Рішення

від 02.01.2020 по справі 562/4167/17

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/4167/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Власюк І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_21, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Здолбунівська районна державна адміністрація Рівненської області, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до голови Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_21, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Здолбунівська районна державна адміністрація Рівненської області, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Правда Рівненська НОМЕР_2 було опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій зазначено: Не менш шокуюча ситуація сталася з начальником місцевої школи на Здолбунівщині. Його, смертельно п`яного, поряд з випитою пляшкою горілки, лежачого в канаві, зняли на мобільний телефон місцеві мешканці.

Очевидці розповідають, що директор Будеразької школи ОСОБА_4 лежав п`яним у траві в центральному парку.

Голова Здолбунівської ОСОБА_5 зазначив, що така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району, інцидент з пияцтвом будемо розбирати, розмову має провести і начальник райвідділу освіти, і профільний заступник. ОСОБА_4 уже має догану, яку склали в грудні 2014 року. Можливо, вживатимемо жорсткі заходи - аж до звільнення з посади, - сказав голова РДА. Усні скарги на ОСОБА_6 отримував давно, коли ж зателефонували і розповіли, що той лежить п`яним у парку, відразу відправив туди заступника з гуманітарних питань і начальника районого відділу освіти. Поведінку директора не виправдовує навіть те, що це був вихідний день і що він перебував у відпустці . Зазначає, що на даний час газета Правда Рівненська закрита.

Також вказує, що на сайті газети Рівне вечірнє ІНФОРМАЦІЯ_3 було надруковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_4 . В статті зазначено: Голова Здолбунівської ОСОБА_5 зазначив, що така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району. Інцидент з пияцтвом будемо розбирати: розмову має провести і начальник райвідділу освіти та профільний заступник,- каже ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 уже має догану, яка складена у грудні 2014 року. Не виключено, що будемо вживати жорсткі заходи, аж до звільнення з посади .

Зазначив, що на сайті Рівне TV|info ІНФОРМАЦІЯ_3 була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_5 (відео) . В статті прописано Голова Здолбунівської ОСОБА_5 зазначив, що така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району. Інцидент з пияцтвом будемо розбирати: розмову має провести і начальник райвідділу освіти та профільний заступник, - каже ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 уже має догану, яка складена в грудні 2014 року. Не виключаю, що будемо вживати жорсткі заходи, аж до звільнення з посади .

Вказує, що на сайті чесних новин (ІНФОРМАЦІЯ_6) була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій вказано: Голова Здолбунівської райдержадміністрації ОСОБА_7 каже, що для нього такий вчинок директора школи в районі є ганьбою. - До мене вже були звернення від жителів села Будераж щодо директора їхньої школи. Але все це були усні скарги - ніхто не приносив ніяких письмових документів, які підтверджували б непристойну поведінку ОСОБА_8 . У нього вже була догана за схожий вчинок у грудні минулого року, проте вона, очевидно, ніякого результату не дала. У суботу до мене подзвонили селяни і повідомили, що виявили п`яного директора школи у сільському парку. Вони ж і викликали міліцію. У Будераж мали поїхати мій заступник з гуманітарних питань і начальник районного відділу освіти. Його поведінку не виправдовує навіть те, що це був вихідний день і те, що на даний момент він у відпустці. Щодо покарання то за словами п. ОСОБА_9 , швидше за все, це буде ще одна догана. Навіть якщо керівництво звільнить ОСОБА_8 з роботи, вірогідно, він буде поновлюватися на посаді через суд. А це, на переконання голови РДА, не найкращий вихід із ситуації.

- Довести те, що директор школи справді був там п`яним, буде непросто.

Адже він може сказати, що йому стало зле, чи щось таке. Якби правоохоронці застали ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння і повезли його на експертизу, то звільнити його з посади можна було б без проблем.

На сайті Здолбунів СІТІ від ІНФОРМАЦІЯ_1 була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_8 . В статті зазначено: Кожен має право на помилку. Але ціна за помилки буває різною. За останні дні мною було проведено багато юнсультацій стосовно того, яке рішення прийняти по директору Будеразької ЗОШ чий відпочинок минулими вихідними прославив наш район на всю Україну. Вважаю прийняте рішення, найбільш компромісним так прокоментував ОСОБА_7 сьогоднішній наказ начальника відділу освіти Здолбунівської РДА про звільнення директора Будеразької школи .

Вважає, що зазначені твердження голови Здолбунівської райдержадміністрації ОСОБА_10 не відповідають дійсності, є голослівними й надуманими, носять наклепницький і замовницький характер. Замовницьким вважає тому, що в червні 2015 року перший заступник голови Здолбунівської РДА ОСОБА_22 розповідав йому, що ОСОБА_10 телефонував колишній перший зступник Рівненської ОДА ОСОБА_23 і говорив, що ОСОБА_12 їх людина, йому потрібно всіляко допомагати.

Посилається на те, що 25 липня 2015 року він не вживав алкоголю взагалі і не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Фотографії та відео по даному факту були підроблені на замовлення ОСОБА_12 , з яким у нього неприязні, ворожі стосунки та неодноразово виникали конфліктні ситуації.

Вказує, що жодного доказу про те, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння не має. Службове розслідування не проводилось. При цьому голова Здолбунівської РДА ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_1 без жодної підстави, без жодного документа давав коментарі по даному факту.

Зазначає, що постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27.01.2016 у справі №562/2293/15-а, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 10.08.2015 року, яка була винесена дільничним інспектором міліції Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області лейтенантом міліції ОСОБА_25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді попередження.

12.02.2016 року начальником Здолбунівського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_26 було винесено по тому ж факту іншу постанову про закриття провадження по адміністративній справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.178 КУпАП, якою провадження у справі закрито на підставі ст.38, 247 КУпАП., яку він також оскаржив в суді.

Здолбунівський районний суд Рівненської області постановою у справі №562/344/16-а від 14.11.2016 року задовільнив позов ОСОБА_1 та скасував постанову від 12.02.2016 року серії РВ №002841 і постанову від 01.03.2016 року в порядку п.7 ст.247 КУпАП.

Зазначає, що в мотивувальній частині постанови суддя зазначив, що відповідач не надав будь-яких доказів вини позивача, але чомусь скасував постанови в порядку п.7 ст.247 КУпАП. Будучи незгідним з резолютивною частиною постанови ОСОБА_27 звернувся з апеляційною скаргою в Житомирський апеляційний адміністративний суд.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановив скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 12.02.2016 року серії РВ №002841 і постанову від 01.03.2016 року винесену начальником Здолбунівського відділу поліції ГУНП у Рівненській області ОСОБА_26 про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 в порядку п.1 ст.247 КУпАП.

Отже вважає, що судом встановлено відсутність в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.178 КУпАП.

Окрім того позивач вказує, що голова Здолбунівської РДА ОСОБА_24 в інтерв`ю ЗМІ повідомив, що у нього вже була догана за схожий вчинок в грудні минулого року, проте вона очевидно, ніякого результату не дала , що також не відповідає дійсності.

Разом з тим, в Здолбунів СІТІ від ІНФОРМАЦІЯ_1 під статтею ІНФОРМАЦІЯ_8 надруковано наказ відділу освіти Здолбунівської РДА за №135-к від 30.07.2015 Про звільнення ОСОБА_1 Даний наказ відповідач надав для друку в Здолбунів СІТІ.

Вважає, що голова адміністрації ОСОБА_24 не має права друкувати даний наказ в засобах масової інформації, оскільки посада директора школи не є публічною.

Також вказує, що неправомірними діями голови РДА йому завдано моральну шкоду, яка полягає в приниженні честі та гідності, душевних стражданнях, котрих він зазнав в зв`язку з неправомірною поведінкою відповідача, поширенням відносно нього неправдивої та негативної інформації. Був порушений нормальний спосіб його життя та життя членів його родини.

Особисто в нього стався нервовий зрив, він був змушений приймати заспокійливі ліки, ліки від серця, тиску, чого раніше не було.

Зазначає, що йому доводиться докладати значні зусилля для організації свого життя, виправдовуватися за дії, які він не вчиняв, доказувати, що відносно нього поширено неправдиву інформацію. Статті про нього прочитали тисячі людей у яких відносно нього склалася негативна думка.

Вказує, що своїми діями та висловлюваннями відповідач визнав його винним у скоєнні адміністративного правопорушення. Порушив принцип презумпції невинуватості, який закріплений в ст.62 Конституції України.

Зазначає, що багато часу знадобиться для відновлення його втраченого авторитету, який завойовувався роками невтомної, наполегливої праці. Нервова напруга та стрес виникли не тільки у нього, а й у членів його родини і, зокрема, його дружина ОСОБА_14 перебувала на стаціонарному лікуванні в Здолбунівській центральній районній лікарні з 17.08.2015 року по 25.08.2015 року, 09.11. по 18.11.2015 року, а в січні 2017 року їй зробили операцію.

На підставі викладеного, просить визнати інформацію поширену в газеті Правда Рівненська 30.07.2015 року в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; поширену на сайті газети Рівне вечірнє ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті ІНФОРМАЦІЯ_4 , поширену на сайті Рівне tv (info) ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті ІНФОРМАЦІЯ_5 (відео); поширену на сайті чесних новин (ІНФОРМАЦІЯ_9) в статті ІНФОРМАЦІЯ_10 ; поширену на сайті Здолбунів CITІ ІНФОРМАЦІЯ_1 в статті ІНФОРМАЦІЯ_8 недостовірною та неправдивою; притягнути відповідача до адміністративної відповідальності, зобов`язати вибачитися перед позивачем і надрукувати спростування недостовірної інформації в газеті Здолбунівської районної ради Нове життя , (газета Правда Рівненщини припинила свою діяльність), на сайті газети Рівне вечірнє , на сайті Рівне tv (info), на сайті чесних новин (ІНФОРМАЦІЯ_11), на сайті Здолбунів CITІ, а також стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 45000 грн., розмір якої збільшив в ході розгляду справи.

На підставі розпорядження голови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15.05.2019 вказана справа згідно ст.31 ЦПК України була передана на розгляд Острозькому районному суду Рівненської області.

Ухвалою Острозького районного суду від 27.05.2019 року справу за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою вд 03.10.2019 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Здолбунівську районну державну адміністрацію, встановлено третій особі строк для подання пояснень по суті позову.

Ухвалою суду від 18.10.2019 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до голови Здолбунівської районної державної адміністрації в частині позовних вимог про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Провадження у справі в цій частині закрито.

Скориставшись своїм правом, 18.06.2019 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вказує, що його коментарі для засобів масової інформації, які стосувалися позивача, не є недостовірними, оскільки ґрунтувалися на показах ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , фотографіях, відео, яке знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет. ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були допитані як свідки та їхнім показам в судовому порядку дана оцінка судом першої інстанції по справі №562/2286/15-ц. Показання даних свідків не були спростовані в судовому засіданні ОСОБА_1 .

Доводи позивача про те, що фотографії підроблені також не підтвердилися. Так, у рішенні Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17.03.2016 по справі 562/2286/15-ц встановлено, що згідно з висновком експертного дослідження №7-3ДФ від 16.03.2016 ознак внесення змін у фотозображення від 25.07.2015 року не виявлено, а також встановлено, що дані фотографії узгоджуються з показаннями вищевказаних свідків.

Посилається на те, що відео він не знімав, позивача не фотографував, і відповідно у мережу інтернет, та друковані засобами масової інформації фотографії та відео не викладав. Тобто, не він особисто поширював інформацію, яка стала доступною широкій спільноті, а лише надав коментар щодо ганебного факту відпочинку директора школи посеред села.

Також вважає, що вимога позивача щодо виплати йому моральної шкоди є необгрунтованою та нічим не підтвердженою. Він висловив власну думку і критичне судження, щодо факту перебування позивача в нетверезому вигляді і яке не було висловлене ні в брутальній, ні в принизливій, ні тим більше в непристойній формі.

Вказує, що відповідно до абз.2 п.26 ППВСУ, суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем (про що просить позивач у позові) у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.

Вважає що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, яка відповідно до п.2 ч.2 статті 258 ЦК України, щодо вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації становить один рік.

Окрім того просить суд врахувати, що позивач звертався до суду про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставини по справі №562/2286/15-ц за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про скасування наказу про звільнення (саме за п.3 ст.41 КЗпП України - вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи), поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

23.01.2018 рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17.03.2016 скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 12.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 16.04.2018.

Той факт, що позивач відпочивав посеред села так і залишився неспростованим позивачем.

Враховуючи наведені обставини, просить у задоволені позову відмовити.

15.10.2019 третьою особою Здолбунівською районною державною адміністрацією на адресу суду подано пояснення на позовну заяву в якій представник третьої особи проти позову заперечив.

Вказує, що позивач звертався до суду про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставини по справі №562/2286/15-ц за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про скасування наказу про звільнення (саме п.3 ст.41 КЗпП України - вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи), поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

23.01.2018 рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17.03.2016 скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації, Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди відмовлено.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 12.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили 16.04.2018.

05.06.2019 року Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23.01.2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 12.04.2018 без змін.

Зазначає, що однією з обставин юридичного складу правопорушення, наявність яка може бути підставою для задоволення позову у справах про захист честі гіднос та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи, є поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності.

Абзацом п`ятим п.15 постанови Пленуму Верховного суду України з 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", визначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 було встановлено, що вчинення ОСОБА_1 аморального проступку (а саме перебування в громадському місці в нетверезому стані), який став причиною для його звільнення, підтверджено доказами, які не були спростовані ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене рішення Верховного Суду, вважає, що позов ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди є безпредметним, а відтак провадження у справі має бути закрите.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача та третьої особи позов не визнали, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов та поясненнях, просять суд відмовити в його задоволенні за безпідставністю та недоведеністю.

Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон який їх регулює, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що з 01 вересня 1987 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Будеразької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Здолбунівської районної ради Рівненської області.

Наказом відділу освіти Здолбунівської РДА від 31 серпня 2015 року №211-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора вказаної школи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України - вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку несумісного з продовженням роботи, з 01 вересня 2015 року.

Підставою для звільнення став факт висвітлення на сторінках Інтернет видання Здолбунів ком відео та фотографії щодо директора Будеразької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Здолбунівської районної ради Рівненської області ОСОБА_1 , який лежав на узбіччі дороги у неохайному вигляді в громадському місці, з посиланням на перебування його у стані сп`яніння.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані тим, що скасування постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №562/344/16-а постанови про адміністративне правопорушення від 12 лютого та 01 березня 2016 року та закриття провадження у цій справі за пунктом 1 статті 247 КУпАП , у зв`язку з реабілітуючими обставинами, а саме за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не спростовує вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи, оскільки аморальний проступок може не містити склад проступку адміністративного, кримінального правопорушення, тощо. Крім того, вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, який став причиною його звільнення підтверджено доказами, які не спростовані ним. Таким чином підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні, оскільки його було правомірно звільнено з посади директора на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України .

Постановою Верховного суду від 05.06.2019 рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України , людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 34 Конституції України , передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України , кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України , фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом статті 277 ЦК України , не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Згідно зі статтею 297 ЦК України , кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94 , 277 ЦК України , частини четвертої статті 32 Конституції України , статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція) кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Водночас, згідно зі ст.1 Закону України Про інформацію , під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Як роз`яснено у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації розуміється: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширення інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

В пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України і статті 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України , не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України Про інформацію , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі Лінгенс проти Австрії суд зазначив, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Таким чином, спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в газеті Правда Рівненська НОМЕР_2 було опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_2 в якій зокрема, зазначено: Не менш шокуюча ситуація сталася з начальником місцевої школи на Здолбунівщині. Його, смертельно п`яного, поряд з випитою пляшкою горілки, лежачого в канаві, зняли на мобільний телефон місцеві мешканці.

Очевидці розповідають, що директор Будеразької школи ОСОБА_4 лежав п`яним у траві в центральному парку.

Голова Здолбунівської ОСОБА_5 зазначив, що така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району, інцидент з пияцтвом будемо розбирати, розмову має провести і начальник райвідділу освіти, і профільний заступник. ОСОБА_4 уже має догану, яку склали в грудні 2014 року. Можливо, вживатимемо жорсткі заходи - аж до звільнення з посади, - сказав голова РДА. Усні скарги на ОСОБА_6 отримував давно, коли ж зателефонували і розповіли, що той лежить п`яним у парку, відразу відправив туди заступника з гуманітарних питань і начальника районого відділу освіти. Поведінку директора не виправдовує навіть те, що це був вихідний день і що він перебував у відпустці .

Також на сайті газети Рівне вечірнє ІНФОРМАЦІЯ_3 було надруковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_4 . В статті зазначено: Голова Здолбунівської ОСОБА_5 зазначив, що така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району. Інцидент з пияцтвом будемо розбирати: розмову має провести і начальник райвідділу освіти та профільний заступник,- каже ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 уже має догану, яка складена у грудні 2014 року. Не виключено, що будемо вживати жорсткі заходи, аж до звільнення з посади .

На сайті Рівне TV|info ІНФОРМАЦІЯ_3 була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_5 відео . В статті прописано Голова Здолбунівської ОСОБА_5 зазначив, що така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району. Інцидент з пияцтвом будемо розбирати: розмову має провести і начальник райвідділу освіти та профільний заступник, - каже ОСОБА_7 , - ОСОБА_4 уже має догану, яка складена в грудні 2014 року. Не виключаю, що будемо вживати жорсткі заходи, аж до звільнення з посади .

На сайті чесних новин (ІНФОРМАЦІЯ_6) була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій вказано: Голова Здолбунівської райдержадміністрації ОСОБА_7 каже, що для нього такий вчинок директора школи в районі є ганьбою. - До мене вже були звернення від жителів села Будераж щодо директора їхньої школи. Але все це були усні скарги - ніхто не приносив ніяких письмових документів, які підтверджували б непристойну поведінку ОСОБА_8 . У нього вже була догана за схожий вчинок у грудні минулого року, проте вона, очевидно, ніякого результату не дала. У суботу до мене подзвонили селяни і повідомили, що виявили п`яного директора школи у сільському парку. Вони ж і викликали міліцію. У Будераж мали поїхати мій заступник з гуманітарних питань і начальник районного відділу освіти. Його поведінку не виправдовує навіть те, що це був вихідний день і те, що на даний момент він у відпустці. Щодо покарання то за словами п. ОСОБА_9 , швидше за все, це буде ще одна догана. Навіть якщо керівництво звільнить ОСОБА_8 з роботи, вірогідно, він буде поновлюватися на посаді через суд. А це, на переконання голови РДА, не найкращий вихід із ситуації. - Довести те, що директор школи справді був там п`яним, буде непросто. Адже він може сказати, що йому стало зле, чи щось таке. Якби правоохоронці застали ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння і повезли його на експертизу, то звільнити його з посади можна було б без проблем .

На сайті Здолбунів СІТІ від ІНФОРМАЦІЯ_1 була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_8 . В статті зазначено: Кожен має право на помилку. Але ціна за помилки буває різною. За останні дні мною було проведено багато консультацій стосовно того, яке рішення прийняти по директору Будеразької ЗОШ чий відпочинок минулими вихідними прославив наш район на всю Україну. Вважаю прийняте рішення, найбільш компромісним так прокоментував ОСОБА_7 сьогоднішній наказ начальника відділу освіти Здолбунівської РДА про звільнення директора Будеразької школи .

Сторонами не оспорюється те, що вказана інформація, поширена в мережі Інтернет стала відомою більш ніж одній особі, оскільки всі, хто є користувачем вказаної мережі, мали можливість ознайомитись зі змістом поширеної інформації, яка, на думку позивача, є недостовірною.

Наведена вище інформація містить відомості про події та явища, які існували, у тому числі по факту вчинення позивачем аморального проступку.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 62 Конституції України закріплено один із основоложиних принципів - презумпція невинуватості, а також відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягти на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву кожної особи на свободу думки і слова, на вільне вираженн своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про іншу особу/осіб недостовірну інформацію.

Частиною 2 ст.302 ЦК України передбачено обов`язок особи, яка поширила інформацію, переконатися в її достовірності.

Відтак, поширення відповідачем інформації щодо поведінки позивача та доведення такої інформації до відома невизначеного кола осіб про протиправну поведінку позивача, не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст.30 Закону України Про інформацію .

Таку інформацію можливо перевірити на предмет її відповідності дійсності /здійснити перевірку істинності фактів і спростувати.

Судом встановлено, що спірна інформація містить фактичні дані відносно позивача. Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено також і оціночне суб`єктивне судження відповідача відносно позивача, особисте відношення автора до нього, та одночасно стверджується щодо об`єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними.

Отже, частина зазначеної інформації може бути визнаною недостовірною.

Згідно з частиною третьою статті 12 , частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач посилається на те, що рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за фактом, який став підставою видання роботодавцем наказу про його звільнення, було закрито в порядку пункту 1 статті 247 КУпАП , за реабілітуючими обставинами, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 не відповідають дійсності. Вважає, що подія про знаходження його в п`яному вигляді в громадському місці не знайшла свого підтвердження та жодних доказів вчинення ним аморального проступку не встановлено. Також зазначає, що фото і відео не є належними доказами, що підтверджують факт вчинення ним аморального проступку - перебування у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці.

Суд вважає, що наведені позивачем підстави фактично свідчать про вимогу повторної судової оцінки наданих доказів у раніше розглянутій справі по факту звільнення позивача з посади, які вже оцінювались судами при ухваленні судового рішення по даному факту та нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів.

Так, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані тим, що підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні, оскільки його було правомірно звільнено з посади директора на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України , з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Вказані обставини (звільнення позивача з посади з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи), згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, встановлені рішеннями судів, не доказуються при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, та повторної переоцінки судом не потребуть.

Доводи позивача про відсутніссть доказів вчинення ним аморального проступку з підстав скасування постановою апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №562/344/16-а постанов про адміністративне правопорушення від 12 лютого 2016 року серії РВ №002841 та від 01 березня 2016 року, якими його було притягнуто до адміністративної відповідальності за перебування у стані алкогольного сп`яніння, за реабілітуючих обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення є безпідставними, також з огляду на таке.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для спростування інформації про вчинення позивачем аморального проступку, судом не вирішується питання про обґрунтованість притягнення ОСОБА_20 до адміністративної відповідальності та доведення його вини, на що він посилається обгрунтовуючи свої вимоги, оскільки при вирішенні спору про поновлення позивача на роботі, судами було надано оцінку встановленим в ході дисциплінарного провадження фактам і з`ясовано обставини, які мають важливе значення для прийняття рішень про вчинення ним аморального проступку та встановлення доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не потребують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у адміністративному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися у контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у адміністративному провадженні виправданою чи таке провадження було закрите. Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури про притягнення особи до адміністративної відповідальності і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у адміністративно-правовому сенсі. Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, дисциплінарне провадження не вимагає додержання принципу презумпції невинуватості, а ОСОБА_1 в змагальній процедурі дисциплінарного провадження належними та допустимими доказами не спростував тієї обставини, що він 25 липня 2015 року лежав на узбіччі дороги та мав неохайний зовнішній вигляд.

Разом з тим, інформація, на яку позивач посилається як на недостовірну та протиправну у вказаній постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року не була спростована.

Одночасно, зі змісту поширеної інформації вбачається, що на момент виходу матеріалів статей щодо позивача (27.07.2015, 30.07.2015) відповідач здійснив власний аналіз ситуації та висловив судження, які є його суб`єктивними судженнями (зокрема, така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району , Вважаю прийняте рішення, найбільш компромісним - так прокоментував ОСОБА_7 сьогоднішній наказ начальника відділу освіти Здолбунівської РДА про звільнення директора Будеразької школи ).

Доводи позивача про те, що внаслідок поширення неправдивої інформації, відповідачем було порушено його право на презумпцію невинуватості є необґрунтованими, оскільки останнє не містить конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті доведення вини вчинення певного правопорушення.

Разом з тим, у своїх позовних вимогах та в судовому засіданні позивачем конкретно не зазначено, які саме вислови та інформація відповідача є недостовірними та порочать гідність, честь та ділову репутацію позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 березня 2005 року у справі Українська Прес-Група проти України (заява №72713/01) з посиланням на рішення Європейського Суду від 8 липня 1986 року у справі Лінгенс проти Австрії зазначив, що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, неправдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Відповідно до правого висновку від 22 липня 2019 року, сформованого Верховним Судом у цивільній справі №126/274/17, вислови, які відображають власні думки, переконання автора, критичну оцінку ним певних фактів, є оціночними судженнями. Особисте сприйняття позивачем зазначених у позові висловлювань, як таких, що принижують ділову репутацію, не може бути підставою для задоволення позову. Повідомлення негативних відомостей про фізичну або юридичну особу не підпадає під поняття недостовірна інформація , а є лише критикою цієї діяльності.

Позивач, обгрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що відповідачем було поширено інформацію про вчинення ним аморального проступку, яка на його думку, є неправдивою.

Проте, як вбачається зі змісту наданих ним копій публікацій в засобах масової інформації, факт вчинення позивачем аморального проступку описано авторами таких статей, та в них не вказано, що джерелом отримання даної інформації є саме відповідач. Зокрема в статтях зазначено: Очевидці розповідають, що директор Будеразької школи ОСОБА_4 лежав п`яним у траві в центральному парку (газета Правда Рівненська №31), його в обідню пору суботи в стані глибокого алкогольного сп`яніння помітили у самісінькому центрі села Будераж. Керівник закладу спав обабіч дороги… ( Рівне Вечірнє ).

В п.п. 9, 10, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі.

В судовому засіданні було встановлено, що статті, які містять висловлювання відповідача ОСОБА_10 опублікована на інформаційних ресурсах на сайті Рівне tv (info), на сайті чесних новин (ІНФОРМАЦІЯ_11), на сайті Здолбунів CITІ.

Виходячи з положень ч.1 ст.51 ЦПК України , відповідно до яких співвідповідач може бути залучений до участі у справі лише за клопотанням позивача, враховуючи відсутність такого клопотання, суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті не залучаючи до участі у справі інформаційні агентства в якості співвідповідачів.

Одночасно судом встановлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року №562/2286/15-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані тим, що скасування постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі №562/344/16-а постанови про адміністративне правопорушення від 12 лютого та 01 березня 2016 року та закриття провадження у цій справі за пунктом 1 статті 247 КУпАП , у зв`язку з реабілітуючими обставинами, а саме за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не спростовує вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи, оскільки аморальний проступок може не містити склад проступку адміністративного, кримінального правопорушення, тощо. Крім того, вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, який став причиною його звільнення підтверджено доказами, які не спростовані ним. Таким чином підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні, оскільки його було правомірно звільнено з посади директора на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України .

Постановою Верховного Суду від 05.06.2019 рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року залишено без змін.

Так, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Законодавством не визначено переліку аморальних проступков, наявність чи відсутність яких підлягає встановленню та оцінці з урахуванням обставин конкретної справи.

Директор школи, як керівна особа яка бере участь у навчально-виховному процесі згідно статті 50 Закону України Про освіту належить до суб`єктів, які можуть бути звільнені відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України Про освіту , педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

За змістом статті 56 Закону України Про освіту , педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що працівники, які виконують виховну функцію, вчитель, педагог, вихователь зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України .

Із підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (пункт 3 стаття 41 КЗпП ), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, зокрема й директор школи, який як керівна особа бере участь у навчально-виховному процесі. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Таким чином, суд приходить до висновку, що інформація, яку висловив відповідач, заснована на оцінці тих обставин, що склалися між сторонами, і які стали відомі відповідачу.

Згідно статті 264 ЦПК України , під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України , суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.77 ЦПК України , належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.79 ЦПК України , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Водночас, зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов`язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки в ході судового розгляду позивачем всупереч вимогам статей 12 , 81 ЦПК України , не доведено обставин, які б підтверджували позовні вимоги, а саме - що інформація, висловлена відповідачем і розміщена в мережі Інтернет, є недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Судом встановлено, що частина інформації, поширеної відповідачем відносно позивача, не є недостовірною, оскільки є вищевказаний перелік конкретних фактів, що відбулися, та відповідачем надано докази про те, що така інформація відповідає дійсності, що підтверджується судовими рішеннями у справі №562/2286/15-ц, а решта інформації - є оціночними судженнями, думками, переконаннями, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, які, містять суб`єктивні думки і погляди відповідача (зокрема вислови така поведінка директора школи - ганьба не лише для всієї освіти, а й для цілого району , Вважаю прийняте рішення, найбільш компромісним - так прокоментував ОСОБА_7 сьогоднішній наказ начальника відділу освіти Здолбунівської РДА про звільнення директора Будеразької школи ).

Також не підлягає спростуванню поширення інформації про звільнення позивача з посади та застосування щодо нього догани, оскільки вона не є недостовірною та такі твердження позивача спростовуються матеріалами справи.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач як на підставу позовних вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд не знаходить підстав для задоволення позову, поскільки із встановлених в судовому засіданні фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд приходить до висновку, що позивачем судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено, що саме діями відповідача порушено його права, а тому пред`явлені позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Водночас, відповідачем заявлено про застосування до даних правовідносин позовної давності.

Пунктом 1 частини першої статі 268 ЦК України встановлено, що позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 258 ЦК України врегульовано питання спеціальної позовної давності. За пунктом 2 частини другої вказаної статті для спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації встановлюється строк позовної давності в один рік. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості.

За ст.267 ЦК України , заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розглянувши правомірність застосування правил ст. 267 ЦК України , суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленої до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Тому враховуючи, що стороною позивача позовні вимоги не доведені, суд відмовляє в їх задоволенні на загальних підставах, незалежно від спливу строку позовної давності.

Вирішуючи позов в частині позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Поскільки, з урахуванням положень ст.ст. 23 , 280 , 1167 ЦК України , вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в даному випадку є похідними від вимог про визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, наявність підстав для повного або часткового задоволення вимог про стягнення моральної шкоди залежить від результату вирішення по суті основної вимоги.

У зв`язку із тим, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги позивача, не підлягають до задоволення і похідні вимоги, зокрема, щодо зобов`язання спростувати інформацію та відшкодування моральної шкоди.

В даному випадку суд не здійснює аналіз розміру моральної шкоди, що заявлений до стягнення, оскільки для цього відсутні правові підстави з огляду на відмову позивачу у задоволенні основної позовної вимог про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача.

Окрім того, так як в ході судового розгляду суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, тому відсутні і підстави для стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача, згідно п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України , яка передбачає, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4 , 10 , 12 , 18 , 19 , 42 , 81 , 82 , 141 , 200 , 206 , 263-265 ЦПК України , ст. ст. 277, 280, 297, 302 ЦК України

вирішив :

в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до голови Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_21 (місце проживання: с.Новомильськ Здолбунівського району Рівненської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Здолбунівська районна державна адміністрація Рівненської області (місцезнаходження: м.Здолбунів, вул.Грушевського, 14, ЄДРПОУ 04057764) про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.01.2020.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.