Рішення

від 24.12.2019 по справі 910/11898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2019Справа № 910/11898/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Бігми Я.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром (73035, Херсонська обл., м. Херсон, провулок Янтарний, буд. 1; ідентифікаційний код: 31881330)

до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул.. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код: 00015622)

про скасування арешту з майна та вчинення дій

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Немирівська А.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром з вимогами до Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна та вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для зняття арешту з нерухомого майна, накладеного Першою херсонською державною нотаріальною конторою, яке належить Приватному акціонерному товариству виробничо-комерційній фірмі Херсонвинпром .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 відкрито провадження у справі №910/11898/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.10.2019; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 09.10.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2019.

22.10.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від голови правління Позивача Ісакова В.І. надійшла заява про вступ у справу як третьої особи, в якій просить суд залучити Ісакова В.І. у справу в якості представника, надати доступ до електронної справи №910/11898/19 в підсистемі Електронний суд та провести підготовче судове засідання за відсутністю позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що заявником не було визначено в якості якої третьої особи його має бути залучено до справи. Крім того, в описовій частині клопотання не містилося жодних обґрунтувань щодо того, чому суд має залучити Ісакова В . І. до участі у справі в якості третьої особи та як рішення по справі №910/11898/19 може вплинути на його права та обов`язки. Також, прохальна частина клопотання не містила вимоги про залучення Ісакова В.І. до участі у справі в якості третьої особи.

Враховуючи вищевикладене, судом було відмовлено у задоволенні заяви позивача в частині вступу у справу як третьої особи, про що зазначено в ухвалі суду від 23.10.2019.

Щодо заяви голови правління позивача Ісакова В.І. про залучення його у справу в якості представника, судом в ухвалі від 23.10.2019 було зазначено, що оскільки Ісаков В.І. є головою правління Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром , що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він має право на представництво інтересів Позивача.

Щодо заяви голови правління позивача Ісакова В.І. про надання доступу до електронної справи №910/11898/19 в підсистемі Електронний суд , судом було зазначено, що на теперішній час підсистема Електронний суд працює лише в тестовому режимі, проте не передбачає можливості суду розгляду даної справи в електронній формі (відповідно до ухвали суду від 23.10.2019).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; підготовче засідання призначено на 20.11.2019.

06.11.2019 відповідачем подано заяву про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву.

06.11.2019 відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.

У підготовчому засіданні 20.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

У підготовчому засіданні 20.11.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 18.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у позивача належним чином завірену копію позовної заяви у справі Господарського суду Херсонської області №923/744/19 за позовом Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром до Першої Херсонської державної нотаріальної контори про скасування арешту та виключення з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна з додатками; інформацію про прийняті рішення в судовому засіданні 03.12.2019 року у справі №923/744/19.

04.12.2019 відповідачем подано клопотання про залишення без розгляду позову у справі №910/11898/19, оскільки, на думку відповідача, позивач зловживає своїми процесуальними правами шляхом подання декількох позовів з аналогічними предметом і підставами.

12.2.2019 позивачем подано заяву про зупинення провадження у справі №910/11898/19 до набрання законної сили рішенням суду у справі №923/744/19.

У підготовчому засіданні 18.12.2019 судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду позову у справі №910/11898/19 та заяви позивача про зупинення провадження у справі №910/11898/19 (до набрання законної сили рішенням суду у справі №923/744/19) у зв`язку з необґрунтованістю.

У підготовчому засіданні 18.12.2019 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.12.2019.

Представник позивача у судове засідання 24.12.2019 не з`явився, про призначене судове засідання повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (73035, Херсонська обл., м. Херсон, провулок Янтарний, буд. 1), що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якої вбачається, що поштове відправлення знаходиться у точці видачі/доставки 24.12.2019.

Крім того, про розгляд судом справи №910/11898/19 позивач повідомлявся шляхом надсилання ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 на електронну адресу позивача, яка була вказана позивачем у позовній заяві ( orrz.jurist@ukr.net ) та телефонограмою за номером телефону, вказаному позивачем у позовній заяві (телефонограма була прийнята Ісаковим В.І. ).

Таким чином, позивач вважається належним чином повідомленим про розгляд 24.12.2019 Господарським судом міста Києва справи №910/11898/19.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2019 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 24.12.2019 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма Херсонвинпром є власником нерухомого майна - нежилих будівель, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №859575865101, які знаходяться за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, смт. Антонівка, провулок Янтарний, буд. 1, а саме: адмінбудівлі (ІІ поверх виробнича лабораторія), А, загальною площею 259,9 кв.м., головного корпусу (цех готової продукції), А1, загальною площею 2827,2 кв.м., підвалу під літ А1, А1, загальною площею 2257,9 кв.м., цеху, Аз, загальною площею 2709,6 кв.м., підвалу літ А3, А3, загальною площею 2222,2 кв.м., цеху мийної, А2, загальною площею 709,3 кв.м., прирейкового складу, З, З1, З2, загальною площею 619,7 кв.м., спиртосховища, О, О1, загальною площею 326,7 кв.м, артезіанської свердловини, 47, що підтверджується дублікатом Свідоцтва про право власності та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 19, 20).

Як зазначив позивач у позовній заяві, у 2018 році він вирішив продати частину нерухомого майна, а на іншу частину взяти кредит під іпотечне обтяження для ведення господарської діяльності.

У процесі підготовки документів позивач замовив та отримав інформаційну довідку № 125218816 від 24 травня 2018 року (а.с. 10-18), відповідно до якої в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна міститься запис від 23 травня 2005 року за № 13429675 про накладення арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1998375, яке на момент внесення запису належало позивачу. Запис внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна Першою херсонською державною нотаріальною конторою Херсонського міського нотаріального округу, яка є структурним підрозділом Міністерства юстиції України.

Відповідно до вказаного запису № 13429675 арешт нерухомого майна, належного позивачу на підставі свідоцтва АЕР 867214 від 30.03.2005, накладено згідно з Листом прокуратури м. Херсона № 06/2117-05 від 23 травня 2005 року та постанови слідчого Васіляки Д.К. від 16.05.2005 р.

Судом встановлено, що позивач звернувся де Генеральної прокуратури України із заявою про зняття арешту з вказаного майна.

Генеральна прокуратура України листом вих. № 15/3-30779-18 від 15.08.2018 (а.с. 21) повідмовила позивача про те, що за інформацією прокуратури Херсонської області під час перевірки за Вашим зверненням установлено, що 23.05.2005 р. до першої Херсонської державної нотаріальної контори невстановленими особами надано лист прокуратури міста Херсона про накладення арешту на нежитлове приміщення, яке належить ПрАТ ВКФ Херсонвинпром , з долученням постанови слідчого. Однак встановлено, що вказаний лист та постанова носять ознаки підробки, у зв`язку з чим 14.07.2005 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ст. 358 ч. 1, ст. 358 ч. 3 КК України.

Після чого 01.02.2007 начальником СВ Суворовського ВМХМВ УМВС України в Херсонській області винесено постанову про скасування постанови про накладення арешту на майно, яку направлено для виконання до першої Херсонської державної нотаріальної контори.

Однак, вказану постанову нотаріальною конторою не виконано та повідомлено, що для зняття арешту необхідно рішення суду. З огляду на те, що працівниками органів прокуратури арешт на майно ПрАТ ВКФ Херсонвинпром не накладався, підстави для звернення до суду у прокуратури відсутні.

Таким чином, як зазначив позивач у позовній заяві, на даний час на належне позивачу майно безпідставно накладено арешт, чим порушені його майнові права щодо розпорядження власністю.

У зв`язку з тим, що з дня накладення арешту на належне позивачу майно до цього часу (13 років) жодних дій чи рішень, які б ставили під сумнів правомірність належності нерухомого майна позивачу будь-ким не вчинялось та не приймалось, позивач вказує на безпідставність накладення арешту на належне йому майно, у зв`язку з чим просить суд:

1) скасувати арешт нерухомого майна Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром за адресою: м. Херсон, провулок Янтарний, буд. 1, а саме: адмінбудівлі (ІІ поверх виробнича лабораторія), А, загальною площею 259,9 кв.м., головного корпусу (цех готової продукції), А1, загальною площею 2827,2 кв.м., підвалу під літ А1, А1, загальною площею 2257,9 кв.м., цеху, Аз, загальною площею 2709,6 кв.м., підвалу літ А3, А3, загальною площею 2222,2 кв.м., цеху мийної, А2, загальною площею 709,3 кв.м., прирейкового складу, З, З1, З2, загальною площею 619,7 кв.м., спиртосховища, О, О1, загальною площею 326,7 кв.м, артезіанської свердловини, 47, який зареєстрований в відомостях про державну реєстрацію обтяжень за №13429675, реєстраційний номер обтяження №1998375 від 23.05.2005;

2) виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис обтяження від 23.05.2005 за №13429675 про арешт нерухомого майна за адресою: м. Херсон, провулок Янтарний, буд. 1.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 Цивільного кодексу України можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 по справі №766/21865/17, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України (в редакції від 03 жовтня 2017 року) можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Після припинення кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. При цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

За частиною 2 статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для реєстрації обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як встановлено судом, запис про арешт майна позивача було внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна Першою херсонською державною нотаріальною конторою Херсонського міського нотаріального округу (на підставі листа прокуратури м. Херсона № 06/2117-05 від 23 травня 2005 року та постанови слідчого Васіляки Д.К. від 16.05.2005).

Таким чином, за твердженням позивача, оскільки Перша херсонська державна нотаріальна контора Херсонського міського нотаріального округу є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, відповідачем у даній справі є саме Міністерство юстиції України.

Суд вважає вказані твердження позивача (щодо порушення його права власності саме Міністерством юстиції України) необгрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом , суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб`єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача . На позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем , а тому потребують захисту.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення відповідачем і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228 Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Відповідно до п. 2 Положення Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій, державний реєстратор прав самостійний у прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та відмову в такій реєстрації і здійснює повноваження тільки відповідно до закону. Дії державного реєстратора прав щодо державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень встановлює перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно: підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідно до Закону України Про нотаріат , державні нотаріальні контори створюються та ліквідуються Міністерством юстиції України, а також останнім здійснюється керівництво нотаріальними конторами, що стало підставою визначення відповідачем в даному спорі саме Міністерство юстиції України.

Однак, суд вважає вказані твердження позивача необгрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункт 3 Положення основними завданнями Мін`юсту є: - забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності; - організація роботи нотаріату; - здійснення державного регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює умови допуску громадян та посадових осіб органів місцевого самоврядування, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, передбачених законом (далі - уповноважені особи), до провадження нотаріальної діяльності, здійснює контроль за організацією нотаріату та нотаріальної діяльності уповноважених осіб, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видає уповноваженим особам свідоцтво про право на вчинення нотаріальних дій щодо оформлення спадкових прав, встановлює порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та уповноважених осіб; затверджує порядок проходження стажування уповноваженими особами, порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних, приватних нотаріусів та уповноважених осіб, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів, помічників нотаріусів та уповноважених осіб, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів та уповноважених осіб роз`яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації прав належить:

1) забезпечення формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

2) здійснення нормативно-правового регулювання у сфері державної реєстрації прав;

3) забезпечення створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

4) організація роботи, пов`язаної із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

5) здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

6) забезпечення доступу до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом;

7) розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

8) складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення:

9) організація роботи з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

9-1) надання узагальнених роз`яснень щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

10) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, зі змісту наведених норм вбачається, що Міністерство юстиції України не має повноважень стосовно прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову у такій реєстрації, не може впливати на прийняття таких рішень суб`єктами державної реєстрації, а здійснює виключно державне регулювання нотаріальної діяльності.

Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту порушення його прав (охоронюваних законом інтересів) саме визначеним ним відповідачем у даній справі - Міністерством юстиції України, з огляду на те, що оспорюваний запис вносився до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна не відповідачем, а Першою Херсонською державною нотаріальною конторою.

Доказів вчинення безпосередньо Міністерством юстиції України (відповідачем) будь-яких дій, спрямованих на порушення (невизнання, оспорення) права власності позивача на нерухоме майно за адресою: м. Херсон, провулок Янтарний, буд. 1 відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладені у Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Таким чином, з урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності саме позивач у справі (тобто, особа, яка стверджує про порушення його прав відповідачем), мав довести, що його права (охоронювані законом інтереси) щодо предмета позову порушуються (не визнаються, оспорюються) саме відповідачем - Міністерством юстиції України.

Однак, як встановлено судом, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами факту порушення його прав (охоронюваних законом інтересів) саме визначеним ним відповідачем у даній справі - Міністерством юстиції України, з огляду на те, що оспорюваний запис вносився до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна не відповідачем, а Першою Херсонською державною нотаріальною конторою.

При цьому, судом встановлено, що 04.09.2019 Приватне акціонерне товариство виробничо-комерційна фірма Херсонвинпром звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Першої Херсонської державної нотаріальної контори про скасування арешту та виключення запису з єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (справа №923/744/19) (а.с. 129-130).

У вказаній справі позивач просив суд: 1) скасувати арешт нерухомого майна Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром за адресою пров. Янтарний, 1, м. Херсон, а саме: адмінбудівля (II поверх виробнича лабораторія), А, загальна площа 259.9 кв.м.; головний корпус (цех готової продукції), А1, загальна площа 2827.2 кв.м.; підвал під літ. А1, А2, загальна площа 2257.9 кв.м.; цех, АЗ, загальна площа 2709.6 кв.м.; підвал під літ. АЗ, АЗ, загальна площа 2222.2 кв.м.; цех мийної, А2, загальна площа 709.3 кв.м.; прирейковий склад, 3,31,32, загальна площа 619.7 кв.м.; спиртосховище, О, О1, загальна площа 326.7 кв.м.; артезіанська свердловина, 47, який зареєстрований в відомостях про державну реєстрацію обтяжень за №13429675, реєстраційний номер обтяження № 1998375 від 23.05.2005 року.

- виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження від 23.05.2005 року за № 13429675 про арешт нерухомого майна за адресою пров. Янтарний , 1, м. Херсон .

Тобто, у справі №923/744/19 позивачем були заявлені ті самі позовні вимоги, що і в даній справі.

Водночас, у справі №923/744/19 позивачем було визначено відповідача - Першу Херсонську державну нотаріальну контору.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 03.12.2019 у справі №923/744/19 позов Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром було задоволено у повному обсязі; - скасовано арешт нерухомого майна Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром за адресою пров. Янтарний, 1, м. Херсон, а саме: Адмінбудівля (II поверх виробнича лабораторія), А, загальна площа 259,9 кв.м.; Головний корпус (цех готової продукції), А1, загальна площа 2827,2 кв.м.; Підвал під літ. А1, А2, загальна площа 2257,9 кв.м.; Цех, А3, загальна площа 2709,6 кв.м.; Підвал під літ. А3, А3, загальна площа 2222,2 кв.м.; Цех мийної, А2, загальна площа 709,3 кв.м.; Прирейковий склад, З, З1, З2, загальна площа 619,7 кв.м.; Спиртосховище, О, О1, загальна площа 326,7 кв.м.; Артезіанська свердловина, 47, який зареєстрований в відомостях про державну реєстрацію обтяжень за № 13429675, реєстраційний номер обтяження № 1998375 від 23.05.2005 року; - виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження від 23.05.2005 року за № 13429675 про арешт нерухомого майна за адресою пров. Янтарний , 1, м. Херсон .

Задовольняючи позовні вимоги Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром , суд дійшов висновку в обґрунтованості позовних вимог позивача та, зокрема, у рішенні зазначив, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі .

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром до Міністерства юстиції України, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення прав позивача саме відповідачем (з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи).

Що стосується поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачем не порушено, і суд дійшов висновку відмовити позивачу у позові по суті в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, заявлених до відповідача, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства виробничо-комерційної фірми Херсонвинпром до Міністерства юстиції України про скасування арешту з майна та вчинення дій - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 січня 2020 року.

Суддя О.В. Чинчин