Ухвала

від 23.12.2019 по справі 2а-3/11

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2а-3/11

Провадження № 8-а/456/1/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В.

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию в порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 просить переглянути постанову від 10.05.2016 по справі № 2а-3/11 про визнання протиправним та скасування розпорядження органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.02.2005 за № 401 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв`язку з нововиявленими обставинами та скасувати її.

В обґрунтування заяви заявниця покликається на те, що Стрийський міськрайонний суд 10.05.2016 прийняв постанову про визнання протиправним та скасування розпорядження органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 28.02.2005 за № 401 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по адміністративній справі № 2а-3/11 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та його скасування. Підставами для скасування вищевказаного розпорядження стали: лист Деснянської РДА від 09.02.2016, наданий Стрийському відділу поліції ГУ НП у Львівській області, де зазначено, що серед архівних документів Деснянської РДА за 2005 рік розпорядження не значиться, оскільки його номер не відповідає даті; лист Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 17.03.2016, наданий на звернення ОСОБА_4 від 11.03.2016. Запитуючи інформацію про розпорядження Деснянської РДА від 28.02.2005 за № 401, ОСОБА_4 не вказав, що це розпорядження саме органу приватизації, який має окрему нумерацію і воно зберігається в архіві органу приватизації разом з матеріалами приватизаційних справ. Запиту до органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Стрийський міськрайонний суд Львівської області щодо розпорядження від 28.02.2005 за № 401 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не здійснював. Таким чином, суд, не отримавши від органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації належних доказів, не маючи законних підстав, скасував розпорядження органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації на підставі неналежних довідок, які були надані позивачами.

Крім цього, в постанові суду від 10.05.2016 зазначено, що копії розпорядження органу приватизації Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 401 від 28.02.2005 та копії свідоцтва про право власності на житло, яке видавалося на підставі зазначеного розпорядження, не завірялися гербовою печаткою Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації. Однак відповідно до Положення про відділ приватизації державного житлового фонду Деснянської РДА відділ мав повноваження на виконання розпоряджень з питань приватизації житла, мав круглу печатку. Начальник відділу є керівником районного органу приватизації державного житлового фонду, про що пояснення надала Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація листом від 13.06.2019. Таким чином, вищевказаний лист спростовує висновок суду щодо обов`язкової наявності гербової печатки на копіях зазначених документів.

Відомості щодо зазначених вище листів раніше не були їй відомі та не могли бути відомі у зв`язку з тим, що її звернення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації були розглянуті відділом приватизації державного житлового фонду, який має окреме діловодство та окремий архів. І тільки листом від 10.07.2019 Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація як суб`єкт владних повноважень, який володіє відомостями щодо листів від 09.02.2016 та від 17.03.2016, надала пояснення.

На її думку, зазначені обставини є нічим іншим як неправдивими доказами, які умисно були надані позивачами, а суд, в свою чергу, належним чином не перевірив допустимість і належність поданих документів, що потягло за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Вона не була стороною у справі та не знала про відкриття та розгляд зазначеної судової справи, відповідно не мала змоги надати вищевказану інформацію та вступити у судовий процес як сторона та захищати свої законні права та інтереси і надати докази, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Крім цього, постановою від 10.05.2016 суд встановив календарні дати реєстрації ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 на підставі паспортів України, а саме: 09.10.1979, 04.11.1986, 07.02.1989, що, на думку суду, призвело до порушення права позивачів, закріпленого у ч. 4 ст. 5, ч. 2 ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , у зв`язку з чим є всі підстави визнати дії відповідача протиправними та скасувати оспорюване розпорядження. Однак згідно з листом Головного управління Державної міграційної служби в місті Києві від 19.06.2013 ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 зняті з реєстраційного обліку 08.02.2005, 21.03.2007 та 17.04.2007 по АДРЕСА_1 , хоча не проставляли в своїх паспортах штампу знятий з реєстраційного обліку . Таким чином, позивачі ввели суд в оману, надавши паспорти без штампу знятий з реєстраційного обліку .

Окрім того, зазначає, що скасування постановою від 10.05.2016 розпорядження від 28.02.2005 за № 401 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 буде підставою для скасування свідоцтва про право власності на вищезазначену квартиру, право власності на 1/4 частку якої вона отримала в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 . Відтак скасування свідоцтва про право власності на спірну квартиру призведе до порушення її права власності, а тому відповідно до ст. 362 КАСУ вона вправі звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,оскільки зазначене рішення порушує її права та інтереси.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, так як вона доглядає за хворою матір`ю ОСОБА_3 , яка потребує постійного лікування.

Інші особи, які беруть участь у справі, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 проти задоволення заяви заперечили, покликаючись на те, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, може бути подана учасником справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про існування таких обставин. Однак ОСОБА_1 , стверджуючи, що не була учасником справи, фактично сама визнала, що не може у своїх власних інтересах подавати заяву про перегляд постанови суду від 10.05.2016 за нововиявленими обставинами. Крім цього, ОСОБА_1 діяла у справі виключно як представник третьої особи ОСОБА_3 згідно з нотаріальною довіреністю серії ВТІ №860239 від 14.08.2013, чинною до 14.08.2018, відтак була учасником справи до 14.08.2018 та знала про відкриття провадження у справі та її розгляд і мала змогу надати інформацію. Із закінченням дії нотаріальної довіреності повноваження ОСОБА_1 припинилися. Таким чином, заява ОСОБА_1 від 03.08.2019 є такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. Нововиявленими обставинами ОСОБА_1 вважає її необізнаність з відомостями, зазначеними у листі Деснянської РДА від 13.06.2019, що відповідно до Положення про відділ приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації відділ мав повноваження на видання розпорядження з питань приватизації житла, мав круглу печатку, начальник відділу є керівником районного органу приватизації державного житлового фонду. Однак ОСОБА_1 вводить суд в оману, оскільки про дану обставину вона дізналася з листа Деснянської РДА від 23.11.2015. Так, 18.12.2015 третя особа ОСОБА_3 разом з клопотанням подала до справи лист Деснянської РДА від 23.11.2015, адресований її представнику ОСОБА_1, де зазначено про вищевказану обставину. Абзац 4 листа Деснянської РДА від 23.11.2015 є тотожним за змістом абзацу 6 листа Деснянської РДА від 13.06.2019. Таким чином, у заяві від 03.08.2019 з посиланням на лист Деснянської РДА від 13.06.2019 ОСОБА_1 просто переоцінює докази, оцінені судом у постанові суду.

Крім цього, нововиявленими обставинами ОСОБА_1 називає її необізнаність з відомостями, зазначеними у листі Деснянської РДА від 10.07.2019, про те, що розпорядження органу приватизації Деснянської РДА мають окрему нумерацію і зберігаються в архіві органу приватизації у матеріалах приватизаційних справ. Однак 10.01.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд направив третій особі ОСОБА_3 лист № 876/119/17 та копію апеляційної скарги Деснянської РДА, які представник третьої особи ОСОБА_1 особисто отримала, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, де ОСОБА_1 особисто підписалася про вручення поштового відправлення 23.01.2017. Окрім того, ОСОБА_1 як представник третьої особи ОСОБА_3 13.02.2017 засобом поштового зв`язку направила до апеляційного суду до справи заяву про розгляд справи № 876/119/17 за їх відсутності, що спростовує твердження заявниці про те, що їй не було відомо про відкриття провадження у справі та її розгляд. Таким чином, ОСОБА_1 безпосередньо дізналася про зазначене ще 23.01.2017, але своєчасно не реалізувала право представника третьої особи на оскарження та не заявила у визначені терміни клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, тому її заяву від 03.08.2019 слід вважати такою, що подана після закінчення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Незалежно від матеріалів справи № 2а-3/11 лише сам факт посилання ОСОБА_1 у заяві від 03.08.2019 на листи відповідача Деснянської РДА від 13.06.2019 та від 10.07.2019 вказує на те, що у ході судового процесу відповідачу було про це відомо, а відтак такі обставини не можуть вважатися нововиявленими. Долучені до заяви витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.03.2015, лист Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 19.06.2013, заява ОСОБА_4 до апеляційного суду Львівської області від 10.07.2013 не свідчать про існування нововиявлених обставин, оскільки, як визнає сама ОСОБА_1 , ці копії вона отримала 10.07.2013 і у процесі розгляду справи про це вже заявляла, що також підтверджується матеріалами справи. Крім цього, ОСОБА_1 вводить суд в оману, заявляючи, що стала співвласницею квартири в порядку спадкування за законом, оскільки право на спадщину на 1/4 частину квартири після смерті ОСОБА_2 у ОСОБА_1 не виникало, так як не виникало право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири.

Представник Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації Жуковська Я.В. в судове засідання не з`явилася, подала пояснення по суті заяви про перегляд постанови суду у зв`язку з нововиявленими обставинами, в обґрунтування яких покликається на те, що постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області задоволено позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та визнано протиправним і скасовано розпорядження органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.02.2005 № 401 про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Так, у листі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 09.02.2016, направленому до Стрийського відділу поліції ГУ НП у Львівській області у відповідь на лист від 29.01.2016 щодо надання копії документів, які були чинними в період з 28.02.2005 по 22.03.2005, наведений перелік розпоряджень Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, що до нього додаються, та зазначено про відсутність серед архівних документів Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації за 2005 рік розпорядження від 28.02.2005 № 401, оскільки його номер не відповідає даті. У листі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 17.03.2016, направленому на адресу ОСОБА_4 у відповідь на його звернення від 11.03.2016 щодо надання копій розпоряджень для ознайомлення, наведений перелік розпорядчих документів, прийнятих Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією у лютому-квітні 2005 року та запропоновано заявнику ознайомитись з текстом наведених розпоряджень у приміщенні Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Таким чином, на момент прийняття судом першої інстанції постанови від 10.05.2016 суду не було відомо, а отже, і не було ним враховано ту обставину, що відомості, викладені у вищевказаних листах Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, виконавцем яких був архівний відділ райдержадміністрації, цілком та повністю відповідають дійсності, оскільки стосуються саме розпоряджень Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації як суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, квартира АДРЕСА_1 приватизована розпорядженням органу приватизації Деснянського району м. Києва від 28.02.2005 № 401. При цьому, розпорядження органу приватизації Деснянської райдержадміністрації мають окрему нумерацію і зберігаються в архіві органу приватизації у матеріалах приватизаційних справ. Таким чином, Стрийський ВП ГУ НП у Львівській області та ОСОБА_4 у своїх листах до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації не зазначили, що запитуване розпорядження є розпорядженням саме органу приватизації, у зв`язку з чим отримали відповідь згідно з критеріями запитів. Зазначає, що відповідач Деснянська районна у м. Києві державна адміністрація діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як уповноважений орган, до сфери управління якого передано управління майном. Таким чином, орган місцевого самоврядування у даних правовідносинах не здійснював владно-управлінських функцій по відношенню до позивачів, а лише реалізував свої повноваження щодо розпорядника державного житлового фонду. В даному випадку орган місцевого самоврядування є лише учасником приватноправових відносин, в яких він забезпечує відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України та забезпечує можливість громадян реалізувати своє конституційне право на житло. Отже, відповідач у даних відносинах не здійснював по відношенню до позивачів владно-управлінських функцій. Крім цього, вважає, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають розглядатися в порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та підлягає до задоволення, а тому просить постанову Стрийського міськрайонного суду від 10.05.2016 скасувати, провадження у справі закрити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги заяви та заперечення проти неї, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно відмовити повністю, виходячи з наступних підстав.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.05.2016 у справі № 2а-3/11 задоволено позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та його скасування, визнано протиправним і скасовано розпорядження органу приватизації Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.02.2005 за № 401 про передачу квартири АДРЕСА_1 в приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Постанова набрала законної сили.

07.08.2019 ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.05.2016 за нововиявленими обставинами.

При вирішенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд виходив з наступного.

Підставою перегляду судових рішень у порядку, передбаченому главою 3 КАС України, можуть бути тільки підстави, передбачені ст. 361 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Вказаний перелік підстав є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з ч. 4 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Суд звертає увагу, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, зокрема, обставини, на які посилається заявник в своїх поясненнях, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Згідно з ч. 6 ст. 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У ході розгляду заяви суд з`ясував, що заявниця як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами посилається на те, що вона не була стороною у справі та не знала про відкриття провадження та розгляд справи № 2а-3/11 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та його скасування, відповідно відомості, зазначені в листі Деснянської РДА від 09.02.2016 за вих. № 102/04/19/991, який наданий Стрийському відділу поліції ГУ НП у Львівській області, де зазначено, що серед архівних документів Деснянської РДА за 2005 рік розпорядження не значиться, оскільки його номер не відповідає даті, та в листі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 17.03.2016 за вих. № 102/102/ІІІ-187/1-1197, який наданий на звернення ОСОБА_4 від 11.03.2016, не були їй відомі та не могли бути відомі у зв`язку з тим, що її звернення до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації були розглянуті відділом приватизації державного житлового фонду, який має окреме діловодство та окремий архів.

Однак доводи заявниці про те, що зазначені обставини не були та не могли бути відомі їй не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду Стрийським міськрайонним судом Львівської області справи № 2а-3/11 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та його скасування ОСОБА_1 представляла інтереси третьої особи ОСОБА_3 на підставі нотаріальної довіреності серії ВТІ № 860239 від 14.08.2013, яка додана нею до касаційної скарги на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.05.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 по вищевказаній справі /Т. 4 а.с. 119-127, 147/.

Окрім того, судом встановлено, що про зміст листа Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 102-102/с-55/4-3520, № 102-102/с-55/5-3520 від 13.06.2019, на який ОСОБА_1 посилається як на нововиявлену обставину, їй було відомо під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки 18.12.2015 третя особа ОСОБА_3 подала разом з клопотанням лист Деснянської РДА № 102-102/с-1923-5530 від 23.11.2005, адресований ОСОБА_1 , де зазначено, що відповідно до Положення про відділ приватизації державного житлового фонду Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації відділ мав повноваження на видання розпорядження з питань приватизації житла, мав круглу печатку, начальник відділу являвся керівником районного органу приватизації державного житлового фонду , що аналогічно змісту листа №102-102/с-55/4-3520, №102-102/с-55/5-3520 від 13.06.2019 /Т.6 а.с. 11-13/.

Також не є нововиявленою обставиною лист № 102-102/с-55/6-3874 від 10.07.2019, оскільки з матеріалів справи № 2а-3/11 встановлено, що 23.01.2017 представник третьої особи ОСОБА_1 . особисто отримала лист апеляційного суду за № 876/119/17 та копію апеляційної скарги Деснянської РДА, де зазначено, що розпорядження органу приватизації Деснянської райдержадміністрації мають окрему нумерацію і зберігаються в архіві органу приватизації у матеріалах приватизаційних справ , що аналогічно змісту листа № 102-102/с-55/6-3874 від 10.07.2019 /Т. 6 а.с. 181-183, Т. 7 а.с. 7/.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обставини, наведені заявницею ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні ст. 361 КАС України.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.

Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі Правєдная проти Росії , № 69529/01; у справі Рябих проти Росії , № 52854/99, п. 52; у справі Брумареску проти Румунії , № 28342/95, п. 61).

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE. №3236/03, § 40, ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v.RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року).

Слід додатково зазначити, що в контексті п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставою для перегляду судового рішення можуть слугувати лише ті фактичні обставини, які мали істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі, та суду. Ініціювання перегляду судового рішення лише з метою нового слухання і вирішення справи суперечить принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права.

Згідно з ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Таким чином, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини, на які посилається заявниця, не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 КАС України, оскільки встановлені та вирішувались під час розгляду справи судом першої інстанції, а переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Відтак у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 2а-3/11 необхідно відмовити повністю, оскільки підстави для скасування постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.05.2016 у справі № 2а-3/11 відсутні.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 241-243, 248, 256, 361, 363, 368, 369 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 2а-3/11 за адміністративним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень та його скасування відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 28.12.2019.

Суддя Л.В.Гула