Постанова

від 16.09.2020 по справі 389/3025/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 389/3025/18

провадження № 61-2674св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі : акціонерне товариство Українська залізниця , виробничий підрозділ Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія акціонерного товариства Українська залізниця ,

представник відповідача - Чикалов Роман Геннадійович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору , - первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія акціонерного товариства Українська залізниця ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства Українська залізниця - Чикалова Романа Геннадійовича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Чельник О. І., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Українська залізниця ), виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця , про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу начальника Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця від 03 січня 2018 року № 66/ОС його було прийнято на роботу на посаду начальника пасажирського поїзда за контрактом від 03 січня 2018 року № 65, строком на 5 років. Умовами вказаного контракту, серед іншого, було передбачено зобов`язання начальника поїзду і додаткові підстави припинення та розірвання контракту.

15 липня 2018 працівниками АТ Українська залізниця за наслідками перевірки пасажирського потягу № 148 сполученням Одеса-Київ було виявлено сім безквиткових пасажирів у вагоні № 12, у зв`язку з чим його наказом начальника Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця АТ Українська залізниця від 11 жовтня 2018 № 507/ос було звільнено з посади начальника пасажирського поїзду резерву провідників пасажирських вагонів з 16 жовтня 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вважав своє звільнення незаконним, оскільки відбулося без погодження із профспілковим комітетом, членом якого він є, а його вина у вчиненні дисциплінарного проступку не доведена належними доказами.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним і скасувати наказ начальника Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця АТ Українська залізниця від 11 жовтня 2018 № 507/ос про його звільнення, поновити його на роботі на посаді начальника поїзду, стягнути з АТ Українська залізниця середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2019 року у складі судді Ткаченка Б. Б. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умовами контракту, укладеного із позивачем, було передбачено додаткову підставу припинення і розірвання контракту, зокрема, у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі. Таким чином, перевезення безквиткових пасажирів з дозволу позивача свідчить про порушення ним умов контракту і посадової інструкції начальника поїзда та є підставою для припинення контракту. При цьому звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства та умов контракту. Крім того, суд вказав, що відмова профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача не містить належного обґрунтування такого рішення, що відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України дає роботодавцю право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 серпня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано незаконним і скасовано наказ Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничий підрозділ Шевченківська вагонна дільниця АТ Українська залізниця від 11 жовтня 2018 року № 507/ос про звільнення ОСОБА_1 з 16 жовтня 2018 року з посади начальника поїзда (пасажирського) відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника поїзда (пасажирського).

Стягнуто з АТ Українська залізниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 199 384,76 грн, 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження причетності позивача до перевезення безквиткових пасажирів та відповідач не довів належним чином наявності вини ОСОБА_1 та обставин порушення з його боку трудових обов`язків та умов контракту, що стало підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Крім того, дисциплінарне стягнення до позивача було застосовано з порушенням строків, встановлених статтею 148 КЗпП України. Також звільнення відбулось з порушенням положень контракту, у пункті 18 якого визначено, що при розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Однак звільнення ОСОБА_1 було здійснено без згоди первинної профспілкової організації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник АТ Українська залізниця - Чикалов Р. Г., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження наявності вини позивача у порушенні трудового законодавства та умов контракту, зокрема, щодо перевезення безквиткових пасажирів, що відповідно до підпункту а пункту 18 укладеного сторонами контракту є підставою для його звільнення. З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до контракту від 03 січня 2018 року № 65, укладеного між виробничим підрозділом Шевченківська вагонна дільниця АТ Українська залізниця в особі начальника вагонної дільниці ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , а також наказу від 03 січня 2018 року №66/ос, останній був прийнятий на посаду начальника поїзда (пасажирського) резерву провідників пасажирських вагонів на строк з 03 січня 2018 року до 03 січня 2023 року.

Згідно з пунктом 4 контракту працівник зобов`язання чесно і сумлінно виконувати вимоги діючої інструкції начальника поїзда та інші документи, що регламентують порядок роботи начальника поїзда (пасажирського), забезпечувати правильність обліку та своєчасність передачі інформації щодо вільних та вивільнюваних місць, забезпечувати проїзд пасажирів у вагонах поїзду лише згідно з проїзними документами відповідного зразку, забезпечувати виконання поїздною бригадою обов`язків, які покладені на неї інструкціями, правилами, розпорядженнями керівництва та наказами.

У випадку невиконання чи неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов цього контракту (пункт 13 контракту).

Пунктом 10.4 Інструкції начальника пасажирського поїзда, затвердженої наказом АТ Українська залізниця від 27 квітня 2012 року № 158-Ц, визначено, що начальник поїзда несе відповідальність за порушення членами поїзної бригади чинних нормативно-правових актів з охорони праці, протипожежної безпеки, трудової дисципліни та службових обов`язків (перевезення одного і більше безквиткових пасажирів, допущення до посадки та перевезення в міжнародному залізничному сполучення пасажирів без наявності належним чином оформлених документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, порушення митних та прикордонних правил перевезення, прийняття та спроба перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (експрес-передач) з порушенням вимог інструкції з надання таких послуг, перевезення, спроба перевезення надлишкової поклажі).

15 липня 2018 працівниками АТ Українська залізниця за наслідками перевірки пасажирського потягу № 148 сполученням Одеса-Київ було виявлено сім безквиткових пасажирів у вагоні № 12, про що в присутності начальника поїзда ОСОБА_1 і провідника вагону ОСОБА_4 складено акт № 014388 та вчинено запис у рейсовому журналі ВУ-6.

За вказаним фактом 16 липня 2018 року від ОСОБА_1 відібрано письмове пояснення, у якому останній повідомив, що не був обізнаний про перевезення семи безквиткових пасажирів, дізнався про це лише під час перевірки вагону. Перед відправленням поїзду він особисто проводив інструктаж з поїздною бригадою щодо заборони перевезення безквиткових пасажирів.

17 липня 2018 року начальником вагонної дільниці на ім`я голови профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця ОСОБА_6 направлено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за порушення умов контракту, зокрема встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі і несвоєчасне оформлення проїзних та перевізних документів пасажирам.

Листом від 23 липня 2018 року № 05 зазначене подання повернуто начальнику вагонної дільниці у зв`язку з недоліками при його оформленні та надання матеріалів не у повному обсязі.

У порядку усунення недоліків начальником вагонної дільниці голові профспілкової організації вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія АТ Українська залізниця листом від 23 липня 2018 року № ПКВЧ-4/06/1311 додатково направлено завірені належним чином копії документів.

Відповідно до протоколу від 01 серпня 2018 року № 2 засідання членів вільної профспілки залізничників України підрозділу Шевченківська вагонна дільниця філії Пасажирська компанія та листа від 02 серпня 2018 року № 06 вирішено не надавати згоди на звільнення начальника пасажирського поїзда ОСОБА_1 у зв`язку з необґрунтованістю подання про звільнення та недоведеністю роботодавцем законної підстави для його звільнення.

03 серпня 2018 року начальником вагонної дільниці направлено повторне подання до профспілкової організації щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника поїзда (пасажирського), до якого додано пояснення провідників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , у яких вони вказують про обізнаність начальника поїзда про перевезення безквиткових пасажирів та наданням останнім згоди на таке перевезення.

17 серпня 2018 року листом надано відповідь про повторну відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 .

У зв`язку зі встановленням факту перевезення безквиткових пасажирів наказом начальника вагонної дільниці від 01 жовтня 2018 року № ПКВЧ-4-04/900 ОСОБА_1 задіяно з 01 жовтня 2018 року на роботах, не пов`язаних з обслуговуванням пасажирів терміном на 14 днів та листом за № ПКВЧ-4-06/1670 повідомлено про подальше звільнення на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України у зв`язку з порушенням умов контракту.

Наказом начальника Шевченківської вагонної дільниці філії Пасажирська компанія виробничого підрозділу Шевченківська вагонна дільниця АТ Українська залізниця від 11 жовтня 2018 № 507/ос ОСОБА_1 звільнено з 16 жовтня 2018 року з посади начальника поїзда (пасажирського) відповідно до пункту 8 статті 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника АТ Українська залізниця - Чикалова Р. Г. здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника АТ Українська залізниця - Чикалова Р. Г. підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

Пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що припинення трудового договору можливе на підставах, передбачених контрактом.

Відповідно до пунктів 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Підпунктом а пункту 18 контракту, укладеного сторонами, передбачено додаткову підставу припинення та розірвання контракту, не передбачену чинним законодавством, зокрема, у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Судом установлено, що провідник ОСОБА_4 , яка 15 липня 2018 року обслуговувала вагон при посадці пасажирів на станції Одеса-Головна та особисто перевірила документи осіб при посадці у вагон, не повідомляла начальника поїзда ОСОБА_1 про наявність безквиткових пасажирів.

У подальшому провідник ОСОБА_4 змінила свої пояснення та вказала, що перевезення безквиткових пасажирів 15 липня 2018 року відбулося з дозволу начальника поїзда, однак суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги ці пояснення у зв`язку з їх суперечливістю.

При цьому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач у порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України не надав суду доказів наявності вини ОСОБА_1 та обставин порушення ним трудових обов`язків та умов контракту, що стало підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівників від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаної статті цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Судом установлено, що факт перевезення пасажирів без проїзних документів було виявлено 15 липня 2018 року, а до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення за цей проступок ОСОБА_1 притягнуто лише 11 жовтня 2018 року, тобто з порушенням вимог статті 148 КЗпП України щодо місячного строку застосування дисциплінарного стягнення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою працездатністю, оскільки з моменту виявлення проступку (15 липня 2018 року) та до застосування дисциплінарного стягнення минуло більше одного місяця.

У пункті 18 контракту сторонами погоджено, що при розірванні контракту з підстав, не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 КЗпП України за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У частині сьомій статті 43 КЗпп України та частині шостій статті 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права.

Висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Судом установлено, що ОСОБА_1 було звільнено без згоди виборного органу первинної профспілкової організації, оскільки профспілковою організацією було прийнято рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача, оскільки вина останнього як начальника поїзда у перевезенні безквиткових пасажирів відсутня. При цьому вказана відмова містить відповідне правове обґрунтування.

Висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки голова профспілкового комітету є рідним братом позивача, що вказує на наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та об`єктивності, а також можливість впливу на членів профспілки, тому рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача прийняте в умовах конфлікту інтересів, є припущенням суду, оскільки профспілкова організація є колегіальним органом і голова профспілкової організації не приймає рішення одноособово.

З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення позивача з роботи відбулось без законної підстави та з порушенням вимог трудового законодавства, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі та відповідно до статей 235, 237-1 КЗпП України стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

При цьому розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійснений апеляційним судом, відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain , серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника акціонерного товариства Українська залізниця - Чикалова Романа Геннадійовича залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович