Рішення

від 02.01.2020 по справі 420/5924/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5924/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі представника позивача Говорова І.В. (згідно довіреності),

представника відповідача Копиці С. М. (згідно довіреності),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВІГРАНД до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВІГРАНД до Головного управління ДФС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 0040631401 від 22.08.2019 року, № 0040661401 від 22.08.20189 року, № 0040661401 від 22.08.2019 року, № 0040671401 від 22.08.2019 року.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ТОВ ВІГРАНД - (код ЄДРПОУ 41430400, 65039, вул. Середньофонтанська, 41, м. Одеса) витрати по сплату судового збору.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що ТОВ ВІГРАНД отримало податкові повідомлення-рішення від 22.08.2019 року № 0040631401 про нарахування податку на прибуток в сумі 23 518 401,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5879600,00 грн., № 0040661401 про нарахування податку на додану вартість в сумі 26 044 869,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6 511 217,00 грн., № 0040671401 про нарахування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 12 967 700,00 грн. Дані рішення прийняті відповідачем на підставі Акту перевірки, складеного ГУ ДФС в Одеській області 06.08.2019 року № 1580/15-32-14-01/41430400. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на підставі них податковими повідомленнями-рішеннями. Представник позивача зазначає, що позивачем надано до перевірки та разом із запереченнями на акт перевірки первинні документи, які посвідчують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Спецпромторг-Приморський , ТОВ АСТЕКС ПРОМ . Щодо зазначених в акті порушень при перевірці сум витрат, вказаних в акті перевірки, представник позивача зазначає, що на запит відповідача було надано до перевірки відповідь про наявність всіх договорів з покупцями та замовлень до них, які були надані ревізорам до перевірки.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.11.2019 року.

28.10.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який ГУ ДФС в Одеській області вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Представник відповідача зазначає, що реальність вчинення господарських операцій ТОВ ВІГРАНД з покупцем ТОВ Спецпромторг-Приморський відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, задекларований на папері, у зв`язку із чим у ТОВ ВІГРАНД не було підстав для податкового обліку вказаних операцій по реалізації товару на адресу ТОВ Спецпромторг-Приморський . Фінансово-господарські операції, відображені у податковій звітності ТОВ ВІГРАНД в частині отримання товарів від ТОВ АСТЕКС ПРОМ мають безтоварний характер. Щодо виявлених порушень під час перевірки сум витрат, представник відповідача зазначив, що до перевірки не було надано калькуляції собівартості продукції, договори, видаткові накладні або акти прийому-передачі на кінцевого покупця. Встановлено списання на собівартість реалізованих товарів (продукції) кількість більше, ніж реалізовано. Також, під час перевірки встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних.

Ухвалою суду від 20.11.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2019 року.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВІГРАНД та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності, та робить наступні висновки.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, на підставі наказу № 5709 від 17.07.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ ВІГРАНД за період діяльності з 01.01.2017 року по 30.05.2019 року з 22.07.2019 року тривалістю 5 робочих днів.

За результатами перевірки складено Акт від 06 серпня 2019 року № 1580/15-32-14-01/41430400, згідно з яким посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області встановлено порушення ТОВ ВІГРАНД :

1) п.п.14.1.13, 14.1.31, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44. п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, розділу І Загальні положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 (зі змінами та доповненнями), п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01-2000 за № 27/4248, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, стандарту бухгалтерського обліку 9 "Запаси",затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246, п.2 ст. З, ч. 1. ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-Х1У Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями), п. 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, в результаті чого сума податку на прибуток занижена на 23 518 401грн., в т.ч. за 2018р. на суму 20 381 325грн., за 1 кв. 2019р. на 3 137 076грн.

2) п.44.1 ст.44, 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст.198 ПКУ, Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 26044869 грн., в т.ч. грудень 2018 року - 22035934 грн., лютий 2019 року - 546353 грн., березень 2019 року - 3 462 582 грн.

3) п. 201.1. ст..201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством не зареєстровані в ЕРПН по податковим зобов`язанням з ПДВ податкові накладні на загальну суму 26044869 грн., в т.ч. грудень 2018 року - 22035934 грн., лютий 2019 року - 546353 грн., березень 2019 року - 3 462 582 грн.

14.08.2019 року ТОВ ВІГРАНД звернулося до ГУ ДФС в Одеській області із запереченнями № 4/8-2019 та додатковими документами, які, на думку ТОВ ВІГРАНД , спростовують висновки акту перевірки.

20.08.2019 року ГУ ДФС в Одеській області надано відповідь № 17161/10/15-32-14-01-10, за результатами розгляду заперечень ТОВ ВІГРАНД до акту перевірки від 06.08.2019 року, згідно з якою, висновки, викладені в акті перевірки залишені без змін.

22.08.2019 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення- рішення:

№ 0040631401 про нарахування податку на прибуток в сумі 23 518 401,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5 879 600,00 грн.,

№ 0040661401 про нарахування податку на додану вартість в сумі 26 044 869,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 6 511 217,00 грн.,

№ 0040671401 про нарахування штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 12 967 700,00 грн.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п.180.1 ст.180 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України (в редакції, чинній саном на час виникнення спірних правовідносин), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Суд встановив, що висновки відповідача щодо заниження ТОВ ВІГРАНД у перевіряємому періоді податку на прибуток ґрунтуються на висновках ГУ ДФС в Одеській області щодо нереальності господарських взаємовідносин з ТОВ Спецпромторг-Приморський та ТОВ АСТЕКС ПРОМ .

Суд встановив, що між ТОВ ВІГРАНД та ТОВ Спецпромторг-Приморський укладено договір постачання, згідно з умовами якого ТОВ ВІГРАНД зобов`язується за заявкою покупця виготовити і поставити Продукцію, а ТОВ Спецпромторг-Приморський зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору. Найменування продукції: вироби з ПВХ профілю.

Суд зазначає, що надана позивачем, у якості додатків до позову копія договору не дає можливості ідентифікувати номер та дату укладення договору.

При цьому, пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна кожної окремої одиниці продукції, яка підлягає поставці відображається в узгодженому сторонами замовленні та видатковій накладній на відпуск згідно заявки Покупця, виходячи з ціни, сформованої постачальником на момент узгодження замовлення. Кількість товару: згідно специфікації.

Суд зазначає, що на підтвердження виконання умов вказаного договору, позивач надав замовлення від 17.07.2018 року на виготовлення конструкції полівнілхлорідної у комплекті на суму 39387,00 грн., видаткові накладні № 1231 від 20.08.2018 року на суму 284 582,42 грн., № 61 від 17.08.2018 року на суму 39387,00 грн., платіжні доручення № 109 від 17.07.2018 року та № 120 від 20.08.2018 року, виписки по рахункам.

При цьому, суд зазначає, що замовлення на поставку товару на суму 284 582,42 грн. суду не надано, так само, як і не надано специфікації до вказаного договору.

Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання представника відповідача, як на підставу для визнання зазначених господарських операцій безтоварними, на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018160480000435 від 08.02.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, вчинених ТОВ Спецпромторг-Приморський , оскільки відповідно до ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, судові рішення.

Згідно ст. 369 КК України, судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відсутність вироку суду, який би підтверджував фіктивність діяльності контрагента позивача у кримінальному провадженні № 12018160480000435 свідчить про безпідставність тверджень відповідача, з посиланням на наявність кримінального провадження № 312018160480000435, щодо безтоварності господарських операцій.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно зі ст. 1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі - Положення № 15), що затверджено Наказом Міністерства фінансів України 29.11.1999 N 290 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 5 Положення № 15 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні(стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Згідно з п. 8 Положення № 15, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Тобто, з огляду на наведені положення законодавства, для віднесення підприємством певних грошових сум до складу доходів у звітному періоді, такі суми доходів мають бути підтверджені належними первинними документами, які дають можливість підтвердити та ідентифікувати реальність вчинення господарської операції.

Разом з тим, надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Спецпромторг-Приморський містять недоліки, підприємство на надало обов`язкових первинних документів, які мають бути складені згідно з умовами договору (замовлення на поставку товару на суму 284 582,42 грн., специфікації договору поставки), а тому, суд робить висновок про правомірність висновків відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ Спецпромторг-Приморський у перевіряємому періоді.

Суд встановив, що у перевіряємому періоді підприємство позивача мало взаємовідносини з ТОВ АСТЕКС ПРОМ , яке постачало ТОВ ВІГРАНД ручки віконні з вересня 2018 року по березень 2019 року.

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій, ТОВ ВІГРАНД надало суду: картку рахунку 631, видаткові накладні та платіжні доручення. Інших первинних документів суду не надано.

Суд зазначає, що у видаткових накладних містяться посилання на договір постави (номер та дата договору не вказані) та замовлення покупця, проте вказані первинні документи не були надані суду.

Під час розгляду справи представник позивача пояснив суду, що договір між ТОВ ВІГРАНД та ТОВ АСТЕКС ПРОМ був усним та в письмовій формі не укладався. В подальшому у судовому засіданні 24.12.2019 року після оголошення судом матеріалів справи та перед переходом до судових дебатів, представник позивача заявив клопотання про приєднання письмових доказів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ АСТЕКС ПРОМ . Ухвалою від 24.12.2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, суд визнав неповажними причини пропуску строку надання позивачем доказів та відмовив у задоволенні клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи з урахуванням положень ч.ч.4,8 ст. 79 КАС України.

З огляду на наведені вище положення законодавства, суд робить висновок про не підтвердження позивачем, під час розгляду справи, реальності здійснення господарських операцій між ТОВ ВІГРАНД та ТОВ АСТЕКС ПРОМ , у зв`язку із чим висновки контролюючого органу щодо заниження ТОВ ВІГРАНД доходів на суму 656812 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Щодо висновків відповідача в акті перевірки про порушення, допущені позивачем, встановлені при перевірці суми витрат, а саме встановлено завищення собівартості реалізованих товарів за 2018 рік та 1 квартал 2019 року всього на суму 129 677 002 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 5,6, 7,10 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16"Витрати", затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.99 N 318, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Згідно з п. п. 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 N 246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують

роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом), а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після її первісного визнання.

Суд зазначає, що у якості додатків до позову, позивач надав суду договори поставки метало пластикових виробів на адресу фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Проте, суд зазначає, що вказані первинні документи складені з істотними недоліками, зокрема:

договори не місять ідентифікаційних даних контрагентів позивача: реєстраційні номери облікових карток платників податків, адресу місцезнаходження, місця реєстрації, відомостей щодо розрахункових рахунків дат укладення договорів;

видаткові накладні не містять посилання на конкретний договір, за якими вони складені та не містять ідентифікаційних даних (РНОКПП, адреси) контрагентів позивача.

Наведені судом недоліки є істотними недоліками первинних документів, а отже, вказані первинні документи не можуть бути належними доказами на підтвердження реальності поставки ТОВ ВІГРАНД на адресу фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців метало пластикових конструкцій у перевіряємому періоді. При цьому, твердження представника позивача, що ревізори мали б самі перевірити існування контрагентів позивача шляхом зустрічних звірок, судом, до уваги не приймайтеся, так як зазначених контрагентів, ані за договорами, ні за видатковими накладними ідентифікувати не можливо.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов не належить до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВІГРАНД до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідні положення КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ВІГРАНД (код ЄДРПОУ: 41430400, адреса: вул. Середньофонтанська, 41, м. Одеса, 65039).

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ: 39398646).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 02.01.2020 року.

Суддя Н.В. Бжассо

.