Рішення

від 02.01.2020 по справі 263/12948/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 263/12948/18

Провадження № 2/263/90/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2020 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Налісної Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшла позовна заява Маріупольської міської ради (далі - ММР), в якій позивач просить суд скасувати свідоцтво про право власності від 31 липня 2015 року серії та номер 41570819, видане Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 31 липня 2015 року індексний номер 23320021, стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.

Вимоги позову Маріупольська міська рада мотивує тим, що 16 липня 2018 року спеціалістами Відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України, про що складений акт виїзного обстеження перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 липня 2018 року. Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 липня 2018 року установлено, що ОСОБА_1 надана у користування земельна ділянка площею 0,0004 га по АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами на підставі договору щодо пайової участі у користуванні об`єктом благоустрою від 31 липня 2015 року № 470-00, укладеним на 1 рік з 31 липня 2017 року, однак використовується під розміщення торгівельного трайлеру Три єдока , загальною площею 0,0008 га. Крім цього установлено, що за указаною адресою зареєстроване право власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 10634972, власник ОСОБА_1 , без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України. 25 квітня 2018 року рішенням Маріупольської міської ради № 7/30-2727 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_2 Листом Відділ у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області повідомив, що згідно з даними цього відділу станом на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, інформація щодо правовстановлюючих документів на указану земельну ділянку після 2013 року відсутня. Відповідно до листа з Управління Державного архітектурно-будівельного контролю установлено, що посадовими особами управління, за указаною адресою, факту виконання будівельних робіт не виявлено та відсутні ознаки будівництва. Відповідно до ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів . Оскільки нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу 30 квадратних метрів та не має фундаменту, воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Отже, нежитлове приміщення торгівельний трайлер літ. А-1 площею 7,60 кв. м по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , не є капітальною спорудою. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації речової права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, приміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 червня 2018 року реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний трайлер, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи викладене, позивач вважає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, яке зареєстроване відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10634972, було видане з порушенням вимог чинного законодавства. Отже свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819 та Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, що зареєстрований Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10634972 підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень . 24 червня 2018 року до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно позивачем направлений лист щодо скасування оскаржуваного свідоцтва про право власності та відповідно скасування рішення про державну реєстрацію, яке прийнято 31 липня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області Запальським А.М., запис про який внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно 31 липня 2015 року. Посилаючись на указані обставини, положення ст. ст. 12, 116, 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 386, 387 ЦК України, ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач просив позовні вимоги задовольнити.

На погоджуючись із заявленими вимогами, 13 березня 2019 року від представника відповідача - адвоката Косенка С.С. надійшов відзив на позов, який мотивований тим, що позивач посилається на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та рішення Маріупольської міської ради від 25 квітня 2018 року, у позові не зазначає, що заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 подано ОСОБА_1 ще у 2015 році. З тексту проекту рішення Маріупольської міської ради, оприлюдненого 20 жовтня 2015 року на офіційному сайті Маріупольської міської ради вбачається, що вступна частина проекту рішення містить посилання на оскаржувані у межах цивільного процесу документи. Заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за указаною адресою разом з усіма необхідними документами подано ОСОБА_1 раніше до дати оприлюднення проекту рішення на сайті. Як указує сам позивач у позові, рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га прийнято лише 25 квітня 2018 року. Отже Маріупольській міській ради стало відомо про нібито незаконну реєстрацію ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно ще у 2015 році, коли ним було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тому, посилаючись на положення ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України, відповідач вважає, що позивачем пропущено позовну давність стосовно скасування свідоцтва про право власності та рішення про державну реєстрацію, у зв`язку з чим саме з цих підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

22 березня 2019 року від Маріупольської міської ради надійшла відповідь на відзив, яка мотивована тим, що дійсно ОСОБА_1 у 2015 році подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення указаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за указаною адресою. Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, перебіг строку позовної давності розпочинається 25 квітня 2018 року, оскільки саме цього дня розглянуто заяву ОСОБА_1 та йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доручено юридичному департаменту міської ради вжити заходів щодо скасування державної реєстрації прав на нежитлове приміщення. Відповідач підтверджує той факт, що ним було подано заяву у 2015 році, однак його взагалі не цікавив хід розгляду заяви, оскільки він жодного разу не звертався до Маріупольської міської ради щодо розгляду його звернення та взагалі не оскаржував рішення ради про відмову. Такі обставини повністю влаштовують відповідача, оскільки він з 2015 року має зареєстроване право власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, та здійснює підприємницьку діяльність. За наведених обставин сторона позивача вважала, що позовна давність нею не пропущена.

У долучених письмових дебатах від 02 січня 2020 року представник Маріупольської міської ради - Карацюба В.Л. вказував, що рішенням від 25 квітня 2018 року № 7/30-2727 Маріупольська міська рада відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , після чого юридичному департаменту доручено вжити заходів щодо скасування державної реєстрації права власності. Так, відповідно до відомостей з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 31 липня 2015 року зареєстроване право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер: 41570819 від 31 липня 2015 року. Зазначені документи, свідоцтво про право власності та Витяг додані ОСОБА_1 до заяви, з якою він звернувся до Маріупольської міської ради для отримання земельної ділянки у користування. У межах перевірки правомірності набуття права власності на нежитловий об`єкт зроблені запити для встановлення, на підставі яких документів ОСОБА_1 набув право власності. На підставі листа юридичного департаменту міської ради Відділом контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами проведено перевірку, за результатами якої встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає земельну ділянку. 07 червня 2018 року юридичним департаментом міської ради зроблений запит до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради щодо проведення перевірки законності будівництва об`єкту. Листом від 20 червня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради повідомило про те, що факт виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено. Додатково повідомлено про те, що у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації міститься інформація щодо реєстрації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларації про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво нежитлового приміщення АДРЕСА_1 № 142141480870 , замовник будівництва - ОСОБА_1 . Отже, після цього стало відомо, що документом, який слугував підставою для реєстрації права власності була декларація про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво нежитлового приміщення АДРЕСА_1 № НОМЕР_1 , оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, який підтверджує реєстрацію такого права. Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ОСОБА_1 до заяви про отримання земельної ділянки у користування не додавав, тому Маріупольська міська рада не знала про існування зазначеної декларації. Юридичний департамент Маріупольської міської ради звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради щодо отримання реєстраційної справи на нерухомий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 30 липня 2018 року Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради повідомив про неможливість надати відповідну реєстраційну справу. Отже позивач вважає, що саме з цього часу йому стало відомо, що право власності на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства та як наслідок з цього часу починається відрахування позовної давності. У подальшому під час розгляду справи судом та витребування реєстраційної справи з Відділу державної реєстрації Мангушської райдержадміністрації, було підтверджено наявність декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу ніж 30 кв. м та не має фундаменту, воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином позивач вважає, що указане нежитлове приміщення торгівельний трайлер літ. А-1, площею 7,60 кв. м по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , не є капітальною спорудою, а тому у силу ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягало державній реєстрації.

Рух справи.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 вересня 2018 року позовну заяву ММР залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначені у справі підготовчі судові засідання, роз`яснено сторонам право та строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та письмові пояснення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 листопада 2018 року заяву сторони позивача про забезпечення позову повернуто позивачу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2018 року клопотання сторони позивача про забезпечення позову задоволено, накладений арешт у вигляді заборони розпорядження майном, а саме: нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2018 року витребувано у Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області відомості щодо документів, на підставі яких зареєстроване право власності за ОСОБА_1 на указане нежитлове приміщення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2019 року витребувано у Відділі державної реєстрації Мангушської райдержадміністрації відомості щодо документів, на підставі яких зареєстроване право власності за ОСОБА_1 на указане нежитлове приміщення.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 березня 2019 року витребувано у Маріупольської міської ради копію заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га за указаною адресою, яка подана у 2015 році з усіма необхідними документами до неї з відміткою про її отримання та реєстрацію.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2019 року до начальника Відділу державної реєстрації Мангушської районної державної адміністрації - Попруженка А.В. застосований захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 1 921 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 червня 2019 року клопотання голови Мангушської районної державної адміністрації - Черниця Д.В. про скасування ухвали про застосування процесуального примусу у вигляді штрафу до ОСОБА_3 повернуто без розгляду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09 вересня 2019 року витребувано у Відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради завірені належним чином копії реєстраційної справи на об`єкт за указаною адресою.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті дану цивільну справу.

Представник позивача - Карацюба В.Л. до судового засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи провести за його відсутності, також відмовився від проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Косенко С.С. до судового засідання не з`явилися, попередньо адвокат Косенко С.С. подав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову, судовий розгляд провести за його відсутності.

Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області свого представника до суду не направила, причини його неявки суду не повідомила.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом, у відповідності до положень ЦПК України учасникам справи роз`яснено зміст ст. ст. 12, 13, 42, 49 цього Кодексу, наслідки вчинення та не вчинення процесуальних дій.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, а також витребуваних судом, інших суду не представлено.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відповідно свідоцтва про право власності на спірний об`єкт нежитлового приміщення.

Судом установлені наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до акта виїзного обстеження від 16 липня 2018 року, складеного головним спеціалістом Відділу контролю за використанням активів Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Гавриловим Д.В., за участю начальника Відділу контролю за використанням активів Департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради Змитрович К.Л., за адресою: АДРЕСА_1 , установлено, що ФОП ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,0004 га по АДРЕСА_1 , для торгівлі продовольчими товарами на підставі договору щодо пайової участі у користуванні об`єктом благоустрою від 31 липня 2017 року № 470-001, строком дії 1 рік, однак використовується під розміщення торгівельного трайлеру Три єдока загальною площею 0,0008 га, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України. Крім цього установлено, що за указаною адресою ФОП ОСОБА_1 зареєстровано право власності на підставі свідоцтва № 41570819 від 31 липня 2015 року.

До матеріалів справи долучений технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , який виготовлений Маріупольським Бюро технічної інвентаризації від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого нежитлове приміщення має загальну площу 7,6 кв. м, облаштоване на бетонному майданчику, із бетонним фундаментом, стін із сандвіч-панелей та бетонної підлоги.

Відділ у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 15 червня 2018 року № 869/105-18 повідомив Юридичний департамент міської ради про те, що згідно з даними Відділу станом на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні. З 01 січня 2013 року реєстрація майнових прав на нерухоме майно здійснюється відділом Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, тому з 01 січня 2013 року у Відділі будь-які відомості відсутні.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради листом від 20 червня 2018 року № 24/17-128 повідомило Юридичний департамент Маріупольської міської ради щодо проведення перевірки об`єкта торгівлі - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Так, 15 червня 2018 року посадовими особами управління за указаною адресою факту виконання будівельних робіт не виявлено та відсутні їх ознаки. У зв`язку з цим в Управління ДАБК Маріупольської міської ради не має підстав для здійснення заходів держархбудконтролю за даною адресою. Оскільки нежитлове приміщення за указаною адресою виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу 30 кв. м та не має фундаменту, воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Додатково повідомлено, що у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який ведеться з 2011 року, наявна інформація щодо реєстрації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларації про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво нежитлового приміщення; АДРЕСА_1 № ДЦ НОМЕР_1 , замовник будівництва - ОСОБА_1

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 до міського голови Маріупольської міської ради подав заяву, в якій відповідно до ст. 7 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності просив видати рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду для обслуговування існуючого торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 .

Рішенням Маріупольської міської ради від 25 квітня 2018 року № 7/30-2727 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування існуючого торгівельного павільйону) по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 Юридичному департаменту міської ради доручено вжити заходів щодо скасування державної реєстрації прав - номер запису про право власності 10634972 від 31 липня 2015 року - на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 7,6 кв. м, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2015 року № 41571088, державну реєстрацію указаного нежитлового приміщення проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 червня 2018 року № 126323540, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради.

06 травня 2019 року Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради складений акт про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка площею 0,0008 га під розміщення торгівельного трайлеру Три єдока без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України.

Відповідно до реєстраційної справи № 693277714123 на будинок АДРЕСА_1 , державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М. 31 липня 2015 року прийнято рішення № 23320021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, за суб`єктом ОСОБА_1 .

Мотивами прийняття оскаржуваного рішення державним реєстратором зазначено заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 31 липня 2015 року, яку подано ОСОБА_4 , яка діє на підставі цивільно-правової угоди, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, як правову підставу реєстрації зазначено приписи ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 20 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

У матеріалах реєстраційної справи, яка надана суду, наявна картка прийому заяви № 23306590, відповідно до якої заяву про державну реєстрацію прав подано адвокатом Шутенко О.В., до заяви долучені: копії паспортів, технічний паспорт від 14 квітня 2014 року Державного комунального підприємства Першотравневе бюро технічної інвентаризації , декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 25 квітня 2014 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року. Указана картка прийому заяви не містить підпису державного реєстратора Запальського А.М.

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 липня 2015 року № 41570237, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , віднесена до комунальної власності Маріупольської міської ради, має цільове призначення для функціонування кіоску з реалізації телефонних карток, кадастровий номер: 1412300000:04:006:0462, договір оренди земельної ділянки від 13 квітня 2009 року, реєстрація 18 січня 2014 року, орендар - ОСОБА_5 , орендодавець - Маріупольська міська рада.

У матеріалах реєстраційної справи наявний договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець, відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5322 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1412336300:01:001:0059, загальною площею 0,0040 га, строком дії 5 років.

До даного договору долучений план (схема) меж земельної ділянки з кадастровим номером: 1412336300:01:001:0059, яка розташована по АДРЕСА_2 ; викопіювання із чергового кадастрового плану; акт обстеження та узгодження меж землекористування громадянина ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво магазину з реалізації хлібо-булочних і кондитерських виробів) по АДРЕСА_2 ; акт приймання-передачі цієї земельної ділянки

У матеріалах реєстраційної справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , який виготовлений Маріупольським Бюро технічної інвентаризації від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого нежитлове приміщення має загальну площу 7,6 кв. м, облаштоване на бетонному майданчику, із бетонним фундаментом, стін із сандвіч-панелей та бетонної підлоги

Відповідно до фотокопії декларації про готовність об`єкта до експлуатації, наявної у матеріалах реєстраційної справи, на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , замовником та відповідальним за виконання будівельних робіт є ОСОБА_1 , генеральним проектувальником є ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Приазовьє , головним інженером проекту є ОСОБА_6 , щодо проектної документації (будівельного паспорту) зазначений лист замовника б/н від 23 жовтня 2013 року, відповідно до Закону про регулювання містобудівної діяльності ст. 31, п. 3 об`єкти І-ІІІ складності не підлягають обов`язковій експертизі, дозвільними документами зазначена декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області від 14 травня 2014 року № ДЦ 082141340468, дата початку будівництва ІІ квартал 2014 року, закінчення будівництва - ІІ квартал 2014 року, інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відсутня, техніко-економічні показники об`єкта складаються з: фундамент - бетонний; стіни - сандвіч-панелі; перекриття - панелі, холодне та гаряче водопостачання, водовідведення відсутнє, загальна площа будівлі 7,6 кв. м.

Мотиви суду.

Щодо предметної юрисдикції даного спору Жовтневому районному суду м. Маріуполя.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Разом із тим, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема, між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Заявивши вимогу про скасування оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права власності, позивач має на меті захистити своє право власності на земельну ділянку від порушень з боку іншої особи - відповідача ОСОБА_1 , за яким зареєстроване право власності на нежитлове приміщення, що розташоване на земельній ділянці Маріупольської міської ради та яке зареєстроване державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М.

Отже, спірні правовідносини мають приватно-правовий характер і виникли між сторонами щодо захисту права власності на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомості, право власності на який зареєстроване за відповідачем.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване на земельній ділянці, що належить позивачу, має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору.

Такі правові висновки за подібних правовідносин сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 (провадження № 11-202апп18), від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17 (провадження № 11-1132апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 809/1018/17 (провадження № 11-1220апп18), від 29 травня 2019 року у справі № 815/4063/15 (провадження № 11-230апп19), від 21 серпня 2019 року у справі № 362/5657/17 (провадження № 14-331цс19), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а (провадження № № 11-1506апп18).

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Спір у цій справі виник внаслідок незаконної, на думку позивача, реєстрації за відповідачем права власності на об`єкт нежитлової споруди, який розташований на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, що дає підстави для висновку, що спір виник з приводу порушення права позивача як власника земельної ділянки внаслідок реєстрації права власності за фізичною особою на об`єкт нерухомості і пов`язаний з діями фізичної особи - власником нежитлового приміщення.

Отже, вказаний спір підлягає розгляду як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками правовідносин про право цивільне, зокрема право власності на конкретну земельну ділянку.

Спір у цій справі в частині вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право власності), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Такий спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із цивільних відносин, є приватноправовим, і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки юридичної особи - власника земельної ділянки та фізичної особи - власника нежитлового приміщення, розташованого на земельній ділянці юридичної особи.

Щодо суті спору.

У справі судом установлено, що земельна ділянка, на якій розташований спірний об`єкт нежитлового приміщення, відноситься до комунальної власності Маріупольської міської ради, яка розташована по АДРЕСА_1 та відноситься до земель загального користування міста.

Приписами статті 12 Земельного кодексу України, в редакції станом на 31 липня 2015 року, передбачено, що виключно до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України, в редакції станом на 31 липня 2015 року, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

Приписи статті 78 Земельного кодексу України регламентують, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 80 Земельного кодексу України до суб`єктів права власності на землю відносяться територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ст. 83 ЗК України).

Частина 4 статті 83 Земельного кодексу України, в редакції станом на 31 липня 2015 року, регламентує заборону на передачу у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знаходження та утилізації відходів тощо).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентований ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; непроведення рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку (ч. 1 ст. 211 ЗК України).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, регламентуються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

У даному випадку суд застосовує положення наведеного Закону у редакції на момент реєстрації права власності на нежитлове приміщення, тобто станом на 31 липня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-IV цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Частиною 7 статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п`ятої цієї статті.

У справі судом установлено, що державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М., який розташований за адресою: вул. Леніна, 70, смт Мангуш, Першотравневий район, Донецька область, що однозначно знаходиться поза межами розташування об`єкта нерухомості (м. Маріуполь), цей об`єкт не відноситься до території, на якій може діяти державний реєстратор Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальський А.М. (смт Мангуш), реєстрація цього нежитлового приміщення не відноситься до випадків, передбачених абзацами другим і третім частини п`ятої статті 3 цього Закону, що свідчить про порушення зі сторони державного реєстратора принципу територіальності та відповідно відсутності у нього права на проведення такої реєстрації поза межами свого місця розташування, адже наведена норма однозначно визначає засади державної реєстрації прав за місцем розташування об`єкта нерухомості.

За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно

Відповідно до ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів . Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 4 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, у редакції станом на 31 липня 2015 року, передбачено, що не підлягали державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною другою статті 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну будівля , їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

У матеріалах справи наявні акти виїзного обстеження від 16 липня 2018 року та перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 травня 2019 року, які у порядку, передбаченому ст. ст. 12, 77 - 80 ЦПК України не спростовані стороною відповідача, в яких зафіксовано, що за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці ОСОБА_1 установлений торгівельний трайлер , який використовується для здійснення торгівлі та який не містить будь-якого фундаменту.

За своїм змістом поняття трайлер означає тягач із візком-платформою для перевезення великих, громіздких предметів.

Таким чином торгівельний трайлер не може бути віднесений до нерухомого майна та у силу своїх властивостей є тимчасово розміщеною спорудою.

Згідно з статтею 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій населених пунктів визначено як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів ).

За змістом пунктів 38, 44 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Механізм розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок).

Відповідно до змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку тимчасова споруда - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасові споруди можуть бути пересувними та стаціонарними.

Пунктами 2.1, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 Порядку передбачено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.12, 2.24, 2.25 Порядку паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника тимчасової споруди, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних тимчасових споруд).

Пунктами 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку передбачено, що перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним.

Матеріали справи не містять будь-яких даних, які б вказували, що відповідач у відповідності до наведеного порядку у законний спосіб розмістив по АДРЕСА_1 тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а також, що йому у відповідності до приписів ст. ст. 12, 123 Земельного кодексу України передана земельна ділянка для можливості розташування тимчасової споруди із видачею паспорта прив`язки.

Фактично наявні у матеріалах справи докази вказують на самовільне розміщення ОСОБА_1 торгівельного трайлеру, який розташований на бетонній підлозі, складений із сандвіч-панелей, нібито з бетонним фундаментом.

Проводячи державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 , державний реєстратор Запальський А.М., крім порушень щодо територіальності проведення державної реєстрації, на порушення вимог ст. 9 Закону № 1952-IV, пунктів 4, 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, наведених обставин не перевірив, не врахував, що у долучених до заяви № 23306590 документах відсутні дані, які б свідчили про право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (у реєстраційній справі наявний договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 ), вказуючи, що йому поданий технічний паспорт, який виготовлений Першотравневим бюро технічної інвентаризації, не звернув уваги, що такий виготовлений Маріупольським БТІ, установивши відповідно до Витягу, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, не звернув уваги, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка подана ОСОБА_1 , відсутні відомості про право користування цією земельною ділянкою, не пересвідчившись у тому, чи не належить указаний ОСОБА_1 об`єкт до тимчасової споруди, безпідставно провів державну реєстрації права власності на нього, не врахував, що нежитлове приміщення розташоване на прохідній частині (тротуарі) вулиці Казанцева.

Указана реєстрація не узгоджується із наведеними нормами матеріального прав, проведена з їх порушенням, що не може бути залишене поза увагою суду.

Проведення державної реєстрації права власності на указане нежитлове приміщення, з урахуванням наведених порушень, є втручанням у право територіальної громади міста Маріуполя на мирне володіння комунальним майном, обмеження її у правових та організаційних основах містобудівної діяльності, обмеження сталого розвитку території вул. Казанцева з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів населення міста.

У той же час проведення такої державної реєстрації не ґрунтується на правових, економічних, організаційних засадах проведення державної реєстрації речових прав та не забезпечує створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За таких обставин, вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки наслідком проведення державної реєстрації у відповідності до ст. ст. 15, 18 Закону № 1952-IV є видача свідоцтва про право власності на нерухома майно, указаний Закон не регулює питання скасування свідоцтва у разі визнання незаконною державної реєстрації права власності, то і вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а видане на підставі рішення державного реєстратора свідоцтво скасуванню.

Щодо аргументів сторони відповідача про пропуск позивачем позовної давності та застосування наслідків його спливу відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, то суд виходить з наступного.

Як підставу для застосування позовної давності до спірних правовідносин відповідач наводить те, що Маріупольській міській ради стало відомо про нібито незаконну реєстрацію ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно ще у 2015 році, коли ним було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак з позовом Маріупольська міська рада звернулася 19 вересня 2018 року.

Позивач у своїй відповіді на відзив наводить аргумент, що про порушене право Маріупольській міській раді стало відомо 25 квітня 2018 року, тобто з дня розгляду заяви ОСОБА_1 про передачу йому у користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 та відповідно з листа від 30 липня 2018 року Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради, який повідомив про неможливість надати відповідну реєстраційну справу на указаний об`єкт та про реєстрацію права власності на нього. Отже позивач вважає, що саме з 2018 року йому стало відомо, що право власності на об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 з порушенням норм законодавства та як наслідок з цього часу починається відрахування позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стороною відповідача не представлено суду будь-яких доказів, які б указували на те, що ним до Маріупольської міської ради поряд із заявою про передачу у користування земельної ділянки за указаною адресою долучалося відповідне свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення.

Поряд з цим наявність у ОСОБА_1 самого свідоцтва про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення беззаперечно не може свідчити про наявність порушеного права Маріупольської міської ради, у зв`язку з тим, що для встановлення обставин порушення права та відповідно встановлення особи, яка його порушила, необхідним є проведення перевірки таких фактів у спосіб, передбачений указаними нормами права.

Так, Маріупольська міська рада, як позивач у справі, наділена правом контролю за землями комунальної власності у межах міста, проте Маріупольська міська рада не здійснює контроль (моніторинг) реєстрації права власності на нежитлові приміщення, тому для встановлення незаконності проведення державної реєстрації права власності за відповідним суб`єктом, органу місцевого самоврядування необхідно вчинити ряд дій, зокрема, встановлення факту державної реєстрації, правових підстав для її проведення, який орган чи посадова особа провела таку реєстрацію, та відповідно отримати документи, які підтверджують ці обставини, що і вчиняв позивач у силу своїх повноважень, та лише після установлення та перевірки таких відомостей у 2018 році йому стало відомо про порушення його права на земельну ділянку.

Посилання на ту обставину, що Маріупольська міська рада могла і раніше довідатися про порушення свого права судом відхиляється, оскільки, як установлено судом, державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення проведено поза межами території м. Маріуполь, в іншому населеному пункті, тому і позивач з обґрунтованих причин не міг довідатися про порушення свого права.

Таким чином аргументи сторони відповідача про обізнаність позивача ще у 2015 році про порушення його права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим судом відхиляються як безпідставні.

Отже стороною позивача доведено представленими доказами той факт, що про порушення свого права йому стало відомо лише у 2018 році, тому саме з цього часу підлягає обрахуванню перебіг позовної давності.

Щодо переслідування легітимної мети втручання у право приватної власності, що випливає зі змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скасування державної реєстрації права власності на спірний об`єкт та відповідно свідоцтва про право власності, що є наслідком фактичного усунення перешкод у здійсненні Маріупольською міською радою права користування та розпоряджання земельною ділянкою по АДРЕСА_1 переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, визначеним ст. 83 Земельного кодексу України.

Суд наголошує на те, що у спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними об`єктами з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

При цьому суд оцінює пропорційність втручання у право власності ОСОБА_1 на об`єкт нежитлового приміщення зі сторони відсутності у нього будь-якого права на земельну ділянку під цим об`єктом, яка віднесена до комунальної власності, а саме пропорційність скасування права власності легітимній меті застосування такого скасування права на мирне володіння майном (співвідношення суспільного інтересу у контролі за використанням земельних ділянок, які відносяться до вулиці у місті для проходу громадян та реалізації їхніх прав, і приватного інтересу у заволодінні такими ділянками для розташування торгівельного трайлеру).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У справі судовими витратами є сплачений Маріупольською міською радою судовий збір у розмірі 1 762 грн., який пов`язаний із розглядом справи, відповідає вимогам ст. 4 Закону України Про судовий збір , зокрема щодо розміру його сплати при подачі позову, тому, з урахуванням висновку суду про задоволення позовних вимог, сплачений ним судовий збір підлягає компенсації за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 16, 181, 267 ЦК України, ст. ст. 12, 38, 39, 78, 80, 83, 91, 123, 152, 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 5, 18, 18, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. ст. 1, 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів , ст. ст. 38, 44 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76 - 81, 141, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Реєстраційна служба Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2015 року № 23320021 державного реєстратора Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальского Артема Миколайовича про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом - ОСОБА_1 .

Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, а саме: на нежитлове приміщення площею 7,6 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом - ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлений 03 січня 2020 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Маріупольська міська рада, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33852448, електронна адреса: mar.v@dn.gov.ua; www.marsovet.org.ua, засоби зв`язку +38 (067) 345-1555; +38 (050) 345-1555;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , засоби зв`язку відсутні.

Суддя О.М.Музика