Рішення

від 24.12.2019 по справі 923/894/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2019 року Справа № 923/894/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ", м. Гола Пристань, Херсонська область

до відповідача : Приватного підприємства "Баланс", м.Херсон

про визнання нечинним правочину у формі договору

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Безрода Р.С. - адвокат

Приватне підприємство "ШАТАНЕЛЬ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Баланс" (далі - відповідач) в якій просить визнати нечинним правочин у формі договору доручення № 1 від 16.07.2018 "На реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ" (далі - Договір).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час укладання договору, сторони не погодили істотну умову - ціну договору, що є підставою для визнання договору нечинним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2019 визначено суддю по справі - Ярошенко В.П.

Ухвалою від 23.10.2019 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 04.11.2019 суд прийняв позовну заяву Приватного підприємства "ШАТАНЕЛЬ" до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/894/19 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

25.11.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач не погодився з думкою позивача про те що сторони не погодили істотну умову - ціну договору, послався на ті обставини, що розділом 4 договору сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків. Крім того зазначив, що спірний договір виконувався, що не дає підстав вважати його неукладеним.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2019 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.12.2019 та 24.12.2019 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

16.07.2018 року між Приватним підприємством "ШАТАНЕЛЬ" та Приватним підприємством "Баланс" було укладено договір доручення № 1 на реалізацію та матеріальне зберігання ТМЦ (далі - договір оренди).

Відповідно до п.1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, повірений бере на себе зобов 'язання за плату надати послуги з повного матеріального зберігання (вугілля різних марок, вугільних брикетів) та подальшою реалізацією вугілля кам 'яного різних марок та вугільного брикету (далі - товар), що належить довірителю на підставі права власності.

За умовами п.2.2., п.п.2.2.7, 2.2.8 договору повірений зобов`язаний до десятого числа наступного місяця надати письмовий звіт про об 'єм товару, що перебуває у повіреного, а також до десятого числа наступного місяця направити Акт виконаних робіт з зазначенням обсягу робіт, що були надані Довірителю та вартості наданих робіт.

Згідно п.4.1 договору, плата за надані послуги згідно цього договору встановлюється додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п.7.1 договору, договір набирає чинності від дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2018.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає про те, що сторони на стадії укладання договору не погодили істотну умову - ціну договору.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Законодавцем передбачено, що такий перелік, зазначений в ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України).

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 Цивільного кодексу України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія Цивільного кодексу України.

Таким чином, звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся з вимогою про визнання нечинним правочину у формі договору. В самій же заяві позивач зазначає як про неукладеність договору, оскільки в силу ст.180 ГК України не всі істотні умови були погоджені сторонами при укладені договору так і про недійсність договору в розумінні ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Суд констатує, що неукладений і недійсний договір - конструкції принципово різні і ототожнення їх позивачем є помилковим. Договір, щодо якого сторони не дійшли згоди в необхідній формі за всіма істотними умовами є неукладеним, тобто неіснуючим, що виключає визнання його недійсним.

Враховуючи вищевказане, суд не вправі визначати ефективний спосіб захисту права замість позивача, тобто виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту права є не ефективним.

Суд зазначає, що захищає права, свободи та інтереси осіб у спосіб, який прямо передбачено нормою матеріального права або договором, а така норма матеріального права як визнання правочину нечинним взагалі відсутня.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, а тому позовні вимоги останнього не призведуть до усунення порушень і захисту його прав і законних інтересів.

У зв`язку з вищевикладеним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено, що існують об`єктивні підстави для внесення змін у договір.

Суд критично оцінює посилання відповідача на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 03.10.2019 у справі № 923/509/19, якою підтверджена обставина виконання договору, відповідно до якого відповідач передав позивачу товар на суму 2570685,60 грн. враховуючи наступне.

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Суд констатує, що ухвала Господарського суду Херсонської області від 03.10.2019 у справі № 923/509/19 не є судовим рішенням та не містить жодних преюдиційних фактів.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

1. В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 03.01.2020.

Суддя В.П.Ярошенко