Рішення

від 02.01.2020 по справі 414/2953/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 414/2953/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 листопада 2019 року (арк. спр. 27-30) просить:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації , яка полягає у ненаданні належної відповіді на запит (запитувану інформацію);

- зобов`язати Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації надати належну відповідь на запит (запитувану інформацію) у повному обсязі, а саме відповісти на питання (вказати) чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Варварівка, вул. Жовтнева (після перейменування Слобожанська), буд. 17, виконавчий документ, виданий компетентним судом;

- стягнути з Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06 вересня 2019 року позивач звернувся до відповідача з запитом щодо надання відповідачем інформації з приводу проведення державної реєстрації права власності та вказати, чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчий документ, виданий компетентним судом. Листом від 11 вересня 2019 року № 328 відповідач повідомив позивача про те, що ним не надано документи, які підтверджують повноваження позивача стосовно представництва інтересів сторони по справі за вказаною адресою.

З посиланням на положення статті 34 Конституції України, статей 12, 13, 14, 20, 22, 23 Закону України Про доступ до публічної інформації , позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненадання запитуваної інформації такою, що грубо порушує його права на доступ до публічної інформації, та просить позовні вимоги задовольнити.

З посиланням на положення статей 23, 1174 Цивільного кодексу України, статті 78 Господарського кодексу України позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, оскільки бездіяльність та неправомірні дії відповідача зумовили глибокі страждання позивача, які виразилися у глибокому почутті несправедливості, яке викликане явним, зухвалим умисним нехтуванням законних прав позивача, показуючи свій службовий статус як посадової особи.

Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації позов не визнало, про що 18 грудня 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 61961/2019 подало відзив на позовну заяву від 16 грудня 2019 року № 472, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 40-43). Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив таке.

10 вересня 2019 року на адресу відповідача надійшов запит від позивача про надання інформації: чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , виконавчий документ, виданий компетентним судом з додатками.

Запит позивача від 06 вересня 2019 року розглянуто відповідачем як адвокатський запит в рамках статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність на підставі наданого ОСОБА_1 витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 від 15 квітня 2011 року, відповідно до якого останній зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює адвокатську діяльність.

За наслідками заявленого запиту листом від 11 вересня 2019 року № 328 Комунальним підприємством Кремінське районне бюро технічної інвентаризації Рябоконю Артуру Васильовичу відмовлено у наданні інформації у зв`язку з відсутністю повноважень запитувача, оскільки на момент здійснення запиту відомості про позивача як адвоката були відсутні в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Крім того, відповідач зазначив, що інформація, яка цікавить позивача, не є публічною, а відноситься до інформації з обмеженим доступом, а саме - конфіденційної інформації. Відповідно до статті 21 Закону України Про інформацію конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Отже, з огляду на вищезазначене можна констатувати, що матеріали інвентаризаційної справи, що формується та ведеться відповідачем, включає документи, які містять дані про майновий стан особи, що є конфіденційною інформацією про фізичну особу відповідно до чинного законодавства України та не може вільно надаватися на запити адвокатів та громадян до суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відповідач зазначив таке.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В свою чергу, згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач у своїй позовній заяві не зазначив, в чому полягає завдана йому моральна шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, не вказав, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та, головне, якими доказами це підтверджується. Відповідач не вважає, шо позивачу була спричинена моральна шкода через бездіяльність суб`єкта владних повноважень, оскільки відповідь на запит позивача була надана у законодавчо визначений строк, відповідач діяв на підставі закону та в рамках наданих повноважень.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації в особі начальника Камєнєва К.В. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду (арк. спр. 15).

Ухвалою від 19 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації в особі начальника Камєнєва К.В. про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 протягом 7-ми (семи) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу, в належним чином засвідченій копії першу-третю сторінки паспорту та сторінку з інформацією про зареєстроване місце проживання та довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків (арк. спр. 22-23).

Ухвалою від 02 грудня 2019 року про відкриття провадження в адміністративній справі позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування письмових доказів та визначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 34-36).

Ухвалами від 02 січня 2020 року:

- клопотання Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як третьої особи залишено без задоволення (арк. спр. 77);

- відповідь на відзив ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди повернуто позивачу без розгляду (арк. спр. 78).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 10 вересня 2019 року звернувся до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації з запитом від 06 вересня 2019 року б/н, в якому просив надати інформацію з приводу проведення державної реєстрації права власності та вказати, чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виконавчий документ, виданий компетентним судом (арк. спр. 64-67).

Листом від 11 вересня 2019 року № 328 Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації повідомило позивача, що ним не надано документи, які підтверджують повноваження позивача стосовно представництва інтересів сторони по справі за вказаною адресою (арк. спр. 33, 68).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 розділу І Загальні положення Статуту Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації , затвердженого рішенням Кремінської районної ради Луганської області від 16 серпня 2012 року № 19/34, Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації (надалі - Підприємство) засноване на власності територіальних громад сіл, селищ, міста Кремінського району в особі Кремінської районної ради (далі - Засновник). Підприємство є комунальним та унітарним (арк. спр. 55-62).

Згідно з наказом начальника Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації від 02 січня 2018 року № 2 Про призначення відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації у КП Кремінське РБТІ відповідно до Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI Про доступ до публічної інформації юриста підприємства ОСОБА_3 призначено відповідальною особою з питань доступу до публічної інформації у Комунальному підприємстві Кремінське районне бюро технічної інвентаризації (арк. спр. 63).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі - Закон № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2939-VI цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 3 Закону № 2939-VI встановлені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації. Так, право на доступ до публічної інформації гарантується:

обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1);

визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє (пункт 2);

максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації (пункт 3);

доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством (пункт 4);

здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації (пункт 5);

юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації (пункт 6).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація (частина перша статті 6 Закону № 2939-VI).

Частиною п`ятою статті 6 Закону № 2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 Закону № 2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Відповідно до частин першої-третьої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що находиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Частиною четвертою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що письмовий запит подається в довільній формі.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Суд зазначає, що вимога зазначати у запиті ім`я (найменування) запитувача є для розпорядника інформативною та не впливає на умови виконання ним вимог Закону. Обов`язок розпорядника надати інформацію (документи) на запит не змінюється залежно від особи запитувача та зазначення у запиті його імені, якщо підстави для обмеження доступу до такої інформації відсутні (стаття 19 Закону № 2939-VI).

Контактна інформація (поштова адреса чи адреса електронної пошти, а також номер засобу зв`язку) необхідна для того, щоб розпорядник інформації мав змогу надіслати запитувачу відповідь на актуальну адресу, а також для зворотного зв`язку із запитувачем (наприклад, для уточнення запитуваної інформації, повідомлення про відправлення відповіді тощо).

Якщо у запиті вказано контактну інформацію, якої достатньо для належного виконання розпорядником свого обов`язку, а саме надання відповіді на запит, то встановлення особи запитувача не має суттєвого значення для прийняття розпорядником рішення про надання інформації.

При вирішенні питання щодо того, чи надавати інформацію у відповідь на запит, будь-який розпорядник інформації повинен акцентувати увагу не на особі запитувача чи обставинах його життя, а виходити з того, що така інформація розкривається необмеженому колу осіб.

Більше того, законодавством у сфері доступу до публічної інформації не передбачено обов`язку розпорядника інформації ідентифікувати особу запитувача. Тобто запитувачу не потрібно додавати до запиту документи, що посвідчують особу (копію паспорта, ідентифікаційного коду), а розпорядник інформації не здійснює жодних дій з перевірки особи запитувача, наприклад звірення підпису із зразком, надсилання уточнюючих запитань тощо. Тобто запитувач може вказати будь-яке прізвище, ім`я, по батькові, і розпорядник не може і не повинен його перевіряти.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (частини четверта, п`ята статті 22 Закону № 2939-VI).

Згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію (пункт 1 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI).

Пунктами 1-3 частини першої статті 24 Закону № 2939-VI закріплено, що відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Із запиту на отримання інформації від 06 вересня 2019 року б/н слідує, що позивач просив надати інформацію з приводу проведення державної реєстрації права власності та вказати, чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Луганська область, Кремінський район, село Варварівка, вулиця Жовтнева (після перейменування Слобожанська ), будинок 17, виконавчий документ, виданий компетентним судом.

Запит на інформацію від 06 вересня 2019 року б/н подано позивачем з дотриманням вимог, встановлених статтею 19 Закону № 2939-VI щодо оформлення запитів на інформацію.

Разом з тим, Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації розглянуло вказаний запит як адвокатський запит в порядку, визначеному Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , та не розглянуло запит позивача в порядку, визначеному Законом № 2939-VI, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та наявність підстав для зобов`язання відповідача розглянути запит на інформацію в порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації .

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:

визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації щодо не розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 06 вересня 2019 року б/н в порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації ;

зобов`язати Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 06 вересня 2019 року б/н в порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації .

Оскільки запит позивача від 06 вересня 2019 року б/н не розглядався відповідачем в порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації , вимога про зобов`язання Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації надати належну відповідь на запит (запитувану інформацію) у повному обсязі, а саме відповісти на питання (вказати) чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Варварівка, вул. Жовтнева (після перейменування Слобожанська), буд. 17, виконавчий документ, виданий компетентним судом, є передчасною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 цієї постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В обґрунтування підстав та розміру моральної шкоди позивач зазначив, що відповідь на його звернення не була надана, а була надана відписка, яка взагалі не відповідає вимогам Закону. Окрім того, бездіяльність відповідача та його неправомірні дії призвели до того, що позивач був змушений захищати своє порушене право у судовому порядку, а отже витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Захист свого права вимагав від позивача додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв`язку із необхідністю прийняття участі у судовому процесі для належного відстоювання своїх прав він повинен був декілька разів звертатись за кваліфікованою правовою допомогою. Вказанні неправомірні дії відповідача зумовили глибокі душевні страждання, які виразилися у глибокому почутті несправедливості, яке викликане явним, зухвалим умисним нехтуванням законних прав позивача, показуючи свій службовий статус як посадової особи. Усі ці обставини призвели до виникнення у позивача хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані внаслідок чого йому було завдано моральні страждання, які позивач оцінює у 5000,00 грн.

Як свідчить інформація з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15 листопада 2019 року за № 1005969454 до 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем та здійснював діяльність: 74.11.1 Адвокатська діяльність, 74.11.2 Нотаріальна та інша юридична діяльність (арк. спр. 20-21). Викладене свідчить, що позивач має юридичну освіту, а тому посилання на той факт, що йому потрібно було декілька разів звертатись за кваліфікованою правовою допомогою без надання жодного доказу звернення за правовою допомогою, є безпідставними.

Позивачем не доведено та не підтверджено жодними допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди.

Також суд зауважує, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань з приводу заявленого розміру моральної шкоди - 5000,00 грн, тому підстав для задоволення вимог в цій частині немає.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду щодо необхідності обґрунтуванням розміру моральної шкоди та доведення її спричинення діями відповідача, висловленою у постанові від 07 травня 2019 року у справі № 389/1134/16-а.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921,00 грн. Тобто, за одну вимогу немайнового характеру фізична особа мала сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 8 Закону України Про судовий збір відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 грн до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача і судом встановлено порушення відповідачем порядку розгляду запиту позивача на інформацію, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, судовий збір у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації (ідентифікаційний код 19073071, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, пл. Кооперативна, буд. 35) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації щодо не розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 06 вересня 2019 року б/н в порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації .

Зобов`язати Комунальне підприємство Кремінське районне бюро технічної інвентаризації розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 06 вересня 2019 року б/н в порядку, встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації .

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації надати належну відповідь на запит (запитувану інформацію) у повному обсязі, а саме відповісти на питання (вказати) чи надавався для реєстрації права власності та чи міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виконавчий документ, виданий компетентним судом, та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства Кремінське районне бюро технічної інвентаризації (ідентифікаційний код 19073071, місцезнаходження: 92900, Луганська область, Кремінський район, м. Кремінна, пл. Кооперативна, буд. 35) до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська