підсумку стягнути із ОСОБА_3 на користь позивача 4 587 грн. 95 коп.

Крім того, ОСОБА_1 за подання позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 сплачений судовий збір в сумі 768 грн. 00 грн. (т.6, а.с.4).

За таких підстав, підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору по 384 грн. 20 коп. з кожного.

Позивачем булим здійсненні витрати зі сплати судового збору за подання заяв про забезпечення доказів.

Порядок вирішення питання про витребування доказів передбачений в статті 84 ЦПК України.

Будь-яких положень, щодо обов`язку сплати судового збору за вказаною статтею не передбачено, а тому підстав для стягнення судового збору за подання таких заяв не вбачається.

Керуючись ст. ст. 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу в частині купівлі-продажу 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.В. 28.12.2016 року, зареєстрований в реєстрі за №2852.

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку із надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1126953963212.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, літ. А-2 мансарди, літ. а , свердловини, літ. К , вигрібної ями №1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - відмовити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 :

- грошові кошти в сумі 225 000 грн. 00 коп., а саме: 1/2 частину спільно набутого майна (грошових коштів) у вигляді доходів від володіння корпоративними правами, а саме продажу належної ОСОБА_3 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДАВТОТРАНС ПЛЮС (код ЄДРПОУ: 37447240);

- грошові кошти в сумі 26 550 грн. 00 коп., а саме: дохід від продажу 15.04.2016 року ОСОБА_7 автобуса-D, SHAOLIN SLG6720CGN (2005 року випуску заводом), державний номер: НОМЕР_36 , № двигуна НОМЕР_34 , номер кузова НОМЕР_35 .

В порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право особистої приватної власності на:

- легковий автомобіль тип KIA CEED 2008 року випуску, державний номер: НОМЕР_28 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_30 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 25.01.2008 року;

- легковий автомобіль LEXUS RX 350 , 2007 року випуску, державний номер: НОМЕР_31 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_33 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 16.04.2013 року, припинивши право спільної сумісної власності на ці транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстроване за ОСОБА_1 .

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на:

- мікроавтобус - D марки ГАЗ моделі ЧАЗ 32213, 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_19 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_21 видане ВРЕР №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року;

- автобус - D, марки MAN моделі 16.370 HOCL, 1992 року випуску, державний номер НОМЕР_25 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_27 видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 06.09.2012 року, припинивши право спільної сумісної власності на ці транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстроване за ОСОБА_1 .

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на автобус - D, марки БАЗ моделі А07903, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_22 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_24 , видане ВРЕВ №2 ГУМВСУ м. Харкова 01.11.2012 року, припинивши право спільної сумісної власності на ці транспортні засоби ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстроване за ОСОБА_1 .

В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 768 грн. 40 коп., тобто по 384 грн. 20 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 4 587 грн. 95 коп.

Заходи забезпечення позову, застосовані:

ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 24.06.2016 року, а саме: заборона відчуження у будь-який спосіб незавершеного будівництвом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортних засобів: ВАЗ 21150 , 2002 року випуску, зареєстрований 10.07.2007 року, об`єм двигуна 1500, ВАЗ 21101 , 2007 року випуску, зареєстрований 17.02.2016 року, об`єм двигуна 1596, БОГДАН А-09312 , 2012 року випуску, зареєстрований 19.04.2016 року, об`єм двигуна 4570, які належать ОСОБА_3 ;

ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 15.08.2016 року, а саме заборона відчуження у будь-який спосіб рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , та було придбано ним у період перебування в шлюбі з 20.06.1998 року по 18.12.2015 року;

ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09.02.2017 року, а саме заборона відчуження у будь-який спосіб рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: автобус марки MAN 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_25 , зареєстрований за ОСОБА_1 06.09.2012 року; мікроавтобус марки ГАЗ-ЧАЗ 322-13 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_19 , зареєстрований за ОСОБА_1 06.09.2012 року; автобус марки БАЗ 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_22 , зареєстрований за ОСОБА_1 01.11.2012 року; автомобіль марки LEXUS-RX 350 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_31 , зареєстрований за ОСОБА_1 16.04.2013 року; автомобіль марки KIA Ceed 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_28 , зареєстрований за ОСОБА_1 25.01.2008 року,

продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_44 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 ;

Відповідач - 1: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_45 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 ;

Відповідач - 2: ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_46 , місце реєстрації: АДРЕСА_10 .

Повний текст рішення складений 31 грудня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Товстолужський