Постанова

від 24.12.2019 по справі 909/621/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2019 р. Справа №909/621/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглядаючи апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 08.10.2019 за №1008/11.1-03/14в

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2019 (повний текст рішення складено 16.09.2019, суддя Михайлишин В.В.)

у справі №909/621/19

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20", м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування без правовстановлюючих документів земельними ділянкам з кадастровими номерами 2610100000:08:004:0017, 2610100000:08:004:0047, 2610100000:08:004:0048 за період з 01.01.2016 по 14.03.2018, в сумі 97768, 94 гривень

представники сторін:

від позивача - Мигович І.В.,

від відповідача - Краюшкін О.С.

11.06.2019 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулася Івано-Франківська міська рада із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) "Арго-20" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 97768, 94 грн. за користування без правовстановлюючих документів земельними ділянкам з кадастровими номерами 2610100000:08:004:0017, 2610100000:08:004:0047, 2610100000:08:004:0048 за період з 01.01.2016 по 14.03.2018.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТзОВ Арго-20 , набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках комунальної власності, належним чином не оформило правовідносин щодо користування земельними ділянками, тобто договору оренди. Правовою підставою позову визначено ст.1212-1214 ЦК України, ст. 206 ЗК України та правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 29.01.2019 у справі №922/595/18, від 28.01.2019 у справі №922/3782/17.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2019 позов у даній справі задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 13798,47 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати. В частині стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 83970,47 грн. відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив з того, що основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є нормативна грошова оцінка, яка фіксується у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. При розрахунку позовних вимог позивач використав розмір нормативної грошової оцінки за 2016 - 2017 роки, зазначений в інформаційних листах, наданих відділом у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області та у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047.

Зважаючи на це, суд першої інстанції вирішуючи спір, взяв до уваги тільки офіційний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 та провів розрахунок згідно цього витягу. Щодо інших двох земельних ділянок, суд першої інстанції зазначив, що зважаючи на положення статтей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", позивач не надав суду належних і допустимих доказів в розумінні Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відмовив в позові про стягнення з відповідача 83970,47 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вирішуючи спір, місцевий господарськи й суд дійшов висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, через що просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в позовних вимогах на суму відповідача 83970,47 грн. та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

У своїй апеляційній скарзі скаржник зазначив, що розрахунок позивача був здійснений на підставі інформації з листів Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 22.12.2017 та 22.01.2018. Держгеокадстр є уповноваженим органом, що відповідно до своїх повноважень, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", організовує виконання на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру, видає витяги з нього, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Враховуючи викладене, вказані показники нормативно грошової оцінки одного квадратного метру земельної ділянки комерційного призначення повинні бути враховані при визначені розміру збитків, заподіяних використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Відповідач не виконав вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2019 та не подав відзиву на апеляційну скаргу. Водночас, в судовому засіданні 24.12.2019 він усно заперечив проти доводів та вимог апелянта та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

11.08.2016 інспекторами з самоврядного контролю управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 № 1508-47, проведено обстеження земельних ділянок за адресою: вул. Сагайдачного, 48-В, 48-А, 48-А у м. Івано-Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановчих документів на земельну ділянку.

29.07.2016 відповідачу надсилались повідомлення про проведення обстеження земельних ділянок, а саме: № 514/34.3-02/18в, № 513/34.3-02/18в, № 515/34.3-02/18в.

За результатами обстеження складено акти обстеження земельних ділянок:

- № 38 від 11.08.2016 щодо земельної, яка розташована в м. Івано-Франківську на вул. Сагайдачного, 48-А, загальною площею 0,0630 га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0048);

- № 39 від 11.08.2016 щодо земельної, яка розташована в м. Івано-Франківську на вул. Сагайдачного, 48-А, загальною площею 0,0693 га (кадастровий номер 2610100000:08:004: 0047);

- № 40 від 11.08.2016 щодо земельної ділянки, яка розташована в м. Івано-Франківську на Сагайдачного 48-В, загальною площею 0,0535га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0017).

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження земельної ділянки, встановлено наступне:

1) щодо земельної, яка розташована в м. Івано-Франківську на вул.Сагайдачного, 48-А, загальною площею 0,0630 га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0048) - акт обстеження земельної ділянки № 38 від 11.08.2016:

Згідно публічної кадастрової карти України та відомостей суб`єкта речового права на земельну ділянку, в користуванні відповідача знаходиться земельна ділянка площею 0,0630 га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0048) на вул. Сагайдачного, 48-А у м.Івано-Франківську та надана в оренду на підставі пункту 8 рішення Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 для будівництва виробничих приміщень по пошиттю хутрових виробів, складських приміщень строком до 04.06.2012, про що 27.01.2010 між Івано-Франківською міською радою та фізичною особою-підприємцем Надрагою Романом Івановичем укладено договір оренди землі №16. Згодом, відповідно до пункту 1 рішення Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 продовжено термін оренди земельної ділянки на три роки. Оскільки, згідно даних Державного реєстру земель договір оренди на дану земельну ділянку не продовжено, як наслідок 10.07.2017, на виконання доручення Держгеокадастру № 539/3-16-0.21 від 25.10.2016, цю ділянку державним кадастровим реєстратором відділу перенесено в архівний шар.

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про продовження договору оренди вказаної вище земельної ділянки.

Із акту обстеження вбачається, що на даній земельній ділянці збудована трьохповерхова будівля (третій поверх мансардний), до якої із західної та південної сторони прибудовано одноповерхові споруди з окремими входами. Земельна ділянка біля будівель заасфальтована;

2) щодо земельної, яка розташована в м. Івано-Франківську на вул. Сагайдачного, 48-В загальною площею 0,0693 га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0047) - акт обстеження земельної ділянки № 39 від 11.08.2016:

Земельна ділянка площею 0,0693 га, яка розташована на вул. Сагайдачного, 48-В в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:08:004:0047, надана в оренду фізичній особі-підприємцю Надразі Роману Івановичу на підставі пункту 7 рішення Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 строком до 04.06.2012 для будівництва виробничих приміщень по пошиттю хутрових виробів, складських приміщень. Згодом, відповідно до пункту 1 рішення Івано-Франківської міської ради від 04.06.2009 продовжено термін оренди земельної ділянки на три роки.

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про продовження договору оренди вказаної вище земельної ділянки.

На західній частині земельної ділянки збудовано одноповерхову цегляну будівлю без даху;

3) щодо земельної ділянки, яка розташована в м.Івано-Франківську на вул. Сагайдачного 48-В, загальною площею 0,0535га (кадастровий номер 2610100000:08:004:0017) - акт обстеження земельної ділянки № 40 від 11.08.2016:

Зазначена земельна ділянка надана в оренду фізичній особі-підприємцю Надразі Роману Івановичу, на підставі пункту 1.19 рішення 13 сесії Івано-Франківської міської ради від 20.03.2007, терміном на 3 роки для обслуговування виробничих приміщень по пошиттю хутрових виробів, складських та офісних приміщень.

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про продовження договору оренди земельної ділянки.

На земельній ділянці знаходиться трьохповерхова будівля, з північної сторони будівлі прибудовано одноповерхову будівлю.

11.03.2016 рішенням Івано-Франківської міської ради № 79-4 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ "Арго-20" площею 0,0535 га, площею 0,693 га, площею 0,630 га.

05.10.2010 Господарським судом Івано-Франківської області у справі №12/92-18/98 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою вул. Сагайдачного; визнано за Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: вул. Гетьмана Сагайдачного, 48-Р в м.Івано-Франківську, що складається з адміністративного корпусу літера "А", площею 528,4 кв. м., виробничо-складського приміщення літера "Б" площею 287,1 кв. м., складу літера "В" площею 174,6 кв. м.

Тобто, вказаним судовим рішенням визнано право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 0,0630 га, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-20". Даний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-20" №117027559 від 14.03.2018, витягом про державну реєстрацію прав №27899148 від 05.11.2010, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №27899273 від 05.11.2010, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня будь яка інформація про наявність укладених договорів оренди зазначених вище земельних ділянок.

Відповідач набувши право власності на об`єкти нерухомого майна розташованого на земельних ділянках комунальної форми власності не уклав договори оренди земельних ділянок, однак продовжує ними користуватись.

Згідно листа Державної фіскальної служби в Україні № 959/9/09/15-12-03-23/1734 від 03.08.2016, відповідач протягом 2013 - 2016 років не декларував і не сплачував плату за землю.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та стали підставою звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Позивач провів відповідачу розрахунок орендної плати за володіння і користування зазначеними земельними ділянками за період з 01.04.2016 до 31.12.2018, яка становить 97768,94 гривень.

Суму позову у даній справі позивач визначив із врахуванням того, що суми безпідставно збережених коштів за використання вищезгаданих трьох земельних ділянок комунальної форми власності складають 14568,25 грн. (а. с. 35), 46578,86 грн. (а. с. 63) та 36621,83 грн. (а. с. 94).

При розрахунку позивачем взято розмір нормативно грошової оцінки за 2016 - 2018 роки, зазначений в інформаційних листах, наданих відділом у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (а.с. 88, 89) та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 (а.с. 60), місце розташування ділянки: м. Івано-Франківськ, вул. Сагайдачного, 48-р (№ 1401/0/196-18 від 19.12.2018).

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 122, 123, 124 ЗК України передбачено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 ЗК України у редакції, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в ч.1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

В силу статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі , визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина 1 ст. 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д ч.1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З метою надання правової оцінку характеру спірних відносин між сторонами, колегія суддів враховує наступне:

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом ч.3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, за змістом вказаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ч.2 ст.120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У випадку, коли до нового власника нерухомого майна не перейшло право оренди земельної ділянки, на якій розміщене це нерухоме майно, у зв`язку з тим, що земельна ділянка не була відведена в оренду попередньому власнику нерухомого майна, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Вказані висновки щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та підлягають застосуванню до спірних правовідносин у даній справі з огляду на ч.4 ст. 236 ГПК України.

Як було зазначено вище, відповідач є власником нерухомого майна, яке розташоване на спірних земельних ділянках комунальної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомого майна права користування земельними ділянками (укладення договорів оренди з міською радою та державної реєстрації таких прав).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТзОВ Арго-20 як фактичний користувач земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані будівлі, належні вказаному товариству на праві приватної власності, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок - Івано-Франківської міської ради, зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ними, у зв`язку з чим зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про плату за землю").

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Судом встановлено, що земельні ділянки, за користування якими позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати) є сформованими об`єктами цивільних прав.

За нормами ст. 289 Податкового кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 15, частини 2 статті 18 Закону України "Про оренду земель", підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Відповідно до пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (в редакції, чинній у 2017році) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки п. 274.1 ст. 274 ПК України) і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на вищенаведене, а також із врахуванням змісту ст. 77 ГПК України, відповідно до якої обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що листи, надані відділом у м. Івано-Франківську ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області не є допустимими доказами, що підтверджують розмір нормативної грошової оцінки земель. Такими доказами можуть бути лише відповідні витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18. Позиція позивача, викладена у його клопотанні про витребування доказів від 12.09.2019 за №912/11.1-03/14в (а.с. 124), яке було подано ним до суду першої інстанції, свідчить про те, що позивач усвідомлює зміст ст. 77 ГПК України та значення витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок при вирішенні спору у даній справі. У вказаному клопотанні позивач просив суд витребувати у Відділу у м.Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області відповідні витяги з технічної документації по спірних трьох земельних ділянках за період за 2016, 2017 та 2018 роки.

Разом з тим, вказане клопотання було подано позивачем з порушенням ст.80 та 81 ГПК України після закриття підготовчого провадження у справі, тобто, з пропуском встановленого строку на його подання, без клопотання про його поновлення та без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Зважаючи на наведене та керуючись ч.2 ст. 207 ГПК України, суд першої інстанції залишив без розгляду вказане клопотання позивача про витребування доказів. Вказаний висновок суду колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає нормам процесуального закону.

Отже, ухвалюючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні витяги із технічної документації про нормативні грошові оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 2610100000:08:004:0017 та 2610100000:08:004:0048 за 2016 - 2018 роки, відомості яких є обов`язковими для визначення орендної плати.

Із витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 (№1401/0/196-18 від 19.12.2018) вбачається, що нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 459949,08 гривень (за 1 м2 становить - 663,71 гривень).

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги лише офіційний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:08:004:0047 (№ 1401/0/196-18 від 19.12.2018), провів розрахунок орендної плати згідно цього витягу та визначив, що за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 її розмір становить 13798,47 грн. В решті позову місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.09.2019 у справі №909/621/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 02.01.2020.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік