Постанова

від 23.06.2020 по справі 263/12948/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1121/20

263/12948/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2020 року місто Маріуполь

справа № 263/12948/18

провадження № 22-ц/804/1121/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Гаврилової Г.Л., Ткаченко Т.Б.,

секретар судового засідання Сікора М.М.,

сторони:

позивач - Маріупольська міська рада

відповідач - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Музики О.В. від 02 січня 2020 року,

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року Маріупольська міська рада звернулася до ОСОБА_1 з позовом про скасування свідоцтва про право власності від 31 липня 2015 року серії та номер 41570819, видане Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 31 липня 2015 року індексний номер 23320021, стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2018 року спеціалістами Відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства України, про що складений акт виїзного обстеження перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 липня 2018 року, яким втановлено, що ОСОБА_1 надана у користування земельна ділянка площею 0,0004 га по АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами на підставі договору щодо пайової участі у користуванні об`єктом благоустрою від 31 липня 2015 року № 470-00, укладеним на 1 рік з 31 липня 2017 року, однак використовується під розміщення торгівельного трейлеру Три єдока , загальною площею 0,0008 га.

Також встановлено, що за зазначеною адресою зареєстроване право власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 10634972, власник ОСОБА_1 , без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України.

25 квітня 2018 року рішенням Маріупольської міської ради № 7/30-2727 ОСОБА_2

відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по

АДРЕСА_1 повідомив, що згідно з даними цього відділу станом на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні, інформація щодо правовстановлюючих документів на указану земельну ділянку після 2013 року відсутня.

Відповідно до листа Управління Державного архітектурно-будівельного контролю посадовими особами управління за указаною адресою факту виконання будівельних робіт не виявлено та відсутні ознаки будівництва.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів .

Оскільки нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу 30 квадратних метрів та не має фундаменту, воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, нежитлове приміщення торгівельний трейлер літ. А-1 площею 7,60 кв. м по АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 , не є капітальною спорудою.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень не підлягають державній реєстрації речової права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, приміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05 червня 2018 року реєстр прав власності на нерухоме майно містить активний запис про реєстрацію права власності на торгівельний трайлер, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, позивач вважав, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, яке зареєстроване відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10634972, було видане з порушенням вимог чинного законодавства.

Отже свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819 та Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, що зареєстрований Реєстраційною службою Першотравневого районного управління юстиції Донецької області від 31 липня 2015 року за № 10634972 підлягає скасуванню на підставі ч. 4 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

24 червня 2018 року до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно позивачем направлений лист щодо скасування оскаржуваного свідоцтва про право власності та відповідно скасування рішення про державну реєстрацію, яке прийнято 31 липня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції у Донецькій області Запальським А.М., запис про який внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно 31 липня 2015 року.

Посилаючись на указані обставини, положення статей 12, 116, 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 386, 387 ЦК України, ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецькоъ області від 02 січня 2020 року позов задоволено.

Скасувано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2015 року № 23320021 державного реєстратора Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальского Артема Миколайовича про проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом - ОСОБА_1 .

Скасувано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, а саме: на нежитлове приміщення площею 7,6 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять будь-яких даних, які б вказували, що відповідач у відповідності до наведеного порядку у законний спосіб розмістив по АДРЕСА_1 тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а також, що йому у відповідності до приписів статей 12, 123 Земельного кодексу України передана земельна ділянка для можливості розташування тимчасової споруди із видачею паспорта прив`язки.

Фактично наявні у матеріалах справи докази вказують на самовільне розміщення ОСОБА_1 торгівельного трейлеру, який розташований на бетонній підлозі, складеній із сендвіч-панелей, нібито з бетонним фундаментом.

Проводячи державну реєстрацію права власності на цей об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 , державний реєстратор Запальський А.М., крім порушень щодо територіальності проведення державної реєстрації, на порушення вимог ст. 9 Закону № 1952-IV, пунктів 4, 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, наведених обставин не перевірив, не врахував, що у долучених до заяви № 23306590 документах відсутні дані, які б свідчили про право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (у реєстраційній справі наявний договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 ), вказуючи, що йому поданий технічний паспорт, який виготовлений Першотравневим бюро технічної інвентаризації, не звернув уваги, що такий виготовлений Маріупольським БТІ, установивши відповідно до Витягу, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, не звернув уваги, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка подана ОСОБА_1 , відсутні відомості про право користування цією земельною ділянкою, не пересвідчившись у тому, чи не належить указаний ОСОБА_1 об`єкт до тимчасової споруди, безпідставно провів державну реєстрації права власності на нього, не врахував, що нежитлове приміщення розташоване на прохідній частині (тротуарі) вулиці Казанцева. Зазначена реєстрація не узгоджується із наведеними нормами матеріального прав, проведена з їх порушенням.

19 лютого 2020 року відповідач ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецькоъ області від 02 січня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне засосування судами норм матеріалього права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої істанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки фактично ще у 2015 році позивачу було відомо про проведену відповідачем державну реєстрацію права власності. Надані для реєстрації документи були оформлені належним чином та не були оскаржені жодною особою. Суд першої інстанції фатично прийняв до уваги субєктивну позицію уповноважених осіб Департаменту по роботі з активами міської ради, не призначив судової будівельно-технічної експертизи, про що було заявлено відповідачем.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем Маріупольською міською радою на подано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивач ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Адвокат Косенко С.С. засобами електронного зв`язку направив до суду письмову заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки на території України оголошено карантин у зв`язку з поширенням особливо небезпечної інфекції корона вірус COVID-19.

Суд, розглянувши подану представником відповідача заяву про відкладення розгляду справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом, та етапів послаблення протиепідемічних заходів на території України послаблено протиепідемічні заходи.

Відповідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи, оскільки обґрунтування представника відповідача є не переконливими для суду.

Крім того, суд звертає увагу, що апеляційне провадження у справі відкрито 21 лютого 2020 року і за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, в тому числі і з вищевказаних підстав, суд відклав розгляд справи чотири рази.

Також суд роз`яснює представнику відповідача, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус або Державною судовою адміністрацією України (Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 ).

Водночас апеляційний суд звертає увагу учасників справи на наступне:

- постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року №343 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , яка набрала чинності з 11.05.2020 року, продовжено строк дії карантину до 22.05.2020 року та послаблено карантинні заходи, зокрема дозволено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів (Підпункт 8 пункту 2 доповнено абзацом згідно з постановою КМУ №343 від 04.05.2020 року);

- постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , дозволено у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів,

з 22 травня, зокрема:

- регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

- постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 р. №500 внесено зміни до Постанови №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , продовжено дію адаптивного карантину до 31 липня 2020 року, встановлений новий режим роботи держорганів, нові плавила перевезення пасажирів, оновлені правила масових заходів, та таке інше.

Крім того, суд зауважує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася, а тому, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Маріупорльської міської ради мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог .

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам закону відповідає у повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до акту виїзного обстеження від 16 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що фізичній особі-підприємцю (далі ФОП) ОСОБА_1 надано у користування земельну ділянку площею 0,0004 га по АДРЕСА_1 для торгівлі продовольчими товарами на підставі договору щодо пайової участі у користуванні об`єктом благоустрою від 31 липня 2017 року № 470-001, строком дії 1 рік, однак використовується під розміщення торгівельного трейлеру Три єдока загальною площею 0,0008 га, що є порушенням ст. 125, 126, 211, 212 Земельного кодексу України. Крім цього, встановлено, що за вказаною адресою ФОП ОСОБА_1 зареєстровано право власності на підставі свідоцтва № 41570819 від 31 липня 2015 року.

До матеріалів справи долучений технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , який виготовлений Маріупольським Бюро технічної інвентаризації від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого нежитлове приміщення має загальну площу 7,6 кв. м, облаштоване на бетонному майданчику, із бетонним фундаментом, стін із сендвіч-панелей та бетонної підлоги.

Відділ у м. Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області листом від 15 червня 2018 року № 869/105-18 повідомив Юридичний департамент міської ради про те, що згідно з даними Відділу станом на 01 січня 2013 року відомості щодо надання у власність (користування) ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні. З 01 січня 2013 року реєстрація майнових прав на нерухоме майно здійснюється відділом Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, тому з 01 січня 2013 року у Відділі будь-які відомості відсутні.

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради листом від 20 червня 2018 року № 24/17-128 повідомило Юридичний департамент Маріупольської міської ради щодо проведення перевірки об`єкта торгівлі - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . Так, 15 червня 2018 року посадовими особами управління за указаною адресою факту виконання будівельних робіт не виявлено та відсутні їх ознаки. У зв`язку з цим в Управління ДАБК Маріупольської міської ради не має підстав для здійснення заходів держархбудконтролю за даною адресою. Оскільки нежитлове приміщення за указаною адресою виконане з полегшених конструкцій, має площу меншу 30 кв.м та не має фундаменту, воно може бути віднесене до категорії тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Додатково повідомлено, що у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих робіт та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який ведеться з 2011 року, наявна інформація щодо реєстрації Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Донецькій області декларації про готовність об`єкта до експлуатації Будівництво нежитлового приміщення; АДРЕСА_1 № ДЦ 142141480870, замовник будівництва - ОСОБА_1

27 серпня 2015 року ОСОБА_1 до міського голови Маріупольської міської ради подав заяву, в якій відповідно до ст. 7 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності просив видати рішення міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її в оренду для обслуговування існуючого торгівельного павільйону по АДРЕСА_1 .

Рішенням Маріупольської міської ради від 25 квітня 2018 року № 7/30-2727 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0024 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (обслуговування існуючого торгівельного павільйону) по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 . Юридичному департаменту міської ради доручено вжити заходів щодо скасування державної реєстрації прав - номер запису про право власності 10634972 від 31 липня 2015 року - на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 липня 2015 року № 41570819, нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , площею 7,6 кв.м, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2015 року № 41571088, державну реєстрацію указаного нежитлового приміщення проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 червня 2018 року № 126323540, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради.

06 травня 2019 року Департаментом по роботі з активами Маріупольської міської ради складений акт про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 використовується земельна ділянка площею 0,0008 га під розміщення торгівельного трейлеру Три єдока без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що є порушенням ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України.

Відповідно до реєстраційної справи № 693277714123 на будинок АДРЕСА_1 , державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М. 31 липня 2015 року прийнято рішення № 23320021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: проведено державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, за суб`єктом ОСОБА_1 .

Мотивами прийняття такого рішення державним реєстратором зазначено заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 31 липня 2015 року, яку подано ОСОБА_5 , що діє на підставі цивільно-правової угоди, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, як правову підставу реєстрації зазначено приписи ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 20 Порядку державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

У матеріалах реєстраційної справи, яка досліджував суд першої інстанції, наявна картка прийому заяви № 23306590, відповідно до якої заяву про державну реєстрацію прав подано адвокатом Шутенко О.В., до заяви долучені: копії паспортів, технічний паспорт від 14 квітня 2014 року Державного комунального підприємства Першотравневе бюро технічної інвентаризації , декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 25 квітня 2014 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року. Зазначена картка прийому заяви не містить підпису державного реєстратора Запальського А.М.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 31 липня 2015 року № 41570237, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , віднесена до комунальної власності Маріупольської міської ради, має цільове призначення для функціонування кіоску з реалізації телефонних карток, кадастровий номер: 1412300000:04:006:0462, договір оренди земельної ділянки від 13 квітня 2009 року, реєстрація 18 січня 2014 року, орендар - ОСОБА_6 , орендодавець - Маріупольська міська рада.

У матеріалах реєстраційної справи наявний договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2015 року, укладений між Маріупольською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець, відповідно до рішення Маріупольської міської ради від 21 квітня 2015 року № 6/47-5322 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1412336300:01:001:0059, загальною площею 0,0040 га, строком дії 5 років.

До даного договору долучений план (схема) меж земельної ділянки з кадастровим номером: 1412336300:01:001:0059, яка розташована по АДРЕСА_2 ; викопіювання із чергового кадастрового плану; акт обстеження та узгодження меж землекористування громадянина ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (будівництво магазину з реалізації хлібо-булочних і кондитерських виробів) по АДРЕСА_2 ; акт приймання-передачі цієї земельної ділянки

У матеріалах реєстраційної справи наявний технічний паспорт на виробничий будинок - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , який виготовлений Маріупольським Бюро технічної інвентаризації від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого нежитлове приміщення має загальну площу 7,6 кв. м, облаштоване на бетонному майданчику, із бетонним фундаментом, стін із сендвіч-панелей та бетонної підлоги

Відповідно до фотокопії декларації про готовність об`єкта до експлуатації, наявної у матеріалах реєстраційної справи, на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , замовником та відповідальним за виконання будівельних робіт є ОСОБА_1 , генеральним проектувальником є ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Приазовьє , головним інженером проекту є ОСОБА_7 , щодо проектної документації (будівельного паспорту) зазначений лист замовника б/н від 23 жовтня 2013 року, відповідно до Закону про регулювання містобудівної діяльності ст. 31, п. 3 об`єкти І-ІІІ складності не підлягають обов`язковій експертизі, дозвільними документами зазначена декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області від 14 травня 2014 року № ДЦ 082141340468, дата початку будівництва ІІ квартал 2014 року, закінчення будівництва - ІІ квартал 2014 року, інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відсутня, техніко-економічні показники об`єкта складаються з: фундамент - бетонний; стіни - сандвіч-панелі; перекриття - панелі, холодне та гаряче водопостачання, водовідведення відсутнє, загальна площа будівлі 7,6 кв. м.

Приписами ст. 12 ЗК України, в редакції станом на 31 липня 2015 року, передбачено, що виключно до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 38 ЗК України, в редакції станом на 31 липня 2015 року, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України).

Приписи статті 78 ЗК України регламентують, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 80 ЗК України до суб`єктів права власності на землю відносяться територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ст. 83 ЗК України).

Частина 4 статті 83 ЗК України, в редакції станом на 31 липня 2015 року, регламентує заборону на передачу у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знаходження та утилізації відходів тощо).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регламентований ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами; розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об`єктів, що негативно впливають на стан земель; невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов`язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; знищення межових знаків; приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; непроведення рекультивації порушених земель; знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок; порушення строку видачі державного акта на право власності на земельну ділянку (ч. 1 ст. 211 ЗК України).

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, регламентуються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-IV( в редакції станом на 31 липня 2015 року) цей Закон регулює відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав на об`єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об`єкта.

Частиною 7 статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини п`ятої цієї статті.

Суд першої інстанції встановив, що державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , проведено державним реєстратором Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальським А.М., який розташований за адресою: АДРЕСА_3 район АДРЕСА_4 , що знаходиться поза межами розташування об`єкта нерухомості (м. Маріуполь), цей об`єкт не відноситься до території, на якій може діяти державний реєстратор Реєстраційної служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області Запальський А.М. (смт Мангуш), реєстрація цього нежитлового приміщення не відноситься до випадків, передбачених абзацами другим і третім частини п`ятої статті 3 цього Закону, та обгрунтовано дійшов висновку про порушення з боку державного реєстратора принципу територіальності та відповідно відсутності у нього права на проведення такої реєстрації поза межами свого місця розташування, адже наведена норма однозначно визначає засади державної реєстрації прав за місцем розташування об`єкта нерухомості.

За змістом пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно

Відповідно до ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України Про благоустрій населених пунктів . Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Пунктом 4 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, у редакції станом на 31 липня 2015 року, передбачено, що не підлягали державній реєстрації речові права та їх обтяження на копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, що розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч.2 ст. 181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17 серпня 2000 року № 507, міститься визначення терміну будівля , їх перелік та класифікація, однак тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже, тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

Судом першої інстанції досліджені акти виїзного обстеження від 16 липня 2018 року та перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 06 травня 2019 року, які у порядку, передбаченому ст. 12, 77-80 ЦПК України не спростовані стороною відповідача, в яких зафіксовано, що за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці ОСОБА_1 встановлений торгівельний трейлер, який використовується для здійснення торгівлі та який не містить будь-якого фундаменту.

За своїм змістом поняття трейлер означає тягач із візком-платформою для перевезення великих, громіздких предметів.

Таким чином торгівельний трейлер не може бути віднесений до нерухомого майна та у силу своїх властивостей є тимчасово розміщеною спорудою.

Згідно з статтею 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів благоустрій населених пунктів визначено як комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

До повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (підпункти 1, 2 частини першої статті 10 Закону України Про благоустрій населених пунктів ).

За змістом пунктів 38, 44 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів тощо.

Механізм розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (далі - Порядок).

Відповідно до змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку тимчасова споруда - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасові споруди можуть бути пересувними та стаціонарними.

Пунктами 2.1, 2.20, 2.21, 2.30, 2.31 Порядку передбачено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки. Відхилення від паспорта прив`язки тимчасової споруди не допускається. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до пунктів 2.10, 2.12, 2.24, 2.25 Порядку паспорт прив`язки тимчасової споруди оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку, та підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради. Паспорт прив`язки виготовляється у двох примірниках. Один примірник зберігається у замовника тимчасової споруди, другий - у відповідному органі з питань містобудування та архітектури. Відомості паспорта прив`язки вносяться органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або відповідної районної державної адміністрації в інформаційну базу містобудівного кадастру (для стаціонарних тимчасових споруд).

Пунктами 2.3, 2.6 та 2.11 Порядку передбачено, що перелік документів для отримання паспорта прив`язки тимчасової споруди є вичерпним.

Судом першої інстанції не встановлено і відповідач не надав будь-яких даних, які б свідчили, що він у відповідності до наведеного порядку у законний спосіб розмістив по АДРЕСА_1 тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а також, що йому у відповідності до приписів ст. ст. 12, 123 ЗК України передана земельна ділянка для можливості розташування тимчасової споруди із видачею паспорта прив`язки.

Фактично досліджені судом матеріали та докази вказують на самовільне розміщення ОСОБА_1 торгівельного трейлеру, який розташований на бетонній підлозі, складений із сендвіч-панелей, нібито з бетонним фундаментом.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок, що проводячи державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості за ОСОБА_1 , державний реєстратор Запальський А.М., крім порушень щодо територіальності проведення державної реєстрації, на порушення вимог ст. 9 Закону № 1952-IV, пунктів 4, 20 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, наведених обставин не перевірив, не врахував, що у долучених до заяви № 23306590 документах відсутні дані, які б свідчили про право користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (у реєстраційній справі наявний договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 ), вказуючи, що йому поданий технічний паспорт, який виготовлений Першотравневим бюро технічної інвентаризації, не звернув уваги, що такий виготовлений Маріупольським БТІ, установивши відповідно до Витягу, що земельна ділянка перебуває у комунальній власності Маріупольської міської ради, не звернув уваги, що у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, яка подана ОСОБА_1 , відсутні відомості про право користування цією земельною ділянкою, не пересвідчившись у тому, чи не належить указаний ОСОБА_1 об`єкт до тимчасової споруди, безпідставно провів державну реєстрації права власності на нього, не врахував, що нежитлове приміщення розташоване на прохідній частині (тротуарі) вулиці Казанцева.

Проведення державної реєстрації права власності на зазначене нежитлове приміщення, з урахуванням наведених порушень, є втручанням у право територіальної громади міста Маріуполя на мирне володіння комунальним майном, обмеження її у правових та організаційних основах містобудівної діяльності, обмеження сталого розвитку території вул. Казанцева з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів населення міста.

У той же час проведення такої державної реєстрації не ґрунтується на правових, економічних, організаційних засадах проведення державної реєстрації речових прав та не забезпечує створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов обгунтованого висновку, що вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки наслідком проведення державної реєстрації у відповідності до ст. ст. 15, 18 Закону № 1952-IV є видача свідоцтва про право власності на нерухома майно, указаний Закон не регулює питання скасування свідоцтва у разі визнання незаконною державної реєстрації права власності, то і вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а видане на підставі рішення державного реєстратора свідоцтво скасуванню.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем позовної давності та застосування наслідків його спливу відповідно до вимог ст. 267 ЦК України, були предметом дослідження судом першої інстанції, їм дана належна правова оцінка, та вони не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Посилання на ту обставину, що Маріупольська міська рада могла і раніше довідатися про порушення свого права є необгрунтованим, оскільки судом встановлено, що державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення проведено поза межами території м. Маріуполь, в іншому населеному пункті, тому і позивач з обґрунтованих причин не міг довідатися про порушення свого права.

Інші доводи апеляційної скарги, стосовно не призначення у справі експертизи вбачаються суду непереконливими, оскільки з клопотанням про призначення будівельно-технічної експертизи звертався позивач, після чого, користуючись своїм процесуальним правом, його відкликав. Проведення державної реєстрації права власності на указане нежитлове приміщення, з урахуванням наведених порушень, є втручанням у право територіальної громади міста Маріуполя на мирне володіння комунальним майном, обмеження її у правових та організаційних основах містобудівної діяльності, обмеження сталого розвитку території вул. Казанцева з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів населення міста.

У той же час проведення такої державної реєстрації не ґрунтується на правових, економічних, організаційних засадах проведення державної реєстрації речових прав та не забезпечує створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Посилання в апеляційній скарзі на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права апеляційний суд не приймає до уваги, оскілки вони не вплинули на правильність ухваленого судового рішення.

Згідно зі ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпунктів б та в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи вищенаведене, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

.

Повний текст постанови складений 02 липня 2020 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Г.Д. Гаврилова

Т.Б. Ткаченко.