Постанова

від 24.12.2019 по справі 389/3025/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

24 грудня 2019 року м. Кропивницький

справа № 389/3025/18

провадження № 22-ц/4809/1543/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Українська залізниця , Виробничий підрозділ Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця ,

третя особа на стороні позивача - Первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2019 року у складі судді Ткаченко Б.Б.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі по тексту - ПАТ Українська залізниця ), Виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа на стороні позивача: Первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія , про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказав, що відповідно до наказу начальника Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця від 03 січня 2018 року №66/ОС він був прийнятий на посаду начальника пасажирського поїзда за контрактом від 03 січня 2018 року №65 строком на 5 років. Умовами зазначеного контракту, серед іншого, було передбачено зобов`язання начальника поїзду та додаткові підстави припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством.

15 липня 2018 працівниками ЦКРУ Одеської філії було виявлено сім безквиткових пасажиріву вагоні №12 проведеною перевіркою пасажирського потягу №148 сполученням Одеса-Київ , за наслідками якої 16 жовтня 2018 наказом начальника Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця від 11 жовтня 2018 №507/ос його було звільнено з посади начальника пасажирського поїзду резерву провідників пасажирських вагонів відповідно до п.8 ч.1 ст.36 Кзпп України з підстав, передбачених контрактом. Вважає зазначений наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його звільнення відбулося з порушенням законодавства, зокрема без згоди профспілкового комітету, членом якого він є, а його вина у вчиненні дисциплінарного проступку не доведена.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення, поновити на посаді начальника поїзду, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на день ухвалення судом рішення та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Представник філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2019 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача - Акціонерного товариства Українська залізниця заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Виробничий підрозділ Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця свого представника у судове засідання не направив.

Представник третьої особи на стороні позивача погодився з доводами апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права.

24 грудня 2019 року відповідачі та третя особа своїх представників у судове засідання не направили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності належним чином повідомлених відповідачів та третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 03 січня 2018 року між ОСОБА_1 та Виробничим підрозділом Шевченківська вагонна дільниця в особі начальника вагонної дільниці Петрицюка Валерія Степановича було укладено контракт №65, за умовами якого позивач був прийнятий на посаду начальника поїзда (пасажирського) резерву провідників пасажирських вагонів, класифікацією клас-2 (т.1 а.с.54-57).

Відповідно до наказу від 03 січня 2018 року №66/ос про укладення нового контракту по закінченню терміну дії попереднього контракту ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника поїзда (пасажирського) резерву провідників пасажирських вагонів на строк з 03 січня 2018 року до 03 січня 2023 року (т.1 а.с.53).

15 липня 2018 року ревізорами ЦКРУ ОД ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вагоні №12 потягу №148 сполученням Одеса-Київ на дільниці Березівка-Помічна було виявлено факт перевезення семи пасажирів без проїзних документів, про що в присутності начальника поїзда ОСОБА_1 та провідника вагону №12 ОСОБА_6 складено акт №014388 та вчинено запис у рейсовому журналі ВУ-6 (т.1 а.с.23, 30).

Як убачається з письмового пояснення ОСОБА_1 від 16 липня 2018 року позивач не був обізнаний про перевезення семи безквиткових пасажирів, дізнався про це лише під час перевірки вагону працівниками ЦКРУ. Обхід ще не проводив, оскільки згідно з графіком обхід начальника мав відбутися о 22 год. 45 хв. Перед відправленням поїзду він особисто проводив інструктаж з бригадою потягу щодо заборони перевезення безквиткових пасажирів (т.1 а.с.29)

17 липня 2018 року на ім`я голови профспілкової організації ВПЗУ Шевчука Ю.О . керівництво Виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця (далі по тексту ВП Шевченківська вагонна дільниця ) направило подання начальника вагонної дільниці за №ПКВЧ-4/06/1291, в якому просило надати згоду на звільнення позивача за порушення умов контракту, зокрема встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі, а також несвоєчасне оформлення проїзних та перевізних документів пасажирам (т.1 а.с.40).

Згідно з листом від 23 липня 2018 року №05 Вільної профспілки залізничників України ВП Шевченківська вагонна дільниця за результатом розгляду подання від 17 липня 2018 року № ПКВЧ-4/06/1291 було повернуто начальнику вагонної дільниці у зв`язку з неналежним оформленням (т.1 а.с.41).

Відповідно до листа від 23 липня 2018 року №ПКВЧ-4/06/1311 начальник ВП Шевченківська вагонна дільниця Петрицюк В.С. на виконання недоліків, зазначених у листі від 23 липня 2018 року №05, додатково направив завірені належним чином копії документів (т.1 а.с.42).

Відповідно до протоколу від 01 серпня 2018 року №2 засідання членів ВПЗУ ВП Шевченківська вагонна дільниця за результатами розгляду подання начальника вагонної дільниці від 17 липня 2018 року № ПКВЧ-4/06/1291 постановлено не надавати згоди на звільнення начальника пасажирського поїзду ОСОБА_1 у зв`язку з необґрунтованістю подання про звільнення та недоведеністю роботодавцем законної підстави для його звільнення (т.1 а.с.49-50).

Згідно з повторним поданням начальника вагонної дільниці від 03 серпня 2018 року №ПКВЧ-4/06/1386 на ім`я голови профспілкової організації ВПЗУ Шевчука Ю.О. керівництво вагонної дільниці просило надати згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника поїзду (пасажирського), до якого було додано пояснення провідників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.45-48).

Згідно з листом голови ППО ВПЗУ Шевчука Ю.О. від 17 серпня 2018 за №7 було роз`яснено керівництву ВП Шевченківська вагонна дільниця про те, що Законом України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності розгляд повторного подання не передбачено та зазначено, що профспілковим комітетом було раніше прийнято рішення не надавати згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.8 ч.1 ст.36 КЗпп України (т.1 а.с.52).

Як убачається з наказу ВП Шевченківська вагонна дільниця від 01 жовтня 2018 року №ПКВЧ-4-04/900 за результатом оперативної наради щодо розгляду результатів перевірки працівниками ЦКРУ ОД в добу 15 липня 2018 року потягу №148 сполученням Одеса-Київ на дільниці Одеса-Східна-Помічна було встановлено факти порушень, які були допущені начальником пасажирського поїзду ОСОБА_1 , наказано з 01 жовтня 2018 року задіяти його на роботах, не пов`язаних з обслуговуванням пасажирів із збереженням середнього заробітку терміном на 14 днів (з 40 годинним робочим тижнем) (т.1 а.с.37).

Листом від 01 жовтня 2018 року №ПКВЧ-4-06/1670 повідомлено ОСОБА_1 про подальше звільнення на підставі п.8 ч.1 ст.36 КЗпп України у зв`язку з порушенням умов контракту (т.1 а.с.37, 129).

Наказом (розпорядженням) від 11 жовтня 2018 року №507/ос ОСОБА_1 звільнено з 16 жовтня 2018 року з посади начальника поїзда (пасажирського) відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпп України з підстав, передбачених контрактом (а.с.58, 64).

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивача було звільнено з дотриманням норм чинного законодавства та умов контракту, та судом не встановлено порушень відповідачем трудових прав позивача.

Однак з таким висновком суду апеляційний суд погодитись не може з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпп України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Частиною третьою зазначеної статті передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.36 КЗпп України підставами припинення трудового договору є підстави, встановлені контрактом.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначав, що наказ від 11 жовтня 2018 року №507/ос про звільнення його з роботи є незаконним, оскільки відповідач не має належних та допустимих доказів на підтвердження факту позивачем порушення трудової дисципліни.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 147 КЗпп України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.

Працівники підприємства виконують свої обов`язки відповідно до трудового договору і правил внутрішнього трудового розпорядку.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі контракту №65, термін дії якого встановлено з 03 січня 2018 року до 03 січня 2023 року. Розділом 6 контракту з працівником від 03 січня 2018 року №65 передбачено зміни, припинення та розірвання контракту (т.1 а.с.55-56).

Відповідно до пункту 13 розділу 5 контракту у випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього контракту.

Підпунктом а пункту 18 розділу 6 контракту передбачено додаткову підставу припинення та розірвання контракту, не передбачену чинним законодавством, зокрема у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

За загальними нормами законодавства про працю підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення ним трудової дисципліни.

Трудова дисципліна полягає, зокрема, в обов`язках працівника працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати свої обов`язки згідно з трудовим договором. Законом не вимагається, щоб порушення трудової дисципліни обов`язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Проте наслідки враховуються при виборі виду дисциплінарного стягнення.

В наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення.

Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Оскаржуваним наказом від 11.10.2018 №507/ос про припинення трудового договору (контракту) позивача звільнено із займаної посади за п.8 ст.36 КЗпп України. Підставою для його припинення зазначено умови контракту від 03.01.2018 №65 (т.1 а.с.58).

Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудовим спорів (з подальшими змінами) роз`яснив, що, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.8 ст.36 КЗпп, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39-41).

Відмовляючи у задоволенні позову суд послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 22 лютого 2017 року по справі №6-86цс17, відповідно до якої згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпп України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав, передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення статті 149 КЗпп України на спірні правовідносини не поширюються.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підставою позову було не тільки порушення роботодавцем вимог статті 149 КЗпп України, а заперечення вчинення дисциплінарного порушення саме позивачем, причетності позивача до перевезення безквиткових пасажирів та особистої вини позивача у встановленому ревізорами ЦКРУ ОД цього факту.

Як свідчить пояснювальна записка від 16 липня 2018 року провідника ОСОБА_6 , написана на ім`я начальника ПКВЧ-4 Петрицюка В.С. безпосередньо після виявлення безквиткових пасажирів, вона 15 липня 2018 року обслуговувала вагон при посадці пасажирів по ст. Одеса-Головна та особисто перевірила документи на осіб при посадці у вагон, які, з її слів, загубили проїзні документи та яких у подальшому виявили працівники ЦКРУ Одеської філії, проте про даний факт вона не встигла повідомити начальника поїзда ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що виникла конфліктна ситуація з даними пасажирами з приводу втрати квитків (т.1 а.с.26).

У подальшому у пояснювальній записці від 31 липня 2018 року провідник ОСОБА_6 змінила свої пояснення та вказала, що перевезення безквиткових пасажирів 15 липня 2018 року відбулося з дозволу начальника поїзда (т.1 а.с.47). Ці пояснення та показання ОСОБА_6 , допитаної судом у якості свідка, були взяті судом до уваги як такі, що доводять вину саме ОСОБА_1 у перевезенні безквиткових пасажирів.

Апеляційний суд критично відноситься до повторних пояснень провідника від 31 липня 2018 року та наданих показань, оскільки вони є суперечливими та не можуть прийматися судом до уваги, виходячи з такого.

По-перше, у письмових поясненнях та показаннях, наданих суду, йдеться вже не про сім безквиткових пасажирів, а про те, що позивач дозволив взяти двох пасажирів без квитків. По-друге, у подальшому свідок ОСОБА_6 стверджувала, що пояснення від 16.07.2018 були написані під тиском та під диктовку позивача. При цьому допитані у якості свідків ревізори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які здійснювали перевірку потягу №148 сполученням Одеса-Київ , показали, що вони разом з позивачем знаходились у штабному вагоні та складали акт. Черговий провідник вагону №12 ОСОБА_6 під час складання акту перевірки була викликана до штабного вагону та принесла письмові пояснення, в яких свою провину визнала. Під час складання акту скарг та пропозицій, зокрема, від провідника ОСОБА_6 не надходило.

Отже будь-якого психологічного тиску з боку позивача на провідника вагону №12 ОСОБА_6 при написанні пояснень від 16 липня 2018 року у судовому засіданні встановлено не було.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що перевірка ревізорами потягу №148 Одеса-Київ, який відправився зі станції Одеса-Головна о 20:08 год., була проведена між 20:40 та 21:00 годинами, тоді як обхід начальника поїзда відповідно до затвердженого графіку мав відбутися о 22:45 год. Отже позивач на момент перевірки ревізорами обхід потягу ще не здійснював, тому його причетності до перевезення безквиткових пасажирів доведено належними та допустимими доказами не було. Відповідач не довів належним чином наявності вини ОСОБА_1 та обставин порушення з його боку трудових обов`язків та умов контракту, що стало підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.148 КЗпп України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаної статті цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судом встановлено, що факт перевезення семи пасажирів без проїзних документів було виявлено за результатом ревізії 15 липня 2018 року за результатом ревізії ЦКРУ Одеської філії у вагоні №12 потягу №148 сполученням Одеса-Київ на дільниці Березівка-Помічна, на підставі чого складено акт №014388 (т.1 а.с.23).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 у період з 06 серпня 2018 року по 15 серпня 2018 року перебував на лікарняному (т.1 а.с.68).

Згідно з медичною карткою стаціонарного хворого №14567 ОСОБА_1 у період з 28 серпня 2018 року по 07 вересня 2018 року знову знаходився на стаціонарному лікуванні (т.1 а.с.69).

Листом від 02.08.2018 первинна профспілкова організація ВПЗУ ВП Шевченківська вагонна дільниця повідомила керівництво ВП Шевченківська вагонна дільниця , що відповідно до протоколу від 01 серпня 2018 року №2 засідання членів ВПЗУ ВП Шевченківська вагонна дільниця постановлено не надавати згоди на звільнення начальника пасажирського поїзду ОСОБА_1 у зв`язку з необґрунтованістю подання про звільнення та недоведеністю роботодавцем законної підстави для його звільнення.

При цьому звільнено ОСОБА_1 було наказом від 11 жовтня 2018 року №507/ос, тобто з порушенням вимог ст.148 КЗпП України щодо місячного строку застосування дисциплінарного стягнення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю, оскільки з моменту виявлення проступку (15 липня 2018 року) та до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді наказу про звільнення ОСОБА_1 (11 жовтня 2018 року) минуло більше одного місяця.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказав, що п.18 контракту визначено, що при розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпп України та частини шостої статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

ОСОБА_1 було звільнено без такої згоди, оскільки як убачається з матеріалів справи профспілковою організацією було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, оскільки вина останнього, як начальника поїзда, у перевезенні безквиткових пасажирів відсутня (т.1 а.с.43-44).

Висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки голова профспілкового комітету є рідним братом позивача, що вказує на наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та об`єктивності, а також можливість впливу на членів профспілки, тому рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача прийняте в умовах конфлікту інтересів є припущенням суду та не доведений належними доказами.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком, оскільки профспілкова організація є колегіальним органом і голова профспілкової організації не приймає рішення одноособово. А, крім того, такий висновок є припущенням суду і не відповідає вимогам ч.6 ст.39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності , яка передбачає право роботодавця звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки лише у разі необґрунтованості висновку профспілки про ненадання згоди на звільнення працівника. У чому полягає необґрунтованість висновку профспілкової організації про ненадання згоди на звільнення позивача суд не навів.

Крім того, наказом ВП Шевченківська вагонна дільниця від 01.10.2018 №ПКВЧ-4-04/900 Про за діяння до робіт, не пов`язаних з обслуговуванням пасажирів позивача було задіяно на роботах, не пов`язаних з обслуговуванням пасажирів із збереженням середнього заробітку терміном на 14 днів (із 40-годинним робочим тижнем) у зв`язку із встановленням фактів порушень проведеною працівниками ЦКРУ ОД перевіркою в добу 15.07.2018 потягу №148 сполученням Одеса-Київ на дільниці Одеса-Східна-Помічна. Зазначене свідчить про те, що позивача було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те саме порушення.

Зважаючи на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулось без законної підстави та з порушенням норм трудового законодавства, у зв`язку з чим наказ від 11 жовтня 2018 №507/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника поїзда (пасажирського) відповідно до п.8 ст.36 КЗпп України з підстав, передбачених контрактом, підлягає скасуванню, як незаконний.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпп України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог Закону колегія суддів вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського) та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку нарахування виплат у випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до довідки ВП Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія Акціонерного товариства Українська залізниця від 18 грудня 2019 року №2388 середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 складає 83 грн. 32 коп., час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2018 року по 24 грудня 2019 року погодинно складає 2393 години, а тому сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2018 року по 24 грудня 2019 року складає 199 384 грн. 76 коп. (2393 год. х 83 грн. 32 коп.) (т.2 а.с.168).

Даний розрахунок проведено на підставі оприлюдненим Мінсоцполітики розрахунком норм тривалості робочого часу на 2018-2019 роки, перевірений судом та сумнівів у його правильності не викликає.

Крім того, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, оскільки така вимога узгоджується з вимогами ч.1 ст.237-1 КЗпп України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки відповідачем порушено трудові права ОСОБА_1 . апеляційний суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України необхідно змінити розподіл судових витрат.

З АТ Українська залізниця в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2698 грн.

Крім того, з АТ Українська залізниця на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1762 грн., що складає 704 грн. 80 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1057 грн. 20 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 , 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , Виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , третя особа на стороні позивача: Первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія , про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково .

Визнати незаконним та скасувати наказ Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничий підрозділ Шевченківська вагонна дільниця ПАТ Українська залізниця від 11 жовтня 2018 №507/ос про звільнення ОСОБА_1 з 16 жовтня 2018 року з посади начальника поїзда (пасажирського) відповідно до п.8 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського).

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місце знаходження: вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) на користь ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 199 384 (сто дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 76 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місце знаходження: вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) на користь ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 000 (п`ять тисяч) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місце знаходження: вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) в дохід держави судовий збір у розмірі 2698 (три тисячі сто сімдесят одна) грн. 60 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (місце знаходження: вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815) на користь ОСОБА_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 січня 2020 року.

Головуючий суддя О.І.Чельник

Судді О.Л.Дуковський

О.А. Письменний