Ухвала

від 02.01.2020 по справі 580/4222/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

02 січня 2020 року справа № 580/4222/19

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

27.12.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського (20441, Черкаська обл., Тальнівський р-н, с.Корсунка, вул.Миру, буд.1; код ЄДРПОУ 05278252) (далі - позивач) до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул.Благовісна, буд.170; код ЄДРПОУ 42962736) про:

визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради Кумаренко Л.М. №49936284 від 29.11.2019 про відмову у державній реєстрації прав власності на нерухоме майно за позивачем;

зобов`язання відповідача скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно (нежитлові приміщення): приміщення млину у складі двоповерхової будівлі літера Ж , площею - 161 кв.м., та чотириповерхової будівлі літера Д , площею - 620,6 кв.м., трьох складських приміщень: А-265,3 кв.м., Б-395, 0 кв.м., В-895,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

зобов`язання відповідача зареєструвати право власності за позивачем (код ЄДРПОУ 05278252) на нерухоме майно (нежитлові приміщення): приміщення млину у складі двоповерхової будівлі літера Ж , площею - 161 кв.м., та чотириповерхової будівлі літера Д , площею - 620,6 кв.м., трьох складських приміщень: А-265,3 кв.м., Б-395, 0 кв.м., В-895,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, встановлено підстави для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.

Згідно з п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін "суб`єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб`єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправною, на думку позивача, відмовою реєстратора як суб`єкта, наділеного Законом України від 01.07.2001 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснити реєстрацію за позивачем права власності на квартиру.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п.1 ч.3 ст.10 вказаного Закону державний реєстратор установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ч.1 ст.11 Закону № 1952-IV).

У силу приписів ст.37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Матеріали позову свідчать, що позивач вважає протиправним запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно (нежитлові приміщення), оскільки в судовому порядку скасовані документи, на підставі яких було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_1 . Вважає, що він, як користувач вказаним нерухомим майном, повинен реалізувати своє право власності на нього, яке не було своєчасно ним зареєстровано.

Отже, існує спір щодо права власності на нерухоме майно, щодо якого заявлено позовні вимоги до державного реєстратора. Тому під час вирішення спору суд має встановити обставини наявності у позивача чинного права власності на вищевказане нерухоме майно, що виходить за межі компетентності адміністративних судів. Тобто предмет позовних вимог стосується реалізації цивільних правовідносин, а заявлені позовні вимоги до державного реєстратора - є похідними, а не самостійними.

Майнові відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Стаття 15 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, відповідно до вимог ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п.п.6, 13 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

З огляду на заявлені підстави позову, заявлений спір підвідомчий місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.170 КАС України визначений обов`язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження, а на підставі ч.6 ст.170 КАС України роз`яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VI "Про судовий збір" наявні підстави повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений судовий збір згідно з квитанцією від 27.12.2019 №0.0.1567712593.1 на суму 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського до Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю ім. Г.І. Петровського (20441, Черкаська обл., Тальнівський р-н, с.Корсунка, вул.Миру, буд.1; код ЄДРПОУ 05278252) з Державного бюджету України сплачений судовий збір згідно з квитанцією від 27.12.2019 №0.0.1567712593.1 на суму 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

3. Роз`яснити, що спір відноситься до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя А.М. Бабич